Рішення

від 11.08.2014 по справі 923/873/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 р. Справа № 923/873/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " ТПК Зерновик", м. Херсон

до: Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" "Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м.Херсон,

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Металлон", м.Київ,

про стягнення 19 364 804 грн. 52 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Шахов В.А., ліквідатор; Куренний С.В., представник за довіреністю від 01.07.2014 р.; Федько М.Г., представник за довіреністю від 01.07.2014р.;

від відповідача - Кішинський Д.Г., представник за довіреністю № 01-02/325 від 25.12.2013 р., у судове засідання, призначене на 11.08.2014р. не прибув;

від третьої особи -1 - Корнелюк В.В., представник за довіреністю № 01-8/59 від 07.02.14р.;

від третьої особи -2 - не прибув.

Сутність спору: Позивач (ТОВ "ТПК Зерновик", м. Херсон, код ЄДРПОУ 32479241) звернувся з позовом, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача (ДП "Херсонський річковий порт " АСК "Укррічфлот", м. Херсон, код ЄДРПОУ 03150208) 17 332 001 грн. 79 коп., у тому числі: 11615000 грн. цільового внеску у вигляді грошових коштів, матеріалів та обладнання, направленого в якості інвестиції на будівництво зернового елеватору, на умовах укладеної між сторонами та ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (третя особа) генеральної угоди про співробітництво від 22.11.2003р. та укладеного між сторонами договору про інвестування будівництва № 02-25/103 від 22.11.2003р., який в подальшому його учасниками був розірваний на підставі укладеної 02.04.2008р. угоди; 4067353 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 1 649 648 грн. 22 коп. річних за прострочення боржником грошового зобов'язання.

Для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребували спеціальних знань, господарський суд призначив судово-економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялося і було поновлено після одержання експертного висновку.

На підставі поданих письмових заяв від 10.07.2014р. та 21.07.2004р. позивач, на підставі ч.2 ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 1 630 153 грн. 52 коп. до 9 984 846 грн. 48 коп., тобто суми інвестицій, підтверджені висновком судової експертизи та збільшив в частині стягнення основного боргу на 1 619 300 грн., після чого заявлена до стягнення сума основного боргу становить 11 604 146 грн. 48 коп., а також збільшив позовні вимоги в частині інфляційних втрат до 5 753 935 грн. 50 коп., річних - до 2 006 722 грн. 54 коп., разом 19 364 804 грн. 52 коп.

Подані позивачем заяви про зменшення та збільшення позовних вимог прийняті господарським судом до розгляду та залучені до матеріалів справи, після чого ціна позову вважається визначеною у сумі 19 364 804 грн. 52 коп.

У зв'язку із збільшенням позовних вимог, позивачем на вимогу суду надано та залучено до матеріалів справи докази доплати судового збору в сумі 4260 грн., виходячи з максимального розміру ставки судового збору станом на дату збільшення позовної вимоги, який складає 73 080 грн. (73080-68820).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на існування між сторонами договірних зобов'язань за укладеними договорами про співробітництво по будівництву зернового елеватора та інвестування будівництва, на підставі яких позивачем на будівництво об'єкту направлено інвестицій на суму 11 504 146 грн. 48 коп., у тому числі грошовими коштами, обладнанням та будівельними матеріалами.

Угодою від 02.04.2008р. укладений між сторонами договір інвестування був розірваний, відповідач, відповідно до пункту 5.4 додаткової угоди б/н від 15.11.2007р. зобов'язався не пізніше ніж через шість місяців з моменту розірвання договору компенсувати інвестору направлені на інвестиції кошти, а об'єкт інвестицій залишити у своїй власності.

Оформивши об'єкт у власність, відповідач не виконав договірних зобов'язань в частині відшкодування інвестору витрачених на будівництво елеватора коштів.

У зв'язку з простроченням грошових зобов'язань по перерахуванню одержаних в якості інвестиції коштів, позивач просить стягнути, поряд з основним боргом інфляційні втрати та річні.

Відповідач позов не визнає з огляду на безпідставність, недоведеність належними доказами та необґрунтованість.

В наданих суду поясненнях та запереченнях відповідач зазначив, що укладений між сторонами договір інвестування був розірваний у зв'язку з відсутністю у позивача коштів на оплату подальшого будівництва елеватора. З 2005р. по 2008р. ТОВ "ТПК "Зерновик" не здійснювало фінансування будівництва, зважаючи на відсутність коштів.

Угодою від 02.04.2008р. договір інвестування будівництва № 02-25/103 був розірваний і сторони досягли домовленості щодо ведення розрахунків, а саме: об'єкт незавершеного будівництва залишається у власності відповідача, а відповідач зобов'язується компенсувати позивачу суму коштів, фактично витрачену ним на інвестування будівництва, яку сторони визначили в розмірі 3263208 грн. 09 коп.

У 2008р. відповідач продав суб'єкту - ВАТ "Казахекспортастик" зерновий елеватор та провів розрахунок з позивачем безпосередньо та через третіх осіб, запропонованих ТОВ "ТПК "Зерновик" - ТОВ "Металлон" та ТОВ "Альвейск-07" .

Так, згідно складеного між сторонами акту звірки від 01.03.2008р. борг відповідача за поставлені для будівництва матеріали за період з 01.11.2003р. по 01.03.2008р. становить 339 077 грн. 82 коп., розрахунок по яких проведений шляхом передачі простого векселя, на підставі акту приймання-передачі від 21.04.2008р.

На підставі трьохстороннього договору № 4-У про відступлення права вимоги від 03.04.2008р. позивач відступив право вимоги визначеної угодою про розірвання договору від 02.04.2008р. заборгованості в сумі 3 263 208 грн. 09 коп. третій особі - ТОВ "Металлон", з яким відповідач також розрахувався у повному обсязі.

Обладнання зернового елеватора, вартість якого складає 4 392 638 грн. 42 коп., відповідач придбав у іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Альвейск-07" на підставі договору купівлі-продажу від 02.042008р. № 02/04, провівши розрахунок частково грошовими коштами на суму 2 220 002 грн. 42 коп., частково - простими векселями. які були передані продавцю на підставі складеного 21.04.2008р. акту приймання-передачі векселів.

Будівельні матеріали, використані для будівництва елеватора на суму 835 079 грн. 68 коп., відповідач придбав у позивача на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу № 02/1-М від 02.04.2008р.

Таким чином, відповідач повністю компенсував позивачу вартість внесених ним інвестицій на будівництво зернового елеватору на загальну суму 8 830 004 грн. 01 коп.

Відповідачем подано письмову заяву про застосування строків позовної давності, які сплинули 02.04.2011р. і, відповідно до положень ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 25, 27, ГПК України, позивач звернувся з клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідача правонаступника ДП "Херсонський річковий порт" - ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" і залучення ДП "Херсонський річковий порт" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Обґрунтовуючи клопотання, позивач посилається на рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" від 20.04.2011р. про припинення ДП "Херсонський річковий порт" шляхом приєднання до ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", яке виступає правонаступником всіх майнових і немайнових прав і обов'язків відповідача з моменту підписання передавального акту.

Згідно з передавальним актом від 13.11.2011р. ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" стала єдиним та повним правонаступником всього майна, всіх майнових та немайнових прав і обов'язків відповідача, включаючи права та обов'язки щодо всіх кредиторів та боржників відповідно, а також включаючи права та зобов'язання, які оспорюються як в судовому так і в позасудовому порядку.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру станом на 14.07.2014р. державна реєстрація припинення відповідача не здійснена і він перебуває з 20.07.2011р. в стані припинення.

За визначенням ч.2 ст. 107 ЦК України, передавальний акт, який складається комісією з припинення юридичної особи у разі злиття, приєднання або перетворення, повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, з моменту підписання передавального акту, у конкретному випадку, правонаступництво вважається здійсненим і ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" є правонаступником прав і обов'язків ДП "Херсонський річковий порт", у тому числі й тих, оспорення яких є предметом даного розгляду.

Відповідач та третя особа проти заявленого клопотання заперечують, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до яких припинення юридичної особи, що приєднується (з урахуванням вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України) вважається здійсненим з дати внесення до ЄДР запису про її припинення.

Запис про припинення ДП "Херсонський річковий порт" не вносився, а отже підприємство є належним відповідачем.

Надавши оцінку доводам сторін, суд задовольняє клопотання позивача, залучає до участі у справі в якості відповідача ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", виключає з числа відповідачів ДП "Херсонський річковий порт", залучивши його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Здійснюючи заміну відповідача, судом враховано, що перехід прав і обов'язків в порядку універсального правонаступництва вважається здійсненим саме з моменту підписання передавального акту і його настання не поставлено законодавством в залежність від подальшої державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується, та внесення змін до установчих документів іншої юридичної особи, до якої приєднується.

Залучаючи ДП "Херсонський річковий порт" до суб'єктного складу учасників в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, суд врахував існування у зазначеного суб'єкта юридичного інтересу до справи, та створення умов для обстоювання ним власних прав і законних інтересів.

Відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Мотивуючи зазначене клопотання, відповідач посилається на те, що у 2011р. позивач звертався до господарського суду Херсонської області до ДП "Херсонський річковий порт" з позовною заявою про стягнення 16 636 900 грн. 29 коп., по якій було порушено справу № 5024/2230/2011. Рішенням від 24.01.2012р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. та ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2012р., у задоволенні позову відмовлено.

Позов, що розглядається має той же предмет та підстави, однаковий суб'єктний склад учасників.

Позивач проти заявленого клопотання заперечує, посилаючись на те, що позов по справі, що розглядається та позовні вимоги, розглянуті в межах провадження по вже розглянутій господарській справі № 5024/2230/2011 мають різні підстави, що унеможливлює застосування припису п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Подане клопотання задоволенню не підлягає з врахуванням того, що підстави позову в межах провадження по господарській справі № 5024/2230/2011 ґрунтувалися на обставинах позадоговірного заволодіння відповідачем об'єктом незавершеного будівництва зернового елеватору та здійснення його незаконного відчуження без згоди інвестора.

Підстави позову, що розглядається є іншими і обґрунтовуються наявністю договірних зобов'язань з компенсації направлених на будівництво об'єкту інвестиції коштів, у зв'язку із розірванням договору.

Не погоджуючись зі складеним за наслідками проведеної судової експертизи експертним висновком № 8677/13-45, відповідач звернувся з клопотаннями про виклик у судове засідання для надання роз'яснень експерта ОСОБА_6 та призначення повторної судово-економічної експертизи з переліком питань, зазначених у поданому клопотанні.

Позивач, заперечуючи проти заявлених клопотань посилається на те, що поставлені останнім на вирішення повторної експертизи питання є відмінними від тих, що були поставлені судом під час вирішення експертизи, що з врахуванням п.1.2.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, унеможливлює її призначення. З'ясування решти питань відноситься до сфери правових і не потребує спеціальних знань.

Надавши оцінку доводам сторін, суд залишає заявлені клопотання без задоволення з огляду на відсутність встановлених ч.3 ст. 42 ГПК України процесуальних підстав для призначення повторної експертизи.

Суд враховує, що відповідачем також надано два експертних висновки, за наслідками проведених за його ініціативою науково-дослідним експертно-криміналістичним центром м. Херсону та науково-дослідним інститутом права м. Ірпінь економічними дослідженнями наданих первинних документів, що стосується передачі інвестором в рахунок інвестицій обладнання фірми "WESTЕEL".

За приписом ч.5 ст. 43 ГПК України, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили і буде оцінюватися судом сукупно з іншими доказами.

Відповідачем заявлено клопотання про витребування додаткових доказів: цивільно-правових угод (договорів, контрактів), додатків та додаткових угод до них по кожному платежу третім особам за обладнання та будівельні матеріали, виконання будівельних робіт відповідно до наданих у матеріали справи ТОВ "ТПК "Зерновик" банківських виписок.

Зазначене клопотання залишається без задоволення як безпідставне.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У випадку необхідності, суд не позбавлений можливості в процесі з'ясування обставин справи витребувати необхідні для правильного вирішення спору докази, які мають значення для справи.

Спростовуючи викладені відповідачем у запереченнях посилання на проведення розрахунку по одержаних на будівництво зернового елеватору інвестиціях, у тому числі обладнання, матеріалів та грошових коштів, позивач зазначає наступне.

Пункт 3 угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва № 02-25/103, яким розмір компенсації був обмежений сумою у 3 263 208 грн. 09 коп., рішенням господарського суду Херсонської області від 18.04.2013р. у справі № 923/138/13-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р., визнано недійсним.

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.11.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2014р., визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 03.04.2008р. № 4-У, укладений між ТОВ "ТПК "Зерновик", ТОВ "Металлон" та ДП "Херсонський річковий порт".

Правовідносини відповідача з ТОВ "Альвейск-07", що випливають з укладеного між ними договору купівлі-продажу обладнання зернового складу від 02.04.2008р. № 02/04 на суму 4 392 638 грн. 42 коп. також не є належним доказом компенсації витрат, оскільки зазначений суб'єкт господарювання не має до ТОВ "ТПК "Зерновик" та його правовідносин з відповідачем щодо розрахунку по наданих інвестиціях ніякого відношення.

Доводи відповідача щодо того, що право власності на обладнання ним набуто саме від ТОВ "Альвейск-07" спростовується поданими доказами, оскільки це обладнання позивачем передавалось відповідачу як інвестиція в будівництво елеватору на підставі актів приймання - передачі №№ 1, 2, 3 від 28.05.2004р. від 09.07.2004р., від 27.07.2004р. без переходу права власності.

Перехід до відповідача права власності на обладнання позивач пов'язує з моментом розірвання договору про інвестування будівництва № 02-25/103, на підставі умов п.5.4 цього договору, в редакції додаткової угоди б/н від 15.11.2007р., згідно з якими об'єкт та всі результати будівельних робіт передаються у власність забудовника, а також на підставі положень п.2 угоди про розірвання договору від 02.04.2008р.

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що на момент розірвання договору, обладнання було вбудоване в об'єкт інвестицій і складало його невід'ємну частину і перейшло у власність відповідача.

Щодо посилання відповідача на укладені між сторонами договір купівлі-продажу будівельних матеріалів від 02.04.2008р. № 02/1-У та угоди № 18 від 02.04.2008р. про проведення часткового взаємозаліку та вексельного розрахунку за поставлений на підставі прибуткової накладної від 30.11.2003р. товар на суму 345974, то вони не мають ніякого відношення до договору інвестування будівництва № 02-25/103 та обов'язків сторін, що випливають з цього договору.

Щодо незгоди відповідача з експертним висновком з огляду на проведення експертизи за відсутності первинних документів; прийняття, експертом до уваги документів, що не є первинними; хибність висновків відносно суми інвестицій у вигляді обладнання "WESTЕEL"; відсутність дослідження експертом порядку розрахунків між сторонами та третіми особами та переходу права власності на майно, то окремі недоліки первинних документів, за наявності печатки учасника господарської операції про прийняття товару до інших доказів. які свідчать про прийняття товару за відсутності об'єктивних даних про обізнаність іншого учасника господарської операції про прийняття товару не уповноваженою особою, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від зобов'язання оплатити прийнятий товар. Норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами. Отже, за наявності печатки відповідача на актах приймання -передачі обладнання "WESTЕEL" та довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, виданих ОСОБА_8, наявності пакувальних листів та інвойсів з розшифровкою деталей і частин кожного контейнера та їх вартості, засвідчених печаткою виробника, наявності вантажних митних декларацій з позначенням номерів та вартості контейнерів , факт передачі та одержання відповідачем обладнання є беззаперечним і доведеним.

Неспівпадання номеру одного з контейнерів, вказаного в акті № 1 від 28.05.2004р. з номером, зазначеним у вантажно-митній декларації, позивач пояснює технічною помилкою, яка не може впливати на правильність встановлених експертним дослідженням фактів.

Одночасно з поданим позовом, позивач звернувся з письмовою заявою у якій просить суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності щодо захисту порушеного права, яку обґрунтовує тим, що постановою господарського суду Херсонської області від 01.03.2011р. у справі № 5/107-5-10 позивача визнано банкрутом. відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Шахова В.А., який міг дізнатися про існування невиконаних відповідачем зобов'язань в межах здійснення встановлених ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" повноважень ліквідатора.

Право вимоги стягнення компенсації виникло на підставі угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва № 02-25/103 від 22.11.2003р., про недійсність п.3 якої, що містив обмеження розміру підлягаючої до відшкодування суми компенсації 3 263 208 грн. 09 коп., позивач міг дізнатися лише в момент набрання законної сили рішенням господарського суду по справі № 923/138/13-г - 11.06.2013р., тобто в частині стягнення цієї суми строк позовної давності не пропущено.

Звертає увагу господарського суду на непоодиноку судову практику щодо визнання причин пропуску строку позовної давності поважними за наявності вказаних обставин, що мала місце в межах вирішення господарської справи № 923/138/13-г та інших справах про банкрутство, відповідно до постанов Вищого господарського суду за 2010-2012р.р.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовуючи заяву про застосування позовної давності, посилається на пункт 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суд України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України № 13 від 17.12.2013р., відповідно до якого, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

Позивачем, з посиланням на п.3 ст. 69 ГПК України заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 календарних днів до 04.08.2014р., з урахуванням його особливостей, яке судом задоволено.

Розгляд справи відбувся з перервами, які оголошувалися до 21.07.2014р., 23.07.2014р., 01.08.2014р. та 11.08.2014р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

22 листопада 2003 року між акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" (правонаступник ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот") (відповідач), ДП "Херсонський річковий порт " Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (третя особа) та ТОВ "ТПК "Зерновик" (позивач) укладено генеральну угоду про співробітництво, предметом якої було співробітництво учасників щодо будівництва на території ДП "Херсонський річковий порт " зернового елеватору місткістю 35 тисяч тон, яке здійснюється портом як забудовником за рахунок інвестицій ТОВ "ТПК "Зерновик" з подальшою передачею збудованого об'єкта у власність позивача, використання останнім земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, виконання вантажно-розвантажувальних робіт на причалах порту та подальшого транспортування зернових вантажів (т.1 а.с.14-16).

У пунктах 2.1-2.6 зазначеної угоди її учасники передбачили, що позивач передає, а третя особа приймає інвестицію у вигляді грошових коштів, матеріалів і обладнання та зобов'язується вчинити всі необхідні дії щодо розміщення цієї інвестиції для здійснення будівництва елеватору. Позивач зобов'язується вносити інвестиції відповідно до договору інвестування будівництва.

Третя особа зобов'язується вчинити всі необхідні дії щодо викупу земельної ділянки під об'єктом у власність ДП "Херсонський річковий порт " з наступною передачею її ТОВ "ТПК "Зерновик" у довгострокову оренду строком не менше 49 років після передачі об'єкту у власність.

Третя особа (порт) зобов'язалась передати об'єкт у власність позивачу не пізніше двох місяців з моменту введення його в експлуатацію та набуття портом права власності на земельну ділянку під об'єктом.

Порт також зобов'язався побудувати за рахунок власних коштів та ввести в експлуатацію транспортну лінію з відвантаження зернових вантажів з будівлі елеватору на водний транспорт у терміни, що не перевищують термінів введення в експлуатацію новоствореного об'єкта, з наданням ТОВ "ТПК "Зерновик" виключного права користування зазначеною транспортною лінією та переважного права використання під час навантаження на судна причалів № № 2 та 3.

22.11.2003р. між сторонами також був укладений договір інвестування будівництва № 02-25/103, предметом якого є передача позивачем (інвестор) третій особі (забудовник) цільового внеску у вигляді грошових коштів, матеріалів, права користування обладнанням інвестора та розміщення інвестицій у будівництво зернового елеватору (т.1, а.с.17-21).

У пунктах 2.1-2.3; 3.1.12: 3.2.1 договору інвестування будівництва № 02-25/103 його учасники досягли домовленості щодо того, що розмір інвестиції. яку інвестор передає забудовнику для будівництва елеватору складає 14 160 000 грн. за цінами 2002р. ( у тому числі ПДВ); остаточний розмір інвестиції, яка передається інвестором забудовнику підлягає коригуванню в залежності від зміни фактичної вартості об'єкту, яка буде визначена на момент здачі об'єкту в експлуатацію та документально підтверджена; загальна сума інвестиції не повинна бути меншою від вартості об'єкту. Забудовник зобов'язався забезпечити завершення будівництва зернового елеватора не пізніше 25.12.2004р.

9 грудня 2005 року між позивачем та третьою стороною було укладено додаткову угоду № 1 до договору інвестування будівництва № 02-25-103 про внесення змін до його окремих пунктів (т.1, а.с.22).

Згідно редакції п.2.1 додаткової угоди № 1, її учасники досягли домовленості, що розмір інвестиції, яку інвестор передає забудовнику для будівництва зернового елеватора в цінах станом на 01.11.2005р. складає 31 815 000 грн., що еквівалентно 6,3 млн. доларів США. Станом на 01.11.2005р. інвестором внесено інвестиції на суму 11 615 000 грн., що еквівалентно 2,3 млн. доларів США. Суму інвестицій 20 200 000 грн. (4,0 млн. доларів США) інвестор зобов'язується внести протягом 12 місяців, починаючи з 01.12.2005р. згідно узгодженого із забудовником графіку.

У пункті 9.1 додаткової угоди сторони встановили, що договір інвестування діє безстроково і набирає чинності з моменту його підписання.

Додатковою угодою від 15.11.2007р., позивач та третя особа внесли зміни до договору інвестування будівництва, зокрема до пункту 5.4, виклавши його у редакції, відповідно до якої встановили, що у випадку розірвання цього договору об'єкт та результати будівельних робіт (об'єкт незавершеного будівництва) передаються у власність забудовника. В цьому випадку забудовник зобов'язаний не пізніше ніж через шість місяців з моменту розірвання цього договору компенсувати інвестору суму коштів, які фактично були направлені на будівництво об'єкту (т.1, а.с.24).

У пункті 3 додаткової угоди від 15.14.2007р. передбачено, що вона вступає в законну силу з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору інвестування будівництва № 02-25/103 від 22.11.2003р.

02 квітня 2008 року між інвестором (позивач) та забудовником (третя особа) було укладено угоду про розірвання договору інвестування будівництва у зв'язку із відсутністю у інвестора грошових коштів на закінчення будівництва (т.1, а.с.25).

У пунктах 2,3,4 цієї угоди сторони дійшли згоди щодо того, що незавершене будівництво зернового елеватору залишається у власності третьої особи (забудовника). Забудовник зобов'язується до 30 квітня 2008 року компенсувати інвестору грошові кошти у розмірі 3 263 208 грн. 09 коп. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок інвестора.

Як зазначає позивач, його інвестиції в об'єкт незавершеного будівництва зернового складу вносилися: грошовими коштами у розмірі 3 263 208 грн. 09 коп.; матеріалами та обладнанням на суму 4 006 357 грн. 93 коп.; обладнанням компанії "WESTЕEL" з врахуванням витрат на його придбання на суму 4 821 567 грн., всього 12 091 133 грн. 02 коп.

Зважаючи на те, що позовна заява містить загальну суму інвестицій, визначену у пункті 2 договору інвестування будівництва № 02025-103, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 і не має відомостей щодо сум внесених інвестицій, суд виходить із складених ліквідатором Шаховим В.А. та наданих експерту довідок: про матеріали і обладнання, оплачені і передані забудовнику для будівництва елеватору; про внесені інвестором інвестиції придбаним за валюту обладнанням компанії "WESTЕEL", з врахуванням витрат на його придбання; про інвестиції, здійсненні в грошових коштах.

Зазначені довідки були надані Київському науково-дослідному інституту судових експертиз в процесі проведення призначеної господарським судом судової економічної експертизи.

У зв'язку із розірванням укладеного договору інвестування будівництва та передачею у власність забудовнику незавершеного будівництва об'єкту інвестицій, згідно з досягнутою між сторонами домовленістю, забудовник мав обов'язок у визначений сторонами строк компенсувати інвестору внесені ним на будівництво витрати у вигляді інвестицій.

У зв'язку з невиконанням забудовником договірних зобов'язань щодо повернення одержаних інвестицій за прострочення боржником грошового зобов'язання, позивач, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, перерахував борг із застосуванням встановленого індексу інфляції за період прострочки з 03.10.2008р. по 26.06.2013р., поряд із сумою основного боргу, що становить 11 615 00 грн. також просив суд стягнути з відповідача 4067 353 грн. 57 коп. інфляційних нарахувань та 1 649 648 грн. 22 коп. річних, всього 17332 001 грн. 79 коп.

За наслідками проведеної судової економічної експертизи згідно висновку експерта № 8677/13-45 від 29.04.2014р. (т.7, а.с.44-47) було документально підтверджено внесення ТОВ "ТПК "Зерновик" на будівництво зернового елеватору інвестицій на загальну суму 9 984 846 грн. 48 коп., у тому числі: матеріали - 1 992 321 грн. 53 коп.; обладнання компанії "WESTЕEL"- 4 789 358 грн. 46 коп.; грошові кошти - 3 203 166 грн. 49 коп.

Зважаючи на цю обставину, позивач письмовою заявою зменшив позовні вимоги в частині стягнення документально непідтвердженої експертним висновком суми основного боргу, що складає 1 630 153 грн. 52 коп. (т.8, а.с.181) та збільшив вимоги в цій частині позову на 1 619 300 грн. згідно поданої письмової заяви від 10.07.2014р. (т.7, а.с.60), після чого сума основного боргу по невиконаних відповідачем договірних грошових зобов'язаннях становить 11 604 146 грн. 48 коп.

Збільшення суми основного боргу на 1 619 300 грн. позивач пояснює наявністю додаткових витрат, що були ним здійснені в якості інвестицій у будівництво елеватора, у тому числі: 220 00 грн. - витрати за договором поставки від 19.04.2004р. № 3795/11-03/659, укладеним з ТОВ "ВП "Агро-Союз" на виготовлення перехідних листків до зерносушильного комплексу моделі Westeel 5422; 52 600 грн. - загальна сума перерахованих відповідачеві в якості інвестицій за договором інвестування будівництва № 02-25/103 грошових коштів, які не увійшли до суми, підтвердженої експертним висновком від 29.04.2014р. № 8677/13-45, зважаючи на відсутність на час проведення експертизи повного обсягу банківських виписок щодо руху коштів на належних позивачу рахунках; 372 000 грн., що були сплачені ПП "Ділекс" за маркетингові послуги щодо пошуку постачальників матеріалів та обладнання для будівництва елеватора і підготовки договорів купівлі-продажу з такими постачальниками, які надавались на підставі укладеного 20.10.2003р. з позивачем договору на маркетингові послуги; 974 700 грн. витрат позивача по оплаті робіт із виготовлення і доставки елементів металоконструкцій норійної та вагової вишок для зернового елеватора, які виконувались ВАТ " Херсонський суднобудівний завод" в особі госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Корунд", на підставі укладеного з позивачем договору від 04.03.2004р. № 31/1.

На підставі поданої заяви від 10.07.2014р. позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за прострочення боржником грошового зобов'язання в сумі 11 604 146 грн. 48 коп. до 5 753 935 грн. 50 коп.; річних до 2 006 722 грн. 54 коп., які розраховано за період прострочки з 03.10.2008р. по 07.07.2014р.

За правилами процесуальних норм статей 33, 34, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (належні докази). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимі докази).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на наявність між сторонами договірних відносин, їх розірвання, передачу предмета інвестицій у власність відповідача і встановлений договором обов'язок останнього протягом шести місяців перерахувати інвестору вартість інвестиційного внеску в будівництво зернового елеватора, що повністю узгоджується із принципами виконання зобов'язання, встановленими приписами статей 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. 610. ч.1 ст. 611. ч.1 ст. 612 ЦК України.

Обставини позову позивач доводить поданими в матеріали справи письмовими доказами: договорами, угодами, первинними документами, у тому числі й платіжними, які фіксують факти здійснення господарських операцій щодо внесених інвестицій, і складають I-VIII томи справи.

Позивач також посилається на складений і залучений до матеріалів справи експертний висновок від 29.04.2014р. № 8677/13-45 по проведеній судовій економічній експертизі, в якому за наслідками досліджень первинних документів, регістрів і фінансової звітності щодо виконання зобов'язань за договором інвестування будівництва зернового елеватору підтверджено факт внесення ТОВ "ТПК "Зерновик" інвестицій у вигляді грошових коштів, матеріалів та обладнання на будівництво зернового елеватору у сумі 9 984 846 грн. 48 коп., в тому числі: грошові кошти - 3 203 166 грн. 49 коп.; обладнання компанії "WESTЕEL" - 4 789 358 грн. 46 коп.; матеріали 1 992 321 грн. 53 коп. (т.7, а.с. 44-54).

Не погоджуючись із зазначеним експертним висновком, з огляду на прийняття експертом документів, які не є первинними бухгалтерськими документами; висновки з питань які потребували витребування додаткових документів, відповідач також посилається на те, що експертом при складанні висновку не досліджено матеріали, які визначають, яким чином проводились розрахунки за договором інвестування між сторонами договору та третіми особами, яким чином передавалися матеріали та обладнання для будівництва й інші.

Зокрема, відповідач зазначив про проведення з позивачем повного розрахунку по одержаним інвестиціям, зокрема, компенсація за поставлені будівельні матеріали на суми 339 077 грн. 82 коп. та 835 079 грн. 68 коп., всього на суму 1 174 157 грн. 50 коп., відбулась: по сумі 339 077 грн. 82 коп. - на підставі укладеної між позивачем та ДП "Херсонський річковий порт " Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" угоди від 02.04.2008р. № 18 та підписаного її учасниками двостороннього акту взаємозвірки розрахунків за період з 01.11.2003р. по 01.03.2008р., шляхом проведення вексельного розрахунку - простий вексель серії АА № 02751102 від 21.04.2008р. на суму 339077 грн. 82 коп., переданий ТОВ "ТПК "Зерновик" згідно акту прийому-передачі векселів від 21.04.2008р. (т.7, ас.233-235). Розрахунок за будматеріали на суму 835 079 грн. 68 коп., що були використані для будівництва зернового елеватору відбувся на підставі укладеного між ТОВ "ТПК "Зерновик" (продавець) та ДП "Херсонський річковий порт " (покупець) договору купівлі-продажу № 02/1-М від 02.04.2008р., шляхом проведення вексельного розрахунку, а саме, передачі на підставі двостороннього акту простого векселя серії АА № 0275101 на суму 835079 грн. 68 коп. (т.7, а.с. 237-244).

Зазначені векселі, видані ДП "Херсонський річковий порт", погашено ТОВ "Металлон", що підтверджено наданими в матеріали справи платіжними дорученнями № 18 від 26.06.2008р. на суму 339 077 грн. 82 коп. та № 23 від 23.07.2008р. на суму 835 079 грн. 68 коп. (т.7, а.с.236,245).

Внесені позивачем в якості інвестиції у будівництво елеватора грошові кошти у сумі 3 263 208 грн. 09 коп. повернуто новому кредитору - ТОВ "Металлон" на виконання укладеного між ТОВ "ТПК "Зерновик" (первісний кредитор), ТОВ "Металлон" (новий кредитор) та ДП "Херсонський річковий порт" (боржник) договору № 4-У від 03.04.2008р. про відступлення права вимоги. Розрахунок по цій угоді відбувся шляхом перерахування боржником грошових коштів новому кредитору на підставі платіжних доручень: № 13 від 06.06.2008р. на суму 1 млн. грн.; № 4646 від 19.06.2008р. на суму 1млн. грн.; № 16 від 24.06.2008р. на суму 1 055 00 грн.; № 17 від 26.06.2008р. на суму 208208 грн. 09 коп. (т.7, а.с.246-250, т.8, а.с.1).

В наданих суду усних поясненнях відповідач зазначив, що третя особа і позивач мали однакових засновників, і саме позивач запропонував відповідачу суб'єкт господарювання - ТОВ "Металлон" як сторону для ведення розрахунку по одержаних інвестиціях, якому переуступив право вимоги внесених у грошовій формі інвестиціях на будівництво елеватору в сумі 3 263 208 грн. 93 коп. на підставі укладеного договору № 4-У від 03.04.2008р. про відступлення права вимоги.

Розрахунок за обладнання зернового елеватора компанії "WESTЕEL" на суму 4392638 грн. 42 коп. відповідач здійснив також із запропонованим позивачем суб'єктом господарювання - ТОВ Альвейск-07" на підставі укладеного 02.04.2008р. договору купівлі-продажу № 02/1-М (т.7, а.с.20-24). Розрахунок по цій угоді проводився наступним чином: на суму 2 172 636 грн. позивач передав на підставі двостороннього акту від 21.04.2008р. прості векселі серії АА № 0275098 на суму 506 426 грн. 96 коп. та № 0275099 на суму 1 666 209 грн. 04 коп. (т.7, а.с.24-27. Решту боргу, яка становить 2220002 грн. 42 коп., відповідач перерахував грошовими коштами: платіжними дорученнями № 20 від 10.07.2008р. на суму 835 000 грн., № 21 від 14.07.2008р. на суму 500000 грн.. № 22 від 16.07.2008р. на суму 885 002 грн. 41 коп. (т.8, а.с.12-14).

Погашення простого векселя № 0275098 на суму 506 426 грн. 96 коп. відбулось шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок ТОВ "Металлон" на підставі платіжного доручення № 19 від 27.06.2014р. (т.8, а.с.11).

Відтак відповідач наголошує на виконанні ним договірних зобов'язань в частині проведення розрахунку з позивачем по внесених ним інвестиціях на будівництво елеватору в сумі 8 830 004 грн. 01 коп. (339 077,82 + 3 263 208,09 + 4 392 638,42 + 835079,68).

В подальшому, рішенням господарського суду Херсонської області від 18.04.2013р. по справі № 923/138/13-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р., задоволено позов ТОВ "ТПК "Зерновик" до ДП "Херсонський річковий порт " щодо визнання недійсним п.3 угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва щодо зобов'язання відповідача компенсувати позивачу до 30.04.2008р. внесених в якості інвестиції грошових коштів в розмірі 3 263 208 грн. 09 коп. (т.1, а.с.26-35).

Недійсність частини угоди обумовлена відсутністю спрямованості на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим пунктом, через юридичну неможливість внесення змін до договору одномоментно з його розірванням, що було підставою недійсності правочину відповідно до ч.5 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Судом також встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.2013р. по справі № 910/3616/13, залишеним без змін постановами від 22.01.2014р. та 14.04.2014р. суди апеляційної та касаційної інстанцій (т.8, а.с. 111-135) задоволено позов ТОВ "ТПК "Зерновик" до ТОВ "Металлон" та ДП "Херсонський річковий порт" про визнання недійсним укладеного між ними договору відступлення права вимоги від 03.04.2008р. № 4-У, на підставі якого відбулась заміна кредитора в зобов'язанні щодо права на одержання інвестиційного внеску на будівництво зернового елеватору в сумі 3 263 208 грн. 09 коп., компенсація якого передбачалась оспореним та визнаним недійсним пунктом угоди.

Підставою для визнання цієї угоди недійсною було встановлення факту погодження відступлення права вимоги, яке виникло з недійсного зобов'язання, що суперечить вимогам ст. 514 ЦК України.

При цьому судом не застосовувались правові наслідки недійсного правочину, встановлені ст. 216 ЦК України, хоча оспорювана угода була фактично виконана сторонами.

Натомість, надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору уступки права вимоги № 4-У від 03.04.2008р., на який посилається відповідач в обґрунтування часткового виконання обов'язку по проведенню часткового розрахунку по одержаних інвестиціях на будівництво зернового елеватору, суд виходить з припису ч.1 ст. 216 ЦК України, відповідно до якого недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо решти угод. зокрема, укладеної з позивачем угоди № 18 від 02.04.2008р. про проведення розрахунку по заборгованості за поставлений у грудні 2003р. та січні 2004р. по прибуткових накладних товар; договір № 02/1-М від 02.04.2008р. на підставі якого, відповідач зобов'язався прийняти та оплатити будівельні матеріали на суму 835 079 грн. 68 коп.; договір № 02/04 від 02.04.2008р., на підставі якого ДП "Херсонський річковий порт " зобов'язався придбати у ТОВ "Альвейск-07" обладнання зернового елеватору на суму 4 392 638 грн. 42 коп., то вони не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази, що підтверджують факт проведення розрахунку відповідача з позивачем по інвестиційному внеску на будівництво об'єкта інвестицій, зважаючи на відсутність наявності вірогідного зв'язку між відносинами за вищепереліченими угодами та правовідносинами, що випливають з договору інвестування будівництва, у тому числі й тих, що пов'язані з його розірванням та виконанням обов'язку по проведенню розрахунку по інвестиціях.

Сукупність викладених обставин свідчать про наявність порушення суб'єктивного права позивача.

Для захисту оспорюваних між сторонами правовідносин, які є зобов'язальними, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спору, зробленою до винесення рішення судом.

До заміни відповідача -ДП "Херсонський річковий порт" ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на його правонаступника - ПАТ "Херсонський річковий порт", ДП "Херсонський річковий порт" до виключення його зі складу відповідачів подано заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Заяву про застосування строку позовної давності також подано ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" після набуття процесуального статусу відповідача.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач зазначає, що укладений між сторонами договір інвестування № 02-25/103 від 22.11.2003р. розірвано за згодою сторін 02.04.2008р.

Відповідно до ст. 257 ЦК України строк позовної давності по вимогах, що стосуються правовідносин, на створення яких укладений договір інвестування, скінчився 02.04.2011р. Позивач з позовом звернувся 03.07.2013р., тобто за межами позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з доводами позивача щодо пропуску строку позовної давності, посилається на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", зокрема її пункт 4.1.

Позивач вважає причину пропуску строку поважною за наявності обставин, викладених у описовій частині рішення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До оспорюваних сторонами зобов'язальних правовідносин застосовується встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 253, ч.1 ст. 254, ч.1 ст. 255 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

У пункті 5.4 договору інвестування будівництва № 02-25/103, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 15.11.2007р., сторони досягли домовленості щодо того, що у випадку розірвання договору інвестування об'єкт інвестицій передається у власність забудовника (відповідач). В цьому випадку відповідач зобов'язаний не пізніше ніж через шість місяців з моменту розірвання договору компенсувати інвестору суму коштів, які фактично були направлені на будівництво об'єкту.

Договір інвестування будівництва зернового елеватора № 02-25/103 від 22.11.2003р. розірвано на підставі угоди про розірвання договору, укладеної 02.04.2008р.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Зважаючи на припинення зобов'язань за розірваним 02.04.2008р. договором строк позовної давності для отримання судового захисту порушеного права по зобов'язаннях за розірваною угодою спливає 03.04.2011р.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо виходити із домовленості сторін, викладеної у п.5.4 договору інвестування будівництва, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 15.11.2007р., відповідач зобов'язався компенсувати позивачу суму вкладених в будівництво об'єкту коштів не пізніше ніж через шість місяців з моменту розірвання договору.

Зважаючи на дату розірвання - 02.04.2008р. обов'язок по перерахуванню грошових коштів мав бути виконаний до 02.10.2008р. включно, у цьому випадку перебіг строку позовної давності починається 03.10.2008р. і спливає 04.10.2011р.

Даний позов подано 03.07.2013р., тобто після закінчення строку позовної давності.

Не заперечуючи факту пропуску строку позовної давності, позивач просить суд визнати поважною причину пропущення позовної давності та захистити порушене право з огляду на об'єктивну неможливість дотримання цього строку.

Обґрунтовуючи причини пропуску, позивач посилається на те, що постановою господарського суду Херсонської області від 01.03.2011р. у справі № 5/107-Б-10 ТОВ "ТПК "Зерновик" визнано банктуром, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Шахова В.А. Відтак про невиконання відповідачем грошових зобов'язань ліквідатор Шахов В.А. міг дізнатися лише в рамках здійснення встановлених ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноважень.

Як зазначає позивач, право вимоги стягнення компенсації, як на його думку, виникло на підставі угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва № 02-25/103, про недійсність п.3 якої, що обмежував суму компенсації інвестиційних витрат, позивач дізнався тільки 11.06.2013р. в момент набрання законної сили рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 923/138/13-г.

Позивач звертає увагу господарського суду на судову практику Вищого господарського суду України при розгляді аналогічних справ у судових актах за 2010р., 2012р. та безпосередньо при розгляді господарської справи № 923/138/13-г.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів пленумом Вищого господарського суду України надано роз'яснення, викладені у постанові від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі за текстом - постанова № 10).

Абзацом 4 підпункту 2.2 Постанови № 10 роз'яснено, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини, у зв'язку з чим посилання позивача на судову практику по інших справах є неприйнятними.

Хибним та безпідставним є посилання ліквідатора на ту обставину, що право вимоги на стягнення інвестиційного внеску виникло на підставі угоди про розірвання договору інвестування, яка обмежувала стягнення інвестицій певною сумою. Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України ця угода лише достроково припинила дію тих зобов'язань, строк виконання яких не настав.

Правовідносини, що стосуються здійснення інвестування будівництва врегульовано положеннями договору інвестування будівництва № 02-25-103 (з врахуванням змін, внесених угодами № 1 від 09.12.2005 р. та б/н від 15.11.2007р.).

У пунктах 2.1 та 5.4 договору інвестування будівництва сторони передбачили, що станом на 01 листопада 2005 р. інвестором внесено інвестиції на суму 11615000 грн., що становить 2.3 млн. доларів США. Суму інвестицій 20200000 грн., що становить 4,0 млн. доларів США, що залишилось внести, інвестор вносить протягом 12 місяців, починаючи з 1 грудня 2005 р. згідно узгодженим із забудовником графіком платежів.

У випадку розірвання цього договору об'єкт та результати будівельних робіт передаються у власність забудовника, а забудовник не пізніше шести місяців з моменту розірвання цього договору компенсує інвестору суму коштів, які фактично були направлені на будівництво об'єкту.

Інвестиції на будівництво вносились будівельними матеріалами, обладнанням компанії "WESTEEL", а також грошовими коштами, яких із визначеної сторонами загальної суми інвестицій - 11615000 грн., було внесено 3263208 грн. 09 коп.

З огляду на викладене, пункт 3 угоди про розірвання договору ніяким чином не обмежував право позивача на стягнення інвестиційного внеску у судовому порядку шляхом доведення виконання обов'язку щодо передачі інвестицій та їх неповернення зобов'язаною особою належними та допустимими доказами, тим більше, що повноваження ліквідатором Шаховим набуто 01.03.2011р.

У абзаці 3 пункту 4.1 Постанови № 10 зазначено, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушення права чи про особу, що його порушила стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

З огляду на те, що поважність причин пропуску є оціночною категорією, яка встановлюється судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи, суд визнає причини пропуску позивачем позовної давності неповажними.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів, спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу (пункт 5.3 Постанови № 10).

Збільшення або зменшення позовних вимог ч. (4 ст. 22 ГПК України) не змінює моменту переривання перебігу позовної давності, що настав у зв'язку з поданням позову (абз. 4 підпункту 4.4.2 Постанови № 10).

Зважаючи на заяву позивача про застосування позовної давності, визнання судом причин пропуску позовної давності неповажними, в задоволенні позову відмовляється.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

Суддя Н.О. Задорожна