Постанова

від 18.02.2014 по справі 811/4063/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

18 лютого 2014 року Справа № 811/4063/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді - Мирошниченка В.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНСПРОМ" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНСПРОМ" (надалі - позивач, ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області (надалі - відповідач, Світловодська ОДПІ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002951500 від 09.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 624 929,89 грн.;

- зобов'язати відповідача виключити з бази даних ДПС України інформацію про результати перевірки ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ", оформлену актом перевірки від 26.11.2013 р. №172/2200/37624452.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене Світловодською ОДПІ на підставі акту перевірки № 172/2200/37624452 від 26.11.2013 р. є необґрунтованим, винесене з порушенням норм чинного законодавства. Підставою для цього стали висновки податкового органу про те, що позивач не реалізував частину паливно-мастильних матеріалів, придбаних в ТОВ "Магелангрупп" іншим споживачам на суму 2 499 719,64 грн., сума ПДВ 499 943,91 грн. та зберігає їх на складі відповідно до договору оренди резервуару у ТОВ "Азон -2" від 01.03.2012 р. № 8/1 у зв'язку з чим даний правочин є нікчемними. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки. Зокрема вказав, що договори на поставку нафтопродуктів мали реальний характер, підтверджені належними первинними документами та відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Стверджує, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій від ТОВ "Магелангрупп" до ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ" здійснено відповідачем лише на підставі актів перевірки Дніпродзержинської ОДПІ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та спросила суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У письмових запереченнях Кіровоградська ОДПІ посилалася на те, що надані платником первинні документи отримані від ТОВ "Магелангрупп" не можуть підтвердити факт здійснення поставки товару у зв'язку з ненаданням позивачем на момент перевірки актів приймання-передачі послуг, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і доказів на підтвердження факту перерахунку коштів на користь контрагента (а.с.55-56, т.5). Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що у ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ" відсутні правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування щодо взаємовідносин із ТОВ "Магелангрупп", тому було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002951500 від 09.12.2013 р., про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 499943,91 грн. та застосовану штрафну (фінансову) санкцію в сумі 124985,98 грн. (а.с. 13,т.1).

18.02.2014 р. представником позивача подано заяву про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження, яка в письмовій формі погоджена представником відповідача (а.с.80, т.7). На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 18.02.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ч.4 ст.122 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНСПРОМ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 15.06.2009 р. ( а.с. 41, т.1) та є платником податку на додану вартість (а.с. 43, т.1), займається господарською діяльністю, зокрема з оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 42, т.1).

Судом встановлено, що посадовими особами Світловодської ОДПІ на підставі наказу № 299 від 19.11.3013 р. (а.с. 57, т.5) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Магелангрупп" за березень, серпень, вересень, жовтень 2012 року та подальшої реалізації ТМЦ за результатами якої складено акт № 172/2200/37624452 від 26.11.2013 р. (а.с. 14-39, т.1).

Згідно висновків зазначеного акту встановлено наступні порушення позивачем:

- п.135.2, п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено дохід, що враховується при визначенні оподаткування, всього в сумі 11982579 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 р. - 883375 грн., 2 квартал 2012 р. - 2 706 010 грн., 3 квартал 2012 р. - 4 548 162 грн., 4 квартал 2012 р. - 3 845 031 грн.

- ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по контрагенту ТОВ "Магелангрупп" в розмірі 19321574,54 грн., у тому числі за І квартал 2012 року - в сумі 2 491 225 грн., III квартал 2012 року -в сумі 9 947 030 грн., V квартал 2012 року в сумі 6 883 319,54 грн.

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкове зобов'язання всього в сумі 3409006,38 грн., у тому числі: за березень 2012 року в сумі 176675,05 грн., за квітень 2012 р. в сумі 188595,19 грн., за травень 2012 р. в сумі 166007,62 грн., за червень 2012 р. в сумі 186599,26 грн., за липень 2012 р. в сумі 390628,00 грн., за серпень 2012 р. в сумі 200735,09 грн., за вересень 2012 р. в сумі 318269,31 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 491926,73 грн., за листопад 2012 р. в сумі 117882,53 грн., за грудень 2012 р. в сумі 159196,95 грн., за січень 2013 р. в сумі 347439,32 грн., за лютий 2013 р. в сумі 231250,92 грн., за березень 2013 р. в сумі 31985,34 грн., за квітень 2013 р. в сумі 401815,07 грн.

- п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість в загальній сумі 3864315 грн.. у т.ч. ТОВ «Магелангрупп» (код ЄДРПОУ 35902558) за березень 2012 року в сумі 498245 грн., за серпень 2012 року в сумі 1156497 грн., за вересень 2012 року в сумі 832909 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 876720,09 грн.

- п. 198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2012 року в сум 499943,91 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0002951500 від 09.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 624 929,89 грн., з яких 499943,91 грн. - за основним платежем та 124985,98 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13, т.1).

Як вбачається з акту перевірки № 172/2200/37624452 від 26.11.2013 р., наведені у ньому висновки відповідача про відсутність реального здійснення позивачем господарських операцій ґрунтуються на підставі актів Дніпродзержинської ОДПІ "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Магелангрупп" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Оптмеппромторг" за весь період діяльності, ТОВ "Спецагроресурс" за період з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року та ТОВ "Таурус Голд" за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 р. № 277/22-206/35902558 від 22.01.2013 р. (а.с.45-71, т.1) та акту "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Магеллангрупп" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Електро-Лайф" за період березень 2012 р. № 918/52/22-609/35902558 від 31.01.2013 р.(а.с.72-91, т.1), відповідно до яких діяльність ТОВ "Магелангрупп" полягала в здійсненні операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди підприємствам-набувачам "податкової вигоди", збільшення як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту з метою прикриття власної незаконної діяльності, організації та створення ряду фіктивних суб'єктів господарювання та нанесенням шкоди державі в особливо великих розмірах. Зазначене свідчить, про відсутність доказів причетності «Магеллангруп» до придбання, транспортування, супроводження та реалізації ПММ від підприємств постачальників у перевіряємий період, а відтак укладені правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить з наступного.

З 01.04.2011 р. набув чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України, який регулює порядок адміністрування податку на прибуток.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Зі змісту п.135.1 ст. 135 ПК України випливає, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пунк 135.2 ст.135 ПК України).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

На підставі п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок адміністрування податку на додану вартість врегульований розділом V Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.11.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Листом Вищого адміністративного суду № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. передбачено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі п. 201.1, п.201.4, п.20.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у нього на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Як передбачено п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ", у яких відображені його взаємовідносини з ТОВ "Магелангрупп"і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, зокрема договорами поставки нафтопродуктів, податковими накладними, накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, договорами на зберігання палива, тощо), які надавалися податковому органу під час перевірки. Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на проведенні безтоварних операцій між позивачем та ТОВ "Магелангрупп" та відсутність документів, які підтверджували б факт поставки ПММ від контрагента до позивача.

Стосовно господарських операцій ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ" з ТОВ "Магеллангрупп суд встановив наступне.

27.01.2012 р. між ТОВ "Магеллангрупп" (постачальник) та ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 25, згідно з яким постачальник зобов'язується передати протягом строків, встановлених даним договором, у власність покупця нафтопродукти в асортименті відповідно до товарних накладних, які є додатками до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість по ціні і на умовах договору (а.с 168, т.1). Водночас, п. 2.3. договору передбачено, що відвантаження товару покупцю здійснюється постачальником в зазначеному йому пункті на умовах вивезення товару покупцем в самостійному порядку за допомогою власного або орендованого транспортного засобу .

На виконання вказаного договору ТОВ "Магеллангрупп" виписані позивачу видаткові накладні (а.с. 40-63, 199-236, т.3, а.с.27-53, 75-109, т.4) та податкові накладні (а.с. 64 -87, 236-250, т.3, а.с.1-26, 55-77, 110-143, т.4).

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам п.201 ст.201 Податкового Кодексу, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Магеллангрупп" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень, серпень, вересень, жовтень 2012 р. (а.с. 13-17, 68-81,88-104).

Оплату поставленої продукції позивачем здійснено в безготівковій формі шляхом перерахуванням коштів на користь ТОВ "Магеллангрупп" , що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку (а.с. 172-177, т.1, а.с. 62-71, т.7).

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення стосовно використання нафтопродуктів придбаних у ТОВ "Магеллангрупп" у господарській діяльності ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ". Так, придбаний у ТОВ "Магеллангрупп" бензин позивач в подальшому реалізував наступним суб'єктам господарювання: ТОВ "Одеснафтопродукт- Барвінок", ТОВ "Транс-НК-Плюс", ТОВ "Янта", ВКФ "Огруд", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП "Таврійські нафтові регіони", ПП "ТАЙФУН АЗС", ФОП ОСОБА_5, СВК "Агрофірма Маріампольська", ТОВ "Валентина", ТОВ "ДИАМАНТ ГРУПП", ТОВ "КРЕМІНЬ НАФТА", ТОВ "ЛІРА М", ТОВ "Агро Шанс 999", ТОВ "АСАС", ТОВ "Геліос Ойл", ТОВ "Енерго", ТОВ "Шестірня", ТОВ "Промснаб-2010", на підтвердження чого надав наступні документи: договори поставки нафтопродуктів (а.с.144-198, т.4) податкові накладні (а.с.197,201,205,212,216,221,223,227,230,234,238,244,247,т.1,а.с.1,8,12,15,19,23,27,31,37,43,45,46,50, 56,57,61,64,65,69,71,76,80,84,91,96,100,103,106,109,113,116,123,126,131,135,138,141,145,149,155,159, 165,168,172,178,182,189,193,196,200,203,206,210,214,218,223,230,234,240,246,т.2,а.с.1,7,11,15,18,22, 28,34,39,9092,95,97,99,102,104,106,108,113,117,121,127,130,134,136,138,142,146,150,155,157,160,163,167,169,173,177,181,185,192,198,т.3) накладні (а.с.192,198,202,206,213,217,222, 224, 228, 231, 235,239,245, 248,т.1,а.с.2,9,13,16,20,24,28,32,38,44,47,51,52,58,62,66,70,72,77,81,85,92,97,101,104,107,110,114,117,124,127,132,136,139,142,146,150,156,161,166,169,173,176,179,183,190,194,197,201,204,207,211,215,219,224,231,235,241,247,т.2,а.с.2,8,12,16,19,23,29,35,88,91,93,96,98,100,103,105,107,109,114,118,122,128,131,135,137,139,143,147,151,156,158,161,164,168,170,174,178,182,186,193,т.3), довіреності на отримання ТМЦ (а.с.193,199,203,207,214,218,226,232,236,240,249,т.1,а.с.3,10,17,21,25,29,33,39,48,59,67,73,78,82, 86,93,98,111,118,133,143,147,151,157,167,170,180,184,191,198,208,212,220,225,232,236,242,т.2,а.с.3,13,20,24,30,89,94,101,110,115,119,123,129,132,140,144,148,152,162,165,171,175,179,183,187,т.3),товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (а.с. 194-196,200,204,208,209-211,215,219, 220,225, 229,233,237,241-243,246,250,т.1,а.с.4-7,11,14,18,22,26,30,34-36,40-42,49,53-55,60,63,68,74,75,79,83,87-90,94,95,99,102,105,108,112,115,119-122,125,128-130,134,137,140,144,148,152-154,158,161-164,171, 174,177,181,185-188, 192,195,199,202, 205,209,213, 216-217, 221, 222,226-229,233,237-239,243-245,248-250,т.2,а.с.4-6,9,10,14,17,21,22,25-27,31-33,36-38,111,112,116,120,124-126,133,141,145,149,153, 154,159, 166,172,176,180,184,188-191,194-197, т.3), договір про перевезення № 2/01 від 12.01.2012 р. (а.с. 124, т.1), накази про прийняття на роботу водіїв, які здійснювали перевезення бензину (а.с.140-155, т.1), рахунки від реалізації ПММ (а.с.199-250, т.4, а.с.1-15, т.5) рахунки за транспортні послуги (а.с. 157-167, т.1), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.125-139,т.1).

Щодо посилання відповідача про відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували факт здійснення транспортування товару від ТОВ "Магеллангрупп" до ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ", суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладався письмовий договір перевезення вантажу № 2/01 від 12.01.2012 р. з Приватним підприємством "Еліт "Фешен Клаб" (надалі - ПП "Еліт "Фешен Клаб"). Згідно вказаного договору ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ" (замовник) зобов'язується передати для перевезення нафтопродукти (далі - вантаж), а ПП "Еліт "Фешен Клаб" (перевізник) прийняти їх для перевезення в установлені договором строки. Пунктом 2.1. договору передбачено, що доставка вантажу здійснюється на підставі наступних документів: заявки замовника (в т.ч. усної), дорожнього листа.

Відповідно до 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 ( надалі - Інструкція N 805/15496), перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363 (надалі - Правила N 363 ), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил N 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Водночас, розділом 1 Правил N 363 передбачено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил N 363 товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з пунктом 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 встановлено, що подорожній лист автомобіля відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм для всіх суб'єктів господарської діяльності є обов'язковим.

Представником позивача надано до суду копії подорожніх листів (а.с.108-188, т.5), розглянувши які суд встановив, що вони відповідають вимогам п.3.2 Інструкції "Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 №228/253.

Крім того, на підтвердження факту транспортування ПММ представником позивача надано дозволи УДАІ УМВС України в Полтавській області про погодження маршруту перевезення небезпечного вантажу (а.с. 189-236, т.5,), а також свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних речовин (а.с. 327-250, т.5, а.с.1-6, т.6).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

В обґрунтування зазначеної Інструкції представником позивача надано копії довіреності виданих суб'єктами господарювання, яким реалізовувалися ПММ на отримання від ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ" ПММ (а.с.193,199,203,207,214,218,226, 232,236,240,249, т.1, а.с.3, 10, 17,21,25,29,33,39,48,59,67,73,78,82,86,93,98,111,118,133,143,147,151,157,167,170,180,184,191,198,208, 212,220,225,232,236,242,т.2,а.с.3,13,20,24,30,89,94,101,110,115,119,123,129,132,140,144,148,152,162,165,171,175,179,183,187, т.3).

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0002951500 від 09.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 624 929,89 грн., з яких 499943,91 грн. - за основним платежем та 124985,98 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського рахунку 28 "Товари станом на 30.09.13 ТОВ "Агротранспром" має залишки на складі готової продукції паливно-мастильних матеріалів, отриманої від ТОВ "Магелангруп" на суму 2499719,54, сума ПДВ 499943,91, у тому числі по товарній номенклатурі:

Бензин А76 - 60,115 тн.- 437009,41 грн.;

Бензин А80- 32,37 тн.- 437009,41 грн.;

Бензин А92 - 171,526 тн.- 1295386,49 грн.;

Бензин А95 - 71,264 тн.- 544779,89 грн.;

ТОВ "Агротранспром" не має складських приміщень, продукція зберігається на складі ТОВ "Азон -2" (код ЄДРПОУ 30940997) відповідно до умов договору оренди резервуару від 01.03.2012 р. № 8/1 та додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. та додаткової угоди 2 від 01.02.2013 р. до договору оренди № 8/1 від 01.02.2012 р. додаткової угоди 2 від 01.02.2013 року, термін оренди резервуару продовжено до 31.12.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що нафтопродукти, придбані ТОВ "Агротранспром" у ТОВ "Магелангруп" зберігалися в резервуарах, які орендувалися позивачем згідно договору оренди №8/1 від 01.03.2012 р. та додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. та додаткової угоди 2 від 01.02.2013 р. (а.с. 185, 188-189, т.1), в обґрунтування чого до суду надано копії аку здачі-приймання основних засобів (а.с. 187) та рахунки оплати за оренду резервуарів (а.с. 156, т.1).

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на доведеність позивачем зв'язку здійснених господарських операцій із ТОВ "Магелангруп" із своєю господарською діяльністю та наявність всіх необхідних первинних документів, суд дійшов висновку що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ним суму ПДВ у розмірі 3864315 грн. до податкового кредиту за період березень-жовтень 2012 року, зокрема в частині доведеності фактичного отримання товару, а тому висновок податкового органу про порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2012 р. в сумі 499943,91 грн., є не обґрунтованим.

Щодо визнання договору між позивачем та ТОВ "Магелангруп" нікчемними, то суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього.

Суд вважає за необхідне зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд вказує, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними. Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення № 0002951500 від 09.12.2013 р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 499943,91 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 124985,98 грн., вважає, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача виключити з бази даних ДПС України інформацію про результати перевірки ТОВ "АГРОТРАНСПРОМ", оформлену актом перевірки від 26.11.2013 р. №172/2200/37624452, суд виходить з наступного.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є однією з форм податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації у електронних базах даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків чи погіршення його становища, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Позивачем не було надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню в електронні бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» змін на підставі акту від 26.11.2013 р. призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що підстави вважати, що відповідачем були внесені зміни до облікової картки платника податку на додану вартість позивача на підставі акту від 26.11.2013 у суду відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що внесення інформації до електронних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» мало вплив на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів чи призвело до їх порушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4588,00 грн. (а.с.2), а тому а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, позивачеві слід присудити з Державного бюджету судові витрати в розмірі 4519,18 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНСПРОМ" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002951500 від 09.12.2013 р., яким ТОВ «АГРОТРАНСПРОМ» збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 624 929,89 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНСПРОМ, код ЄДРПОУ 37624452 судові витрати з Державного бюджету України в розмірі у розмірі 4519,18 грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять гривень вісімнадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко