Рішення

від 23.06.2009 по справі 40/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/113

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.06.09 р.                                                                                                       Справа № 40/113                               

Суддя господарського суду Донецької області   Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу  за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  ”BiEйБi Лізинг”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ”Альянс Омега – Трейд”,                    м. Донецьк

про стягнення 14 931 грн. 64 коп.

за участю:

представників сторін

від позивача  Поспєлов О.С. - юрисконсульт

від  відповідача не з'явився

               З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, складністю спору, усунення перешкод у доказах та доводах сторін, суд був вимушений на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України звернутися до керівництва суду, про що ухвалою від 07.05.09р. строк вирішення спору по даній справі було продовжено додатково на один місяць.

         Суть спору:

                     Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Омега - Трейд” про стягнення  з останнього основного боргу з лізингових платежів в сумі 9 896 грн. 33 коп., пенів сумі 268 грн. 40 коп. за прострочення внесення лізингових платежів, трьох процентів річних в сумі 33 грн. 47 коп. та інфляційних в сумі 369 грн. 04 коп.за прострочення виконання грошових зобов'язань, та штрафу в сумі 4 364 грн. 40 коп. за  ненадання інформації про стан майна, яке перебуває у лізингу згідно договору №071026-75/ФЛ-Ю-Е фінансового лізингу від 26.10.07р.  

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

         Позов мотивовано тим, що  між  товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”,  далі Лізингодавець, та  товариством з обмеженою відповідальністю” ”Альянс Омега – Трейд, далі Лізингоодержувач,  було укладено договір  фінансового лізингу від 26.10.07р.  № 071026 – 75/ФЛ-Ю-Е  додатків до нього, та додаткової угоди  від 15.10.08р., згідно якого у Лізингодавця виникли перед Лізингоодержувачем зобов'язання щодо передачі  у користування на визначений договором строк предмету лізингу.

Відповідно до пункту 1.1  предметом договору фінансового лізингу - є автомобіль ГАРЗ –ПБ -33104 на шасі ГАЗ – 33104, 2007 року випуску, державний номер АА 3160 ЕН, номер кузова 70011430 – відповідно до встановлених Лізінгоодержувачем технічних вимог, визначених у додатках №2, №3 до вказаного договору, акту прийому-передачі від 21.11.07р. відносно базової комплектації майна зазначеної у специфікації до договору, та передати його у користування Лізінгоодержувачу на умовах передбачених цим договором.

Згідно пункту 2.1 договору сторонами  встановлено строк  лізингу, а саме користування Лізингоодержувачем майном на протязі 37 (тридцяти семі) місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Тобто, за умовами цього договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу  майно згідно Додатка №2, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачений договором.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договорів, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаних акту прийому – передачі від 21.11.07р.

            Згідно з пунктом 3.1 договору та графіку, всі лізингові  платежі Лізингоодержувач повинен сплачувати Лізингодавцю відповідно до графіку ( Додаток №1) не пізніше 15 числа місяця сплати відповідного платежу у гривнях у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів  та скоригованому до змін офіційного курсу Національного банку України долару США до гривні на дату слати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом з моменту підписання договору фінансового лізингу та на умовах цього договору.

           Відповідно  до наданого позивачем сума боргу відповідача за лізинговими платежами за договором лізингу станом на 02.03.09р.. складає 9 896 грн. 33 коп., яку позивач і намагається стягнути.

           Згідно з пунктом 11.2.1 договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору, Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

           Оскільки Лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі,  і мале місце несвоєчасне внесення лізингових платежів, Лізингодавець намагається стягнути з нього пеню в сумі 268 грн. 40 коп. за період прострочення з 15.08.08р. по 02.03.09р.

          На думку позивача, відповідач прострочив внесення лізингових платежів,  а саме  своєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 33 грн. 47 коп. та інфляційних в сумі 369 грн. 04 коп. за період з 15.09.08р. по 02.03.09р. та пов'язаних знеціненням його грошових коштів.

          Пунктом 8.2.1 договору сторонами визначено, що відповідач зобов'язаний щоквартально письмово на листі інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачеві звіту у формі встановленого згідно додатка №3 до договору. Однак  такі звіти на протязі 1, 2, 3 та 4 кварталів 2008 року в установленій           формі відповідач не надавав.  Відповідно до вимог пункту 11.2.3 договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу  Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю штраф у розмірі 1(один) відсоток загальної власності вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення. Станом на 02.03.09р.  відповідно до наданого позивачем розрахунку штраф дорівнює 4 364 грн. 40 коп.

         Таким чином, загальна ціна позову складає 14 931 грн. 64 коп., яку позивач і намагається стягнути з відповідача.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона  (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить  Лізингодавцю на праві власності і було набуте  ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем  (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату  (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найом (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. Сторони досягли суттєвих умов договору, а тому відповідно до вимог ст.638 ЦК України та ст.ст. 180,181 ГК України він вважається укладеним.

Крім того, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

        Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника  (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За  приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про лізинг", фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, які виникають на підставі договору фінансового лізингу. За договором  фінансового лізингу Лізингодавець зобов'язується придбати у власність річ у продавця (постачальника) у відповідності з установленими Лізингоотримувачем специфікаціями та умовами та передати її у користування Лізингоотримувачеві на певний строк не менш ніж один рік за встановлену плату (лізингові платежі). Таким чином, між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

             В силу ст. 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Свої зобов'язання за договором фінансового лізингу відповідач у повному обсязі не виконав.

           Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином, а тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу зі сплати лізингових платежів в сумі   9 896 грн. 33 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню, з віднесенням витрат по державному миту в цій частині позову на відповідача згідно приписів ст.ст. 44,49 ГПК України.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Додаткові зобов'язання існують доти поки існує основне зобов'язання.

       Факт прострочення внесення лізингових платежів, підтверджено матеріалами справи, і наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошових зобов'язань  в сумі 268 грн. 40 коп. за період з 15.08.08р. по 02.03.09р. за договором фінансового лізингу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Інший розмір процентів не встановлено договором, а докази у справі свідчать про наявність прострочення внесення орендних платежів, (несвоєчасне виконання грошових зобов'язань).  З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 33 грн. 47 коп. та інфляційних в сумі 369 грн. 04 коп. за період з 15.09.08р. по 02.03.09р. та пов'язаних знеціненням його грошових коштів обґрунтовані та підлягають задоволенню, з віднесенням витрат по державному миту та забезпеченню судового процесу в цій частині позову на відповідача за правилам ст.ст. 44,49 ГПК України.

           Докази у справі свідчать, що відповідач не надав позивачеві необхідну інформацію про стан та місцезнаходження предмету лізингу, а тому  Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю штраф у розмірі 1(один) відсоток загальної власності вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення що складає 4 364 грн. 40 коп.

          Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу в цій частині позову покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44,49 ГПК України.

          За згодою представника позивача присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про лізинг", ст. ст.1,3 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526, 599, 638, 806 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 193, п. 6 ст. 232, ст. 292 ГК України, ст.ст. 44, 49,  ч. 3 ст. 69, ст. ст. 82, 84, ч. ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

              1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

              2.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ Альянс Омега - Трейд, 83050, м. Донецьк, Київський район, Проспект Мира, б.4, ід. код 33577540, п/р 26001959968743 в  ЗАТ ПУМБ м. Донецька, МФО 335537, на користь:

        -   товариства з обмеженою відповідальністю „BiEйБi Лізинг”, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,  21-г,  ід. код 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ ” BiEйБi Банк” в м. Києві, МФО 321637, основний борг з лізингових платежів в сумі 9 896 грн. 33 коп., пеню сумі 268 грн. 40 коп. за прострочення внесення лізингових платежів, три процента річних в сумі 33 грн. 47 коп. інфляційні в сумі 369 грн. 04 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань, штраф в сумі 4 364 грн. 40 коп. за  ненадання інформації про стан  лізингового майна,  витрати по державному миту в сумі  149 грн. 33 коп.   та забезпеченню судового процесу в сумі  118 грн.,  видавши наказ.

              3.   Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

               Суддя                                                                                                            Підченко Ю.О.