Рішення

від 11.06.2009 по справі 31/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/195

11.06.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю « Будтраст», м. Хмельницький

До          Товариства з обмеженою відповідальністю « ТАУР», м. Київ

Про                              18 165,72 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача            не з`явився

Від відповідача            Іванченко І.К. - пред. по довір.

 Сич А.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення  заборгованості у розмірі          18 165,72 грн. відповідно до домовленості сторін щодо  купівлі-продажу, а також судових витрат, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2009р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 28.05.2009р.

В судовому засіданні від 28.05.2009р. було оголошено перерву до 10.06.2009р. а потім до 11.06.09р.  відповідно до ст. 77 ГПК України.

До канцелярії суду 29.05.2009р. надійшло клопотання відповідача про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2009р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в попередньому клопотанні зазначив про можливість розгляду спору у відсутності представника позивача.

Представник відповідача надав пояснення по справі, позов не визнав, посилаючись на те, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу в усній формі. А також зазначив , що позивач поставляв товар не придатний для мети з якою товар такого роду звичайно використовується та не відповідав вимогам стандарту.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників відповідача , Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами було досягнуто усну домовленість про купівлю-продаж цегли в кількості 36 000 тис. шт., що підтверджується видатковою накладною за № РН- 0000090 від 29.07.2008р. на загальну суму 48 240,00 грн. Належним чином засвідчена копія вищевказаної накладної долучено до матеріалів справи.

Позивач 29.08.2008р. на виконання договору купівлі-продажу здійснив відвантаження цегли на користь відповідача в кількості 7 500 тис. шт.

Відповідач відповідно до видаткової накладної за № 0000144 від 29.08.2008р. зобов`язувався сплатити 10 050,00 грн. за поставлений товар. Належним чином засвідчена копія вищевказаної накладної долучено до матеріалів справи.

Факт отримання цегли підтверджується довіреностями представників відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей: Серія НБК № 666737 від 29.07.2008р. та Серія НБК № 666866 від 28.08.2008р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів N 99 від 16.05.96 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», законодавством встановлено спеціальну процедуру відпуску матеріальних цінностей та взагалі обігу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Так згідно до пункту 4 зазначеної Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. У відповідності з пунктом 5 довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. Пункт 6 зазначає, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Згідно з пунктом 9 Інструкції при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє   постачальника   про   анулювання   відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Відповідно до вказаних накладних всього за період липень-серпень 2008р. позивачем на користь відповідача відвантажено цегли в кількості 43 500 тис. шт.. на загальну суму 58 290,00 грн.

Відповідачем було проведено розрахунки із позивачем на суму 40 124,28 грн.

Остаточну  заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 165,72 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаного 30.09.2008р.без будь-яких зауважень з боку відповідача. Належним чином засвідчена копія вищевказаного документа долучено до матеріалів справи.

Відповідач умови усної домовленості належним чином не виконав та  за поставлений позивачем товар грошові кошти не сплатив.

Крім того, позивач  надіслав відповідачу  Претензії від 10.11.2008р. за вих.. № 47, а також від 11.12.2008 р. за вих.. № 59  з вимогою погасити заборгованість в розмірі 18 165,72 грн.  Позивач надав належним чином засвідчену копію квитанції  в підтвердження факту направлення претензії відповідачу.

Відповідач залишив претензії позивача без відповіді.

На виконання ухвали Господарського суду від 17.04.2009р. позивач надіслав письмове пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в якому позов підтримав в повному обсязі та надав пояснення щодо якості поставленого товару (цегли).

Так позивач звертає увагу суду на те., що між сторонами перед кожною із вище вказаних поставок було узгоджено усі умови щодо якості продукції (цегли), ціни та умови поставки цієї цегли. Про що свідчить факт проведення часткових розрахунків відповідачем перед позивачем.

Щодо якості переданої цегли, то за результатами проведених випробувальною лабораторією Філії «Хмельницький державний випробувальний центр з сертифікації будівельних матеріалів»Державного підприємства «Центр з сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій», сертифікаційних випробувань цегли керамічної рядової повнотілої, що виготовлялась  серійно з 11.07.2008 до 01.03.2009рр. і яка передавалась відповідачу на виконання умов договорів купівлі-продажу в період з липня по серпень 2008 р. встановлено, що зразки цегли керамічної рядової повнотілої, що випробувалась, відповідають вимогам ДСТУ Б В. 2.7-61-97 за показниками, що визначалися згідно програми сертифікаційних випробувань і відносяться за міцністю до марки –75, за морозостійкістю до марки Ф 15.

На підтвердження того, що передана цегла відповідає усім вимогам ДСТУ позивачу Державним підприємством «Хмельницькстандартметрологія»Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики було видано сертифікат відповідності, серія ВВ, № 332551, зареєстрований в Реєстрі. Належним чином засвідчена копія вищевказаного документа залучена  до матеріалів справи.

9.06.2009р. представник відповідача надав суду письмове пояснення, в якому позовні вимоги не визнавав, посилаючись на наступне.

Відповідач не визнає договір купівлі-продажу укладеним посилаючись на ст.. 208 ЦК України та ст.. 181 ГК України.

Відповідач зазначає, що закупівля здійснювалась на підставі рахунків - фактур виписаних позивачем та просить суд звернути увагу, що зазначені рахунки - фактури надсилалися за допомогою факсимільного зв'язку, і всупереч досягнутим домовленостям оригінали  не були надані позивачем.

Відповідачем було проведено службове розслідування за результатами якого було встановлено

Для визначення реальної ціни яка встановлена позивачем на цеглу марки М-75 відповідач  зателефонував на підприємство позивача та попросив надати рахунок на цеглу марки М-75 з доставкою. Бухгалтерія позивача передала по факсу рахунок за № СФ-0000167 від 02.09.2008 де зазначена вартість 910 грн. за 1 тисячу з доставкою. Крім того, було відмічено, що позивач взагалі не виробляє цеглу марки М-100. Отже, цегла марки М-75 відпускалася по ціні 1340грн. за 1 тисячу - як цегла марки М-100.

Відповідач просить звернути увагу на те, що марка та ціна на цеглу зазначена в рахунках - фактурах та цегли за яку було отримано і відповідно сплачено кошти суттєво відрізняється від цін заявлених позивачем, а саме:

1.          Рахунок - фактура № СФ -0000025 від 27.02.2008 (цегла М -75) вартість 800грн. за 1 тисячу. Згідно цього рахунку передавалась цегла (по видатковій накладній № РН-0000028 від 29.02.2008) в обсязі 10000шт. по ціні 939,99грн. - тобто ціну завищено на 1400грн.

2.          Рахунок - фактура № СФ -0000035 від 07.03.2008. Згідно цього рахунку передавалась цегла М-75 (по видатковій накладній № РН-0000037 від 17.03.2008) в обсязі 29000шт. по ціні 1340грн. (тоді як ціна на цеглу М-75 заявлена - 910грн.) - тобто ціну завищено на 12470грн.

3.          Рахунок - фактура № СФ -0000035 від 07.03.2008. Згідно цього рахунку передавалась цегла М-75 ( по видатковій накладній № РН-0000043 від 02.04.2008) в обсязі 15250шт. по ціні 1340грн. (тоді як ціна на цеглу М-75 заявлена - 910грн.) - тобто ціну завищено на 6557,5грн.

4.          Рахунок - фактура № СФ -0000045 від 28.03.2008 (цегла М - 75) вартість 1340грн. за 1 тисячу. Згідно цього рахунку передавалась цегла М -75 (по видатковій накладній № РН-0000046 від 03.04.2008) в обсязі 40500шт. по ціні 1340грн. (тоді як ціна на цеглу М-75 попередньо заявлена - 910грн.) - тобто ціну завищено на 17415 грн.

5.          Рахунок - фактура № СФ -0000062 від 23.04.2008 (цегла М-100) вартість 1340грн. за 1 тисячу. Згідно цього рахунку передавалась цегла М-100 (по видатковій накладній № РН-0000064 від 24.04.2008 (виправлено на 05.05.08)    в обсязі  10000шт. (виправлено на 8000шт). по ціні 1340грн. - тобто ціну завищено на 1620грн.

6.          Рахунок - фактура № СФ -0000078 від 03.06.2008 вартість 1340грн. за 1 тисячу. Згідно цього рахунку передавалась цегла М-75 (по видатковій накладній № РН-0000071 від 04.06.2008) в обсязі 35000шт. по ціні 1340грн. (тоді як ціна на цеглу М-75 попередньо заявлена - 910грн.) - тобто ціну завищено на 15050грн.

7.          Рахунок - фактура № СФ -0000062 від 23.04.2008 (цегла М -100) вартість 1340грн. за 1 тисячу. Згідно цього рахунку передавалась цегла М-75 (по видатковій накладній № РН-0000070 від 04.06.2008) в обсязі 2000шт. по ціні 1340грн. (тоді як ціна на цеглу М-75 заявлена - 910грн.) - тобто ціну завищено на 860грн.

8.          Рахунок - фактура № СФ -0000078 від 03.06.2008 вартість 1340грн. за 1 тисячу. Згідно цього рахунку передавалась цегла (по видатковій накладній № РН-0000090 від 29.07.2008) в обсязі 36000шт. по ціні 1340грн. (тоді як ціна на цеглу М-75 заявлена - 910грн.) - тобто ціну завищено на 15480грн.

9.          Рахунок - фактура № СФ -0000136 від 01.08.2008. Згідно цього рахунку передавалась цегла М-75 (по видатковій накладній № РН-0000144 від 29.08.2008) в обсязі 7500шт. по ціні 1340грн. (тоді як ціна на цеглу М-75 заявлена - 910грн.) - тобто ціну завищено на 3225грн.

Таким чином, відповідач зауважує,  що позивач не випускав цеглу марки М-100 та те, що заявлена ціна на цеглу марки М-75 складає 910 грн. за 1 тисячу з доставкою. За період з лютого 2008 року при оплаті 183,25 тис. цегли фактично марки М-75 було завищено ціну на 72677,5 грн + 1400грн. (по Рахунку - фактурі № СФ -0000025 від 27.02.2008 (цегла М -75) вартість зазначена 800грн. за 1 тисячу, а відпущено 10 тис. шт. по ціні 939,99грн.).

Одночасно вважає ,що  загальна сума завищення ціни складає 74077,5 грн.

Відповідач  звертався з листом № 283/04 від 11.09.2008 до позивача. Позивач надав відповідь листом №40 від 17.09.2008р.

У відповіді зазначається, що після здійснення поставки першої партії цегли марки М-75 у кількості 10000шт.,  позивач почав випускати та відвантажувати відповідачу цеглу марки М-125 повнотілу. Відповідач звертає увагу, що в жодному з рахунків позивач не вказував марку цегли М-125.

Належним чином засвідчені копії вищевказаних листів долучено до матеріалів справи.

Для визначення дійсної марки цегли яка поставлялася відповідач відібрав зразки цегли з кожної із дев'яти партій та звернувся до ВАТ Проектно - Технологічний інститут «Київоргбуд»для проведення випробування на предмет відповідності цегли яка поставлялася, вимогам, що ставляться до таких марок цегли.

За результатами випробування ВАТ ПТІ «Київоргбуд»складено протокол № 162 від 14.10.2008 випробування цегли, який свідчить про те, що відповідно вимогам ДСТУ БВ.2.7-61-97 результати випробувань наданої проби цегли керамічної не відповідають навіть марці 75 за межею міцності при вигині.  Належним чином засвідчена копія вищевказаного протоколу долучено до матеріалів справи та приймається судом як належний доказ.

Відповідно проектної документації для будівництва об'єкту за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 110 є недопустимим застосування цегли характеристики якої за результатами випробувань ВАТ ПТІ «Київоргбуд»відповідають цеглі, що фактично  поставлялася позивачем.

Отже, відповідач робить висновок, що викладене свідчить про те, що позивачем на об'єкт поставлялася цегла яка за своїми характеристиками:

1)          не придатна для мети з якою товар такого роду звичайно використовується,

2)          не відповідає вимогам стандарту ( ДСТУБВ.2.7-61-97).

Також відповідач зазначає, що у зв'язку із непридатністю цегли, що поставлялася позивачем для будівництва об'єкту за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 110, необхідно було здійснити роботи по демонтажу стін,  що відповідно призвело до збитків, проте відповідних документальних підтверджень наведеним фактам не має.

Окрім того, відповідач зазначає, що у відповідь на претензію позивача запросив оригінали рахунків-фактур, або належним чином завірені копії. Позивач відповіді не надав.

Сторонами  не представлено будь-яких доказів якими б підтверджувався факт узгодження асортименту цегли, періодів поставки  чи визначалась его договірна ціна ,що робить неможливим прийняти  та визнати доведеними доводи відповідача .

Суд доводи відповідача визнає не належними, необґрунтованими  та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим сторони підписали 2-х сторонній Акт взаємної звірки розрахунків станом на 30.09.2008р. та  визначили проведені облікові приходи цегли  і обороти  обліку даних та  кінцеву суму боргу яка значилась за відповідачем  і цей доказ визнається судом належною підставою про фактичну суми боргу відповідача .

Ст.ст. 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину і вданому випадку слід погодитись, що поведінка сторін засвідчувала їх волевиявлення щодо набуття відповідних правових наслідків.

Сторони досягли певної домовленості, за якою позивач передав потрібну відповідачу продукцію, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти її та сплатити певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки сторонами було не узгоджено строки оплати за товар, то суд виходить з вимог ст. 530 ЦК України. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк з дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач документальних доказів та наведених позивачем обставин не спростував.  

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким,  що підлягає задоволенню по розрахунку позивавача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок сторін  (ст. 49 ГПК України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України (витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу)  покладаються на відповідача а витрати на державне мито на позивача.

Керуючись, ст. ст. 202, 205, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити .

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»(04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 34966817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтраст»(29000, м. Хмельницький, вул. Дзержинського, 2 с. Шар овечка, код ЗКПО 32200906,), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження,  18 165 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 72 коп. суми боргу,  та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Витрати по сплаті державного мита покласти на позивача.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                    Н. І. Качан                   

Дата підписання рішення  22червня 2009р..