Постанова

від 26.02.2015 по справі 5011-14/15501-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 5011-14/15501-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П. суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивачаКучкова Ю.В., дов. від 26.12.14 відповідачаБойков О.С., дов. від 11.09.14 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОбслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.12.14 у справі№5011-14/15501-2012 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доОбслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" простягнення заборгованості у розмірі 187 069,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" про стягнення 171499,73 грн заборгованості, 12177,83 грн. пені, 3391,61 грн. 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді щодо оплати вартості отриманої теплової енергії та обґрунтовано приписами статей 546, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2014 (суддя Бойко Р.В.) у справі №5011-14/15501-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 168899,73 грн. основного боргу, 12177,83 грн. пені, 3391,61 грн. 3% річних та 3689,38 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії щодо розрахунків за спожиту теплову енергію підтверджено матеріалами справи. Водночас суди попередніх інстанцій урахували, що позивачем невірно обраховано різницю між спожитою та фактично оплаченою тепловою енергією, а відтак дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив "Політ" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Зокрема, на думку заявника, обсяг поставленої позивачем теплової енергії матеріалами справи не підтверджено. Заявником надані також письмові пояснення до касаційної скарги.

В судовому засіданні 12.02.2015 оголошувалась перерва на 26.02.2015 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.05.2000 між сторонами у справі було укладено договір №1410161 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до пункту 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору. Згідно з пунктом 2.3.1 договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом (п. 5.1. договору). Обсяги постачання теплової енергії встановлені в Додатку №1 до договору. Між сторонами було також укладено додаток №4 до договору, відповідно до умов якого абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі тепло збуту № 1 за адресою: вул. Строкача, 9, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику. Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору сторони визначили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергогенеруюча організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" 171499,73 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, а також 12177,83 грн. пені, 3391,61 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Частиною 1 статті 276 Кодексу унормовано, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Згідно з частиною 4 цієї ж статті строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Статтею 19 цього ж Закону унормовано, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій установили, що у період з 01.10.2011 по 01.10.2012 відповідачем було спожито теплову енергію, яка постачалась позивачем за договором №1410161 на постачання теплової енергії, вартість якої склала 331962,31 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.

Судами установлено, що в рахунок погашення спожитої у період з 01.10.2011 по 01.10.2012 теплової енергії відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 163 062,58 грн.

При цьому, ураховано судами і те, що погашення заборгованості у розмірі 2 600,00 грн., здійснено відповідачем 08.10.2012, не було враховано позивачем при звернені з даним позовом до суду. Таким чином, заборгованість відповідача за спожиту на підставі Договору протягом спірного періоду теплову енергію складає 168 899,73 грн.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

За вказаних обставин висновок господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 168 899,73 грн., пені у розмірі 12 177,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 391,61 грн. визнається обґрунтованим.

Заперечення відповідача щодо необґрунтованості розрахунку, здійсненого позивачем, були розглянуті та відхилені судами з огляду на їх невідповідність наявним в матеріалах справи доказам; розрахунок позивача судами перевірено.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо неврахування судами висновку експертизи, оскільки зазначений висновок було досліджено судами та оцінено у сукупності з іншими доказами у відповідності до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.14 у справі №5011-14/15501-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко