Рішення

від 06.10.2014 по справі 468/1584/14-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1584/14-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

06.10.2014 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В. при секретарі - Фельчину Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Алмаз» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. На обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина, в тому числі на земельну ділянку, кадастровий номер 4820682200:01:000:0036, площею 11,15 га, що розташована на території Костичівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Після смерті ОСОБА_3 вона дізналася, що вказаною земельною ділянкою користується без належних правових підстав відповідач ОСОБА_2, позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою сплатити їй кошти за користування спірною земельною ділянкою, на що остання відмовлялася. В зв'язку із втратою державного акту на земельну ділянку вона не могла отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, в зв'язку з чим - звернулася з позовом до суду, й рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 26.05.2014 року за позивачем було визнано право власності на земельну ділянку, площею 11,15 га, яка розташована на території Костичівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 В подальшому позивач звернулася до відповідача з вимогою про сплату їй грошових коштів за користування земельною ділянкою та повернення вказаної ділянки, на що остання відмовляється це зробити. Тому позивач звернулася до Державної інспекції сільського господарства у Миколаївській області, представниками якої було проведено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами якого було складено відповідний акт, яким встановлено, що на земельній ділянці засіяно соняшник, видано припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки. Однак, відповідач відмовляється повернути спірну земельну ділянку позивачу. Розмір заподіяної позивачу шкоди становить 18400,77 грн. Внаслідок вказаних обставин позивач просив стягнути з відповідача на її користь 18400,77 грн. заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та повернути їй спірну земельну ділянку разом з незібраним врожаєм. В ході розгляду справи в суді за клопотанням представника позивача залучено в якості співвідповідача ПП «Алмаз» та представником змінено предмет позову і остаточно сторона позивача просила зобов'язати ОСОБА_2 та ПП «Алмаз» повернути позивачу спірну земельну ділянку, стягнути в солідарному порядку з відповідачів отриманий ними в 2014 році дохід за незаконне користування земельною ділянкою в сумі 52778,54 грн., стягнути в солідарному порядку з відповідачів шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в 2012-2013 роках в сумі 18400,77 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник заперечили проти задоволення позову, вказавши, що позивач лише після реєстрації за нею права власності на успадковану земельну ділянку отримала право вимоги щодо повернення їй земельної ділянки та відшкодування шкоди за користування земельною ділянкою в 2014 році. При цьому, позивачу сплачено 9200 грн. шкоди завданої самовільним зайняттям її земельної ділянки в 2014 році. Також заперечили проти задоволення вимог про стягнення шкоди за 2012-2013 роки, оскільки позивач на той період не мала права власності на спірну земельну ділянку, та проти відшкодування моральної шкоди - через відсутність підстав для такого відшкодування.

Представники відповідача ПП «Алмаз» проти позову заперечили, вказавши, що право вимоги в позивача про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди виникло не з часу відкриття спадщини, а з часу набуття ним права власності на вказану земельну ділянку та правові норми, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог стосуються виключно прав власника землі. Відповідачі вказують, що до часу реєстрації за позивачем права власності на вказану земельну ділянку (02.07.2014 року) діяло рішення Баштанського районного суду від 02.11.2011 року, яким позивачу було відмовлено у визнанні за нею права власності на дану земельну ділянку, та протягом вказаного періоду у позивача не виникало прав на вказану земельну ділянку, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки в 2012-2013 роках. Представники відповідача заперечили, що позивач зверталась з питання повернення їй земельної ділянки з підтвердженням свого права власності на дану земельну ділянку, визнають право позивача на повернення їй земельної ділянки після оформлення в правах власності на неї, тому вважають, що в цій частині спору немає і сторона позивача сама не бажає позасудового повернення земельної ділянки, тому в неповерненні земельної ділянки є вина також і сторони позивача. Сторона відповідача не визнає позовні вимоги щодо стягнення отриманого доходу за користування земельною ділянкою в 2014 році в сумі 52778,54 грн., оскільки вказаний дохід становить 10278,12 грн. та за 2014 рік позивач вже отримала в якості відшкодування шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в 2014 році 9200 грн. Проти стягнення моральної шкоди також заперечили через безпідставність такої вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали (копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 23880087 від 07.07.2014 року; копію акту обстеження земельної ділянки від 09.07.2014 року № 72; копію розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; копію письмових пояснень ОСОБА_2; копію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.07.2014 року; копію припису від 09.07.2014 року; копію протоколу про адміністративне правопорушення № 000126 від 09.07.2014 року; копію постанови про накладення адміністративного стягнення № 000126 від 09.07.2014 року; копію відповіді Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 05.08.2014 року № Р-209/14-14; копію листа ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 від 06.11.2013 року; копію фіскального чеку відділення зв'язку від 06.11.2013 року; копію повідомлення відділу Держземаганства у Баштанському районі Миколаївської області від 22.10.2013 року №2418/01-36; копію довідки відділу Держкомзему у Баштанському районі від 18.08.2011 року №374/05-32; копію рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 26.05.2014 року №468/790/14-ц; довідку ПП «Алмаз» щодо посади ОСОБА_2; довідку Костичівської сільської ради від 01.09.2014 року №726; копію договору оренди землі від 20.12.2010 року; копію державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК №021189; копію розписки ОСОБА_1 про отримання коштів від 24.07.2014 року; копію квитанції від 22.07.2013 року; копію видаткового касового ордера №01 від 03.02.2011 року; копію розписки ОСОБА_3 від 03.02.2011 року; виписку з особового рахунку №1 розрахунок №531 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року; копію статуту ПП «Алмаз»; виписку з особового рахунку №1 розрахунок №531 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року; списки нарахувань за оренду землі по ПП «Алмаз» за 2013 рік; копію платіжного доручення №16 від 10.09.2013 року; податковий розрахунок ПП «Алмаз» за 4 квартал 2013 року; список власників земельних ділянок ПП «Алмаз» на 2013 рік; державне статистичне спостереження щодо посівних площ під урожай 2013 року по ПП «Алмаз»; державне статистичне спостереження щодо підсумків збору врожаю на 01.12.2013 року по ПП «Алмаз»; виписку з особового рахунку №1 розрахунок №531 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року; списки нарахувань за оренду землі по ПП «Алмаз» за 2012 рік; копію платіжного доручення №11 від 14.08.2012 року; копію податкового розрахунку ПП «Алмаз» за 4 квартал 2012 року; державне статистичне спостереження щодо підсумків збору врожаю на 01.12.2012 року по ПП «Алмаз»; заключний звіт про підсумки сівби під урожай 2012 року; копію квитанції про прийняття податків та зборів №673 від 23.08.2012 року; список власників земельних ділянок ПП «Алмаз» на 2012 рік; копію відповіді Головного управління статистики у Миколаївській області від 19.09.2014 року №672/07-07; копію договору №2 користування транспортними засобами від 01.09.2014 року з додатками; копію реєстру відправки зерна від 02.09.2014 року; копію реєстру прийому зерна від 02.09.2014 року; копію товарно-транспортної накладної №03 від 02.09.2014 року; копію розрахункової відомості за вересень 2014 року за оренду автомобіля; копію акту про недобір врожаю по ПП «Алмаз» від 01.09.2014 року; копію акту заміру земельної ділянки від 02.09.2014 року; копію акту про контрольне зважування автомашини та насіння соняшника від 02.09.2014 року; копію рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02.11.2011 року №2-642/2011; довідку ПП «Алмаз» №3 від 03.10.2014 року; лист ПП «Алмаз» №2 від 03.10.2014 року; копію повідомлення Метеорологічної станції Баштанки від 24.09.2014 року №180; копії письмових пояснень власників земельних ділянок від 03.10.2014 року; відповідь Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 05.09.2014 року № Р-275/14-14), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 02.07.2014 року за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820682200:01:000:0036, площею 11,15 га, що розташована на території Костичівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За постановою державного інспектора сільського господарства від 09.07.2014 року відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне використання земельної ділянки ОСОБА_1 у 2014 році та розраховано шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 9200,39 грн.

Вирішуючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідачів повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 90, 212 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

При цьому, судом встановлено, що власником спірної земельної ділянки є позивач, а відповідачі без достатніх правових підстав використовують вказану земельну ділянку. Факт самовільного використання земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 підтверджується постановою про притягнення її до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та вказана обставина відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Що ж стосується доведеності факту використання у 2014 році земельної ділянки позивача відповідачем ПП «Алмаз», то вказаний факт визнається представниками відповідача і підтверджується наданими ними письмовими доказами.

Таким чином, відповідачі в 2014 році спільно володіють та користуються земельною ділянкою позивача.

При цьому, суд не може погодитись з позицією відповідачів щодо того, що таке користування є правомірним поки не доведено протилежне. Відповідно до ч.3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Проте, з наданої відповідачами копії договору оренди землі від 20.12.2010 року, підписаної спадкодавцем ОСОБА_3 та ПП «Алмаз», слідує, що договір не проходив державної реєстрації, а, отже, не був укладеним, крім того право оренди землі відповідачами також не реєструвалось, тому таке володіння та користування відповідачами земельною ділянкою є самовільним відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». При цьому, самовільне зайняття земельної ділянки відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України є правопорушенням (деліктом), яке у будь-якому разі не може визнаватись правомірним.

Суд не може також погодитись з позицією відповідачів про відсутність спору між сторонами щодо повернення земельної ділянки, оскільки, як вказано вище, самовільне зайняття земельної ділянки є правопорушенням, яке на час розгляду справи в суді не усунуте і ст. 212 Земельного кодексу України та ст. 16 ЦК України гарантує в такому випадку право сторони на судовий захист, яким позивач і скористався.

Таким чином, оскільки відповідачі в 2014 році спільно самовільно користуються земельною ділянкою позивача - відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України позовна вимога про зобов'язання відповідачів повернути земельну ділянку позивачу підлягає задоволенню, при цьому, відповідно до вказаної норми земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею.

Позивачем ціна позову щодо повернення земельної ділянки визначена в 25000 грн. і з вказаної ціни сплачено судовий збір за даною вимогою, а матеріали справи не містять фактичних даних про явну неспівмірність такої ціни позову, тому суд не має підстав для її збільшення та стягнення з відповідачів більшої суми судового збору за дану вимогу.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів у солідарному порядку отриманого ними в 2014 році доходу за незаконне користування земельною ділянкою в сумі 52778,54 грн., то суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідачів отриманих ними доходів в сумі 52778,54 грн. представник позивача посилається на те, що відповідачами фактично зібраний врожай з землі позивача та відповідно до наданих управлінням статистики статистичних даних могли отримати врожайність 13,4 ц. з 1 га.

Заперечуючи проти вказаної вимоги, відповідачі посилаються на те, що з землі позивача в 2014 році зібрано 2910 кг насіння соняшника.

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, мають право на вироблену продукцію та на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

При цьому, оскільки через самовільне зайняття належної позивачу земельної ділянки вона не мала змоги самостійно на ній господарювати та виробляти продукцію - вона має право на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття її земельної ділянки.

Відповідно до розписки позивача ОСОБА_1 остання отримала від відповідача ОСОБА_2 в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в 2014 році, 9200,16 грн. Розмір такої шкоди був розрахований державним інспектором сільського господарства відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963.

При цьому, зі змісту вказаної методики слідує, що при розрахунку враховується площа самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням та інші величини.

Отже, сутність такого відшкодування при самовільному зайнятті земельної ділянки саме і полягає в компенсації того, що власник чи землекористувач міг би отримати від використання земельної ділянки і така шкода є розрахунковою величиною.

При цьому, відповідачі визнали, що від використання земельної ділянки позивача отримали більший дохід - в сумі 10278,12 грн. (що підтверджується письмовими доказами), аніж розрахункова шкода, розрахована відповідно до методики, тому різниця між вказаною сумою, отриманою відповідачами від використання землі позивача та сумою вже отриманою позивачем в якості відшкодування підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку відповідно до ст. 1190 ч.1 ЦК України, оскільки вище вказано про встановлення факту їх спільного використання земельної ділянки позивача у 2014 році.

Таким чином, з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути 1077,96 грн. доходу отриманого від використання в 2014 році самовільно зайнятої земельної ділянки (10278,12 грн. - 9200,16 грн.).

Посилання ж позивача на можливе отримання відповідачами більшого доходу, є припущенням, на якому відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування ґрунтуватись не може.

При цьому, суд не може погодитись з позицією відповідачів щодо того, що в неповерненні позивачу належної їй земельної ділянки є вина також і позивача, оскільки самовільне зайняття земельної ділянки є правопорушенням, що вчинене не внаслідок дій позивача, крім того, державним інспектором вживались відповідні заходи щодо усунення правопорушення шляхом надання припису, який не був виконаний, та на час пред'явлення позову до суду земельна ділянка продовжувала перебувати у володінні відповідачів.

Вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку 18400,77 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в 2012-2013 роках, суд виходить з наступного.

Факт володіння та користування протягом вказаного періоду спірною земельною ділянкою відповідачем ПП «Алмаз» визнається самим відповідачем та підтверджується відповідними письмовими доказами.

Проте відповідач ОСОБА_2 заперечує факт володіння та користування вказаною земельною ділянкою протягом 2012-2013 років та доказів на спростування заперечень відповідача суду не надано, тому вимоги щодо стягнення такої шкоди з відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Заперечення проти вказаної позовної вимоги сторони відповідача ПП «Алмаз» ґрунтуються на тому, що шкода, завдана внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки може відшкодовуватись лише власнику земельної ділянки, а позивач отримала спірну земельну ділянку у власність лише після реєстрації свого права власності - 02.07.2014 року, крім того, рішенням Баштанського районного суду від 02.11.2011 року позивачу було відмовлено у визнанні за нею права власності на дану земельну ділянку, та протягом періоду до прийняття іншого судового рішення у 2014 році у позивача не виникало прав на вказану земельну ділянку.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідачів.

Згідно зі ст. 1268 ч.5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Процитована норма гарантує, що спадкоємець незалежно від часу прийняття спадщини може володіти та користуватись спадковим майном з часу відкриття спадщини та саме в цьому полягає сутність належності спадщини спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

З часу ж реєстрації особою свого права власності на землю, вона отримує весь комплекс правомочностей, які становлять зміст права власності, визначений в ст. 317 ЦК України та ст. 78 Земельного кодексу України щодо володіння, користування та, головним чином, розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, незалежно від часу прийняття позивачем спадщини на спірну земельну ділянку вона належала їй відповідно до ст. 1268 ч.5 ЦК України з часу відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1) та з цього часу їй законом гарантувалась можливість володіти та користуватись спадковим майном, проте реалізувати своє право користування земельною ділянкою спадкодавця позивач не могла через самовільне володіння даною земельною ділянкою відповідача ПП «Алмаз», а, отже, позивач має право на отримання від вказаного відповідача відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, враховуючи описану вище сутність такого відшкодування (компенсація того, що володілець міг би отримати від використання земельної ділянки).

При цьому, оскільки протягом 2012-2014 років коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель не змінювався, то і розрахунковий розмір шкоди протягом вказаних років за самовільне зайняття спірної земельної ділянки є незмінним - 9200,39 грн. на рік.

Таким чином з відповідача ПП «Алмаз» на користь позивача слід стягнути шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в 2012-2013 роках, в сумі 18400,77 грн. (в межах заявлених позивачем в цій частині позовних вимог).

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідачів 5000 грн. моральної шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки позивача, то суд виходить з того, що позивач ґрунтує такі вимоги положеннями ЦК України (ст.ст. 23, 1167).

Проте, згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли таке відшкодування прямо передбачено Конституцією України чи іншими законами, що регулюють конкретні правовідносини. При цьому, вказані вище норми ЦК України лише в загальному виді передбачають можливість відшкодування такого різновиду шкоди, проте норми Земельного кодексу України, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами по справі, відшкодування моральної шкоди не передбачають.

Іншого обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди позов не містить, за такого, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідачів 5000 грн. моральної шкоди немає.

Вищенаведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог: відповідачів слід зобов'язати повернути позивачу спірну земельну ділянку, з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути 1077,96 грн. в рахунок компенсації різниці між отриманою позивачем в 2014 році виплатою шкоди та визнаним відповідачами розміром отриманого ними в 2014 році доходу від самовільного зайняття земельної ділянки, крім того з відповідача ПП «Алмаз» на користь позивача слід стягнути 18400,77 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в 2012-2013 роках.

В задоволенні інших позовних вимог належить відмовити.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору відповідно до задоволеної частини позовних вимог в рівних долях.

На підставі викладеного, ст.ст. 90, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 317, 1190, 1268 ч.4 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 61;214; 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 та Приватне підприємство «Алмаз» повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту земельну ділянку площею 11,15 га кадастровий номер 4820682200:01:000:0036, розташовану в межах території Костичівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Алмаз» на користь ОСОБА_1 1077 (одну тисячу сімдесят сім) гривень 96 копійок доходу отриманого від використання в 2014 році самовільно зайнятої земельної ділянки.

Сягнути з Приватного підприємства «Алмаз» на користь ОСОБА_1 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень 77 копійок шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в 2012-2013 роках.

В частині задоволення інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Алмаз» на користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

суддя: