Рішення
від 17.10.2014 по справі 5011-14/15501-2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/15501-2012 17.10.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доОбслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Політ" простягнення заборгованості у розмірі 187 069,17 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Кравчик С.М., Юзва Р.П. від відповідача:Бойков О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилася справа №5011-14/15501-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - "Товариство") до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Політ" (надалі - "Кооператив") про стягнення заборгованості у розмірі 187 069,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410161 від 01.05.2000 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, а відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії у період з 01.10.2011 р. по 01.10.2012 р. не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.10.2012 р. виникла заборгованість у розмірі 171 499,73 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 177,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 391,61 грн. за прострочення виконання наведеного грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. у справі №5011-14/15501-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р., позов задоволено повністю, стягнуто з Кооперативу на користь Товариства 171 499,73 грн. заборгованості, 12 177,83 грн. пені, 3 391,61 грн. 3 % річних та 3 741,38 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. скасовано, а справу №5011-14/15501-2012 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатами автоматичного розподілу справу №5011-14/15501-2012 передано для розгляду судді Бойку Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. прийнято до провадження справу № 5011-14/15501-2012 та призначено її до розгляду на 11.09.2014 р.

В судових засіданнях 11.09.2011 р., 06.10.2014 р. та 16.10.2014 р. оголошувалися перерви до 06.10.2014 р., 16.10.2014 р. та 17.10.2014 р. відповідно.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Кооперативом (абонент) було укладено договір №1410161 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - "Договір").

Згідно із п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених чим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Абонент відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Додатком №4 до Договору сторони погодили, що: абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул. Строкача, 9, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 2 додатку); сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку), при цьому, абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді (п. 3.2 додатку).

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.10.2011 р. по 01.10.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 р. становить 171 499,73 грн., підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.

В той же час, відповідач заперечує проти наявності в нього наведеної заборгованості вказуючи не невірне визначення позивачем обсягу спожитого відповідачем гарячого водопостачання у зв'язку із неврахуванням при розрахунку середньомісячної фактичної температури теплоносія, як це визначено в п. 3.2 додатку №4 до Договору.

Згідно із п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до положень п. 3.2 додатку №4 до Договору абонентам, які не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

З наведених положень вбачається, що при здійсненні нарахування обсягу спожитої теплової енергії (в т.ч. у вигляді гарячого водопостачання) має враховуватися середньомісячна розрахункова температура теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації.

При цьому, відповідно до п. 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198, у разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.

Саме на неврахування позивачем наведених обставин необхідності здійснення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію в частині гарячого водопостачання і вказує відповідач.

Однак, позивач заперечуючи проти наведеного, вказує на врахування ним при здійсненні спірних розрахунків спожитого гарячого водопостачання та відображенні їх у відповідних табуляграмах відповідного коефіцієнту - співвідношення фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання до розрахункової (за договірними навантаженнями), а саме: в опалювальний сезон у розмірі, що дорівнює одиниці; в неопалювальний сезон - обраховується за методикою, визначеною Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії, затвердженими спільним наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Міністерства енергетики та електрифікації України від 01.07.1996 р. №57/112, оскільки офіційно затвердженої методики щодо застосування пунктів 23, 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198, у спірний період не було прийнято.

Суд відзначає, що правомірність застосування позивачем визначеної Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії, затвердженими спільним наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Міністерства енергетики та електрифікації України від 01.07.1996 р. №57/112, методики перерахунку фактично спожитої теплової енергії підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2014 р. №К/9991/21304/11 у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, що в силу положень ст. 124 Конституції України та ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути поставлена під сумнів.

Крім того, відповідачем в своїх заперечення необґрунтовано ототожнюється температура навколишнього середовища з температурою теплоносія в теплових мережах, що відображується в коефіцієнті, складові якого вимірюються в Гігакалоріях, а з наданих позивачем фотокарток судом було встановлено, що при визначенні загального обсягу теплової енергії, яка виготовляється котельнею, та формуванні розрахунку спожитої теплової енергії для відповідача, позивачем враховується різниця теплової енергії труби від теплової магістралі №1 районної котельні "Біличі", яка піде до споживача (будинок Кооперативу за адресою: вул. Наумова Генерала, 23Б), та теплової енергії труби, по якій вода повертається до котельні, що здійснюється за допомогою контрольно-вимірювальних приладів типу КСД-2, КСМ, що вимірюють та реєструють показники витрат мережної води та температури у подавальному та зворотному трубопроводах теплової магістралі та температуру холодної води на вході в котельню. Тобто, відповідає встановленому в п. 3.2 додатку №4 до Договору порядку визначення кількості спожитої теплової енергії.

Наведене знайшло своє відображення у застосованих позивачем при розрахунку спожитого відповідачем гарячого водопостачання у спірний період коефіцієнтах, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про нарахування за теплову енергію по Договору (а.с. 59-123 т. 1), з яких в свою чергу вбачається, що відповідний коефіцієнт в опалювальний сезон становив одиницю, а у неопалювальний - вираховувався у відповідності до наведеного порядку.

Таким чином, матеріалами справами належним чином підтверджується правомірне здійснення позивачем розрахунку спожитої відповідачем у період з 01.10.2011 р. по 01.10.2012 р. за Договором теплової енергії, вартість якої за вказаний період становить 331 962,31 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, додатку №4 до Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті спожитої за Договором теплової енергії на моменту розгляду справи настав.

Із матеріалів справи вбачається, що в рахунок погашення спожитої у період з 01.10.2011 р. по 01.10.2012 р. теплової енергії відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 163 062,58 грн.

При цьому, погашення заборгованості у розмірі 2 600,00 грн., що здійснено відповідачем 08.10.2012 р., не було враховано позивачем при звернені з даним позовом до суду (05.11.2012 р. - відтиск штампу канцелярії суду на першій сторінці позову), однак в подальшому відображено останнім в поданих 11.01.2013 р. до суду документах (а.с. 163-168 т. 1).

Таким чином, заборгованість відповідача за спожиту на підставі Договору протягом спірного періоду теплову енергію становить 168 899,73 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 168 899,73 грн. на підставі Договору за спожиту теплову енергію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кооперативом обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Кооперативу боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 168 899,73 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В частині стягнення основного боргу за спожиту у спірний період теплову енергію у розмірі 2 600,00 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем невірно обраховано різницю між спожитою та фактично оплаченою тепловою енергією (не враховано при зверненні з позовом до суду здійснений відповідачем 08.10.2012 р. платіж в рахунок оплати спожитої у вересні 2012 року теплової енергії).

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 177,83 грн., нарахованої за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням здійснених відповідачем оплат у загальний період з квітня по вересень 2012 року, та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання з урахуванням здійснених відповідачем оплат у загальний період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (пені).

Пунктом 3.5 додатку №4 до Договору сторони визначили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергогенеруюча організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірними і обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 177,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 391,61 грн.

При цьому, за перерахунком суду розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання становить 3 399,78 грн., тобто, є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог така вимога підлягає задоволенню в заявленому до стягнення розмірі (3 391,61 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Кооперативу на користь Товариства основного боргу у розмірі 168 899,73 грн., пені у розмірі 12 177,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 391,61 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Політ" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; ідентифікаційний код 23379731) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 168 899 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп., пеню у розмірі 12 177 (дванадцять тисяч сто сімдесят сім) грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 3 391 (три тисячі дев'яносто одна) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 3 689 (три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.10.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.10.2014
Оприлюднено30.10.2014
Номер документу41104059
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5011-14/15501-2012

Постанова від 26.02.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Фролова Г. М.

Ухвала від 29.01.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Фролова Г. М.

Постанова від 04.12.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Отрюх Б.В.

Ухвала від 10.11.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Отрюх Б.В.

Рішення від 17.10.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Постанова від 22.07.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Фролова Г. М.

Ухвала від 07.07.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Фролова Г. М.

Постанова від 13.05.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 03.04.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 03.12.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні