Рішення

від 25.06.2009 по справі 37/77пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/77пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.06.09 р.                                                                                                       Справа № 37/77пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Паліводі Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00180367

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВІК”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34706060

Відповідача 2: Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13500253

Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31833025

Відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35270892

за участю прокурора в інтересах держави  в особі: Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”, м. Донецьк та Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ

про: визнання біржових торгів та їх  результатів, оформлені протоколом біржових торгів, які відбулися 26.09.2007р. по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а, недійсними

та за позовною заявою Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ, ідентифікаційний код 33933561

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВІК”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34706060

Відповідача 2: Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13500253

Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31833025

Відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35270892

про: визнання біржових торгів та їх  результатів, оформлені протоколом біржових торгів №13/1 від 26.09.2007р. по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а, недійсними

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Годзу О.П. (за довіреністю № б/н  від 14.01.2009р.);

від Відповідача 1  – не з'явися;

від Відповідача 2  – не з'явися;

від Відповідача 3  – не з'явися;

від Відповідача 4  – не з'явився

від Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Годзу О.П. (за довіреністю № 265/01/01-04  від 23.03.2009р.);

та прокурора – Пономарьов А.О. (за посвідченням №2644).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.          

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 09.04.2009р. на 23.04.2009р., з 23.04.2009р. на 14.05.2009р., з 14.05.2009р. на 25.05.2009р., з 25.05.2009р. на 15.06.2009р., з 15.06.2009р. на 25.06.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВІК”, м. Донецьк (далі – Відповідач 1), Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк (далі – Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, м. Донецьк (далі – Відповідач 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. Донецьк (далі – Відповідач 4) про визнання біржових торгів, які відбулися 26.09.2007р. по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, буд. 82-а недійсними та визнання недійсними результатів біржових торгів, оформлених протоколом біржових торгів №13/1 від 26.09.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач  посилається на відчуження за результатами спірних торгів державного майна, переданого до статутного фонду державної холдингової компанії, яке не підлягає відчуженню.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав: правоустановчі документи; наказ Міністерства вугільної промисловості України №499 від 30.09.1996р. з додатком; акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства; Наказ міністра вугільної промисловості України №621 від 06.12.1996р.; наказ Міністерства вугільної промисловості України №575 від 31.10.2008р.; перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” під час корпоратизації станом на 01.07.1996р.; протокол проведення біржових торгів від 26.10.2007р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 182, 203, 215, 328, 331, 658 Цивільного кодексу України та ст.ст. 9, 10 Закону України „Про холдингові компанії в Україні”

Позивачем  надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.63-98 т.1, а.с.а.с.56-59, 88, 90-93, 110-120 т.2), у тому числі – письмові пояснення від 09.04.2009р. №14/04 щодо приналежності приміщення, реалізованого на спірних торгах.

Доповненням до позовної заяви від 25.05.2009р. №б/н (а.с.89 т.2) Позивач додатково обґрунтував свої вимоги тією обставиною, що він не є членом біржі, з огляду на що відчуження відповідного нежитлового приміщення не можна вважати біржовою операцією, нормативно посилаючись на ст.ст. 15, 16 Закону України „Про товарну біржу”.

Заявою, поданою у судовому засіданні 15.06.2009р. (а.с.105 т.2), Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив предмет, виклавши вимоги у вигляді визнання біржових торгів та їх результатів, оформлені протоколом біржових торгів, які відбулися 26.09.2007р. по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а, недійсними

Відповідачі 1, 2 та 3 у судові засідання не з'являлися, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, витребувані судом документи не надали, хоча про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, отримання яких підтверджується  повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с.а.с.41-43, 62, т.1, 37-39, 45-51, 99-101 т.2).

Обізнаність Відповідачів 1-3 про судовий розгляд додатково підтверджується їх клопотаннями від 31.03.2009р.  про відкладення розгляду справи (а.с.а.с.44-61 т.1), які були враховані при винесені ухвали від 09.04.2009р.

Відповідач 4 надав відзив від 23.04.2009р. з додатками (а.с.а.с.10-14 т.2), в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що: згідно Статуту Позивача, ст. 3 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” і ст. 85 Господарського кодексу України Позивач є власником майна, переданого йому засновником – Міністерством вугільної промисловості України – у власність, а засновник внаслідок передачі замість речових прав набув корпоративні;  відчуження майна за результати спірних торгів відбулося за згодою Міністерства вугільної промисловості України; сторони досягли всіх істотних умов щодо реалізації майна за результатами проведених торгів і грошові зобов'язання Відповідача як покупця виконані; Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у справі №44/50пд залишено без змін Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.12.2007р. та Рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2007р. про відмову у визнанні біржового договору №13/1-Б недійсним.

Відповідачем 4 у судовому засіданні 14.05.2009р. надані доповнення до відзиву (а.с.а.с.73-75 т.2), в яких на спростування твердження Позивача щодо передчасності опублікуванні оголошення про проведення торгів (до укладання відповідного договору-доручення між Відкритим акціонерним товариством „Державна холдингова компанія „Спецшахтобуріння” та брокерською конторою Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвік”) зазначено про наявність у останнього намірів здійснити відчуження відповідного майна з травня 2007р.

Крім того, відповідачем 4 надані документи, у тому числі – витребувані судом, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 100-146 т.1, а.с.а.с. 20 – 31, 61-64 т.2).

Листом від 14.04.2009р. № 05/1-776вих-09 (а.с.1 т.2) Прокуратура Донецької області повідомила про вступ у справу з огляду на те, що при її розгляді зачіпаються інтереси держави в особі Позивача та її державного органу – Міністерства вугільної промисловості України.

У листі від 02.05.2009р. №05/1-04-37/77пн (а.с.а.с.66, 67 т.2) Прокурором сформульоване клопотання про зупинення провадження у справ №37/77пн  до розгляду Верховним Судом України  касаційного подання Генеральної прокуратури України на постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у справі № 44/350пд, у задоволенні якого ухвалою суду від 14.05.2005р. було відмовлено.

16.04.2009р. Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ (далі – Третя особа) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою із самостійними вимогами на предмет спору до: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВІК”, м. Донецьк (Відповідач 1), Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк (Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, м. Донецьк (Відповідач 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. Донецьк (Відповідач 4) про визнання біржових торгів, які відбулися 26.09.2007р. по продажу приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, буд.82-а, недійсними  та визнання недійсними результатів біржових торгів, оформлених протоколом біржових торгів №13/1 від 26.09.2007р.

Ухвалою суду від 16.04.2009р. прийнято позовну заяву Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ  до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВІК”, м. Донецьк, Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, м. Донецьк  та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. Донецьк про визнання біржових торгів та результатів біржових торгів  недійсними, до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог Третя особа посилається на скасування свого листа-погодження від 09.07.2007р. № 01/02-02/397 та встановлення Позивачу заборони вживати будь-які дії щодо відчуження адміністративної будівлі площею 1075,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82-а, а також – на законодавчу заборону  відчуження  державного майна, переданого до статутного фонду державної холдингової компанії.

Нормативно свої вимоги Третя особа обґрунтовує Законом України „Про управління об'єктами державної власності”, Законом України „Про холдингові компанії в Україні та Постановами КМУ №1527 від 02.11.2006р. та № 803 від 06.06.2007р.

Третьою особою на вимогу суду  надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.85,86 т.2).

Заявою, поданою у судовому засіданні 15.06.2009р. (а.с.106 т.2), Третя особа в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив предмет, виклавши вимоги у вигляді визнання біржових торгів та їх  результатів, оформлені протоколом біржових торгів №13/1 від 26.09.2007р. по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а, недійсними.

Представники учасників справи у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово, при цьому, Позивач та Третя особа підтримали позицію і вимоги одне одного, і Прокурор також наполягав на задоволенні заявлених вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки всі вжиті заходи для витребування додаткових документів у зв'язку з їх (заходів) протиправним ігноруванням з боку певних учасників судового розгляду не призвели до належного результату, а вжиття інших заходів не вбачається за можливе, оскільки на дату оголошення цього рішення добігають кінця встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду справи.

Судом також враховується, що у світлі ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доведення своєї позиції у справі покладається на кожну сторону, яким було надано достатньо часу задля забезпечення можливості представити суду сутність такої позиції з приводу заявлених позовних вимог.

Поряд із цим, наявних у справі документів  цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом міністра вугільної промисловості України №499 від 30.09.1996р. „Про створення ДВАТ шляхом перетворення державних підприємств” (а.с.а.с.24-28 т.1) на  виконання Указу Президенту України №116 від 07.02.1996р. „Про структурну перебудову вугільної промисловості”, серед іншого, затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу (а.с.а.с. 31-33 т.1) ДП Донецьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” та прийняте рішення про його перетворення у державне відкрите акціонерне товариства.  

Наказом міністра вугільної промисловості України №621 від 06.12.1996р. (а.с.а.с.34,35 т.1) створено державну холдингову компанію „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” на базі державного відкритого акціонерного товариства „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”. Правонаступником прав та обов'язків державного відкритого акціонерного товариства „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” визначена  державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”. Перетворено відкриті акціонерні товариства в дочірні підприємства державної холдингової компанії „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” згідно переліку (а.с.79 т.1).

Відповідно до п.1.1. Статуту (а.с.а.с. 8-22 т.1)  Позивача в редакції, зареєстрованій 17.04.2006р., Позивач належить до сфери управлення Міністерства вугільної промисловості України (Засновник), а згідно п.п.3.5., 3.6., 3.7. Статуту є власником, зокрема, майна, переданого їй Засновником у власність, стосовно якого управнений вчиняти будь-які дії (у т.ч.  – відчужувати), якщо це не суперечить чинному законодавству, Статуту і за погодженням із Засновником. При цьому, Позивач не має права відчужувати будь-яким способом передані їй державні пакети акцій відкритих акціонерних товариств-дочірніх підприємств та цілісні майнові комплекси.

Наказом міністерства вугільної промисловості України №575 від 31.10.2008р. (а.с.36 т.1) затверджений перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” під час корпоратизації станом на 01.07.1996р. (будівля учбово-курсового комбінату), відповідність якого підтверджено ТОВ „Аудиторська фірма „Аудит ЛТД”, згідно з додатком до цього наказу (а.с.37 т.1).

Вказана будівля була введена в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії про приймання завершеного будівництвом об'єкту в експлуатацію від 28.09.1990р. (а.с.а.с.65-68 т.1) на правопопередника Позивача. Приналежність будівлі площею 1588,1 кв.м. Позивачеві вбачається також і з матеріалів інвентаризаційної справи (а.с.а.с. 82-97 т.1).

23.05.2007р. Позивач звертався до Міністерства вугільної промисловості України з листом №01/121 (а.с.а.с.61-63 т.2) про надання дозволу на відчуження шляхом продажу  частини адміністративної будівлі площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а.

Листом від 10.07.2007р. №01/02-02/397 (а.с. 86 т.2) Засновник за результатами розгляду зазначеного звернення  повідомив про відсутність заперечень проти відчуження шляхом продажу частини адміністративної будівлі площею 1075,1 кв.м., проте вказав провести реалізацію на конкурсних засадах, за оціночною вартістю, але не нижче балансової вартості, у порядку, визначеному ст. 75 Господарського кодексу України.

Згідно довідки Позивача від 09.04.2009р. №02-13/93 (а.с.98 т.1) первісна вартість адміністративної будівлі в цілому становить 779760грн.

Листом від 16.09.2008р. №10-28-13191 (а.с.22 т.2) Фонд державного майна України на звернення Відповідача 4 повідомив, що: Відкрите акціонере товариство „Державна холдингова компанія” Спецшахтобуріння” віднесено до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України; нежитлове приміщення площею 1075,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82-а, не включалось Фондом державного майна України до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації; Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений Постановою КМУ від 06.06.2007р. № 803 не поширюється на відчуження майна господарський           товариств.

27.07.2007р. між Відповідачем 4 (Довіритель) та Відповідачем 3 (Повірений) укладений договір доручення №08-07/п  (а.с.а.с.133, 134 т.1), згідно умов якого Довіритель доручає, а Повірений бере на себе обов'язок від імені та за рахунок Довірителя придбати на біржових торгах, що проводяться Відповідачем 2 товар згідно наданої заявки.  Як вбачається із заявки (а.с.135 т.1), що є додатком до вказаного договору доручення, товаром, який доручається придбати на чергових торгах, є вбудоване нежитлове приміщення площею 1075,1 кв.м., приналежне Позивачу і розташоване за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82-А

23.08.2007р. керівником Позивача  була видана нотаріально посвідчена довіреність (а.с.30 т.2) на заступника генерального директора – голову правління з економіки Гуцол С.В., яка, серед іншого, передбачала повноваження останньої від імені Відкрите акціонере товариство „Державна холдингова компанія „Спецшахтобуріння” вчиняти дії з розпорядження нежитловим приміщенням приналежним Позивачу і розташованим за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82-А

26.09.2007р. Відповідачем 2 були проведені біржові торги з продажу вбудованого нежитлового приміщення, площею 1075,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82-А, що належить Відкритому акціонерному товариству „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”, переможцем яких визнана брокерська контора Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”. Результати торгів оформлені протоколом (а.с.а.с.38, 39 т.1), затвердженим президентом Відповідача 2.  Із змісту протоколу вбачається, що: продавця – Позивача – представляла брокерська контора Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвік”  (Відповідач 1); переможець торгів має у триденний строк з моменту укладання договору перерахувати Відповідачу 2 вартість товару у сумі 1300000грн., з яких 1299600грн. підлягають перерахуванню Продавцю.

На підставі протоколу торгів 26.09.2007р. між Позивачем (Продавець), від імені якого на підставі договору доручення №08-07/р від 23.08.2007р. діяла брокерська контора Відповідач 1, та Відповідачем 4 (Покупець), від імені якого на підставі договору доручення №08-07п від 27.08.2007р. діяла брокерська контора Відповідач 3, був укладений біржовий договір №13/1-Б (а.с.а.с.129,130 т.1). За умовами п. 1.2. вказаного біржового договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вбудоване нежитлове приміщення площею 1075,1 кв.м., розташоване за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б.82-А. Положеннями п.п. 1.2., 2.1. і 3.1. договору встановлено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату у сумі 1300000грн. протягом 3-х банківських днів з моменту укладання цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача 2, який у триденний строк перераховує кошти Продавцю.

Як вбачається із змісту біржового договору його підписання Відповідачем 1 як представником Позивача зумовлено укладанням  заступником генерального директора – голову правління з економіки Гуцол С.В., діючої на підставі згаданої вище довіреності від 23.08.2007р., відповідного договору доручення.  

На виконання вказаного біржового договору Відповідач 4 платіжним дорученням № 1 від 27.09.2007р. (а.с. 64 т.2) перерахував Відповідачу 2 у якості оплати за вбудоване нежитлове приміщення 1300000грн.  Як вбачається з реєстру електронних платіжних доручень від 06.11.2007р.  (а.с.88 т.2) Відповідач 2 перерахував Позивачу 1299600грн. за реалізоване майно згідно біржового договору №13/1-Б від 26.09.2007р.

Платіжним дорученням № 2 від 30.11.2007р. (а.с.88 т.2) Позивач перерахував Відповідачу 2 у якості повернення помилково перерахованих грошових коштів за реалізоване майно згідно біржового договору № 13/1-Б від 26.09.2007р. 1299600грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.11.2007р. у справі № 44/350пд (а.с.а.с.25, 26 т.2) відмовлено у задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвік”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, Товарної біржі „Даліса” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”  про визнання недійсним біржового договору №13/1-Б від 26.09.2007р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.12.2007р. (а.с.а.с.27-29 т.2) вказане рішення залишено без змін.

Листом від 09.02.2008р. №73/07/01-04 (а.с.85 т.2) Третя особа повідомила Позивача про скасування листа-погодження від 10.07.2007р. №01/02-02/397 про продаж адміністративної будівлі та заборонила вчиняти будь-які дії щодо відчуження зазначеного майна.

Листом від 22.09.2008р. №1368/05/02-02 (а.с.31 т.1) Третя особа повідомила Відповідача 4 про скасування листа-погодження від 10.07.2007р. №01/02-02/397 про продаж адміністративної будівлі та встановлення Позивачу заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження зазначеного майна.

В подальшому, як вбачається із Постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. (а.с.а.с.23,25 т.2), зазначені вище судові акти першої і апеляційної інстанції у справі №44/350пд спочатку були скасовані за результатами касаційного перегляду і біржовий договір №13/1-Б від 26.09.2007р. був визнаний недійсним згідно Постанови від 06.03.2008р., але в подальшому – за результатами перегляду за ново виявленими обставинами – Постанову від 06.03.2009р. було скасовано, а Рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2007р. та Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.12.2007р. залишено без змін.

Як вбачається із наданих Прокурором листа від 10.04.2009р. №05/1/3-92/3-08 та касаційного подання від 08.04.2009р. №05/1/3-9213-08 (а.с.а.с.68-72 т.2) Генеральною прокуратурою ініційоване звернення до Верховного Суду України про касаційний перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у справі №44/350пд.  

За результатами вказаного перегляду Постановою Верховного Суду України від 02.06.2009р. (а.с.а.с.115-120 т.2) Постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у справі №44/350пд скасовано, а Постанову від 06.03.2008р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2008р. у справі № 8/150пн (а.с.а.с.90-93 т.2) скасовані Рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2007р. та Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2007р., якими Відкрите акціонерне товариство „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” було зобов'язане передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” вбудоване нежитлове приміщення за актом приймання-передачі у відповідності до біржового договору №13/1-Б і визнане право власності останнього на вказане приміщення. Справу було передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Як вбачається із Ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. (а.с.20 т.2) за результатами нового розгляду справи №8/150пн Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.11.2008р. у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” про зобов'язане передати вбудоване нежитлове приміщення за актом приймання-передачі у відповідності до біржового договору №13/1-Б і визнати право власності на вказане приміщення відмовлено, проте відносно вказаного рішення здійснюється апеляційне провадження.

За вказаних обставин Позивач та Третя особа наполягають на задоволенні позовних вимог, викладених у позовних заявах

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримав, про що зазначив у судових засіданнях 14.05.2009р. (а.с. 77 т.2) та 25.04.2009р. (а.с.94 т.2), однак своєї позиції письмово до відома суду не довів.

Відповідач 1, Відповідач 2, Відповідач 3 у судові засідання не з'являлися, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, хоча про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, отримання яких підтверджується  повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Відповідач 4 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.а.с.10-14 т.2) та доповненні до відзиву (а.с.а.с.73-75 т.2).

Суд розглядає справу в контексті вимог Позивача та Третьої особи згідно наведених ними підстав, з урахуванням додаткових підстав, вказаних Позивачем у доповненнях від 25.05.2009р. №б/н (а.с.89 т.2),  та заяв про уточнення предмету від 15.06.2009р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати підстави позову, зокрема – доповнюючи їх новими аргументами, та уточнювати редакції позовних вимог, не змінюючи, при цьому, їх сутності.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача та Третьої особи до Відповідачів  такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірних біржових торгів та їх результату недійсними.

Враховуючи положення ст.ст. 2, 17 Закону України „Про товарну біржу”, ч.3 ст. 281 Господарського кодексу України і ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України за своєю правової природою  спірні біржові торги опосередковують публічну процедуру виявлення переможця для здійснення біржової операції - подальшого укладання договору купівлі-продажу майна, сторонами якого є відповідні учасники торгів, зокрема – Позивач, від імені якого діяв Відповідач 1, та Відповідач 4, від імені якого діяв Відповідач 3.

Виходячи із загальних положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України щодо обов'язкової умови для застосування будь-якого способу судового захисту  - наявність порушення певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача діями відповідача, суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Оскільки Позивач як Продавець є учасником спірних торгів, остільки вплив останніх на його права та обов'язки є очевидним, що зумовлює висновок суду про правомірність в контексті наведених вище норм ініціації Позивачем заявлених  вимог щодо таких торгів.

В свою чергу, Третя особа не є безпосереднім учасником таких торгів, однак, в силу свого статусу Засновника Позивача, за висновком суду, має відповідний суб'єктивний інтерес щодо оспорювання таких торгів. Дійсно, як встановлено п.1.1. Статуту Позивача, він є державною холдинговою компанією, що належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Викладене зумовлює необхідність застосування спеціальних положень Закону України „Про холдингові компанії в Україні”, згідно ч. 13 ст. 6 якого все майно, передане до статного фонду державної холдингової компанії, перебуває у державній власності і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання. Приймаючи до уваги, що зазначений Закон набув сили з 18.04.2006р. (після створення Позивача), суд наголошує, що правомірність наведених вище висновків відносно правового режиму майна, внесеного до статутного фонду державної холдингової компанії, зумовлена приписами ч. 3 ст. 11 загаданого Закону, згідно яких всі холдингові компанії, утворені до набрання ним чинності, зобов'язані привести свої установчі документи у відповідність з вимогами цього Закону. Відтак, оскільки на спірних торгах реалізовувалася майно, що було внесено до статутного фонду Позивача, Третя особа, з огляду на правовий режим вказаного майна, у світлі ст.136 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”  є суб'єктом, який від імені держави управнений здійснювати функції власника.

Таким чином, Міністерство вугільної промисловості України має право звертатися до суду із заявленими вимогами.

Виходячи із наведених  Позивачем та Третьою особою підстав позову у  розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, вони спільно стверджують, що спірні торги, а відповідно – і їх результати у вигляді визначення Відповідача 4 переможцем, є недійсними, оскільки проведені відносно майна, яке не може бути відчужене.

Крім того,   заявники вимог наводять і інші окремі підстави, а саме:

- Позивач наполягає на недійсності торгів, заважаючи на те, що  за відсутністю у нього як у Продавця статусу члена біржі, операція з відчуження приміщення не може вважатися біржовою;

- Третя особа наразі зазначає про скасування наданого раніше листа погодження на здійснення Позивачем продажу майна.

Відносно зазначених підстав заявлених вимог позиція суду полягає у такому:

Стосовно неможливості відчуження приміщення:

Дійсно, частинами 9 та 10 ст.6 Закону України „Про холдингові компанії в Україні” встановлена зокрема неможливість відчуження державних пакетів акцій (часток, паїв) та державного майна, переданого державою до статутного фонду державної холдингової компанії, а – заборона державній холдинговій компанії вчиняти будь-які дії, що можуть призвести  до відчуження такого майна, до завершення процесу приватизації.

Оскільки доказів завершення процесу приватизації Позивача (а саме – втрати ним статусу державної холдингової компанії у зв'язку із відчуженням відповідного пакету акцій у приватну власність) на момент проведення спірних торгів до матеріалів справи не надано, остільки суд , враховуюче встановленим ним факт внесення об'єкту відчуження до статутного фонду державної холдингової компанії, погоджується із ствердженням Позивача та Третьої особи відносно наявності згаданих вище законодавчих заборон і обмежень, які унеможливлюють ані правомірне відчуження приміщення, що було об'єктом продажу на торгах, ані правомірне вчинення дій щодо відчуження, у тому числі – самих торгів.   

При цьому заперечення Відповідача 4 про можливість проведення торгів з продажу вказаного приміщення як такого, що належить на праві власності Позивача згідно положень Статуту та ст. 12 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 85 Господарського кодексу України, судом відхиляються як юридично неспроможні з огляду на таке.

Вказані законодавчі приписи запроваджують загальне правило стосовно правового режиму майна, внесеного до статутного фонду, всіх господарських товариств. Між тим, в розглядуваному випадку пріоритет у застосуванні мають відповідні положення Закону України „Про холдингові компанії України”, що містять спеціальні (виходячи з особливостей статусу державних холдингових компаній) норми. Спеціальність, а відтак, і пріоритетність у застосуванні таких положень, вбачається, зокрема із наступного:

-          ч.2 ст. 2 Закону України „Про холдингові компанії в Україні” встановлює, що порядок утворення, діяльності і ліквідації холдингових компаній регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

-          ч. 4 ст. 11 Закону України „Про холдингові компанії в Україні” визначає, що до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону;

-          ч. 11 ст. 81 Господарського кодексу України передбачає визначення особливості створення і діяльності державних акціонерних товариств відповідними законами;

-          ч. 7 ст. 126 Господарського кодексу України визначає, що загальні засади функціонування холдингових компаній, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України „Про холдингові компанії в Україні”;

-          ч. 4 ст. 152 Цивільного кодексу України передбачає встановлення законом особливостей правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств.  

Таким чином, саме держава, а не Позивач, є власником приміщення, яке було об'єктом продажу на спірних торгах. В свою чергу, існування у Статуті Позивача з цього приводу інших положень, які відтворюють загальні правила для господарських товариств без урахування особливостей, встановлених для державних холдингових компаній, є лише наслідком зволікання з боку Третьої особи як Засновника із виконанням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України „Про  холдингові компанії в Україні” відносно приведення у відповідність до цього Закону своїх установчих документів.  Однак, у будь-якому разі положення Статуту, які суперечать імперативним приписам діючого законодавства, не можуть бути застосовані судом, що у повній мірі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, приведеною у п. 13 Постанови Пленуму „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008р. №13.

На підставі викладеного суд визначає зазначену підставу вимог Позивача та Третьої особи юридично та доказово обґрунтованою.

Стосовно відсутності ознак біржової операції:

Як вже зазначалося судом, згідно ч.ч.3, 4 ст. 281 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України „Про товарну біржу” біржові торги опосередковують (є процедурою) по здійсненню біржової операції. Зазначений взаємозв'язок між термінами торги та операція за висновком суду є достатнім для твердження про те, що за відсутністю біржової операції торги з продажу відповідного майна не можуть правомірно кваліфікуватися біржовими.

В свою чергу, біржовою операцією ч. 1 ст. 15 Закону України „Про товарну біржу” визнається угода, що відповідає наступної сукупності умов:

- якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

- якщо її учасниками є члени біржі;

- якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Між тим, за твердженням Позивача – і належних доказів протилежного до матеріалів справи не надано – він не є членом Товарної біржі „Даліса”, що виключає наявність одної із вказаних вище обов'язкових умов. При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що залучення для участі у спірних торгах Продавцем та Покупцем відповідних брокерів на підставі договорів доручення  не спростовує зазначеного висновку суду, оскільки згідно ч. 4 ст. 281 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 16 Закону України „Про товарну біржу”: по-перше, брокерами мають виступати фізичні особи, а не брокерські контори; по-друге, брокери управнені виконувати доручення лише членів біржі.

В розглядуваному ж випадку, за змістом протоколу спірних біржових торгів членами біржі визначалися лише залучені Покупцем та Продавцем брокерські контори, а не Продавець та Покупець. Варто наголосити, що характер правового зв'язку між Продавцем/Покупцем з одного боку та брокерською конторою з іншого, опосередкованих правовідносинами доручення, за змістом ст. 1000 Цивільного кодексу України у будь-якому разі унеможливлює набуття за вчиненими за дорученням діями прав та обов'язків повіреним – такі наслідки наступають виключно для довірителя, на чому слушно зауважив у своєму відзиві Відповідач 4.

Однак, у такому разі, незалежно від фактичної участі певних повірених,  юридично сторонами біржової угоди (операції) з купівлі-продажу вбудованого нежитлове приміщення площею 1075,1 кв.м., розташоване за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б.82-А у розумінні ч. 1 ст. 509, ст. 655 Цивільного кодексу України є саме Відкрите акціонерне товариство „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” (Покупець), які і повинні мати статус членів Товарної біржі „Даліса” для можливості правомірного вчинення біржових угод.

Поряд із цим, зважаючи на викладені вище висновки суду щодо наявності законодавчо встановленої заборони відчужувати і вчиняти будь-які дії з відчуження майна, яке було об'єктом торгів, останнє не може вважатися таким, що допущене до обігу на Товарній біржі „Даліса”, або будь-якій іншій біржі взагалі.

Наведене у сукупності дозволяє однозначно стверджувати, що за суб'єктним складом і об'єкту продажу спірні торги не відповідають вимогам ч. 3 ст. 281 Господарського кодексу України, а їх проведення суперечить закріпленим у ст. 2 Закону України „Про товарну біржу” принципам.

На підставі викладеного суд погоджується із обґрунтованістю цієї доповненої підстави вимог Позивача.  

В контексті дослідження цієї підстави позовних вимог суд звертає увагу на неспроможності заперечень Відповідача 4 щодо встановлення Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у справі №44/350пд преюдиціального для розглядуваної справи факту дійсності біржового договору №13/1-Б:

- по-перше, предметом розгляду у цій справі є торги, що передували укладанню зазначеного біржового договору. Отже, правова оцінка попередній подій (фактів) в силу об'єктивного причинно-наслідкового зв'язку не може перебувати у залежності від правової оцінки подальших подій (фактів);

- по-друге, в силу приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція об'єктивно не може встановлювати будь-яких фактів – вона лише надає оцінку правильності застосування попередніми судами норм матеріального і процесуального права;

- по-третє, преюдиціальними у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України можуть бути лише факти, а не їх правова оцінка, тоді як відмова у задоволені позовних вимог про визнання біржового договору недійсним (а не встановлення його дійсності) в межах справи № 44/350пд є лише оцінкою суду обґрунтованості та доведеності відповідних підстав таких вимог;

- по-четверте, Постановою Верховного Суду України від 02.06.2009р. Постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у справі №44/350пд було скасовано, та залишено без змін Постанову від 06.03.2008р., яка запроваджує протилежно до висловлюваної Відповідачем 4 правову позицію.

Крім того, із змісту судових актів, прийнятих в межах справи №44/350пд, не вбачається дослідження судами питання дотриманнями приписів Закону України „Про холдингові компанії в Україні”  або Закону України „Про товарні біржі” та Господарського кодексу України в контексті наявності відповідних ознак біржових торгів.

Стосовно скасування листа-погодження на здійснення продажу:

Посилання Третьої особи на вказану обставину судом до уваги не приймається, оскільки на дату такого скасування спірні торги вже відбулися – а отже було реалізоване первісне волевиявлення Міністерства вугільної промисловості України дозволити продаж приміщення. Наразі, діюче законодавство не тільки не визначає певного механізму, юридичних наслідків та взагалі можливості скасування такого роду дозволу, але й не містить жодних підстав для висновку про можливість вчинення цього індивідуального (ненормативного у розумінні п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009) акту із наданням йому зворотної сили у часі. Викладене, в свою чергу, в світлі приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, з урахуванням яких має діяти Третя особа як орган державної влади, унеможливлює настання правових наслідків у вигляді незаконності біржових торгів виключно через подальше скасування  вже реалізованого дозволу.

Таким чином, вказана підстава позовних вимог Третьої особи судом відхиляється як юридично неспроможна.

Разом із тим, у світлі викладеної вище позиції суду відносно порушення приписів Закону України „ Про холдингові компанії в Україні” і принципову неможливість правомірного відчуження частини внесеного до статутного фонду державної холдингової компанії майна до завершення приватизації цієї компанії, первісний дозвіл Третьої особи, викладений у листі від 10.07.2007р. №01/02-02/397 (а.с.86 т.2), також є незаконним і не може визнаватися належною підставою для проведення спірних торгів.  

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог Позивача та Третьої особи у зв'язку із достатньою їх доказовою та юридичною обґрунтованістю.

Разом із тим, первісною причиною виникнення розглядуваного спору  - проведення торгів – суд вважає неправомірні дії та бездіяльність  самих Заявників вимог, а саме: безпідставне зволікання із приведенням Статуту Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ” у відповідність до положень Закону України „Про холдингові компанії в Україні” зокрема - в частині визначення правового режиму майна, внесеного до статутного фонду; ініціювання здійснення та подальше надання дозволу на здійснення прямо заборонених Законом дій з відчуження майна, а також – видача довіреності, які передбачала можливість здійснення таких заборонених дій.

Вказані обставини зумовлюють необхідність покладення понесених судових витрат в порядку ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Заявників вимог та, поряд із цим, вжиття заходів реагування, передбачених ст. 90 Господарського процесуального кодексу України щодо відповідних посадових осіб Міністерства вугільної промисловості України та Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”.

На підставі виклеєного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 26, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „СПЕЦШАХТОБУРІННЯ”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВІК”, м. Донецьк, Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. про визнання біржових торгів та їх  результатів, оформлені протоколом біржових торгів, які відбулися 26.09.2007р. по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а, недійсними, задовольнити у повному обсягу.

2. Позовні вимоги Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. про визнання біржових торгів та їх  результатів, оформлені протоколом біржових торгів №13/1 від 26.09.2007р. по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а, недійсними, задовольнити у повному обсягу.

3. Визнати біржові торги та їх результати, оформлені протоколом біржових торгів №13/1 від 26.09.2007р., по продажу вбудованого приміщення площею 1075,1 кв.м., розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, буд. 82-а, недійсними.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх представників учасників справи у судовому засіданні 25.06.2008р. оголошено  вступну те резолютивну частину  рішення.

Повний текст судового рішення підписано 25.06.2009р.  

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя