Постанова

від 17.09.2014 по справі 910/1852/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа№ 910/1852/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014р. (склад суду: головуюча суддя Чебикіна С.О., судді Грєхова О.А., Шкурдова Л.М.) у справі № 910/1852/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення боргу

за участю представників сторін:

від позивача: Калашнюк О.С. (довіреність № 93/01 від 31.12.2013р.);

від відповідача (скаржник): Цурка Н.О. (довіреність № 18 від 10.02.2014р.)

Конюшок А.В. (довіреність № 17 від 10.02.2014р.);

від третьої особи: Марковська В.В. (довіреність № 91/2013/11/20-4 від 20.11.13р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2014р. частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 1», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія» 1 420, 79 грн. пені, 50, 57 грн. інфляційних втрат, 126, 64 грн. 3% річних та 1 169, 28 грн. судового збору; припинено провадження у частині стягнення 18 969, 71 грн. основного боргу, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою суду від 23.07.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія», у якій, скаржник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014р. у справі № 910/1852/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 1».

За твердженнями апелянта, у оскаржуваному рішенні висновки суду не відповідають обставинам, матеріалам та доказам у справі, рішення прийняте з суттєвими порушеннями норм процесуального та матеріального права, тобто без належного з'ясування та доведення всіх обставин, що мають значення для справи.

Згідно доводів скаржника:

- позивачем не надано доказів вручення відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг щомісячно одразу після їх формування за заявлений позовний період; від ТОВ «Рада 1» пропозицій про заміну сторони у зобов'язанні не отримувалось, у зв'язку з чим ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» немає жодних правових підстав для виставлення рахунків відповідачу та на отримання коштів від відповідача на свій рахунок;

- виставлені суми до сплати є неузгодженими між сторонами, у таблиці розрахунку заборгованості вміщено колонку «ТПВ», сплата вказаних нарахувань здійснюється на підставі іншого договору (про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) від 2009р.), а оскільки позивачем свідомо заявлено до суду вимоги щодо стягнення заборгованості за двома різними договорами, на думку апелянта, суд повинен був зобов'язати позивача надати обґрунтування об'єднанню заявлених вимог в одне провадження та за наявності підстав відмовити в розгляді вимог що стосуються іншого договору;

- враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів щодо вручення рахунків чи вимог щодо оплати відповідачем заборгованості за комунальні послуги, скаржник робить припущення, що строк оплати сформованих позивачем рахунків не настав, а нарахування санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання взагалі є необґрунтованим.

Представником позивача заперечувались доводи апеляційної скарги з посиланням на умови укладеного договору.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про наявність підстав для зміни судового рішення при встановленні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 13.03.2009р. між сторонами укладено договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, а також з 01.07.2009р. набрав чинності укладений між сторонами договір про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ).

Предметом спору згідно заявлених позивачем вимог з урахуванням прийнятих судом до розгляду уточнень (аркуш справи 51-54) є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 18 969, 71 грн. основного боргу (за приведеним нарахуванням за період з березня по грудень 2013р. включно, по експлуатаційним витратам, опаленню, ТПВ), інфляційної складової боргу 50, 57 грн., 3% річних 126, 64 грн., пені 12 900, 77 грн..

Предметом договору від 19.03.2009р., згідно з 1.1 договору, є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Ковпака 17, Н.П. № 86 заг. площею 163, 7 кв.м., яке займає споживач на підставі договору оренди.

В силу положень п. 5.9, 5.10 договору від 19.03.2009р. термін дії договору складає три роки з дня його підписання; дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Згідно з договором про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) (аркуш справи 12-15) замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) зобов'язується виконати роботи по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ), відповідно до адреси об'єктів і періодичності вивезення, заявленої при складанні договору, замовник зобов'язується оплатити роботу в порядку і строки передбачені договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 9.1 договору, договір набирає чинності з 01 липня 2009р. і діє до тих пір, пока одна із сторін за 15 календарних днів письмово не заявить про його розторгнення.

Доказів припинення договорів у встановленому порядку в періоді, за який розглянуто вимоги щодо стягнення боргу, матеріали справи не містять.

Договором від 19.03.2009р., враховуючи обумовлений порядок розрахунку платежів за договором (в залежності від фактичних витрат пропорційно займаній площі), визначено участь споживача послуг у витратах по обслуговуванню будинку в частині отримуваних комунальних послуг від постачальників цих послуг та здійснених витрат по експлуатації будинку у періоді користування нежилим приміщенням.

Угодою від 01.11.2011р. про внесення змін та доповнень до договору від 19.03.2009р. договір доповнено п. 3.6, згідно з яким сторони погодили, що з 01 листопада 2011р. щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 834, 87 грн. з ПДВ на місяць; вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача (як обслуговуючої організації, якою укладено договори на постачання комунальних послуг по будинку у відношенні нежитлової площі та місць загального користування) до відповідача (як особи, якій в користування передане нежитлове приміщення у будинку по вул. Ковпака 17, Н.П. № 86 заг. площею 163, 7 кв.м.) сплатити заборгованість, що розрахована пропорційно займаній відповідачем площі, яка виникла за період з 01.03.2013р. по 31.12.2013р. внаслідок отримуваних від постачальників комунальних послуг (з центрального опалення), здійснених експлуатаційних витрат, та витрат по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів в сумі 18 969, 71 грн., що обліковувалась станом на час звернення позивача з позовом до суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами, у тому числі їх права та обов'язки, порядок розрахунків, підстави та розмір відповідальності, регулюються цивільним законодавством України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 із змінами та доповненнями, іншими нормативними актами, а також умовами укладених договорів.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону). Відповідно до зазначеного Закону (ст. 1), споживачем є фізична або юридична особа, яка споживає або має намір споживати комунальні послуги.

Зазначена норма кореспондується ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»: споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію.

Відповідно до визначення наведеного у п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630:

опалювана площа (об'єм) будинку - загальна площа (об'єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

Надання послуг з теплопостачання не є предметом діяльності позивача, він не може надавати такі послуги, а обслуговування приміщення в частині забезпечення постачання теплопостачання у будинок, що знаходиться на вул. Ковпака 17 у м. Києві здійснювалось у спірному періоді за укладеним договором від 30.07.2005р. № 530336 з АЕК «Київенерго» (долучений до справи з додатками, аркуш справи 70-77).

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Наведені положення свідчать про обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії, при цьому, споживач у контексті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу. Відносини з надання житлово-комунальних послуг регулюються шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків).

За умовами договору від 19.03.2009р. (п. 3.1, 3.2):

- вартість комунальних послуг встановлюється в залежності від фактичних витрат (пропорційно займаній площі); платежі за утримання будинку, прибудинкової території, експлуатаційні витрати, вносяться на рахунок підприємства до 20 числа наступного за звітним місяцем, відповідно до рахунків, які підприємство повинно надіслати користувачу до 15 числа місяця, наступного за звітним;

- підставою для проведення розрахунків за послуги є рахунок-фактура, виставлений підприємством не пізніше ніж за п'ять банківських днів до закінчення строку оплати; в разі якщо відповідний рахунок-фактура своєчасно не одержаний користувачем, строк проведення розрахунку за послугу продовжується на відповідну кількість днів затримки надання такого рахунку-фактури користувачем.

Відповідачем не заперечується факт отримання рахунків на оплату відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг, які виставлялись ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА», такі надані до матеріалів справи самим відповідачем (аркуш справи 28-30), а про надіслання повторно рахунків за період з 31.10.2013р. по 31.01.2014р. разом із довіреністю виданою ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр» на вчинення юридичних дій від імені ТОВ «Рада 1» зазначено в листі позивача за вих. № 01-0011 від 14.02.2014р. (аркуш справи 55), в якому містилась відповідь за розглядом листа відповідача № 314/14 від 05.02.2014р..

Доводи апелянта щодо обов'язковості, яка випливає з договору (п. 3.1, 3.2) виставлення рахунків виключно позивачем - ТОВ «Рада 1», і неприйняття як виконання договору з боку позивача виставлення рахунків ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» підлягають відхиленню, оскільки в даному випадку, ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА» при виставленні рахунків діяло від імені ТОВ «Рада 1» на підставі довіреності № 65/01 від 27.08.2013р. (аркуш справи 61), при відсутності в договорі між сторонами домовленості про заборону доручення виконання зобов'язання третьою особою.

Окрім того, у договорі сторонами прямо обумовлено обов'язок споживача (відповідача у справі) щомісяця звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних та інших послуг (п. 3.4 договору), у зв'язку чим неотримання відповідачем рахунків не звільняє його від оплати нарахувань проведених згідно з умовами договору.

Твердження представника відповідача про взаємовиключність п. 3.4 договору умовам визначеним у п. 3.1, 3.2 договору судом відхиляються, оскільки обумовлений порядок виставлення рахунків позивачем жодним чином не унеможливлює звернення споживача (відповідача у справі) до підприємства для їх отримання.

Згідно пояснень наявних у справі (відзив на позовну заяву), листування сторін, підтверджено, що після призупинення відповідачем сплати за послуги у жовтні 2013р. при отриманні рахунку від ТОВ «ІОЦ «Рада», відповідачем було отримано листа за вих. № 01-209 від 13.11.2013р. в якому містилось повідомлення, що позивачем було укладено договір доручення № 01/27/08 від 24.08.2013р. за яким передані повноваження ТОВ «ІОЦ «Рада» виставляти рахунки та квитанції, отримувати кошти на свій рахунок.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов договору (п. 3.1), строки сплати у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі (борг наростаючим підсумком на 31.12.2013р.), станом на час вирішення спору є такими що настали, проведення платежів мало здійснюватись відповідачем щомісячно до 20 числа наступного за звітним місяцем.

При встановленні проведення оплати відповідачем згідно платіжного доручення № 756 від 20.05.2014р. в сумі 28 188, 60 грн. в погашення боргу за експлуатаційні послуги та опалення за договором від 19.03.2009р. судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині розгляду вимог про стягнення основного боргу, натомість не враховано, що у сумі заявленій до стягнення (18 969, 71 грн.) позивачем було включено також заборгованість в розмірі 207 грн. згідно договору про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ).

Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України; платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

При сплаті коштів згідно платіжного доручення № 756 від 20.05.2014р. відповідачем визначено призначення платежу по сумі 28 188, 60 грн. «за експлуатаційні послуги та опалення (офіс 86) згідно договору без номера від 19.03.2009р. без ПДВ», відповідно відсутні підстави вважати, що відповідачем вказаною сплатою було погашено борг в сумі 207 грн. за договором про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ).

Нарахування за жовтень, листопад, грудень за договором про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) були включені позивачем до виставлених рахунків-фактур № 64 від 31.10.2013р., № 250 від 30.11.2013р., № 450 від 31.12.2013р., однак при сплаті коштів відповідачем у призначенні платежу не вказувалось про сплату саме цих рахунків, а проведено платіж згідно договору від 19.03.2009р., відповідно за визначеним платником призначенням платежу мають відбуватись зарахування оплат в погашення боргу.

Виходячи з умов договору про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) (п. 4.3) строк оплати виконаних робіт за період жовтень, листопад, грудень 2013р. є таким, що настав, сплата мала бути здійснена до 10 числа поточного місяця, що є підставою для задоволення вимог про стягнення заборгованості в розмірі 207 грн. в межах заявленого позову.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) віднесено до комунальних послуг.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій визначена Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», у ст. 1 якого установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності

- сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

- за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

При цьому, судом враховується, що відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги передбачена на законодавчому рівні спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності. Питання щодо стягнення цієї законної неустойки, було предметом розгляду у Верховному Суді України при перегляді постанови Вищого господарського суду України у справі № 18/957/12 (постанова ВСУ від 16.04.2013р. № 3-6гс13); а приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» до спірних правовідносин не застосовуються, про що зазначено у п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 22.11.2012р. № 18/1190/12.

Посилання суду першої інстанції на обмеження нарахування пені вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права, натомість, пеня у розмірі встановленому Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» підлягає сплаті, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін (ст. 1).

Договором між сторонами, у п. 3.3 визначено, що за несвоєчасну оплату послуг споживачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки (включаючи день оплати), але не більше ніж подвійна ставка НБУ, тобто угодою сторін встановлено інші обмеження по розміру пені - не більше подвійної ставки НБУ.

Наведені обставини свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача пені саме в тому розмірі, по якому судом першої інстанції прийнято рішення щодо її стягнення - 1 420, 79 грн. (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня згідно встановлених договором обмежень).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення в перерахуванні коштів по відшкодуванню витрат позивача за комунальні послуги у відношенні площі нежитлового приміщення заг. площею 163, 7 кв.м по вул. Ковпака 17, Н.П. № 86 у м. Києві, судом правомірно задоволені вимоги позивача про стягнення суми інфляційних збитків у розмірі 50, 57 грн., 3% річних у розмірі 126, 64 грн..

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про часткову зміну судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія».

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.06.2014р. у справі № 910/1852/14 змінити шляхом викладення резолютивної частини рішення наступним чином:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія» 18 762, 71 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дві гривні 71 копійок) заборгованості за комунальні послуги згідно договору від 19.03.2009р., що виникла станом на 31.12.2013р..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Індустрія» (03150, м. Київ, вул. Ковпака 17 (літера А), прим. 86, ідент. код 31305892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-1» (02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової 3, ідент. код 32070503) 207 грн. (двісті сім гривень) основного боргу за договором про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) за період жовтень, листопад, грудень 2013р., 1 420, 79 грн. (одну тисячу чотириста двадцять гривень 79 копійок) пені, 126, 64 грн. (сто двадцять шість гривень 64 копійки) 3% річних, 50, 57 грн. (п'ятдесят гривень 57 копійок) інфляційних збитків, 1 169, 28 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.»

3. Матеріали справи № 910/1852/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка