Ухвала

від 02.06.2009 по справі 10-171/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний

суд Кіровоградської області

25006,

м. Кіровоград, ДСП-5, вул.В.Пермська,2, тел. 24-56-63

Справа №

10 -171/2009 року                             

Головуючий у суді І-ї інстанції - Бутельська Г.В.

     Доповідач 

у суді  ІІ-ї  інстанції - Кадегроб А.І.

  У  Х 

В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   

УКРАЇНИ

02 червня 2009 року. Колегія суддів

судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у складі:

головуючого - судді: Зубка К.А.,

                                    суддів: 

Кадегроб А.І., Олексієнко І.С.,

                            з участю прокурора: Прибори І.І.,

розглянула

у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію заступника прокурора

Кіровоградської області на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда

від 13 травня 2009 року, якою відмовлено у задоволенні подання про надання

дозволу на розкриття банківської таємниці та проведення виїмки документів в філії

„Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області” (МФО

323215), що становлять банківську таємницю, стосовно клієнта банку ІПП „Наірі”.

    Старший слідчий СВ ПМ ДПА у Кіровоградській

області Останній П.Ю. звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з

поданням про надання дозволу на розкриття банківської таємниці та проведення

виїмки, яке погоджено заступником прокурора Кіровоградської області, в зв'язку

із розслідуванням кримінальної справи № 90-0001 відносно директора ІПП “Наірі”

ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

В поданні ставиться питання про

надання дозволу на розкриття банківської таємниці та проведення виїмки

документів, які становлять банківську таємницю, в філії „Відділення Промінвестбанку

в м. Олександрія Кіровоградської області” (МФО 323215, вул. Першотравнева 14,

м. Олександрія, Кіровоградської області), відносно клієнта банку ІПП “Наірі”

(код ЄДРПОУ 20642746) по рахунку №26008301305074 (гривня) за період з

01.03.2006 року по 28.03.2008 року (дата закриття рахунку), які стосуються руху

коштів та інших документів пов'язаних з відкриттям та використанням рахунку,

кредитних справ, що визначають власника коштів, задіяних в механізмі

розрахунків, а також первинних документів, якими підтверджується надходження та

списання коштів.

Обґрунтовуючи вимоги подання слідчим

зазначено, що ОСОБА_1 маючи умисел на ухилення від сплати податків за

результатами здійсненої фінансово-господарської діяльності у період з

01.03.2006 року по 31.12.2007 року, відображав в бухгалтерському обліку ІПП

„Наірі” безтоварні операції, використовуючи надані і складені ПП ОСОБА_3

(індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, Кіровоградська область, м.

Світловодськ) та ПП ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, Кіровоградська

область, м. Світловодськ) накладні, податкові накладні про нібито проведені ним

фінансово-господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у

вказаних суб'єктів. ОСОБА_1 склав і подав до Олександрійської ОДПІ податкову

звітність з податку на додану вартість і податку на прибуток в якій відобразив

безтоварні операції з придбання товарно-матеріальних цінностей. З метою

перевірки та підтвердження задекларованих в поданих до ОДПІ директором ІПП

„Наірі” податкових деклараціях з ПДВ і податку на прибуток сум податкового

кредиту та сум валових витрат, під час дослідчої перевірки було призначено та

проведено дослідження звітності та документів Кіровоградським відділенням

ОНДІСЕ, яким встановлено, що ОСОБА_1 шляхом безпідставного завищення

податкового кредиту та валових витрат умисно ухилився від сплати податку на

додану вартість в сумі 463512 грн. і податку на прибуток в сумі 579516 грн.,

чим умисно ухилився від сплати податків за вказаний період на загальну суму

1043028 грн., що призвело до ненадходження в бюджет держави грошових коштів в

особливо великих розмірах.

Постановою Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 13.05.2009 року відмовлено в задоволенні подання з тих

підстав, що матеріали подання та кримінальної справи, не містять будь-яких

доказів, про те що вказані документи, які підлягають на думку слідчого виїмці,

становлять банківську таємницю, а щодо дачі дозволу на розкриття банківської

таємниці, то нормами кримінально-процесуального закону, дана обставина не

регулюється.

На дану постанову суду заступником

прокурора Кіровоградської області подано апеляцію, в якій він просить скасувати

постанову суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням

кримінально-процесуального закону, а матеріали направити на новий судовий розгляд

в той же суд в іншому складі суду, оскільки суд дійшов помилкового висновку, що

матеріали справи не містять доказів, які свідчать, що вказані в поданні

документи становлять банківську таємницю та що надання дозволу на розкриття

банківської таємниці не регулюється нормами кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, думку

прокурора, який підтримав своє апеляційне подання, пояснення ОСОБА_1, який

просить вказану постанову суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення,

перевіривши матеріали справи, обговоривши та зваживши доводи  апеляційного подання, колегія суддів вважає

необхідним апеляцію задовольнити, а постанову суду першої інстанції -

скасувати, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону

України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 року  до банківської таємниці належить інформація

щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі

обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні

послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди

клієнту, є банківською таємницею і перелік такої інформації наведений в частині

2  вказаної статті, а саме: відомості про

стан рахунків клієнтів, у тому числі про стан кореспондентських рахунків

банків; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта,

здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; інформація про

організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників,

напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи

комерційної таємниці та інша комерційна інформація; коди, що використовуються

банками для захисту інформації; інформація про клієнтів, що збирається під час

проведення банківського нагляду.

Згідно ч. 1 п. 4 ст.62 Закону України

“Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 року органи Державної

податкової служби мають право отримати будь-яку інформацію, віднесену Законом

до банківської таємниці на їх письмову вимогу, 

згода суду на отримання такої інформації за наявності порушеної

кримінальної справи, органам досудового слідства не потрібна..

Частиною першої ст.66 КПК України

передбачено, що слідчий по справі, яка перебуває в його провадженні, вправі

вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю щодо юридичних

та фізичних осіб у порядку і обсязі, встановлених Законом України “Про банки і

банківську діяльність”.

Відповідно до ст.178 КПК України

виїмка  проводиться у випадках, коли є

точні дані, що предмети чи документи які мають значення для справи знаходяться

в певної особи або в певному місці. Виїмка документів, що становлять банківську

таємницю та отримання відомостей про стан рахунків в установах банків

проводяться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з

керівником відповідної установи. В поданні слідчого про проведення виїмки  має бути зазначено: де планується провести ці

дії, дані про те, що знаряддя злочину, речі чи цінності здобуті незаконним

шляхом, інші предмети чи документи, речові докази, які можуть мають значення

для справи, знаходяться в цьому місці, а також мають бути зазначені точні дані

про предмети або документи, які підлягають вилученню, зокрема їх опис та

характеристика. Якщо вони мають номери чи інші дані, про це також слідчий має

вказати  в поданні. Також подання має

містити конкретний перелік предметів та документів, що підлягають вилученню і

не допускається при цьому таке формулювання, що допускає його розширене

тлумачення.

Згідно ст. 3 Закону України „Про

державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби

України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України,

іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями

Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування,

виданими у межах їх повноважень. Відповідно до ст.1 вказаного Закону у складі

органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні

підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

Права, передбачені ст.ст.11 та 22

Закону України „Про державну податкову службу в Україні" є вичерпними і

розширеному тлумаченню не підлягають.

Законом України „Про внесення змін до

деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та

запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на

підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до

гідності особи, правову допомогу, захист)" від 12 січня 2005року N 2322-ІУ

внесені зміни до п.5 ст. ІІ Закону України „Про державну податкову службу в

Україні" від 04.12.1990року № 

509-ХП  згідно з якими органи

державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку,

встановлених законами України, мають право: „одержувати безоплатно від

платників податків, а також: від установ Національного банку України та

комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і

банківську діяльність", довідки та/або копії документів про наявність

банківських рахунків , а на підставі

рішення суду -

про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у

встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької

діяльності".

Відповідно до Прикінцевих положень

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо

посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації

конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту

недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)»

від 12.01.2005року N 2322-ІУ вказаний закон набирає чинності з дня його

опублікування і до  приведення законів

та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони

застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За наведених вище обставин ЗАТ

Комерційний банк «Приватбанк» обґрунтовано відмовив надавати інформацію про

розкриття банківської таємниці на підставі законодавчої колізії та роз'яснень

Національного Банку України без відповідного рішення суду з даного питання.

Статтею 56 Закону України „Про банки

і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк видає

нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є

обов'язковими для банків; Нормативно правові акти Національного банку видаються

у формі постанов Правління Національного банку і підлягають обов'язковій

державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності

відповідно до законодавства України.

Виконуючи свої функції і реалізовуючи

своє право, Національним банком України видана постанова Правління

Національного банку України від 14 липня 2006 р. №267 (зареєстрована в

Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за №935/12809) „Про

затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської

таємниці», згідно пункту 3.2 якої, банки зобов'язані виконувати ухвалені судами

рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю,

у порядку, установленому законодавством України і в обсязі, визначеному рішенням

(постановою) суду.

За наведених вище обставин, колегія

суддів вважає необхідним постанову суду першої інстанції  скасувати, а справу направити на новий

судовий розгляд, оскільки судом при вирішенні подання слідчого про розкриття

банківської таємниці  та проведення

виїмки документів не враховані 

вищенаведені норми чинного законодавства і, крім того, суд помилково

дійшов висновку, що питання  видачі

дозволу на розкриття банківської таємниці не регулюються нормами  КПК.

При новому судовому розгляді вказаного

подання слід врахувати вищенаведені норми закону і те, що розгляд даного

подання підвідомчий судам. Що стосується виїмки документів, які містять

банківську таємницю, то їх слід вирішувати згідно ст. 178 КПК України на

підставі окремого подання.

Враховуючи наведене, судова колегія

вважає необхідним апеляцію прокурора задовольнити, постанову Ленінського

районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2009 року скасувати, а справу

направити на новий судовий розгляд в той-же суд в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи в суді

слід звернути увагу прокурора на  те, щоб

він визначився: з яким поданням він звертається до суду - про надання

інформації яка містить банківську таємницю чи про виїмку банківських документів,

в яких міститься банківська таємниця, після чого розглянути конкретизоване

подання по суті.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК

України, колегія суддів

                                      У Х В А Л И Л А :

Апеляцію заступника прокурора

Кіровоградської області  задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 13 травня 2009 року про 

відмову в задоволенні подання про надання дозволу на розкриття

банківської таємниці та проведення виїмки документів в філії „Відділення Промінвестбанку

в м. Олександрія Кіровоградської області” (МФО 323215), що становлять

банківську таємницю, стосовно клієнта банку ІПП „Наірі” - скасувати, а

матеріали направити на новий судовий розгляд в той-же суд в іншому складі суду.

Судді:

Зубко К.А.                                   Кадегроб А.І.                         Олексієнко І.С.