Рішення

від 23.06.2009 по справі 9/69-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/69-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23.06.2009                                                                Справа №  9/69-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стім-Пальміра", м. Одеса

до Малого приватного підприємства "Таврія", смт. Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області  

про стягнення 28320,38 грн.  

За участю представників сторін:

від позивача - Бабич Р.В., представник, довіреність від 02.08.2008 р.

від відповідача - не прибув.

                Товариство з обмеженою відповідальністю "Стім-Пальміра" (позивач) 29.04.2009р. звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з малого приватного підприємства "Таврія" (відповідач) заборгованість за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором постачання № 33/55-Н від 28.05.2008р. у розмірі 28320,38 грн., з яких: 13990,86 грн. - сума основного боргу, 1175,23 грн. - інфляційні збитки, 212,74 грн. - 3 % річних, 12941,55 грн. - пеня.

                Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

                Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на умови договору постачання № 33/55-Н від 28.05.2008р. та положення ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У судовому засіданні 23.06.09р. представник позивача подав лист, в якому просить суд долучити до матеріалів справи квитанцію № 1413276 від 04.06.2009 р. про доплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, також повідомляє суд, що між сторонами не досягнуто згоди щодо укладення мирової угоди та просить суд розглянути справу за наявними в ній документами. Даний лист суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

                  Відповідач у судове засідання не прибув, але 18.06.09р. надіслав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника у судове засідання. Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.          

          Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

          Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством та установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

          Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Таким чином, відповідач жодним чином процесуально не був позбавлений можливості направити іншого повноваженого представника та  своєчасно надати суду витребувані документи. Відкладаючи розгляд справи суд надавав відповідачу відповідний час.

          Крім того, з тексту Пропозиції №224 від 06.05.2009р. (а.с. 35), яка була направлена відповідачем на адресу позивача, слідує, що МПП "Таврія" (відповідач) не заперечує  у наявності заборгованості перед ТОВ "Стім-Пальміра" (позивач).   

                За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, оскільки документальних доказів, які наявні в матеріалах справи достатньо для вирішення спору за відсутності відповідача.

                Дослідивши  матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

                                        В С Т А Н О В И В:  

                  Матеріали справи свідчать, що між позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю "Стім-Пальміра" та відповідачем - малим приватним підприємством "Таврія" 28.05.2008р. було укладено договір постачання № 33/55-Н.

          Відповідно до положень ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Таким чином, даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

                   Відповідно до умов даного договору сторони обумовили його предмет, який полягає в тому, що ТОВ "Стім-Пальміра" (постачальник) зобов'язується поставити продукти харчування та інший товар у власність МПП "Таврія" (покупець) в кількості та в термін відповідно договору та специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар.

          На виконання умов даного договору, позивач 20.08.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 13990,86 грн., що підтверджується видатковою накладною № НИК - 000728 від 20.08.2008 р. на суму 12310,86 грн. та видатковою накладною № НИК - 000729 від 20.08.2008 р. на суму 1680,00 грн.

          Відповідно до умов п.п. 2.1. договору поставки, термін оплати кожної партії товару становить п'ятдесят календарних днів з моменту підписання товарних накладних.

            Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за даними договором, за отриману продукцію на суму 13990,86 грн., з позивачем не розрахувався, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 28320,38 грн., з яких: 13990,86 грн. - сума основного боргу, 1175,23 грн. - інфляційні збитки, 212,74 грн. - 3 % річних, 12941,55 грн. - пеня.

          Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

               До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

               Нормами ст. 509 ЦК України  визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

               Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

          Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                 Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                 До договору поставки застосовуються загальні положення  про купівлю-продаж.

                 Положенями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити  за нього певну грошову суму.

          Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 13990,86 грн. відповідачем суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 13990,86 грн., є доведеними і обґрунтованими.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 12941,55 грн., яку позивач обгрунтовує посиланням на умови п.п. 6.1. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати коштів за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, то суд зауважує, що законодавство містить обмеження максимального розміру пені, який може бути стягнений в разі прострочення. Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

          Враховуючи викладене, суд обраховує розмір пені у сумі 1699,79 грн., оскільки сума простроченого платежу складає 13990,86 грн., кількість днів прострочення складає 185, що при обчисленні на подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, складає 1699,79 грн.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

          Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 1175,23 грн. та 3% річних у розмірі 212,74 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

          Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню окрім основної суми боргу - 1175,23 грн. інфляційних збитків, 1699,79 грн. пені та 212,74 грн. 3% річних.

          В решті позовних вимог суд відмовляє в їх задоволенні за їх необґрунтованістю.

          Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

                   Відповідно до положень ст.ст.33, 34 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                   Докази подаються сторонами та  іншими учасниками судового процесу.

                   Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

                   Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Враховуючи матеріальний стан відповідача, та ту обставину, що ним вживалося заходів щодо укладання мирової угоди з позивачем по даній справі,  суд роз'яснює, що за достатньої мотивації та документальної доведеності тяжкого фінансового стану підприємства, він не позбавлений права звернення до суду з заявою про розстрочку або відстрочку  виконання судового рішення за правилами ст. 121 ГПК України.

          Оскільки спір доведений до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються 170,78 грн. витрат по оплаті державного мита, та 188,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Решту судових витрат суд покладає на позивача.

          За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, та повідомлено про дату та час виготовлення рішення у повному обсязі.

               На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549, 625, 712 ЦК України,  та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

                                                  В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з малого приватного підприємства "Таврія" (74200, Херсонська облсть, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, 22-А, код ЄДРПОУ 14129039 , р/р 2600592002346 в ХФ “Кредобанк”, МФО 352413, ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стім-Пальміра" (65104, м. Одеса, вул. Глушко, 29, офіс 208, код ЄДРПОУ 34379759, р/р 26008152502701 в Філії КРУ Банку "Фінанси та кредит", МФО 328823) - 13990,86 грн. основного боргу, 1175,23 грн. інфляційних збитків, 212,74 грн. 3% річних, 1699,79 грн. пені, 170,78 грн. державного мита та 188,45 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          3. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

                Наказ видати стягувачу після  набрання рішенням законної сили.

     Суддя                                                                                                 С.В. Ребриста

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст.84 ГПК України,

26 червня 2009 року.