Ухвала

від 10.06.2014 по справі 826/1223/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1223/14 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща-водиця» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща-водиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар ЛТД» про визнання недійсним правочину та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща-водиця» (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар ЛТД» (далі - Відповідач 2) про визнання недійсним договору №01/09/11 від 01.09.2011 року, стягнення з Відповідача 2, з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відповідача 1 кошти в розмірі 1 748 400,00 грн, одержані за договором №01/09/11 від 01.09.2011 року, стягнення з Відповідача 1 на користь держави кошти в розмірі 1 748 400,00 грн з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ДІАМАНТ ДЕЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37401164), ТОВ «КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 38347480), ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» (код ЄДРПОУ 37242867), ТОВ «АЙДАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 22949383) та ТОВ «ГРЕЙТ СТАРТ» (код ЄДРПОУ 37402880) за період з 01.01.2011 року по 12.07.2013 року, за результатами якої складено акт №215/26-54-22-07-25265828 від 14.10.2013 року.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що спричинило заниження Відповідачем 1 податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1 000 201,00 грн, в тому числі за ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 14 931,00 грн, І кв. 2012 року у сумі 164 600,00 грн, півріччя 2012 року у сумі 295 843,00 грн, 9 міс. 2012 року у сумі 259 447,00 грн, 2012 рік у сумі 265 380,00 грн; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.200.1 та пп.200.2 ст.200 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1 118 311,00 грн, в т.ч. за вересень 2011 року на суму 12 984,00 грн, жовтень 2011 року на суму 28 471,00 грн, листопад 2011 року на суму 86 071,00 грн, грудень 2011 року на суму 52 433,00 грн, січень 2012 року на суму 6 958,00 грн, лютий 2012 року на суму 69 906,00 грн, березень 2012 року на суму 79 898,00 грн, квітень 2012 року на суму 82 413,00 грн, травень 2012 року на суму 110 850,00 грн, червень 2012 року на суму 88 493,00 грн, липень 2012 року на суму 79 245,00 грн, серпень 2012 року на суму 93 560,00 грн, вересень 2012 року на суму 74 288,00 грн, жовтень 2012 року на суму 92 779,00 грн, листопад 2012 року на суму 112 451,00 грн, грудень 2012 року на суму 47 513,00 грн.

Так, 01.09.2011 року між Відповідачем 1 (Покупець) та Відповідачем 2 (Продавець) укладено договір поставки товарів №01/09/11.

На виконання умов договору Відповідачем 2 виписано податкові накладні на загальну суму 1748 400 грн, в т. ч. ПДВ 291 400,00 грн, а Відповідачем 1 перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок Продавця згідно платіжних доручень на загальну суму 1 748 400,00 грн.

Згідно протоколу допиту свідка від 17.04.2013 року - директора ТОВ «АЙДАР ЛТД» ОСОБА_2 - він ніякі бухгалтерські документи, договори, фінансову та податкову звітність не підписував, до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Айдар ЛТД» відношення не має, чим займається дане підприємство йому не відомо.

Відповідно визначення пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Приписами п.п. 198.1 - 198.3 ст.198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Відповідно п. 201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

Не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість наявність належно оформлених документів.

Лише в разі фактичного здійснення господарської операції документи мають силу первинних.

Належних доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції Позивачем не надано.

Згідно положень ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно вимог ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Вищевказаний протокол допиту свідка підтверджує той факт, що в діях Відповідача 2 наявний протиправний умисел при укладанні договору № 01/09/11 від 01.09.2011 року з Відповідачем 1.

За приписами ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивач перерахував кошти контагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та як наслідок, заниження об»єкту оподаткуання, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстації вважає, що оскаржуване судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог є обгрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща-водиця» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 13 червня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.