Постанова

від 21.08.2014 по справі 914/1508/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 914/1508/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» (надалі ТзОВ «Тропік») б/н від 07.07.2014р.

на рішення господарського суду Львівської області від 25.06.14р.

у справі № 914/1508/14

за позовом: виробничо-комерційної фірми «ОКО» (надалі ВКФ «ОКО»), м. Одеса

до відповідача: ТзОВ «Тропік», м. Львів

про стягнення 384 738,50 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Котягін А.С. - представник (довіреність № 1/14 від 02.01.2014р.)

Представнику відповідача роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2014р. (суддя Щигельська О.І.) у справі №914/1508/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «Тропік» на користь ВКФ «ОКО» 377 736,22 грн. основного боргу, 7 002,28 грн. 3% річних та 7 694,77 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Тропік» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що підставою для стягнення основного боргу стали акти виконаних робіт за серпень 2013р. Проте, 10.08.2013р. печатку товариства було втрачено, про що в газеті «Експрес» було зроблено оголошення про втрату та недійсність даної печатки, в зв'язку з чим, апелянт вважає спірні акти сфальсифікованими.

10.07.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням в.о. голови суду від 11.07.2014р. в склад колегії для розгляду даної справи введено суддів - Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 31.07.2014р.

Представником ТзОВ «Тропік» було подано клопотання б/н від 07.07.2014р. про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 914/1508/14 (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-05/3216/14 від 10.07.2014р.). Дане клопотання обґрунтоване тим, що підпис на спірних актах виконаних робіт не належить директору ТзОВ «Тропік» Власову В.О., а також вони не могли бути скріплені печаткою товариства, оскільки кругла печатка №1 була втрачена, а тому заявник вважає їх сфальсифікованими.

Колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зі змісту заявленого клопотання вбачається, що доказом фальсифікування актів виконаних робіт заявник вважає рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2014р. у справі № 2/463/2608/13, в якому, зокрема, встановлено факт втрати печатки №1 ТзОВ «Тропік». А також, як стверджує заявник, в газеті «Експрес» було зроблено оголошення про втрату та недійсність даної печатки.

Як вбачається з газети «Експрес» (копія долучена до матеріалів апеляційного оскарження), дане оголошення вийшло в друк 27-29 вересня 2013р.

Тобто, дані докази, на які посилається заявник, існували на час вирішення судом першої інстанції справи № 914/1508/14 по суті, однак клопотання про призначення судової експертизи не заявлялося в суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, позивачем на підтвердження фактичного отримання вантажів відповідачем у серпня 2013р. подано суду додаткові докази, а саме: вантажно-митні декларації та додані до них документи за серпень 2013р., наряди на перевезення вантажу в межах порту та за його межі, витратні ордери, що видані портом (фактично перепустки на вивіз вантажу, що прибув на адресу відповідача за межі території порту).

Крім того, колегія суддів вважає і недоведеним факт втрати ТзОВ «Тропік» круглої печатки «№1» і визнання її недійсною, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 0411/ТР від 04.11.2013р., укладеного між ТзОВ «Лукро» та ТзОВ «Тропік», згідно якого вбачається, що даний договір скріплений круглою печаткою «№1» ТзОВ «Тропік», та долучено докази виконання цього договору (пояснення до відзиву, яке зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/4563/14 від 11.08.2014р.).

31.07.2014р. в судовому засіданні колегією суддів було оглянуто оригінали спірних актів виконаних робіт, які були скріплені мокрою печаткою «№1» ТзОВ «Тропік» та підписані уповноваженими особами, заслухано пояснення сторін, в результаті чого було оголошено перерву до 21.08.2014р., про що сторони були повідомлені під розписку.

Розпорядженням голови суду від 20.08.2014р. в зв'язку з перебуванням судді Гнатюк Г.М. у відпустці, в склад колегії суддів для розгляду даної справи замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Якімець Г.Г.

Представник позивача в судове засідання 21.08.2014р. не з'явився, надіслав телеграму (зареєстрована в канцелярії суду за № 01-14/410/14 від 21.08.2014р.) про розгляд справи у відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ВКФ "ОКО" (митний брокер) та ТзОВ «Тропік» (клієнт) укладено договір-доручення №02-2013 на брокерсько-митні послуги від 02.01.2013р., за яким брокер, на основі виданої йому ліцензії, самостійно та добросовісно здійснює митне оформлення в Південній митниці імпортних, експортних та транзитних вантажів клієнта, діючи від його імені та за його рахунок (а.с. 13-15 том І).

Згідно з п.3.5 договору №02-2013 від 02.01.2013р., клієнт зобов'язаний відшкодувати витрати брокера на основі виставлених ним рахунків.

У п.п.4.3, 4.4 цього ж договору визначено, що вартість послуг оплачується відповідно до рахунку, виставленого за фактично виконані послуги, клієнт відшкодовує витрати з митного оформлення вантажів згідно акту виконаних робіт.

02.01.2013р. між ВКФ "ОКО" (експедитор) та ТзОВ «Тропік» (замовник), укладено договір №03-2013 про транспортно-експедиторське обслуговування згідно якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе здійснення транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) вантажів замовника, а також відправку вантажів із порту Одеса, Іллічівськ, Южний в пункти призначення за вказівкою замовника (а.с. 16-17 том І).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору №03-2013 від 02.01.2013р., замовник оплачує експедитору всі витрати, понесені ним при здійсненні транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника в порту, включаючи залізно-дорожній чи автомобільний тариф, митні послуги, а також винагороду експедитору. Оплата проводиться на розрахунковий рахунок експедитора згідно виставлених рахунків зі всіма підтверджуючими документами протягом 5 банківських днів.

Факт укладення вказаних договорів не заперечується і самим відповідачем.

Протягом дії даних договорів позивачем, на виконання умов вказаних договорів, було надано відповідачу транспортно-експедиційних послуг та послуг митного брокера. Зокрема за серпень 2013р. - на загальну суму 377 736,22 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №62 від 10.08.2013р., №63/1 від 14.08.2013р., №63/2 від 15.08.2013р., №64 від 19.08.2013р. та №65 від 22.08.2013р., які підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками (а.с. 18-22 том І).

Оплата виконаних даних робіт здійснювалася відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків.

Згідно виписки, складеної філією АТ «Укрексімбанк», який здійснює РКО позивача, за період із 03.01.20013р. по 15.08.2013р. відповідачем на користь позивача здійснена оплата рахунків починаючи з № 89 від 28.12.2012р. по 61 від 10.08.2013р. (а.с. 107 том І).

Так, на оплату виконаних робіт за актами №№62, 63/1, 63/2, 64 та 65, ВКФ "ОКО" виставлено ТзОВ "Тропік" рахунки №62 від 10.08.2013р., №63 від 15.08.2013р., №64 від 19.08.2013р. та №65 від 22.08.2013р. (а.с. 23-26 том І).

Проте, спірні рахунки відповідачем не були оплачені.

Зі змісту довідки Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одесі №063/1107/1661 від 16.06.2014р., вбачається, що за період з 01.09.2013р. по 13.06.2014р. на поточний рахунок позивача від платника ТзОВ "Тропік" зарахування відсутні (а.с. 108 том І).

15.11.2013р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № вих.№331 про сплату заборгованості в розмірі 380 466,53 грн., що включала в себе 377 736,22 грн. основного боргу та 2 730,31 грн. 3% річних від простроченої суми, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України (а.с. 27-30 том І).

Факт отримання 18.11.2013р. відповідачем даної претензії підтверджується відміткою на бланку кур'єрської служби доставки (а.с. 31 том І). Однак претензія залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч.1 т. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Дана норма закону кореспондується з ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України.

Як зазначалося вище, факт укладення договорів не заперечується відповідачем, ним заперечується факт надання ВКФ «ОКО» будь-яких послуг ТзОВ «Тропік» протягом серпня 2013р.

Проте, позивачем на підтвердження надання послуг, передбачених договорами доручення №02-2013 на брокерсько-митні послуги та про транспортно-експедиторське обслуговування №03-2013 від 02.01.2013р., було долучено вантажно митні декларації та додані до них документи за серпень 2013р., наряди на перевезення вантажу в межах порту та за його межі, витратні ордери, що видані портом (фактично перепустки на вивіз вантажу, що прибув на адресу відповідача за межі території порту) (пояснення до відзиву, яке зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/4563/14 від 11.08.2014р.).

Дані докази свідчать про надання позивачем митних брокерських та транспортно-експедиційних послуг, а також фактичного отримання вантажів відповідачем у серпня 2013р.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 377 736,22 грн. В свою чергу, відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 7 002,28 грн.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2014р. у справі № 914/1508/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.