Постанова

від 04.12.2014 по справі 5011-14/15501-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа№ 5011-14/15501-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Гаркавенко С.В.-представник;

Від відповідача:Бойков С.О.- представник;

розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Політ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2014

у справі № 5011-14/15501-2012 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний

кооператив "Політ"

про стягнення заборгованості у розмірі 187 069, 17 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - "Товариство", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Політ" (надалі - "Кооператив", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 187 069,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410161 від 01.05.2000 позивач поставив відповідачу теплову енергію, а відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії у період з 01.10.2011 по 01.10.2012 не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.10.2012 виникла заборгованість у розмірі 171 499,73 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 177,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 391,61 грн. за прострочення виконання наведеного грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 у справі №5011-14/15501-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 , позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Кооперативу на користь Товариства 171 499,73 грн. заборгованості, 12 177,83 грн. пені, 3 391,61 грн. 3 % річних та 3 741,38 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 скасовано, а справу №5011-14/15501-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Політ" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; ідентифікаційний код 23379731) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 168 899 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп., пеню у розмірі 12 177 (дванадцять тисяч сто сімдесят сім) грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 3 391 (три тисячі дев'яносто одна) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 3 689 (три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив "Політ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення по цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Політ" у справі № 5011-14/15501-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.12.2014.

27.11.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшла уточнена апеляційна скарга.

В судовому засіданні 04.12.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.05.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Кооперативом (абонент) було укладено договір №1410161 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - "Договір").

Згідно із п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених чим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Абонент відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Додатком №4 до Договору сторони погодили, що: абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул. Строкача, 9, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 2 додатку); сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку), при цьому, абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді (п. 3.2 додатку).

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.10.2011 по 01.10.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 становить 171 499,73 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.

В той же час, відповідач заперечує проти наявності в нього наведеної заборгованості вказуючи не невірне визначення позивачем обсягу спожитого відповідачем гарячого водопостачання у зв'язку із неврахуванням при розрахунку середньомісячної фактичної температури теплоносія, як це визначено в п. 3.2 додатку №4 до Договору.

Згідно із п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до положень п. 3.2 додатку №4 до Договору абонентам, які не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

З наведених положень вбачається, що при здійсненні нарахування обсягу спожитої теплової енергії (в т.ч. у вигляді гарячого водопостачання) має враховуватися середньомісячна розрахункова температура теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації.

При цьому, відповідно до п. 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198, у разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.

Саме на неврахування позивачем наведених обставин необхідності здійснення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію в частині гарячого водопостачання і вказує відповідач.

Однак, позивач заперечуючи проти наведеного, вказує на врахування ним при здійсненні спірних розрахунків спожитого гарячого водопостачання та відображенні їх у відповідних табуляграмах відповідного коефіцієнту - співвідношення фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання до розрахункової (за договірними навантаженнями), а саме: в опалювальний сезон у розмірі, що дорівнює одиниці; в неопалювальний сезон - обраховується за методикою, визначеною Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії, затвердженими спільним наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Міністерства енергетики та електрифікації України від 01.07.1996 р. №57/112, оскільки офіційно затвердженої методики щодо застосування пунктів 23, 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198, у спірний період не було прийнято.

Правомірність застосування позивачем визначеної Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії, затвердженими спільним наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Міністерства енергетики та електрифікації України від 01.07.1996 р. №57/112, методики перерахунку фактично спожитої теплової енергії підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2014 р. №К/9991/21304/11 у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, що в силу положень ст. 124 Конституції України та ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути поставлена під сумнів.

Крім того, відповідачем в своїх заперечення необґрунтовано ототожнюється температура навколишнього середовища з температурою теплоносія в теплових мережах, що відображується в коефіцієнті, складові якого вимірюються в Гігакалоріях, а з наданих позивачем фотокарток судом було встановлено, що при визначенні загального обсягу теплової енергії, яка виготовляється котельнею, та формуванні розрахунку спожитої теплової енергії для відповідача, позивачем враховується різниця теплової енергії труби від теплової магістралі №1 районної котельні "Біличі", яка піде до споживача (будинок Кооперативу за адресою: вул. Наумова Генерала, 23Б), та теплової енергії труби, по якій вода повертається до котельні, що здійснюється за допомогою контрольно-вимірювальних приладів типу КСД-2, КСМ, що вимірюють та реєструють показники витрат мережної води та температури у подавальному та зворотному трубопроводах теплової магістралі та температуру холодної води на вході в котельню. Тобто, відповідає встановленому в п. 3.2 додатку №4 до Договору порядку визначення кількості спожитої теплової енергії.

Наведене знайшло своє відображення у застосованих позивачем при розрахунку спожитого відповідачем гарячого водопостачання у спірний період коефіцієнтах, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про нарахування за теплову енергію по Договору , з яких в свою чергу вбачається, що відповідний коефіцієнт в опалювальний сезон становив одиницю, а у неопалювальний - вираховувався у відповідності до наведеного порядку.

Таким чином, матеріалами справами належним чином підтверджується правомірне здійснення позивачем розрахунку спожитої відповідачем у період з 01.10.2011 по 01.10.2012 за Договором теплової енергії, вартість якої за вказаний період становить 331 962,31 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, додатку №4 до Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті спожитої за Договором теплової енергії на моменту розгляду справи настав.

Із матеріалів справи вбачається, що в рахунок погашення спожитої у період з 01.10.2011 по 01.10.2012 теплової енергії відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 163 062,58 грн.

При цьому, погашення заборгованості у розмірі 2 600,00 грн., що здійснено відповідачем 08.10.2012, не було враховано позивачем при звернені з даним позовом до суду (05.11.2012 р. - відтиск штампу канцелярії суду на першій сторінці позову), однак в подальшому відображено останнім в поданих 11.01.2013 до суду документах

Таким чином, заборгованість відповідача за спожиту на підставі Договору протягом спірного періоду теплову енергію становить 168 899,73 грн.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кооперативом обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Кооперативу боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 168 899,73 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів приходить до висновку про відмову в частині стягнення основного боргу за спожиту у спірний період теплову енергію у розмірі 2 600,00 грн., оскільки позивачем невірно обраховано різницю між спожитою та фактично оплаченою тепловою енергією (не враховано при зверненні з позовом до суду здійснений відповідачем 08.10.2012 платіж в рахунок оплати спожитої у вересні 2012 року теплової енергії).

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 177,83 грн., нарахованої за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням здійснених відповідачем оплат у загальний період з квітня по вересень 2012 року, та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання з урахуванням здійснених відповідачем оплат у загальний період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до Договору сторони визначили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергогенеруюча організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12 177,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 391,61 грн.

При цьому, за перерахунком колегії суддів розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання становить 3 399,78 грн., тобто, є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог така вимога підлягає задоволенню в заявленому до стягнення розмірі (3 391,61 грн.).

В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції при новому розгляді справи не надав жодної оцінки висновку комплексної судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4963 від 25.09.2013, на який посилався Вищий господарський суд України в постанові від 22.07.2014, відповідно до якого фактична температура теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» документально не підтверджується.

Частиною 5 ст.43-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

У висновку судово-економічної експертизи №4936, складеного 25.09.2013 судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Стьопіним Р.С., за результатами проведеної комплексної судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 у справі №5011-15/15501-2012, зазначено про неможливість встановлення кількості теплової енергії, яку було поставлено ПАТ "Київенерго" та спожито ЖБК "Політ" за період з 01.10.2011 по 01.10.2012 на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2000 №1410161, в обсязі документів та межах компетенції судового експерта - економіста; неможливості підтвердити документально обґрунтованість об'єму та розміру спожитої ЖБК "Політ" за період з 01.10.2011 по 01.10.2012 на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2000 №1410161, в обсязі документів та межах компетенції судового експерта - економіста; питання "Якими доказами підтверджується середньомісячна фактична температура теплоносія від теплових мереж "Енергопостачальної організації", з урахуванням якої він повинен визначати кількість теплової енергії "розрахунковим способом", у відповідності до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2000 №1410161" не відноситься до компетенції судового експерта-економіста; не надається можливим підтвердити документально вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.2011 по 01.10.2012 р. на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2000 №1410161, в обсязі наданих документів; неможливо підтвердити документально розмір заборгованості ЖБК "Політ" перед ПАТ "Київенерго" за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 по 01.10.2012 на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2000 №1410161 станом на день пред'явлення позову, в обсязі наданих документів.

Враховуючи те, що зазначений висновок есперта не містить обґрунтованих відповідей на поставлені питання, він не береться колегією суддів до уваги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Кооперативу на користь Товариства основного боргу у розмірі 168 899,73 грн., пені у розмірі 12 177,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 391,61 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Політ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 по справі № 5011-14/15501-2012 залишити без змін.

Матеріали справи 5011-14/15501-2012 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко