Постанова

від 17.09.2014 по справі 910/4598/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа№ 910/4598/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс»

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.07.2014р. (суддя Мандриченко О.В.) винесену за розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс» на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві в межах справи № 910/4598/13

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс»

про стягнення боргу (137 935, 39 грн.)

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржник): Сітарчук О.О. (довіреність від 01.07.2014р.);

від органу виконавчої служби: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014р. відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс» подано апеляційну скаргу у якій скаржник просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2014р. у справі № 910/4598/13;

- прийняти ухвалу, якою задовольнити вимоги апелянта.

В силу положень ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Про розгляд апеляційної скарги на ухвалу винесену за результатами розгляду скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України, належним чином повідомлені стягувач, боржник та орган виконавчої служби, про що свідчать поштові повідомлення про вручення рекомендованих відправлень.

За розглядом матеріалів справи, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі судом відзначається про відсутність підстав для скасування постановленої 17.07.2014р. ухвали виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2013 року у справі № 910/4598/13 частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс» 101 332, 50 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 3 614,20 грн. інфляційних втрат, 6 179,89 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 2 222,53 грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На примусове виконання зазначеного рішення видано наказ від 22.04.2013р., який було пред'явлено стягувачем до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами виконавчого провадження:

- 30.04.2013р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП №37776294 про відкриття виконавчого провадження;

- постановою від 16.05.2013р. в межах зазначеного виконавчого провадження накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Універсал Банк» в межах суми 124 834, 03 грн.;

- постановою від 25.06.2013р. накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення: 124 834, 03 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- 28.04.2014р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що заходи, здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

У поданій до суду скарзі на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс», з посиланням, в тому числі і на відповідну судову практику, стверджує, що не зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві є неправомірною бездіяльністю державного виконавця, внаслідок якої порушуються вимоги п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, а також права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Рітейл Електронікс».

Пунктом 2 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону на час виникнення спірних відносин - 28.04.2014р.) передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За наявності визначених у ст. 47 закону підстав, державним виконавцем виноситься постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Наслідки завершення виконавчого провадження прямо передбачені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з ч.1, ч. 2 якої:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

- у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

В свою чергу стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає такої підстави закінчення виконавчого провадження як повернення виконавчого листа стягувачеві, а тому виконавче провадження закінчено не буде, і до такого виконавчого провадження не можуть бути застосовані положення щодо наслідків завершення виконавчого провадження (ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Посилання скаржника на положення п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 судом відхиляються, оскільки скаржником в даному випадку наведено його припущення щодо можливості відповідного застосування зазначеного нормативно-правового акту, які не відповідають та не узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 3.17 Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Вказані положення є загальними, які обумовлюють відповідне оформлення постанови державного виконавця в якій мають бути зазначені відповідні підстави для вчинення таких дій як:

- закінчення виконавчого провадження,

- повернення виконавчого документа стягувану;

- повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла)

При винесенні таких постанов державний виконавець має зазначити відповідну підставу з посиланням на відповідну норму Закону України «Про виконавче провадження» вказати про результати виконання, а також про наслідки завершення відповідного виконавчого провадження.

У разі завершення виконавчого провадження (у разі закінчення виконавчого провадження чи у випадку повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав) в постанові державного виконавця дійсно мають бути зазначені наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, якими, зокрема, в силу прямої вказівки (ч. 1, 2 ст. 50 Закону України») є зняття арешту.

Наведені обставини не підтверджують доводів скаржника про незаконну бездіяльність органу виконавчої служби при примусовому виконанні судового рішення в межах виконавчого провадження №37776294, у зв'язку з чим, судом обґрунтовано відхилено скаргу відповідача.

При цьому, позиція скаржника по зазначеному питанню (зняття арешту при винесенні державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження») та посилання на відповідну судову практику, що викладені в скарзі поданій до суду (зареєстрована за вхідним суду № 06-24/439/14 від 17.06.2014р., аркуш справи 191-193), наведені в апеляційній скарзі на постановлену судом ухвалу (зареєстрована за вхідним суду 7241/14 від 29.08.2014р.), обговорювались на відповідних юридичних форумах (www.freelawyer.ua/consult/10827; http://forum.liga.net/messages.asp?did=261374 та інші), де зокрема наявні посилання і на іншу судову практику, та інші позиції, що полягають у відсутності порушень вимог Закону «Про виконавче провадження» в такому випадку, через закріплений у ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні, за яким визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що заходи, здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження») знімати арешт накладений при примусовому виконанні судового рішення, а згідно встановлених у ч. 5 вказаної статті наслідків:

- повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Зняття арешту з коштів боржника, який накладений в межах виконавчого провадження можливе, зокрема, при представленні доказів виконання рішення суду перед стягувачем, в тому числі, і у добровільному порядку, оскільки арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Належних доказів погашення боргу перед позивачем, щодо стягнення якого судом прийнято рішення 02.04.2013р. у справі 910/4598/13, матеріали справи не містять, боржником, яким оскаржуються дії органу державної виконавчої служби (ТОВ «Рітейл Електронікс»), документів підтверджуючих виконання судового рішення чи у добровільному чи у примусовому порядку, не представлено.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс» та скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 17.07.2014 року.

Згідно положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс» залишити без задоволення, ухвалу від 17.07.2014 року у справі № 910/4598/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4598/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала