Рішення

від 16.06.2014 по справі 524/1207/14-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/1207/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г.

при секретарі - Бельченко Н.Л.

з участю представника позивача - Кременчуцької міської Ради - Войтенка Д.М., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представників третіх осіб: Кременчуцького міського управління юстиції - Кондратьєвої Т.М., управління Держземагенства України в м. Кременчуці - Касіт О.В., управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради - Нештапа В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської Ради до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, покладення зобов'язання повернення земельної ділянки та приведення її у стан придатний для використання, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року до суду звернулася Кременчуцька міська Рада з позовом до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, покладення зобов'язання повернення земельної ділянки та приведення її у стан придатний для використання.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно - павільйон для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином, кіоском, навісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_8.

Свідоцтво про право на спадщину було видане 04 червня 2010 року відповідачеві приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 4365, на вказане нерухоме майно, яке належало померлому ОСОБА_8 на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 квітня 2008 року.

Просив ухвалити рішення, яким: поновити строк позовної давності для звернення з цим позовом до суду; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 червня 2010 року, видане ОСОБА_9, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу по спадковій справі №8/2009, що зареєстровано в реєстрі №4365, ОСОБА_2 на спадкове майно, що складається з: павільйону для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином, кіоском, навісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,9 кв.м., який належав спадкодавцю ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати відповідача - ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий № 5310436100:08:005:0508 площею 135 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення ним або за його рахунок, самочинно збудованого нерухомого майна павільйону для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином, кіоском, навісом розташованого на ній; зобов'язати відповідача - ОСОБА_2 привести земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий № 5310436100:08:005:0508 площею 135 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в попередній, придатний для використання стан та повернути її в розпорядження Кременчуцької міської Ради Полтавської області; стягнути з відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірне майно відноситься до об'єктів малої архітектурної форми, було збудовано самочинно на самовільно захопленій земельній ділянці, а також, що в рішенні суду від 08 квітня 2008 року та у свідоцтві про право на спадщину за законом вказані різні розміри площ спірного майна.

У судовому засіданні представник позивача - Кременчуцької міської Ради - Войтенко Д.М. позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з позовом не погодився, надавши пояснення та зачитавши письмові заперечення відповідача на позов.

Представники третіх осіб: Кременчуцького міського управління юстиції - Кондратьєва Т.М., управління Держземагенства України в м. Кременчуці - Касіт О.В., управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради - Нештап В.Г. позов вважали безпідставним.

Відповідач ОСОБА_2 та представник інспекції ДАБК у Полтавській області у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки не повідомляли.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності павільйон для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський Палац культури» з вбудованим міні-магазином, кіоском, навісом, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,9 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 04 червня 2010 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9 по спадковій справі № 8/2009, зареєстрованого в реєстрі за № 4365. Державна реєстрація права власності була здійснена реєстратором КП «Кременчуцьке МБТІ» 23 червня 2010 року, реєстраційний номер: 24813010, номер запису: 1146 в книзі: ОН-6 (а.с.а.с. 13-17, 163-165).

Вказане майно належало батьку відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 квітня 2008 року по справі № 2-2523/2008 за позовом ОСОБА_8 до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради про визнання права власності на збудоване нерухоме майно. Рішення набрало законної сили 18 травня 2008 року. Державна реєстрація права власності була здійснена реєстратором КП «Кременчуцьке МБТІ» 24 вересня 2008 року, реєстраційний номер: 24813010, номер запису: 1146 в книзі: ОН-6 (а.с.а.с. 166-168).

З цього рішення суду постає, що за ОСОБА_8 визнано право власності на забудову - збудований павільйон для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський Палац культури» з вбудованим міні-магазином, загальною площею 45,4 кв.м., в тому числі торгова площа 34,1 кв.м., площа кіоску 1,5 кв.м., площа навісу 58,6 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1.

19 серпня 2008 року вказаному об'єкту нерухомого майна була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом за № 1215, виданого вказаного числа управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради (а.с. 162).

Доводи представника позивача про те, що розміри площ спірного нерухомого майна відрізняються у свідоцтві про право на спадщину та рішенні суду є недостовірними. Так, якщо скласти розміри площ, вказаних у рішенні суду міні-магазину (45,4 кв.м.) та кіоску (1,5 кв.м.), то площа цих об'єктів буде співпадати з розміром площ вказаних об'єктів у свідоцтві про право на спадщину за законом (46,9 кв.м.).

Суд вважає, що позов є необґрунтованим та не доведеним у повному обсязі, а доводи позивача, і зокрема його представника Войтенка Д.М. на підтвердження вимог, не заслуговують уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 цього ж Закону:

1. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

2. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

3. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Так, право власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване за батьком відповідача ОСОБА_8 у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно вимог ч. 2 цієї ж статті, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що право власності на нерухоме майно ОСОБА_8 набув правомірно, його право власності не було спростоване у встановленому законом порядку, зокрема, судом при постановленні рішення 08 квітня 2008 року не було встановлено обставин незаконності набуття ним цього права, а потім було підтверджено державою шляхом відповідної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається із Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (який є Додатком 1 до п. 2.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 в редакції станом на 2008 р.), одним із таких документів є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності (п. 10 Переліку).

Тому, суд також погоджується з поясненнями представника відповідача про те, що, твердження позивача про так звану «помилковість» здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_8 є таким, що прямо суперечить вимогам вказаних норм закону.

Крім того, не є доведеними посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_8 не мав права спадкувати спірне нерухоме майно і набув на нього право власності неправомірно.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Позивач не подав належні і допустимі докази щодо наявності підстав згідно ст.ст. 203, 215, 1301 ЦК України для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, а також на підтвердження того, що відповідач не мав права на спадкування майна належного його батькові, підтвердження факту порушення законних прав та інтересів позивача внаслідок прийняття спадщини відповідачем після померлого його батька та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Суд також погоджується з доводами представників відповідача та третіх осіб з приводу відсутності ознак самовільного будівництва та самовільного захоплення земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Так, рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 06 липня 2001 року № 1166 «Про дозвіл ОСОБА_8 проектування реконструкції тимчасового павільйону для пасажирів на зупинці транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином по АДРЕСА_1» було дозволено проектування реконструкції вказаного об'єкту, зобов'язано замовника виконати проект на підставі архітектурно-планувального завдання, технічних умов міських інженерних служб та висновків органів державного нагляду, погодити проект, оформити дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції ДАБК.

Наведені у вказаному рішенні дії, які був зобов'язаний виконати ОСОБА_8, повністю відповідали вимогам Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, зокрема ст. 24 цього Закону, в якій йшлося про порядок отримання дозволу на будівництво об'єктів містобудування.

25 квітня 2001 року управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради надало ОСОБА_8 архітектурно-планувальне завдання № 150 на проектування об'єкта архітектури для нового будівництва та реконструкції. Назва об'єкту архітектури: Реконструкція тимчасового павільйону для пасажирів на зупинці транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції Закону на дату видачі АПЗ - 2001р.) архітектурно-планувальне завдання є вихідними даними для проектування об'єкту архітектури.

24 вересня 2001 року управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради надало висновок № 159 на робочий проект реконструкції тимчасового павільйону для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином по АДРЕСА_1, яким рекомендувало даний проект до затвердження. У цьому висновку є інформація про основні архітектурно-конструктивні рішення, які свідчать про те, що запроектований об'єкт є будівлею (нерухомим майном), а саме: фундаменти - монолітні залізобетонні, стіни - цегляні з утепленням, перегородки - цегляні, перекриття - металевий каркас із швелера та кута, покрівля - асбесто-цементні листи, тощо.

15 лютого 2002 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала ОСОБА_8 дозвіл на виконання будівельних робіт, який згідно ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції на день видачі дозволу 2002 р.) є документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Посилання на цей дозвіл є в акті державної технічної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію.

04 червня 2002 року державна технічна комісія прийняла в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт: тимчасовий павільйон для пасажирів на зупинці транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином по АДРЕСА_1. За наслідками роботи державної технічної комісії було складено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 04 червня 2002 року, де зазначені зокрема показники об'єкта: загальна площа магазину 45,4 кв.м., у тому числі торгова площа 34,1 кв.м., площа кіоску 1,5 кв.м., площа навісу 58,6 кв.м.

Як вбачається із п. 2 рішення державної технічної комісії, яке відображено в зазначеному акті, цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт та включення його до державної статистичної звітності.

Рішенням № 664 від 21 червня 2002 року «Про затвердження актів державних технічних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на території міста Кременчука» виконавчий комітет Кременчуцької міської Ради затвердив акт технічної комісії від 04 червня 2002 року про прийняття в експлуатацію тимчасового павільйону для пасажирів на зупинці транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином по АДРЕСА_1. Пунктом 3 цього рішення виконком вирішив оформити право власності на введений об'єкт та видати свідоцтво про право власності.

Згідно п. 4 наведеного рішення, а також на підставі рішення суду, КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» було зобов'язане провести та здійснило реєстрацію введених споруд та приміщень відповідно до діючої інструкції «Про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб».

Суд враховує, що позивач фактично не оспорив всі вказані акти з приводу спірного нерухомого майна, акти про прийняття в експлуатацію цього майна, у тому числі не оскаржив рішення суду від 08 квітня 2008 року та фактично визнав право власності за ОСОБА_8 на спірне майно не як на малу архітектурну форму, а як на об'єкт нерухомого майна (капітальну споруду), підтвердженням чого є наведені вище акти позивача та присвоєння поштової адреси спірному об'єкту нерухомості.

11 квітня 2001 року за заявою ОСОБА_8 комісією Кременчуцького міськвиконкому було складено, а 25 травня 2001 року заступником міського голови затверджено акт вибору земельної ділянки для реконструкції зупинки транспорту «Міський палац культури» з будівництвом торгового павільйону по АДРЕСА_1, орієнтовна площа ділянки 150 кв.м.

Після завершення будівництва і прийняття в експлуатацію павільйону для пасажирів із вбудованим міні-магазином, Кременчуцька міська Рада Полтавської області 26 грудня 2002 року прийняла рішення про надання ОСОБА_8 в оренду до 01 листопада 2007 року земельної ділянки для експлуатації і обслуговування павільйону для пасажирів на зупинці транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином по АДРЕСА_1.

Пунктом 2 даного рішення ОСОБА_8 було надано в користування земельну ділянку загальною площею 116 кв.м., у зв'язку із чим було вирішено вважати таким, що втратив чинність договір на право тимчасового користування землею від 03 січня 2001 р. № 985, згідно якого замовник користувався земельною ділянкою на час проведення реконструкції.

На підставі цього рішення, 27 грудня 2002 року між Кременчуцькою міською Радою та ОСОБА_8 був укладений договір оренди цієї земельної ділянки строком до 01 листопада 2007 р.

У п. 1 вказаного договору оренди зазначено, що на земельній ділянці розташована цегляна будівля тимчасового павільйону для пасажирів з вбудованим міні-магазином.

17 січня 2009 року між Кременчуцькою міською Радою та ОСОБА_8 був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:08:005:0508) для експлуатації та обслуговування павільйону для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином, навісу по АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 22-25). Площа орендованої земельної ділянки була визначена в 135 кв.м. У п. 3 цього договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться цегляний міні-магазин, навіс та об'єкти інфраструктури: електромережа. Договір був укладений строком на п'ять років.

Таким чином, ОСОБА_8 був користувачем земельної ділянки у встановленому законом порядку, а на орендованій земельній ділянці на момент укладення договору оренди вже знаходилося нерухоме майно орендаря.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 7 Закону України «Про оренду землі», право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного Кодексу України та цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, зважаючи на наведені норми, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно - павільйону для пасажирів із вбудованим міні-магазином, до ОСОБА_2, як до спадкоємця за законом, перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій розміщена відповідна нерухомість без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах встановлених для попереднього землекористувача ОСОБА_8

З огляду на приписи ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 ЦК України, власник нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

З часу виникнення прав власності на будівлю, у ОСОБА_2 виникло право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган місцевого самоврядування, за даних обставин - позивач.

Тому, відсутність у ОСОБА_2 на даний час переоформленого на його ім'я договору оренди земельної ділянки не може кваліфікуватися як самовільне зайняття ним цієї ділянки. З урахуванням викладеного, положення ст. 212 ЗК України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

З моменту прийняття спадщини до дня розгляду справи відповідач ОСОБА_2 вживає заходів щодо оформлення технічної документації для укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Учасники цивільного процесу не заперечували, що з об'єктивних та незалежних причин процес оформлення технічної документації для укладення договору оренди земельної ділянки за часом є тривалим, землевпорядна документація потребує численних погоджень у різних установах та органах, а відтак укладення договору оренди землі не може бути здійснено в розумні строки.

09 червня 2011 року між ОСОБА_2 та комунальним підприємством «Кременчуцький міський центр земельного кадастру» був укладений договір про виконання робіт № 534/11, згідно якого виконавець зобов'язався виконати геодезичний обмір (знімання) земельної ділянки по АДРЕСА_1.

11 липня 2011 року між ОСОБА_2 та комунальним підприємством «Кременчуцький міський центр земельного кадастру» був укладений договір про виконання робіт № 661/11, згідно якого виконавець зобов'язався виконати технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для експлуатації та обслуговування павільйону для пасажирів на зупинці громадянського транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином, кіоском, навісом по АДРЕСА_1.

На виконання вказаного договору технічна документація була виготовлена, однак у зв'язку із зміною законодавства, що регулює порядок укладення договорів оренди землі комунальної власності, договір оренди в той час не був укладений.

У подальшому, рішенням Кременчуцької міської Ради від 23 квітня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 159 кв.м. для експлуатації та обслуговування павільйону для пасажирів на зупинці громадського транспорту «Міський палац культури» з вбудованим міні-магазином, кіоском та навісом по АДРЕСА_1.

08 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Азимут» було укладено договір № 23 про проведення робіт із землеустрою відносно спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Рішенням Кременчуцької міської Ради від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_2 було продовжено строк дії дозволу на розроблення та подачу на розгляд та затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної вище земельної ділянки до 29 січня 2014 року.

Листом від 25 грудня 2013 року № 25-12-01/13 ТОВ «Азимут» повідомило ОСОБА_2 про те, що землевпорядною організацією проведено роботи по розробленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підставі договору № 23 «Про проведення робіт із землеустрою». Вище зазначена документація передана на погодження в Управління Держземагентства України у м. Кременчуці, яке своїм листом від 25 грудня 2013 року № 01-26/801 повідомило про те, що не має правових підстав для погодження документації із землеустрою з тих причин, що згідно договору оренди земельної ділянки № 040954800028 передавалась в оренду земельна ділянка площею 135 кв.м., в той час як технічна документація розроблена на земельну ділянку площею 159 кв.м.

Таким чином, на даний час триває процес внесення змін до технічної документації та змін до рішення Кременчуцької міської Ради від 23 квітня 2013 року для приведення у відповідність розміру земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

07 травня 2014 року ОСОБА_2 подав до Центру надання адміністративних послуг документи з метою оформлення своїх прав на оренду земельної ділянки для експлуатації павільйону на зупинці громадського транспорту «Міський палац культури» по АДРЕСА_1, а саме: заяву, обґрунтування, копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно, матеріали для підготовки рішення сесії щодо внесення змін до рішення сесії від 23 квітня 2013 року з метою продовження строку оформлення документів. Даний факт підтверджується описом документів, що надано державному адміністратору для проведення реєстрації у реєстрі документів дозвільного характеру та переліком документів, поданих із заявою з відмітками ЦНАП від 07 травня 2014р.

Оскільки, позивач не подав належні і допустимі, безспірні і допустимі докази на підтвердження своїх вимог, спростування посилань і доводів представників відповідача та третіх осіб, встановлених і наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки не вбачається підстави для визнання спірного нерухомого майна таким, що збудовано самочинно на самовільно захопленій земельній ділянці, а також, що у супротивному випадку матиме місце порушення прав відповідача на володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 321 ЦК України.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 216, 321, 376, 1301 ЦК України, ст. ст. 38, 152, 158 ЗК України, ст. ст. 14, 57-59, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Відмовити Кременчуцькій міській Раді у задоволенні позову до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, покладення зобов'язання повернення земельної ділянки та приведення її у стан придатний для використання.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти діб з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Повне рішення виготовлено 20 червня 2014 року.

Суддя: