Постанова

від 23.06.2009 по справі 1/209

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/209

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.06.2009                                                                                           № 1/209

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Шапрана В.В.

 при секретарі            

 за участю представників:

 від позивача -          Коноваленко Є.Л.,

 від відповідача -          не з'явився (про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства „Італ – Техно Лтд”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2009

 у справі № 1/209 (суддя  

 за позовом                               Комунального підприємства „Київреклама”

 до                                                   Спільного підприємства „Італ – Техно Лтд”

 про                                                   стягнення 5806,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 5806,43 грн. заборгованості, з якої 4886,96 грн. основний борг, 517,37 грн. індекс інфляції, 87,71 грн. сума 3 % річних, 317,39 грн. пеня за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами № 446/ТК від 01.01.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2009 позов задоволено повністю, відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати у розмірі 220 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Підставами для скасування рішення відповідач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідач посилається на те, що 16.11.2007 він звільнив приміщення за адресою вул. Щербакова, 53, демонтувавши разом з тим свою вивіску, про що повідомив позивача листом № 125/12-07 від 21.12.2007; крім того позивачу було надіслано лист № 17/02-08 від 08.02.2008, в якому повідомлялось про зміну фактичної адреси замість вул. Щербакова, 53 на вул. Туполєва, 19 та містилось прохання розірвати договір і скасувати дозвіл на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами у вигляді рекламної вивіски; вимога про виконання грошового зобов'язання вих. № 196-2037/КР від 12.02.2009 направлялась позивачем на адресу: 04128, м. Київ, вул. Туполєва, 19.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:

01.01.2005 між Госпрозрахунковою організацією „Київреклама”, правонаступником якого згідно рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 8/65 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) „Київреклама” (позивачем) та Спільним підприємством „Італ – Техно Лтд” (відповідачем) було укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 446/ТК.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався надати відповідачу право на тимчасове користування місцями за адресою згідно додатку, який є невід'ємною частиною цього договору на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач зобов'язався використовувати надані місця за цільовим призначенням – для розміщення об'єктів зовнішньої реклами (далі - ОЗР), здійснювати оплату за право користування місцями та звільняти у 3-денний термін місця після закінчення терміну дії дозволу в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Згідно з п. 7.1 договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами.

Строк дії договору визначається по кожному місцю розташування об'єктів зовнішньої реклами окремо у додатках (адресних програмах), які є невід'ємною частиною договору. Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди та внесення відповідних змін до додатків (п. 7.2 договору).

Згідно додатку № 1 до договору № 446/ТК від 01.01.2005 позивач надав відповідачу право на тимчасове користування місцями за адресою: Шевченківський район, вул. Щербакова, 53 для розміщення рекламної вивіски на термін з 01.01.2005 до 30.11.2005.

Згідно додатку № 1 від 01.07.2005 до договору № 446/ТК від 01.12.2005 позивач надав відповідачу право на тимчасове користування місцями за адресою: Шевченківський район, вул. Щербакова, 53 для розміщення рекламної вивіски на термін з 01.01.2005 до 31.12.2010.

Пунктом 4 договору визначено порядок розрахунків. Так, згідно п. 4.1 договору розмір плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується відповідачем на підставі рахунків-фактур, наданих позивачем.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

У пункті п. 4.3 договору плата за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному з об'єктів зовнішньої реклами у додатках до договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Відповідно до п. 4.5 договору плата за право тимчасового користування місцями сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом, на поточний рахунок останнього.

Позивачем було виставлено для оплати відповідачем наступні рахунки-фактури № КП-07/81707 від 15.11.2007 на суму 270,72 грн., № КП-07/83976 від 14.12.2007 на суму 270,72 грн., № КП-07/86020 від 15.01.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/88063 від 07.02.2007 на суму 270,72 грн., № КП-07/90493 від 14.03.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/92005 від 14.04.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/93974 від 14.05.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/96520 від 13.06.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/98530 від 15.07.2008 на суму 261,98 грн., № КП-07/100648 від 11.08.2008 на суму 261,98 грн., № КП-07/103121 від 04.09.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/106036 від 15.10.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/108118 від 07.11.2008 на суму 270,72 грн., № КП-07/42298/4 від 11.11.2008 на суму 203,52 грн., № КП-07/110634 від 18.12.2008 на суму 584,64 грн., № КП-09/113419 від 19.01.2009 на суму 596,92 грн., а всього на загальну суму 4 886,96 грн.

Посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на лист № 125/12-07 від 21.12.2007, лист № 17/02-08 від 08.02.2008, акт прийому-передачі приміщення за адресою вул. Щербакова, 53, вимогу про виконання грошового зобов'язання № 196-2037/КР від 12.02.2009, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, посилаючись на вказані документи, взагалі не надав їх до матеріалів справи, а отже, належними засобами доказування не обґрунтував свою правову позицію щодо підстав для відмови у позові.

Крім того, п. 3.4.11 договору встановлено обов'язок відповідача в разі дострокового припинення терміну дії дозволу (та/або цього договору) провести демонтаж ОЗР, попередивши у письмовій формі позивача про дату та час проведення демонтажу. В цьому випадку уповноваженим представником позивача проводиться обстеження місця розташування на наявність ОЗР та складається акт обстеження. Дата складання та підписання акту обстеження є датою припинення зобов'язань сторін по цьому договору в частині одного місця, наданого для розташування ОЗР, а також датою припинення здійснення відповідачем платежів, передбачених розділом 4 цього договору, про що сторони складають додаткову угоду до цього договору.

Відповідачем не надано доказів попередження позивача про дату та час проведення демонтажу, акту обстеження, складеного за участю представника позивача, а також додаткової угоди до договору про припинення зобов'язань за договором.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати за користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 4886,96 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 517,37 грн. інфляційних сум та 87,71 грн. 3 % річних також правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами позивачем нараховано пеню у розмірі 317,39 грн., яку судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спільного підприємства „Італ – Техно Лтд” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2009 у справі № 1/209 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Спільного підприємства „Італ – Техно Лтд” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2009 у справі № 1/209 - без змін.

2.          Матеріали справи № 1/209 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Шапран В.В.