Постанова

від 22.07.2014 по справі 5011-14/15501-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 5011-14/15501-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П. суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивачаІващенко О.В., дов. від 27.11.13 відповідачаБойков О.С., дов. від 28.11.12 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОбслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.14 у справі№5011-14/15501-2012 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доОбслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" простягнення заборгованості 187 069,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" про стягнення 171499,73 грн заборгованості, 12177,83 грн. пені, 3391,61 грн. 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді щодо оплати вартості отриманої теплової енергії та обґрунтовано приписами статей 546, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2013 (суддя Мельник С.М.) у справі №5011-14/15501-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 (судді: Іоннікова І.А. - головуючий, Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 171499,73 грн заборгованості, 12177,83 грн. пені, 3391,61 грн. 3% річних та 3741,38 грн. судового збору. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію, що, з огляду на приписи статей 525, 526, 530, 549, 614, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив "Політ" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, на думку заявника, обсяг поставленої позивачем теплової енергії матеріалами справи не підтверджено.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.05.2000 між сторонами у справі було укладено договір №1410161 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до пункту 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору. Згідно з пунктом 2.3.1 договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом (п. 5.1. договору). Між сторонами було також укладено додаток №4 до договору, відповідно до умов якого абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі тепло збуту № 1 за адресою: вул. Строкача, 9, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" 171499,73 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, а також 12177,83 грн. пені, 3391,61 грн. 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач, у період з 01.10.2011 по 01.10.2012 свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманої теплової енергії належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на час розгляду справи складає 171499,73 грн. Втім, такі висновки визнаються колегією суддів передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Частиною 1 статті 276 Кодексу унормовано, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Згідно з частиною 4 цієї ж статті строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Статтею 19 цього ж Закону унормовано, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення факту надання послуг, достеменного встановлення об'єму наданих послуг, вартості таких послуг, а також порядок їх прийняття та оплати.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Зокрема, судами належним чином не з'ясовані обставини справи щодо фактичного надання та отримання відповідачем послуг з енергопостачання, порядок їх обліку, а також об'єм послуг, наданих у спірний період, зокрема, на потреби гарячого водопостачання; відповідно, не визначено обсяг спожитої теплової енергії відповідачем у спірний період. Відтак, не перевіреним залишився також і розрахунок суми боргу. Водночас, як вбачається з висновку судово-економічної експертизи №4963 від 25.09.13, що призначалась у даній справі, в обсязі наданих позивачем документів підтвердити документально вартість спожитої теплової енергії та розмір заборгованості за спірний період не вбачається за можливе.

Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення відповідача, чим порушено приписи статей 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.14 у справі №5011-14/15501-2012 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко