Рішення

від 10.10.2007 по справі 2-3065/07

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-3065/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2007р.

Суворовський районний суд

міста Одеси в складі:

головуючого   судді   -            Кисельова

В.К.

при секретарі                    -        Голованець Н.Б.

за участю позивачки -

ОСОБА_1., адвоката ОСОБА_2.

відповідачів - ОСОБА_3.,

ОСОБА_4., адвоката - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення,

зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернулась з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, зняття з реєстраційного

обліку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці на праві приватної

власності належить однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В 2002р.

позивачка

дала згоду на реєстрацію у квартирі її онука ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження з ціллю отримання ним паспорту. Позивачка також стверджує, що

ОСОБА_3

попросив

у позивачки паспорт. Позивачка дала відповідачу свій паспорт, який через деякий

час

він

повернув. Після цього вона дізналася, що це було зроблено для того, щоб

тимчасово виписати

її та

прописати дружину відповідача - ОСОБА_4, а також дітей відповідачів:

ОСОБА_6  і 

ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_2   року народження. Позивачка також стверджує,

що після вселення її онука та членів його сім'ї для неї склалися неможливі

умови проживання у власній квартирі. Так, її онук і його дружина виганяють її з

квартири, висловлюють наміри позбавити її цієї квартири та виселити, мотивуючи

це наявністю неповнолітніх дітей, примушують подарувати квартиру онуку. Систематичне

створення неможливих умов сумісного мешкання, підтверджується зверненнями

позивачки в правоохоронні органи. Крім того, відповідачі комунальні послуги не

сплачують, всі витрати несе тільки позивачка.

На підставі викладеного,

позивачка просить виселити відповідачів із належній їй квартири, а також зняти

відповідачів з реєстраційного обліку по квартирі.

В судовому засіданні

позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що відповідач ОСОБА_3, а також

його дружина ОСОБА_4. не дають їй можливості користуватись квартирою,

знущаються над нею, ображають її, у зв'язку з чим, вона вимушена проживати у

знайомих. Всі спроби вирішити конфліктну ситуацію мировим шляхом залишились

марними, оскільки відповідачі на унеможливлюють її спроби проживати в квартирі.

Крім того, з ОСОБА_4. у неї постійно виникають конфлікти, оскільки вона

погрожувала позивачці. В зв'язку з виниклою ситуацію позивачка неодноразово

зверталась із заявами до Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.

Відповідачі попереджались про недопустимість противоправно! поведінки, однак бажаного результату не наступило.

Відповідачі позовні вимоги

не визнали та пояснили, що проживають у квартирі зі згоди позивачки. Позивачка

особисто їм запропонувала проживати в квартирі, а згодом дала дозвіл на реєстрацію

в квартирі. Вони декілька років проживали самостійно в квартирі, а позивачка

проживала окремо іншому місці. Після повернення позивачки до квартири між ними

стали виникати побутові конфлікти, оскільки квартира однокімнатна, то в ній не

має можливості всім нормально розселитись. При цьому, як стверджують

відповідачі саме позивачка була ініціатором сварок. Вони її ніколи не ображала,

а лише іноді робили зауваження.

Представник органу опіки та

піклування під час розгляду справи просив не задовольняти позов, оскільки це

порушить права неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7, 

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, які проживають в квартирі.

2

Представники Суворовського

РВ ОМУ УМВС України в Одеській області в судове засідання не з'явились, про

розгляд справи були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи,

заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню

на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1 що

підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.с. 8).

У вищевказані квартирі

зареєстровані позивачка ОСОБА_1 з 2002р., відповідач ОСОБА_3  з 2002р., відповідачка ОСОБА_4 з 2003р., а

також з 2005р. неповнолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження.

В судовому засіданні

встановлено, що позивачкою та відповідачкою виникла конфліктна ситуація з

приводу користування квартирою. Відповідач ОСОБА_3, а також відповідачка   ОСОБА_4. не дають можливості позивачці

ОСОБА_1. нормально користуватись квартирою, оскільки вони її ображають,

знущаються над нею, погрожують їй, у зв'язку з чим, вона вимушена була

проживати у знайомих.

Вищевказані факти

підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8., ОСОБА_9.,  ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12..

Крім того, вищевказані

факти підтверджується матеріалами про відмову в порушенні кримінальних справ

ЖРЗПЗ № 10260 від 28.07.2006р., ЖРЗПЗ № 10559 від 02.08.2006р. ЖРЗПЗ № 11159

від 11.08.2006р. При цьому, ОСОБА_4. двічі попереджалась про недопущення противоправно!'

поведінки.

Свідки ОСОБА_13., ОСОБА_14.

показали, що між позивачкою та відповідачами існувала певна договореність, про

те, що відповідачі будуть проживати у квартирі позивачки, за що вона отримала

гроші. Однак вищевказане твердження свідків не підтверджено жодним доказам, а

також про існування такої договореності заперечувала позивачка. Свідок

ОСОБА_15. пояснила, що вона доглядала за дітьми відповідачів до 2006р., однак

вона не бачила, що між ними та позивачкою були конфлікти. Вищевказані пояснення

свідка не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки конфліктна ситуація

виникла у 2006р.

Відповідно до ст. 157 ЖК

України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у

випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення

провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частиною 1 ст. 116 ЖК

України встановлено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які

проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або

використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил

соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в

одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу

виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших

заінтересованих осіб провадиться без надання іншого   жилого приміщення.

Суд вважає, що в судовому

засіданні встановлений факт, що відповідачі роблять неможливим проживання у

спірній квартирі позивачки, яка є її власником. Крім того, прийняті заходи

впливу на відповідачів, шляхом підписання приписів органів міліції виявились

безрезультатними, оскільки до теперішнього часу позивачка не має можливості

безперешкодно користуватись квартирою.

Під час судового розгляду

суд намагався сприяти вирішенню спірного питання мировим шляхом, однак сторони

не досягнули спільної домовленості.

Відповідно до п. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла

десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з

ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу

охорони здоров'я, в якому вона проживає.

На підставі викладеного,

суд вважає, що відповідачі підлягають виселенню без надання іншого жилого

приміщення спільно із неповнолітніми дітьми, оскільки відповідно до п. 4 ст. 29

3

ЦК

України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла

десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з

ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу

охорони здоров'я, в якому вона проживає.

При ухваленні рішення по

справі суд виходить з того, що відповідно до ст.7 Закону України „Про свободу

пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р.

№1382-І зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на

підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання

особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове

приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно

відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Оскільки суд прийняв

рішення про виселення відповідачів із зайнятого жилого приміщення, то

відповідно відсутні підстави для збереження реєстрації відповідачів на спірній

жилий площі.

Враховуючі той факт, що

відповідачі не визнали позов, а таким чином, не бажають самостійно знятись з

реєстраційного обліку, суд вважає, що необхідно зобов'язати Суворовський РВ ОМУ

УМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку зареєстрованих у

АДРЕСА_1  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Крім того,

в ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні" від 11.12.2003р. не має розшифровки поняття

позбавлення права користування житловим приміщенням, яке б включало поняття

виселення, а тому є необхідність у включенні до рішення питання про зняття з

реєстраційного обліку.

На підставі викладеного,

керуючись ч. 1 ст. 116, ст. 157 ЖК України, ст.7 Закону України „Про свободу

пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р.

№1382-І, ст.ст. 10,11,84, 209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.                     

Позовну заяву

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, зняття з реєстраційного обліку -

задовольнити.

2.                     

Виселити

ОСОБА_3, ОСОБА_4 спільно з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року

народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження із АДРЕСА_1 без надання

іншого жилого приміщення.

3.                 

Зобов'язати

Суворовський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного

обліку зареєстрованих у АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року

народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

4.                 

Стягнути

солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати за

інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 7 гривень 50 копійок.

5.                 

Стягнути

солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на корить держави державне мито у розмірі 8

гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути

оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси

шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про

апеляційне оскарження рішення суду і поданням після цього протягом двадцяти

днів апеляційної скарги, або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.