Постанова

від 23.01.2007 по справі 20-9/083

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

23

січня 2007 р.                                                                                  

№

20-9/083 

Вищий

господарський  суд України у складі колегії

суддів:

головуючого:

Удовиченка

О.С.

суддів:

Панової

І.Ю. Хандуріна М.І. 

розглянувши   касаційну скаргу

Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1

на  постанову

Севастопольського

апеляційного господарського суду від 21.09.2006

у

справі господарського

суду

№

20-9/083 м.

Севастополя

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1

до

Малого

приватного підприємства " Ажур" ТОВ " Гермес"

про 

за зустрічним позовом до 

про 

визнання

договорів купівлі-продажу 

дійсними  ТОВ " Гермес"  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

Малого приватного підприємства " Ажур" визнання угод недійсними та

визнання права власності

за участю

представників:

від

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 -ОСОБА_2

                                                ВСТАНОВИВ:

     Рішенням господарського суду  м. Севастополя  від 15 серпня 2006 року  у справі № 20-9/083 ( суддя Рибіна С.А.)   позов задоволено, визнано за Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1  право

власності на цілісний майновий комплекс -автозупинку на 240 машин, яка

розташована АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 0,6535 га. , визнано

за Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на

цілісний  майновий комплекс -автозупинку

на 80 машин, яка розташована АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,1943 га.

      У задоволенні позову ТОВ "

Гермес" відмовлено.

              Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року у справі № 20-9/083 (

Колегія суддів -Гонтарь В.І., Сотула В.В., Прокопанич Г.К.)  рішення господарського суду м.

Севастополя  від 15.08.2006 року у справі

№ 20-9/083  скасовано, в позові Суб'єкту

підприємницької діяльності  ОСОБА_1  відмовлено.

              Зустрічний позов ТОВ "

Гермес" задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу автостоянки,

розташованої за адресою: АДРЕСА_2, 

укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та малим  приватним 

підприємством " Ажур" , засвідчений 31.10.2005 приватним

нотаріусом ОСОБА_3( реєстровий НОМЕР_1), визнано недійсним договір

купівлі-продажу автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Малим приватним підприємством

" Ажур", , засвідчений 31.10.2005 приватним нотаріусом ОСОБА_3

(реєстровий НОМЕР_2), визнано за ТОВ " Гермес" право власності на

майновий комплекс автостоянки на 240 машин, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

на земельній ділянці, переданої в оренду на підставі договору оренди земельних

ділянок НОМЕР_3, загальною площею 6535 кв.м.

             Визнано за ТОВ " Гермес"

право власності на майновий комплекс автостоянки на 240 машин, розташованої за

адресоюАДРЕСА_2 на земельній ділянці, переданої в оренду на підставі договору

оренди земельних ділянок НОМЕР_3, загальною площею 1943 кв.м.

                Не погоджуючись з Постановою

суду апеляційної інстанції Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

звернулася до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою  на постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 21.09.2006 року у справі № 20-9/083, згідно якої

просила  постанову суду апеляційної

інстанції скасувати, рішення господарського суду м. Севастополя від 15.08.2006

року у справі № 20-9/083 залишити в силі.

               Касаційна скарга мотивована тим,

що   судом апеляційної інстанції не

прийнято до уваги той факт, що право власності на  майно 

МПП " Ажур" набуло на підставі договору про спільну діяльність

№ 1/25 від 26.07.1999, укладеного МПП " Ажур" та ТОВ "

Гермес".

               Колегія суддів Вищого

господарського суду України , переглянувши в касаційному порядку   постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду,  на підставі

встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом

апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що

правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, виходячи з такого:

    - судами попередніх інстанцій встановлено,

що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 12.05.2006,    в порядку ст.22 ГПК України,  змінила позовні вимоги та просила

господарський суд  визнати за нею право

власності на цілісний майновий комплекс -автостоянку на 240 машин, розташовану

за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці загальною площею 0,6535 га і

цілісний майновий комплекс -автостоянку на 80 машин, розташовану за адресою:

АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 0,1943 га.

              Ухвалою від 15.08.2006 року

господарський суд залучив у якості відповідача -Товариство з обмеженою

відповідальністю " Гермес".

              ТОВ "Гермес" звернулося

до господарського суду з зустрічним позовом до Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 та Малого приватного підприємства " Ажур" про

визнання  договорів купівлі -

продажу  автостоянок  недійсними та визнання права власності на

спірні автостоянки за ТОВ " Гермес".

               Судами попередніх інстанцій

встановлено, що 16.12.1998 року на підставі розпорядження Севастопольської

міської державної адміністрації № 812-р від 14.05.1998  між Севастопольською міською державною

адміністрацією та ТОВ " Гермес" укладено договір оренди земельної

ділянки загальною площею 0,6535 га, розташованою в районі вул. Шевченко,

земельної ділянки площею 0,1943 га по проспекту Гер. Сталінграда в місті

Севастополі.  Земельні ділянки надані на

умовах оренди до 01.04.2008 для обслуговування автостоянок.

               Судом апеляційної інстанції

встановлено, що  з 1998 року ТОВ "

Гермес", господарським способом, як забудовник, здійснювало

будівельно-монтажні роботи, що підтверджується актом Державної технічної

комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта

автостоянки на 240 машин по АДРЕСА_1 від 16.11.2000 року, затвердженим наказом

Інспекції ДАБК № 543 від  17.11.2000 та

актом Державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого

будівництвом об'єкта автостоянки на 80 машин по вул.  Шевченко в місті Севастополі від 15.11.2000,

затвердженим наказом інспекції ДАБК № 536 від 16.11.2000 року.

               07.04.1999 року директор ТОВ

" Гермес" звернувся до державного комунального підприємства "

Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого

майна" міста Севастополя із проханням провести основну інвентаризацію

об'єкта  нерухомості -автостоянок на 240

і 80 машин, розташованих АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

               Відповідно до проведеної

основної інвентаризації 07.04.1999 і 09.04.1999 

державного комунального підприємства " Бюро технічної

інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" м. Севастополя,

журналу зовнішніх обмірювань і схематичних планів, будівництво спірних

автостоянок у вказаний період було завершено.

              Судом апеляційної інстанції

встановлено, що інших будівель на території земельних ділянок, наданих в оренду

ТОВ " Гермес" з 1999 року зведено не було.          

               Судами попередніх інстанцій

встановлено, що 26.07.1999 року між малим приватним підприємством "

Ажур" і ТОВ " Гермес було укладено договір про спільну діяльність №

1/25.

               Згідно пункту 1.2. договору,

мале приватне підприємство " Ажур" зобов'язано було за рахунок

власних коштів побудувати цілісні майнові комплекси -автостоянки, на земельних

ділянках, наданих ТОВ " Гермес" в оренду.

              Згідно розділу 3 договору, ТОВ

" Гермес" повинно було прийняти по акту прийому -передачі від

Малого  приватного підприємства "

Ажур" побудовані об'єкти для експлуатації строком до 01.01.2004 року,

здати об'єкти в експлуатацію до 01.01.2004, після чого у двотижневий строк

передати об'єкти  у власність малого

приватного підприємства " Ажур".

               Рішення господарського суду м.

Севастополь від 15 серпня 2006 року про задоволення позову Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 , яке було скасовано постановою суду

апеляційної інстанції, мотивовано тим, що , як вбачається з матеріалів справи,

право власності у МПП " Ажур" на спірні автостоянки виникло на

підставі договору про сумісну діяльність № 1/25 від 26.07.1999 року та

визнано  рішенням господарського суду

міста Севастополя  від 18.02.2005 у

справі № 20-12/079, яке  набуло чинності

10.03.2005.

              Суб'єкт підприємницької

діяльності  ОСОБА_1 31.10.2005 придбала у

МПП " Ажур" за договорами купівлі-продажу цілісний майновий комплекс

-автостоянку на 240 автомашин, яка розташована АДРЕСА_1 на земельній ділянці

загальною площею 0,6535 га та цілісний 

майновий комплекс  - автостоянку

на 80  автомашин яка розташована АДРЕСА_2

на земельній ділянці загальною площею 0,1943.

              Рішенням господарського суду

встановлено, що відповідно до вимог ст. 657 ЦК України,  договори купівлі-продажу від 31.10.2005,

укладені між Суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та МПП "

Ажур" укладені в письмовій формі, посвідчені приватним нотаріусом

Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровані в

Державному реєстрі правочинів , господарський суд вважає, що  викладене свідчить,  - 

сторонами договорів від 31.10.2005 дотримані всі вимоги, яки передбачені

законодавством  для договорів

купівлі-продажу цілісних майнових комплексів, на підставі чого господарський

суд задовольнив позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  та визнав за нею право власності на спірні

автостоянки.

               ТОВ " Гермес" не

надані суду докази, які б підтверджували наявність у нього права власності на

спірне майно, в зв'язку з чим 

господарський суд відмовив ТОВ " Гермес" в задоволенні позову.

              Постанова суду апеляційної

інстанції від 21.09.2006 у справі № 20 -9/083 мотивована тим, що відповідно до

вимог ст.33 ГПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на

які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень, Мале приватне

підприємство " Ажур" не представило належних доказів виконання умов

договору про сумісну діяльність,   у тому

числі фактичного виконання будівництва спірних автостоянок.    

              Наявність договору про спільну

діяльність по будівництву автостоянок складання сторонами договору кошторису

робіт не є належним доказом здійснення будівництва.

              Договір про спільну діяльність, підписаний

сторонами не відповідає вимогам ст.432 ЦК України , що був чинним на момент

укладення договору , у частині набуття права власності на створене майно.

               Постанова суду апеляційної

інстанції мотивована також тим, що 

згідно ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові.

               З матеріалів справи вбачається,

що рішення господарського суду міста Севастополя  у справі № 20-12/079 від 18.02.2005, що було

правовстановлюючим документом  МПП "

Ажур" на спірні автостоянки скасовано згідно з Постановою Вищого

господарського суду України у даній справі від 21.12.2005.

              Ухвалою господарського суду м.

Севастополя від 16.03.2006 провадження у даній справі припинено.

               Судом апеляційної інстанції встановлено,

що інших правовстановлюючих документів МПП " Ажур" не має.

              МПП " Ажур" не придбало

право власності на спірні автостоянки, згідно вимог ст. 658 ЦК України не мало

права їх відчужувати, отже договори купівлі-продажу  автостянок, укладені 31.10.2005 між МПП

" Ажур" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягають

визнанню недійсними.

              Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування

постанови  Севастопольського апеляційного

господарського суду від 21 вересня 2006 року у справі № 20-9/083 відсутні,

виходячи з такого:

     - відповідно до вимог ст.392 ЦК України

власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це

право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

              Виходячи з викладеного, умовою

задоволення позову про визнання  права

власності на майно, є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право

власності на майно, при цьому законодавець не визначає конкретних доказів,

якими позивач повинен підтверджувати своє суб'єктивне право.

     Такими документами в загальному рядку

можуть бути  правовстановлючи  документи.

              Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов вірного

висновку, керуючись ст.33, ст.43 ГПК України,  

про наявність достатнього обсягу фактичних даних для встановлення

наявності обставин, на яких грунтуються вимоги позивача за зустрічним позовом

про визнання за ТОВ " Гермес" права власності на спірне майно. 

              В порушення вимог ст.33 ГПК

України,  МПП " Ажур " не

представило належних доказів виконання умов договору про сумісну діяльність,

фактичного виконання будівництва спірних автостоянок та наявності

правовстановлюючих документів  на спірні

автостоянки.

               Відповідно до вимог ст.658 ЦК

України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших

випадків, встановлених законом, належить власникові товару, в зв'язку з чим суд

апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку стосовно того, що МПП "

Ажур" не придбало право власності на спірні автостоянки, та відповідно до

вимог ст.658 ЦК України не мало право їх відчужувати.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 -11111

ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 у справі №

20-9/083 залишити без змін.

Головуючий                                                                               

 О.С. Удовиченко

Судді                                                                                             І.Ю.

Панова

М.І. Хандурін