Рішення

від 04.06.2014 по справі 911/79/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа № 911/79/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Безрук А. С. (посвідчення № 025412 від 07.04.2014 р.);

від відповідача-1: Перцова О. І. (довіреність б/н від 03.02.2014 р.), Ігнатенко Т. В. (довіреність б/н від 03.02.2014 р.);

від відповідача-2: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Обухівського району Київської області, м. Обухів

до:

1) Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота", м. Київ;

2) Козинської селищної ради, смт Козин, Обухівський район;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - ОСОБА_3, м. Київ

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Обухівського району Київської області звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ „Золоті ворота", Козинської селищної ради про визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3, зобов'язання ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0, 546 га.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором тим, що рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради було прийнято, а на його підставі договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р. між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам - та без наявності відповідних повноважень та із порушенням підстав і процедури надання відповідачу-1 спірної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2014 р. порушено провадження у справі № 911/79/14 за позовом Прокурора Обухівського району Київської області до ПРАТ „Золоті ворота", Козинської селищної ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 05.02.2014 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - ОСОБА_3

05.02.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.02.2014 р.

19.02.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов відзив б/н від 19.02.2014 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", у тому числі, у зв'язку із пропущенням строку позовної давності, та припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3, зобов'язання ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0, 546 га.

19.02.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи надійшло клопотання б/н від 19.02.2014 р. про припинення провадження у справі в частині вимог, що не підвідомчі господарським судам, у якому він просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3, зобов'язання ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0, 546 га.

19.02.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшло клопотання № 436вих від 13.02.2014 р. про залучення співвідповідача, у якому він просить суд залучити до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3

19.02.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.03.2014 р.

11.03.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшла заява б/н від 11.03.2014 р. про застосування строків позовної давності, у якій він просить суд застосувати строки позовної давності в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", та відмовити позивачу у задоволенні таких позовних вимог.

12.03.2014 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання прокурора про залучення співвідповідача судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки у даному випадку неможливим є залучення ОСОБА_3 у якості співвідповідача у даній справі, так як ОСОБА_3 станом на момент розгляду даної справи не зареєстрований у встановленому законодавством порядку фізичною особою - підприємцем і не має відповідного статуса, а тому не може бути стороною у даній справі у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

12.03.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 02.04.2014 р.

02.04.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшли заява № 05/3-326/07вих-14 від 01.04.2014 р. про зменшення позовних вимог, у якій він просить суд тільки визнати недійсним та скасувати рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", та пояснення № 05/3-327/07вих-14 від 01.04.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

Заява № 05/3-326/07вих-14 від 01.04.2014 р. прокурора про зменшення позовних вимог не прийнята судом до розгляду, оскільки за своєю природою не є заявою зменшення розміру позовних вимог, оскільки її наслідком не відбувається зменшення кількісних показників заявлених позовних вимог, що в свою чергу не відповідає приписам частин 4, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Також вказана заява прокурора за своєю природою і змістом не є заявою про часткову відмову від своїх позовних вимог у розумінні статтей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.04.2014 р.

16.04.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.05.2014 р.

22.04.2014 р. до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли заперечення № 328 від 16.04.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

14.05.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.05.2014 р.

21.05.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення б/н від 21.05.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

21.05.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.05.2014 р.

28.05.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення б/н від 21.05.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

28.05.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.06.2014 р.

04.06.2014 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомили, документи, витребувані судом, надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.04.1998 р. Козинська селищна рада прийняла рішення про передачу Виконавчому комітету Козинської селищної ради повноважень по виділенню та приватизації земельних ділянок, що підтверджується витягом з протоколу № 1 від 28.04.1998 р. засідання Першої сесії 23 скликання Козинської селищної ради, наявним у матеріалах справи.

Рішенням № 4/1 від 29.08.2001 р. Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування зони відпочинку" вирішено надати ЗАТ „Золоті ворота" дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування зони відпочинку (пляжу) за рахунок земель Київського державного авіаційного заводу 0, 546 га.

Рішенням № 4/2 від 29.08.2001 р. Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про попереднє погодження місця розташування зони відпочинку (пляжу)" вирішено погодити ЗАТ „Золоті ворота" місце розташування зони відпочинку (пляжу) на земельній ділянці загальною площею 0, 546 га за рахунок земель Київського державного авіаційного заводу в смт Козин; дозволити ЗАТ „Золоті ворота" розробити проект відведення земельної ділянки, враховуючи, що на земельну ділянку вжу був державний акт на право постійного користування землею попередньому землекористувачу і земельна ділянка надається без права забудови і зміни цільового призначення.

Рішенням № 4/3 від 29.08.2001 р. Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання земельної ділянки в оренду" вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ЗАТ „Золоті ворота" під зону відпочинку (пляжу); надати ЗАТ „Золоті ворота" земельну ділянку розміром 0, 546 га в смт Козин по вул. Луговій в тимчасове користування / на умовах оренди / за рахунок земель Козинської селищної ради для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу); встановити термін оренди - 49 років; доручити Козинському селищному голові М. М. Федоренко заключити договір оренди земельної ділянки з ЗАТ „Золоті ворота".

У 2001 р. комісією Обухівської районної державної адміністрації складено та підписано Акт вибору та обстеження земельної ділянки, що оформляється в постійне користування під розміщення зони відпочинку (пляжу) на території Київського державного авіаційного заводу „Авіант" в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

05.09.2001 р. Відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації було надано висновок, яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки площею 0, 546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області.

10.09.2001 р. Головним державним санітарним лікарем Обухівського району Київської області було надано висновок № 60/1045 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки площею 0, 546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області.

26.12.2001 р. Обухівським районним відділом земельних ресурсів було надано висновок № 303 „Про погодження місця розташування земельної ділянки", яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області.

10.06.2003 р., на підставі вищевказаного № 4/3 від 29.08.2001 р. Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання земельної ділянки в оренду", між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться в смт Козин по вул. Луговій, Обухівського району, Київської області, площею 0, 546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу) строком на 49 років.

Вказаний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1-370.

13.06.2003 р. вказаний договір було зареєстровано у Відділі земельних ресурсів Обухівського району Київської області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 240.

13.06.2003 р. між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" було підписано акт, згідно якого Виконавчим комітетом Козинської селищної ради передав, а ЗАТ „Золоті ворота" прийняло згідно договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р. земельну ділянку площею 0, 546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу) строком на 49 років.

Рішенням № 9 від 10.07.2003 р. Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання дозволу ЗАТ „Золоті ворота" на передачу в суборендне користування земельної ділянки гр. ОСОБА_3" вирішено дати дозвіл ЗАТ „Золоті ворота" на передачу в суборендне користування гр. ОСОБА_3 земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ЗАТ „Золоті ворота" згідно договору № 240 від 13.06.2003 р. на термін - 25 років.

15.07.2003 р. між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3 було підписано договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого орендар передає суборендарю в строкове (строком на 49 років) платне користування земельну ділянку площею 0, 546 га (для організації пляжної смуги) за адресою: Київська обл., Обухівський район, вул. Лугова, а суборендар приймає цю земельну ділянку для використання у вказаних нижче цілях згідно рішення Козинської селищної ради про надання дозволу на передачу в суборендне користування земельної ділянки від 10.07.2003 р. за № 9.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати недійсним та скасувати рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 9 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 7, 16 ст. 19 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Згідно з п. 1.4. Вказівки Державного комітету України по земельних ресурсах № 13 від 18.03.1998 р. „Про удосконалення землевпорядних робіт при виготовленні документів, що посвідчують право на земельну ділянку" складання проектів відведення земельних ділянок виконується у дві стадії:

- попереднє погодження місця розташування об'єкта;

- складання проекту відведення земельної ділянки.

Попереднє погодження місця розташування об'єкта проводиться з місцевими радами, власниками землі або землекористувачами, землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури та житлової політики.

В погоджених висновках повинні вказуватись наявні сервітути та обмеження щодо використання земельних ділянок. Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта є складовою частиною до проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки складається лише після подання відповідних документів, які передбачені статтею 19 Земельного кодексу України, і затверджується в установленому порядку після погодження його власником землі або землекористувачем та отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували надання відповідними органами станом на момент прийняття оспорюваного рішення попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки та наявність у відповідача-2 станом на момент прийняття оспорюваного рішення матеріалів попереднього погодження відповідними органами місця розташування спірної земельної ділянки, що є складовою частиною до проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, у процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду проект відведення земельної ділянки, що був розроблений у встановленому законодавством порядку і погоджений відповідними органами та є предметом оспорюваного рішення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки Відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації, Головного державного санітарного лікаря Обухівського району Київської області, Обухівського районного відділу земельних ресурсів щодо попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки були надані вже після прийняття Виконавчим комітетом Козинської селищної ради оспорюваного рішення.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорюване рішення було прийнято Виконавчим комітетом Козинської селищної ради в інтересах відповідача-1 - ЗАТ „Золоті ворота" із порушенням положень Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. та інших нормативно-правових актів України - без надання землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури та житлової політики станом на момент його прийняття висновків щодо попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки.

Заперечення прокурора щодо того, що Виконавчий комітет Козинської селищної ради прийняв оспорюване рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" без наявності відповідних повноважень є необґрунтованими, оскільки відповідні необхідні повноваження щодо передачі, надання земельних ділянок, тощо, у тому числі надання відповідачу-1 в оренду спірної земельної ділянки були передані Козинською селищною радою у відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) на підставі рішення про передачу Виконавчому комітету Козинської селищної ради повноважень по виділенню та приватизації земельних ділянок, оформленого протоколом № 1 від 28.04.1998 р. засідання Першої сесії 23 скликання Козинської селищної ради.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради було прийнято Виконавчим комітетом Козинської селищної ради із порушенням положень Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. та інших нормативно-правових актів України - без надання землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури та житлової політики станом на момент його прийняття висновків щодо попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки, а тому позовна вимога позивача до відповідача-2 про визнання його недійсним та скасування, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота".

Що стосується вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 12 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Частинами 2, 3 ст. 14 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

8) відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 16 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Згідно ст. 152 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно п. 2.29. цієї ж постанови звернути увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р. був укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" на виконання і на підставі рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, що у встановленому чинним законодавством України порядку визнано судом недійсним, а тому позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладений між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3, та зобов'язати ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0, 546 га.

Що стосується вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 ст. 9 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) орендована для несільськогосподарського використання земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись у володіння і користування іншій особі (суборенда) у разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, а також у інших випадках і межах, передбачених законом.

Умови договору суборенди земельної ділянки (її частини) мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки (її частини) і не суперечити йому. Термін суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди земельної ділянки.

У разі припинення або розірвання договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказані позовні вимоги позивача є похідними від його позовних вимог до відповідачів про визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота".

Як вбачається із матеріалів справи, спір в частині вказаних заявлених позовних вимог виник між Прокурором Обухівського району Київської області, ПРАТ „Золоті ворота" (правонаступник усіх прав та обов'язків ЗАТ „Золоті ворота") та фізичною особою ОСОБА_3 у зв'язку із невідповідністю основного договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 цього ж кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Пунктом 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Пунктом 2. цієї ж постанови передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Пунктом 3. цієї ж постанови передбачено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається із матеріалів справи, а також із Відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців фізична особа - ОСОБА_3 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не значиться, тобто ОСОБА_3 станом на момент звернення позивачем із даним позовом до відповідачів в господарський суд Київської області та станом на момент розгляду даної справи не зареєстрований у встановленому законодавством порядку фізичною особою - підприємцем і не має відповідного статуса.

Врахуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суб'єктного складу учасників процесу даного спору в частині вказаних заявлених позовних вимог входить Прокурор Обухівського району Київської області, ПРАТ „Золоті ворота" (правонаступник усіх прав та обов'язків ЗАТ „Золоті ворота") та фізична особа ОСОБА_3, що у встановленому законодавством порядку не зареєстрований фізичною особою - підприємцем і не має відповідного статуса, а тому не може бути стороною у даній справі в частині вказаних заявлених позовних вимог у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, даний спір в частині позовних вимог позивача про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3, та зобов'язання ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0, 546 га виник між Прокурором Обухівського району Київської області, ПРАТ „Золоті ворота" (правонаступник усіх прав та обов'язків ЗАТ „Золоті ворота") та фізичною особою ОСОБА_3, а останній не є суб'єктом господарської діяльності та не може бути стороною у даній справі в частині вказаних заявлених позовних вимог у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України і відповідно не може бути залучений судом до участі у справі одним із відповідачів, суд дійшов висновку, що такий спір за суб'єктним складом учасників процесу відповідно до статетей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у даній справі в частині вказаних заявлених позовних вимог позивача підлягає припиненню на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, як було зазначено вище, відповідач-1 у своєму відзиві б/н від 19.02.2014 р. на позовну заяву та заяві б/н від 11.03.2014 р. про застосування строків позовної давності просить суд, у тому числі, застосувати до позовної заяви наслідки пропущення строків позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

З приводу вказаної заяви відповідача-1 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, Прокурор Обухівського району Київської області довідався про обставини прийняття Виконавчим комітетом Козинської селищної ради рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" та укладення між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р. у грудні 2013 р. у зв'язку із проведенням досудового розслідування за відповідною заявою ОСОБА_5 до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області (кримінальне провадження № 42013100230000147).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем-1 у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про прийняте оспорюване рішення та про укладений спірний договір оренди земельної ділянки.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідачем-1 у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про прийняте оспорюване рішення та про укладений спірний договір оренди земельної ділянки і відповідно про порушення свого права, а тому суд дійшов висновку, що позивач довідався про прийняття Виконавчим комітетом Козинської селищної ради рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" та укладення між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р. у грудні 2013 р. у зв'язку із проведенням досудового розслідування за відповідною заявою ОСОБА_5 до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області (кримінальне провадження № 42013100230000147) і відповідно позовна давність по оспоренню позивачем рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради та договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", розпочала свій перебіг з моменту, коли він довідався про порушення своїх прав і інтересів, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідачів за захистом своїх прав і інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовних вимог позивача про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3, та зобов'язання ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0, 546 га підлягає припиненню, а позовні вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р., укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Прокурора Обухівського району Київської області про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_3, та зобов'язання ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0, 546 га.

2. Позов в частині інших позовних вимог задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним та скасувати рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради.

4. Визнати недійсним договір оренди землі від 10.06.2003 р., укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Закритим акціонерним товариством „Золоті ворота" (ідентифікаційний код 02016241).

5. Стягнути солідарно з Козинської селищної ради (ідентифікаційний код 04362697), Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота" (ідентифікаційний код 02016241) в доход Державного бюджету України судові витрати 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

08 липня 2014 р.