Постанова

від 22.05.2009 по справі 11/190

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/190

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.05.2009                                                                                           № 11/190

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача - Клочай Н.І. – дов. №196-3734/КР від 07.07.2008р.;

 від відповідача - Новобранець Т.В. – дов. б/н від 11.12.2008р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2009

 у справі № 11/190 (суддя Смирнова Ю.М.)

 за позовом                               Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

 до                                                   ТОВ "Лада Плюс"

 про                                                   стягнення 32258,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі  32 258,48 грн., обґрунтовуючи це тим, що відповідач систематично порушував умови Договору про право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами №9/1 К від 07.03.2005р., не сплачуючи в погоджені сторонами порядку та строки відповідні платежі, що призвело до виникнення заборгованості за період з липня 2007 року по вересень 2008 року.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що він відмовився від використання місць для розміщення об'єкту зовнішньої реклами, про що повідомив позивача, у зв'язку з чим, на думку відповідача, спірний договір припинив свою дію з 01.06.2006р. відповідно до п.7.4 Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2009р. у справі №11/190 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 520,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 073,52 грн., 3% річних у сумі 156,38 грн., 37,50 грн. державного мита та 13,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009р. у справі №11/190 скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р., у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 15.04.2009р.

В судовому засіданні 15.04.2009р. представник відповідача надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 15.04.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.04.2009р.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Борисенко І.В., Лосєва А.М.

В судовому засіданні 22.04.2009р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній та додаткових письмових поясненнях, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009р. у справі №11/190, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07 березня 2005 року між Госпорозрахунковою організацією «Київреклама»,  правонаступником якої згідно рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. за №8/65 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської   державної адміністрації) «Київреклама» (далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лада Плюс» (далі – відповідач) було укладено Договір №9/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.2.1) позивач зобов'язався надати відповідачу право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідач використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням - для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії цього Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або Договору.

В п.4.2 – п.4.5 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами не пізніше 15 числа поточного місяця; здійснювати оплату за право тимчасового користування місцем (-ями) щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі наданої позивачем, на поточних рахунок останнього. Плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п.7.2 Договору строк дії останнього визначається по кожному місцю розташування об'єкту зовнішньої реклами окремо у Додатках (адресних програмах), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з Додатком №1 до Договору, відповідачу було надано місце для розміщення рекламної вивіски, напису на буднику (будівлі), споруді загальною площею 10 кв. м., №00758-03 (02754) у Печерському районі по вул. Городецького Владислава, 12 на строк з 07.03.2005р. до 25.03.2008р. з базовою платою без ПДВ 800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач систематично порушував умови Договору, а саме порушував узгоджені сторонами порядок та строки внесення відповідних платежів за розміщення об'єкту зовнішньої реклами, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої за період з 01.07.2006р. по 30.09.2008р. становив 24 605,23 грн.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що він відмовився від використання місць для розміщення об'єкту зовнішньої реклами, про що позивач був повідомлений, у зв'язку з чим, на думку відповідача, спірний договір припинив свою дію з 01.06.2006р. відповідно до п.7.4 Договору.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», п.п. 2, 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.02.2003р. (далі - Типові правила), зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Головним управлінням контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва було видано відповідачу Дозвіл №00758-03 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами у Печерському районі по вул. Городецького Владислава, 12, зі строком дії до 31.12.2010р.

Згідно з Актом ревізії використання комунального майна та бюджетних коштів, складеним Головним контрольно-ревізійним управлінням України 25.09.2007р. за №29-23/28, відповідачу була нарахована пеня за період з 01.03.2007р. по 31.07.2007р. у розмірі 582,98 грн., яка знайшла відображення у рахунках-фактурах №КП-07/72380/2, №КП-07/72381/, №КП-07/72382/2, №КП-07/72383/2, №КП-07/72384/2, №КП-07/72385/2 від 15.11.2007р.

В п.7.6.3 Договору сторони погодили, що дія цього Договору, в частині одного наданого місця, припиняється внаслідок наявності заборгованості відповідача відповідно до розділу 4 цього Договору, більше ніж за три місяці.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №363 від 23.11.2005р., згідно з яким відповідач здійснив розрахунок за розміщення об'єкту зовнішньої реклами до 30.06.2006р.

Той факт, що відповідач не здійснював оплату по Договору за розміщення об'єкту зовнішньої реклами з 01.07.2006р. сторонами не заперечувався, у зв'язку з чим суд першої інстанції в своєму рішенні, з посиланням на існування у відповідача заборгованості за період, що перевищує 3 місяці, дійшов висновку про те, що строк дії Договору в силу пп.7.6.3 п.7.6 закінчився 01.06.2006р.

Пунктом 7.4 Договору передбачена можливість припинення терміну дії останнього за бажанням сторони. Зокрема, якщо під час виконання умов цього Договору відповідач виявить бажання достроково припинити термін його дії (в повному обсязі або в частині окремих місць, наданих для розміщення об'єкту зовнішньої реклами), останній зобов'язується письмово, не пізніше ніж за один місяць до запланованої дати припинення Договору повідомити про це позивача. В цьому випадку всі зобов'язання сторін, пов'язані з наданням місць для розташування об'єктів зовнішньої реклами, в частині яких відповідачем заявлено відмов} від виконання умов нього Договору, припиняються при умові, що відповідачем належним чином виконані зобов'язання щодо здійснення демонтажу об'єктів зовнішньої реклами в порядку та строки, визначені ним Договором, проведені роботи по відновленню благоустрою місць розміщення об'єктів зовнішньої реклами після їх демонтажу, а також проведені розрахунки з позивачем у повному обсязі на день припинення зобов'язання. В разі, якщо у місячний термін з дати отримання позивачем письмового повідомлення відповідача про відмову від виконання цього Договору останнім не виконані належним чином всі зобов'язання, термін дії нього Договору в частині об'єктів зовнішньої реклами, відносно яких відповідачем заявлено відмову, припиняється з дати виконання ним них зобов'язань, а також зобов'язань по відшкодуванню витрат позивача по демонтажу та подальшому зберіганню об'єктів зовнішньої реклами, якщо такі витрати зазнає позивач у відповідності до умов нього Договору.

Твердження відповідача про те, що він повідомив позивача листом №33 від 28.04.2006р. про відмову від договору, не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим місцевий господарський суд  визнав недоведеними посилання відповідача відносно того, що спірний Договір припинив свою дію з 01.06.2006р.

Натомість, суд першої інстанції зазначив про те, що у відповідності до п.16.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1100 від 23.08.2007р., договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, є підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати. У зв'язку з викладеним, місцевий суд дійшов висновку про те, що твердження позивача відносно здійснення нарахування плати за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами протягом дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами є необґрунтованим, оскільки дозвіл лише надає право на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, а підставою виникнення зобов'язань сторін є договір. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірним Договором становить 2 520,00 грн. за період з 01.07.2006р. по 30.09.2006р.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. ст. 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених, законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Перш за все, необхідно зазначити, що твердження позивача про те, що плата за використання місця для розміщення об'єкту зовнішньої реклами за спірним Договором  повинна була вноситись відповідачем, як Розповсюджувачем зовнішньої реклами, до закінчення строку дії відповідного Дозволу на розміщення зовнішньої реклами, судом не може бути прийняте до уваги, оскільки в п.2.1 Договору чітко зазначено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або Договору.

Тобто, в даному випадку, укладаючи Договір, сторони узгодили, що відповідач використовує надане місце та вносить відповідні платежі або до закінчення терміну дії Договору, або до закінчення терміну дії Дозволу.

Згідно з Додатком №1 до Договору від 07.03.2005р., сторони погодили, що позивач надає відповідачу право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами на строк до 25.03.2008р.

Відносно посилання місцевого господарського суду на пп.7.6.3 п.7.6 Договору, як на підтвердження того, що останній припинив свою дію у зв'язку з несплатою відповідачем відповідних платежів за Договором протягом трьох місяців поспіль, апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до п.7.8 Договору, останній може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою Робочого органу (в даному випадку позивача) з обов'язковим письмовим повідомленням Розповсюджувача зовнішньої реклами (відповідача) не пізніше ніж за п'ять робочих днів до розірвання у випадках, передбачених п.7.6.1 – 7.6.10, 7.7 цього Договору, також з інших підстав, передбачених нормами чинного законодавства.

Отже, позивач, знаючи про існування у відповідача заборгованості за Договором, термін якої перевищував три місяці, не скористався наданим йому правом розірвати Договір в односторонньому порядку, як це передбачено в п.7.8 Договору, а продовжував виставляти до сплати відповідні рахунки. За таких обставин, в даному конкретному випадку, до спірних відносин не можуть застосовуватись положення пп.7.6.3 Договору.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що якась із сторін Договору виявила бажання достроково розірвати Договір, суд дійшов висновку про те, що дія спірного Договору припинилась 25.03.2008р., тобто в строк, узгоджений сторонами в Додатку №1 до Договору. За таких обставин, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що у відповідача існує заборгованість по платежам за використання місць для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за період з 01.07.2006р. по 25.03.2008р., яка становить 19 266,21 грн.

Як уже зазначалось вище, відповідач не заперечує той факт, що він не сплачував на користь позивача відповідні платежі за Договором, починаючи з 01.07.2006р.     

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з п.6.3 Договору, за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком суду, виходячи із суми заборгованості та періоду прострочення, розмір пені складає 621,44 грн., збитків від інфляції – 5 191,55 грн., 3% річних – 753,54 грн.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, але зазначає про невірне визначення місцевим судом періоду заборгованості, внаслідок чого було невірно визначено суму основного боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009р. у справі №11/190 має бути змінено.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009р. у справі №11/190 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лада Плюс” (01024, м. Київ, пров. Чекістів, 2-А, кв. 39, ідентифікаційний код 23733024, п/р 2603103782101 в КБ „Експобанк” м. Києва, МФО 322294, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А, ідентифікаційний код 26199714, п/р 2600333023122 у Києво-Святошнському відділенні КРФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830) 19 266,21 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 21 коп.) - заборгованості за Договором №9/ТК від 07.03.2005р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами; 621,44 грн. (шістсот двадцять одну гривню 44 коп.) – пені; 5 191,55 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто одну гривню 55 коп.) – збитків від інфляції; 753,54 грн. (сімсот п'ятдесят три гривні 54 коп.) – 3% річних; 258,32 грн. (двісті п'ятдесят вісім гривень 32 коп.) – державного мита; 94,49 грн. (дев'яносто чотири гривні 49 коп.) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лада Плюс” (01024, м. Київ, пров. Чекістів, 2-А, кв. 39, ідентифікаційний код 23733024, п/р 2603103782101 в КБ „Експобанк” м. Києва, МФО 322294, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А, ідентифікаційний код 26199714, п/р 2600333023122 у Києво-Святошнському відділенні КРФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830) 129,16 грн. (сто двадцять дев'ять гривень 16 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи №11/190 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Лосєв  А.М.

 30.04.09 (відправлено)