Рішення

від 09.07.2014 по справі 914/1360/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2014 р. Справа № 914/1360/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД", м. Львів

про стягнення 135 991,17 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кулинич Р.М. - представник (довіреність №285 від 06.02.2014р.);

від відповідача: Колтик Т.І. - директор.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" про стягнення 243 339,69 грн., з яких заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 227 293,65 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом 16 046,04 грн. Згідно останньої поданої заяви про зменшення позовних вимог (вх.№3359/14 від 01.07.2014р.) до стягнення заявлено 135 991,17 грн., з яких заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 122 632,08 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом 13 359,09 грн.

Хід розгляду справи викладений в ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги згідно заяви про зменшення позовних вимог (вх.№3359/14 від 01.07.2014р.), просив суд стягнути з відповідача суми заборгованості по сплаті відсотків і пені за генеральним кредитним договором №59 від 22.08.2007р., у період з 09.04.2013р. по 11.04.2014р., а саме: заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в гривні - 17 652,83 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в доларах США - 8 878,98 дол. США (що в еквіваленті по діючому курсу НБУ становить 104 979,25 грн.); пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в гривні - 4 244,47 грн.; пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в доларах США - 770,90 доларів США (що в еквіваленті по діючому курсу НБУ становить 9 114,62 грн.). Крім того, представник позивача просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що суми, які просить стягнути позивач є завищеними. При цьому контррозрахунок заборгованості не подав.

Представник позивача заперечив проти доводів представника відповідача про завищення банком сум заявлених до стягнення, посилаючись на неврахування відповідачем курсової різниці іноземної валюти при розрахунках.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

22.08.2007р. між ЗАТ АКБ "Львів", повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ АКБ "Львів" та ТзОВ "ТІК ЛТД" укладено генеральний кредитний договір № 59, за умовами якого ПАТ АКБ "Львів" (надалі - банк), з врахуванням змін та доповнень, внесених додатками № 4 від 17.07.2008р., № 9 від 29.07.2011р. і № 10 від 20.08.2012р., відкрив відповідачу відкличну невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом 2 880 000,00 грн., з терміном погашення кредиту - не пізніше 15.01.2013р., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в національній валюті в розмірі 18,0% річних, а за користування кредитними коштами в доларах США - 13,5 % річних (надалі - генеральний кредитний договір).

Відповідно до умов п.1.1. генерального кредитного договору кредитні кошти надавалися окремими частинами (траншами), в межах ліміту заборгованості, в сумах, в валюті траншу, з цільовим призначенням, терміном користування траншем, розміром плати за користування траншем, відповідно до додатків до генерального кредитного договору, які укладалися за окремим погодженням і з моменту їх укладення становили невід'ємну частину генерального кредитного договору. Також, сторони погодили, що у всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони керуються умовами генерального кредитного договору.

На підставі укладених між сторонами додатків № 01-В від 22.08.2007р., № 02-В від 23.08.2007р., № 03-В від 25.09.2007р., № 05-В від 25.09.2008р. до генерального кредитного договору, банк надав відповідачу кредитні кошти траншами в сумах 144 000,00 доларів США (еквівалент 727 200,00 грн.), 125 000,00 грн., 1 315 000,00 грн. та 720 000,00 грн. відповідно зазначене підтверджується меморіальними валютними ордерами: № ТR. 61826.1 від 22.08.2007р.; № ТR. 61909.1 від 23.08.2007р.; № ТR. 61909.1 від 25.09.2007р. та № ТR. 61909.1.120 від 25.09.2008р.

Взяті на себе зобов'язання по генеральному кредитному договору банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в загальній сумі еквівалентній 2 887 200,00 грн. та відповідно до умов генерального кредитного договору.

Згідно умов п.4.1. генерального кредитного договору (в редакції додатку №10) відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше останнього робочого дня, забезпечити сплату нарахованих відсотків за користування траншами, а також забезпечити повне погашення кредиту та нарахованих відсотків не пізніше 15.01.2013р.

Пунктом 4.3 генерального кредитного договору обумовлено, що за порушення строків оплати відсотків за користування кредитними коштами, відповідач зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за нарахованими відсотками за кожний день прострочки.

Проте, як стверджує позивач, всупереч зазначеним вище умовам генерального кредитного договору, відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання систематично не виконував, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у справі №914/1408/13 позовні вимоги ПАТ АКБ "Львів" до ТзОВ "ТІК ЛТД" задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за генеральним кредитним договором № 59 від 22.08.2007р. в сумі 1 631 362,55 грн. (один мільйон шістсот тридцять одна тисяча триста шістдесят дві гривні 55 коп.), а саме: - заборгованість по кредиту - 1 497 126,13 грн.; заборгованість по процентах - 80 748,82 грн.; пеня - 53 487,60 грн.

Вищевказане судове рішення сторонами не оскаржувалося, набрало законної сили і 05.07.2013 р. на його виконання було видано відповідні накази.

Як зазначає позивач, станом на 11.04.2014р. зобов'язання відповідача за генеральним кредитним договором не виконано, відповідно і не виконано рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2013 р. у справі № 914/1408/13. При цьому, зважаючи на тривалість часу, що пройшов з моменту прийняття рішення у справі № 914/1408/13, кредитна заборгованість відповідача за генеральним кредитним договором № 59 від 22.08.2007р. зросла за рахунок нарахованих і несплачених процентів та пені.

Внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви (11.04.2014р.) у відповідача виникла заборгованість за період з 09.04.2013р. по 11.04.2014р., яка згідно поданого позивачем розрахунку становила 243 339,69 грн., з яких заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 227 293,65 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом 16 046,04 грн.

Представником позивача подано дві заяви про зменшення позовних вимог (вх.№2011/14 від 11.06.2014р. та вх.№3359/14 від 01.07.2014р.).

Згідно останньої поданої заяви про зменшення позовних вимог (вх.№3359/14 від 01.07.2014р.) до стягнення заявлено 135 991,17 грн., з яких заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 122 632,08 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом 13 359,09 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 135 991,17 грн., з яких заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в гривні - 17 652,83 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в доларах США - 8 878,98 дол. США (що в еквіваленті по курсу НБУ становить 104 979,25 грн.); пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в гривні - 4 244,47 грн.; пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в доларах США - 770,90 доларів США (що в еквіваленті по курсу НБУ становить 9 114,62 грн.).

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно визначення, наведеного у ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі генерального кредитного договору №59 від 22.08.2007р., у відповідності до умов якого та на підставі укладених між сторонами додатків № 01-В від 22.08.2007р., № 02-В від 23.08.2007р., № 03-В від 25.09.2007р., № 05-В від 25.09.2008р. до генерального кредитного договору, банк надав відповідачу кредитні кошти траншами в сумах 144 000,00 доларів США (еквівалент 727 200,00 грн.), 125 000,00 грн., 1 315 000,00 грн. та 720 000,00 грн. відповідно зазначене підтверджується меморіальними валютними ордерами: № ТR. 61826.1 від 22.08.2007р.; № ТR. 61909.1 від 23.08.2007р.; №ТR. 61909.1 від 25.09.2007р. та № ТR. 61909.1.120 від 25.09.2008р.

Факт надання відповідачу вищезазначених кредитних коштів встановлено також рішенням господарського суду Львівської області 18.06.2013р. у справі № 914/1408/13 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" до відповідача Товариства з обмеженою "ТІК ЛТД" про стягнення 3 917 719,52 грн. кредитної заборгованості.

У відповідності до приписів ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на те, що участь у справі № 914/1408/13 брали ті самі особи, що і у даній справі, а спірні правовідносини виникли з тієї ж підстави - генерального кредитного договору № 59 від 22.08.2007р. факти, встановлені рішенням господарського суду Львівської області 18.06.2013р. у справі № 914/1408/13 приймаються судом як преюдиціальні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст. 1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов п. 4.1. генерального кредитного договору (в редакції додатку №10) відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше останнього робочого дня, забезпечити сплату нарахованих відсотків за користування траншами, а також забезпечити повне погашення кредиту та нарахованих відсотків не пізніше 15.01.2013р.

Згідно п.7.1. генерального кредитного договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного погашення кредиту з виплатою нарахованих відсотків і виконання позичальником всіх інших умов договору та додатків до нього, включаючи оплату передбачених ними пені та штрафу, у випадках визначених договором та додатками до нього.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм та умов генерального кредитного договору № 59 від 22.08.2007р. відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти за користування кредитом до моменту повного погашення кредиту.

Як вбачається із змісту рішення господарського суду Львівської області 18.06.2013р. у справі № 914/1408/13, даним рішенням з відповідача стягнуто заборгованість по процентах за генеральним кредитним договором № 59 від 22.08.2007р., які нараховано по 09.04.2013р.

Станом на 11.04.2014 р. вищезазначене рішення господарського суду відповідачем не виконано, заборгованість за генеральним кредитним договором № 59 від 22.08.2007р. не погашена, а відтак суд вважає, що позивачем правомірно нараховано проценти за користування кредитом за період з 09.04.2013р. по 11.04.2014 р.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно визначення ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 4.3. генерального кредитного договору обумовлено, що за порушення строків оплати відсотків за користування кредитними коштами, відповідач зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за нарахованими відсотками за кожний день прострочки.

Як вбачається із розрахунку, доданого до останньої заяви про зменшення (уточнення) суми позовних вимог, за прострочення сплати процентів за користування кредитом позивачем нараховано пеню за період з 09.04.2013р. по 11.04.2014 р. включно, загальна сума якої складає 13 359,09 грн.,а саме: пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в гривні - 4 244,47 грн.; пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в доларах США - 770,90 доларів США (що в еквіваленті по курсу НБУ становить 9 114,62 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача, заявлені згідно останньої заяви про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Усні заперечення представника відповідача наведені ним у судовому засіданні 09.07.2014р. про завищення банком заявлених до стягнення сум є безпідставними.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 02.07.2014р. оголошувалась перерва до 09.02.2014р., на підставі усно заявленого представником відповідача клопотання, для надання йому можливості звірити свої розрахунки із сумами вказаними у заяві про зменшення позовних вимог. Однак, станом на 09.07.2014р. відповідач не подав свого контррозрахунку заборгованості, не звірив своїх розрахунків із розрахунками банку.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач всупереч вимог ст.33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами завищення банком сум, які підлягають до стягнення згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Слід зазначити, що згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується меморіальним ордером №38_8 від 11.04.2014р. на суму 4 866,80 грн.

Позивач двічі подавав заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до останньої заяви про зменшення позовних вимог (вх.№3359/14 від 01.07.2014р.) до стягнення заявлено 135 991,17 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відтак позивачу, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", слід повернути 2 146,98 грн. судового збору, у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог.

Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.11, 192, 509, 525, 533, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 216, 230 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 35, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" (79057, м. Львів, вул.Рудницького, буд.15, кв.1; код ЄДРПОУ 13796495) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м.Львів, вул.Сербська, 1; код ЄДРПОУ 09801546) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в гривні - 17 652,83 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в доларах США - 8 878,98 дол. США (що в еквіваленті по курсу НБУ складає 104 979,25 грн.); пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в гривні - 4 244,47 грн.; пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в доларах США - 770,90 доларів США (що в еквіваленті по курсу НБУ становить 9 114,62 грн.) та судовий збір в сумі 2 719,82 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м.Львів, вул.Сербська, 1; код ЄДРПОУ 09801546) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 146,98 грн. у зв'язку із поданням заяви про зменшенням суми позовних вимог.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 14.07.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.