Рішення

від 16.06.2009 по справі 32/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/233

16.06.09

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»   

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Буд»

Про                   стягнення 1 207 940,88 грн.

                                                                                        Суддя  ?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача         Нетреба С.О., Антонов О.М. - предст.,

Від Відповідача     не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Буд»та просить стягнути з Відповідача основний борг у сумі                        1 050 593,23 грн. пені у сумі 78 427,80 грн., 3% річних 9 766,85 грн. та індексу інфляції 69 153,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поворотної фінансової допомоги № 1/11/07ф від 11.06.2006.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважні представники Відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

20.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК-БУД»укладено договір купівлі-продажу № 116 (далі –Договір), згідно з умовами якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар - хімічну продукцію відповідно до специфікацій до договору, а Відповідач - прийняти та оплатити їх вартість.

За своєю правовою природою договір № 116 від 20.11.2006 є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

У специфікації № 7 від 05.11.2008 сторони визначили найменування товару, кількість, вартість, умови поставки, строк та суму оплати товару, а саме: товар Expandable Polystyrene Taitacell в кількості 40 000,00 кг по ціні 11,50 грн. без ПДВ на загальну суму 460 000,00 грн. без ПДВ, та Expandable Polystyrene ZCF-301  в кількості 30000,00 кг по ціні 11,50 грн. без ПДВ на загальну суму 345 000,00 грн. без ПДВ, всього на суму 966 000,00 грн., в тому числі ПДВ. А також специфікацією № 7/1 від 10.11.2008 сторони обумовили, що Позивачем Відповідачу відпускається товар Expandable Polystyrene Taitacell в кількості 20 000,00 кг по ціні 11,50 грн. без ПДВ на загальну суму 230 000,00 грн. без ПДВ, та Expandable Polystyrene ZCF-301  в кількості 20000,00 кг по ціні 11,50 грн. без ПДВ на загальну суму 230 000,00 грн. без ПДВ, всього на суму 552 000,00 грн., в тому отримання Відповідачем товару, обумовленого Договором, свідчать видаткові числі ПДВ. Оплата вартості за поставлений Позивачем товар здійснюється Відповідачем протягом 21 календарного дня після відвантаження Товару зі складу Позивача.

Про отримання Відповідачем товару, обумовленого Договором, свідчать рахунок фактури № СФ-0061111 від 06.11.2008, видаткові накладні № РН-0611111 від 07.11.2008 на суму 207 000,00 грн.; № РН-0061111 від 07.11.2008 на суму 276 000,00 грн.,                            № РН-06111 12 від 10.11.2008 на суму 552 000,00 грн., а також довіреність серія НББ                № 054781 від 06.11.2008. Всього Позивачем було передано Відповідачу товару на загальну суму 1 035 000,00 грн.

З урахуванням викладених умов Договору Відповідач зобов'язаний був перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача в строк до 28.11.2008 –483 000,00 грн. та 552 000,00 грн. в строк до 01.12.2008.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем на виконання умов Договору було здійснено наступні перерахування грошових коштів в оплату отриманого Товару: 06.11.2008 –100 000,00 грн., 18.12.2008 –100 000,00 грн., 10.02.2009 –                   10 000,00 грн., 24.02.2009 –10 000,00 грн., 09.04.2009 –10 000,00 грн.

Оплата отриманого товару здійснена Відповідачем не у повному обсязі, доказів повної оплати товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Пунктами 5 специфікації № 7 від 05.11.2008 та специфікації № 7/1 від 10.11.2008 сторони передбачили, що у випадку зміни у бік як збільшення, так і зменшення, курсу долара по відношенню до гривні, на момент проведення розрахунків більш ніж на 2% у порівняння з курсом долара до гривні, який установлений згідно з торгами на міжбанківській валютній біржі України в попередній день дню оплати, сума платежу переглядається згідно актуального курсу.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 та ст. 533 Цивільного кодексу України Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки, курс долара на міжбанківській валютній біржі України не відомий, а за офіційною інформацією, що розміщена на сайті вказаної біржі: «У зв'язку з недостатньою кількістю банків, що надають інформацію про поточні котирування купівлі/продажу долара США, розрахунок середнього курсу долара США за міжбанківськими котируваннями на підставі поточних котирувань купівлі/продажу за розрахунком ЗАТ «УМВБ»є неможливим», тому суд погоджується з розрахунком, зробленим Позивачем, про перерахунок вартості (ціни) товару, відпущеного Позивачем за Договором № 116 від 20.11.2006, за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком України, станом на час розгляду спору.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладених обставин суд вважає вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 1 050 593,24 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку якщо Відповідач прострочить оплату за поставлений товар згідно зі специфікацією на дану поставку, то він буде зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми поставки за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості.

Суд погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 в розмірі 12% на період з 30.04.2008 за Договором купівлі-продажу № 116 від 20.11.2006  в розмірі 78 427,80 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції (з врахуванням дати отримання Товару та часткової оплати його Відповідачем), наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення та складає 9 766,85 грн. і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

          Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Буд»(03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код 33748890, рахунок № 2600231467001 в філії АКБ «Південний»              м. Київ, МФО № 320917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»(02090, м. Київ-90, вул. Сосюри, 68, код 32959643, р/р                         № 2600159804 у ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль», МФО № 380805) 1 050 593 (один мільйон п'ятдесят тисяч дев'яносто три) грн. 00 коп. основного боргу, 78 427 (сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 80 коп. пені, 9 766 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 85 коп. – 3% річних від простроченої суми, 69 153 (шістдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 00 коп. інфляційних витрат за весь час прострочення, 12 079 (дванадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 41 коп. держаного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:25.06.2009