Рішення

від 17.06.2009 по справі 31/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/165

17.06.09

За позовом          Науково-виробничого товариства «Поліграфічні плівки та послуги», м. Львів

До          Товариства з обмеженою відповідальністю « Алеф Іnс», м. Київ

Про                              стягнення 25 281,37 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача           не з`явився

Від відповідача            Янкова А.Г. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення  заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за Договором № 126-КП купівлі-продажу поліграфічних матеріалів, посилаючись на невиконання відповідачем, як покупцем, договірних умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2009р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.05.2009р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2009р. за клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено та розгляд справи призначено на 17.06.2009р.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників  у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності позивача, посилаючись на неявку його до  суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема позивача.

Позивач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника відповідача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Відповідач в судовому засіданні надав письмові докази про фактичне погашення заборгованості.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін , Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу № 126-КП від 11.09.2007р. , за умовами якого позивач, як продавець, зобов'язався передати поліграфічні матеріали у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити його.

Позивач на виконання договору здійснив поставку матеріалів в період з 11.09.2007р. по 27.08.2008р.

Відповідач прийняв матеріали та здійснив оплату частково.

Факт отримання матеріалів підтверджується довіреностями суворої звітності представників відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей: Серія НБГ № 788181 від 20.08.2008р., серія НБГ № 788182 від 21.08.2008р., Серія НБГ № 788183 від 22.08.2008р. та Серія НБГ № 788184 від 27.08.2008р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів N 99 від 16.05.96 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», законодавством встановлено спеціальну процедуру відпуску матеріальних цінностей та взагалі обігу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Так згідно до пункту 4 зазначеної Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. У відповідності з пунктом 5 довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. Пункт 6 зазначає, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Згідно з пунктом 9 Інструкції при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє   постачальника   про   анулювання   відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Відповідно до п.4.3. Договору, розрахунок за кожну поставлену партію матеріалів повинен здійснюватись Відповідачем в безготівковому порядку після спливу 15 календарних днів з моменту отримання матеріалів.

Позивач у поясненнях наданих суду зазначав , що розрахунок 15-денного строку відстрочки оплати поставлених матеріалів здійснюється починаючи з дня, наступного за днем поставки. Останній день цього 15-денного строку враховано позивачем як останній день, в який відповідач повинен був погасити заборгованість за відповідну партію товару. Наступний за ним день позивач вважає першим днем прострочення оплати та датою виникнення права вимоги за договором стосовно відповідної партії поставленого товару.

Суд доводи позивача визнає належними та обґрунтованими.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складала 20 874,99 грн., що підтверджується видатковими накладними: № К-32693 від 20.08.2008р., № К-32700 від 21.08.2008р., № К-32713 від 22.08.2008р., № К- 32735 від 27.08.2008р. Належним чином засвідчені копії вищевказаних документів долучені до матеріалів справи.

21.05.2009р. до канцелярії суду надійшла заява від позивача про уточнення позовних вимог.

Позивач зазначає, що після подання позовної заяви відповідач частину заборгованості погасив, що підтверджується  Карткою рахунку за 2 квартал 2009р. Таким чином сума заборгованості за розрахунком позивача  зменшена та складає 8 308,41 грн.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнає суму боргу та наголошує на тому, що частину заборгованості сплатив, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень та картками рахунків.

Відповідач зазначає, що станом на 20.05.2009р. сума боргу складає             9 874,99 грн. Однак відповідач не врахував останнього розрахунку проведеного 18.05.2009р.

Суд визнає наявні  докази позивача та відповідача обґрунтованими та належними і такими , що підтверджують правильність розрахунку

В судовому засіданні 17.06.2009р. відповідач подав до суду заяву, в якій зазначає, що повністю погасив основну суму боргу.

Для підтвердження надає належним чином завірену копію Акту звірки розрахунків між сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень  з боку позивача.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 655 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати товар у власність покупцю, та обов'язок покупця прийняти товар та уплатити за нього певну грошову суму.

Також, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 478,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги загальновідомий економічний стан господарюючих суб'єктів , суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

          Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою,      що підлягає задоволенню, але за уточненим розрахунком, а саме у розмірі –      1 239 грн.

Крім того, на суму боргу позивач правомірно нараховує 3% річних у розмірі 434,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 573,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач документальних доказів та наведених позивачем обставин не оспорив і не спростував.  

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким,  що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України (витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита) покладаються на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 202, 205, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф Іnc»(04128, м. Київ, вул. Туполева,19, код ЄДРПОУ 19246637) на користь Науково0виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічні плівки та послуги»(79035, м.Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 13798005), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 1 239 (одну тисячу двісті тридцять дев`ять) грн. 00 коп. –пені , 3% річних у розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 03 коп., інфляційних збитків –2 573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн.. 00 коп., 252 (двісті п`ятдесят дві)грн.. 82 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                    Н. І. Качан