Постанова

від 17.06.2014 по справі 911/2581/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 911/2581/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В. суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 у справі№911/2581/13 господарського суду Київської області за позовомПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" до 1.Тетіївської районної державної адміністрації Київської області 2. Фермерського господарства "Агросвіт", третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ Держземагенства у Тетіївському районі Київської області, про визнання правочину недійсним

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Василик В.В.;

від відповідача-1: Дячук Н.А. (дов. №07-14/1383 від 17.06.2014);

від відповідача-2: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 14.11.2013 у справі №911/2581/13 (судді: Кошик А.Ю., Заєць Д.Г., Горбасенко П.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Тарасенко К.В.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 у справі №911/2581/13 та рішення господарського суду Київської області від 14.11.2013 у справі №911/2581/13, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 203, 210, 215 Цивільного кодексу України, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 4-7 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, уклавши оспорюваний договір, Тетіївська районна державна адміністрація фактично здійснила розпорядження землями, які їй не належать, а перебувають у колективній власності ПАТ "Кашперівський бурякозавод", що порушує права і законні інтереси позивача як власника цих земель.

Відповідач-2 і третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача і відповідача-1, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

26.12.2001 Відкритому акціонерному товариству "Кашперівський бурякорадгосп" відповідно до рішення Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області від 19.11.2001 було видано Державний акт на право колективної власності на землю площею 2797,3га.

Розпорядженням голови Тетіївської районної державної адміністрації від 10.12.2003 №490 у ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" було вилучено земельні ділянки площею 467,9га та переведено до земель запасу Кашперівської сільської ради.

Розпорядженням голови Тетіївської районної державної адміністрації від 27.01.2007 №54 передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 2048.86га.

29.12.2012 між Тетіївською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Фермерським господарством "Агросвіт" (орендарем) було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1 якого орендодавець згідно з ропорядженням голови Тетіївської районної державної адміністрації від 29.12.2012 №1033 надає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди землі невитребуваних земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області, за межами населеного пункту с. Кашперівка.

Згідно з п.2.1 договору в оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки /паї/) в кількості 15шт. загальною площею 39,7600га ріллі згідно з планом (схемою), що додається.

Відповідно до п.3.1 договору його укладено до 31.12.2013 включно.

Згідно з п.16.1 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації.

29.12.2012 договір був зареєстрований у Тетіївській РДА, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі (невитребуваних земельних часток (паїв) вчинено запис від 29.12.2013 за №77.

29.12.2012 сторони підписали акт приймання-передачі земельних ділянок.

Вважаючи, що внаслідок укладення договору оренди землі від 29.12.2012 було порушено право колективної власності позивача на передані в оренду землі, ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Тетіївської районної державної адміністрації Київської області, Фермерського господарства "Агросвіт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: відділу Держземагенства у Тетіївському районі Київської області, про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012, укладеного між Тетіївською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Агросвіт".

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, оскаржуваний договір є договором оренди земельних часток (паїв), а позивачем не подано доказів наявності у нього прав на передані в оренду за спірним договором земельні частки (паї); по-друге, відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Погоджуючись з висновками господарського суду першої інстанції про відсутність у позивача прав на передані за спірним договором в оренду земельні частки (паї), апеляційний господарський суд в обґрунтування висновків про відсутність підстав для задоволення позову зазначив ще й про порушення п.2 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.01.2000 №119, щодо реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) виконкомом сільської ради (оскільки договір було зареєстровано в райдержадміністрації), у зв'язку з чим дійшов висновку, що спірний договір не набрав чинності.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст.43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012, укладеного між відповідачами (згідно з яким в оренду було передано землі невитребуваних земельних часток (паїв)), оскільки (на думку позивача) районна державна адміністрація здійснила розпорядження землями, які їй не належать, а перебувають у колективній власності позивача.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Відповідно до ст. 2 вищевказаного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до ст.5 Закону сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ст.13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 04.02.2004 №122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Слід зазначити, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтувавши висновки про відсутність підстав для задоволення позову тим, що спірний договір є договором оренди земельних часток (паїв), а позивач не подав доказів наявності у нього прав на вищевказані земельні паї, не встановили обставини, що входять до предмету доказування у даній справі.

Зокрема, суди не дослідили правову природу оскаржуваного договору, обмежившись посиланням на те, що за спірним договором в оренду було передано земельні частки (паї).

Разом з тим, згідно з п.1.1 договору оренди землі від 29.12.2012 предметом договору є саме землі невитребуваних земельних часток (паїв), а згідно з п.2.1 договору в оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) в кількості 15шт. загальною площею 39,7600га ріллі згідно з планом-схемою, що додається (вищевказаний план-схема в матеріалах справи відсутній).

Слід зазначити, що господарськими судами не взято до уваги, що земельні частки (паї) і земельні ділянки мають різний правовий режим.

Крім того, зі змісту договору не вбачається, а господарськими судами не встановлено, про які саме земельні ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) йдеться в договорі; зокрема, чи одержували громадяни сертифікати на право на зазначені в договорі земельні частки (паї); чи було здійснено розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) (які згідно з п.2.1 договору є об'єктом оренди) згідно зі ст.9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"; землі невитребуваних земельних часток (паїв) яких саме громадян було передано в оренду згідно з оскаржуваним договором.

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст.111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 у справі №911/2581/13 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 у справі №911/2581/13 та рішення господарського суду Київської області від 14.11.2013 у справі №911/2581/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий К. Грейц

Судді: С. Бакуліна

О. Глос