Постанова

від 08.10.2014 по справі 922/917/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 922/917/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скаргиДанилівського дослідного державного лісгоспу Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 у справігосподарського суду Харківської області за позовомДанилівського дослідного державного лісгоспу Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького до 1. Харківської міської ради 2. Приватного підприємства "Травень" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачадержавне підприємство "Харківська державна лісовпорядна експедиція" провизнання частково недійсним та скасування пунктів рішення в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:Кучерина Б.В. - дов. б/н від 06.10.2014; від відповідача: 1) не з'явились; 2) не з'явились; від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачане з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.05.2014 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) відмовлено в задоволені позову.

Постановою від 31.07.2014 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Івакіна В.О. - головуючий, Бондаренко В.П., Тихий П.В.) рішення від 28.05.2014 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які підтверджували б належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та право позивача на її постійне користування.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Данилівський дослідний державний лісгосп звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарські суди порушили ст.ст.20, 21, 116, 149 Земельного кодексу України, ст.57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008. Також скаржник вказує, що підставами для визнання недійсними п.п. 9, 9.1 додатку №2 рішення Харківської міської ради №158/10 від 23.06.2010 є порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель. Також господарські суди були упередженими та необ'єктивними, вказуючи в оскаржених рішеннях на докази, які в матеріалах справи відсутні, а заявлені клопотання про призначення судової експертизи щодо встановлення місцезнаходження та приналежності спірної земельної ділянки господарськими судами були не обґрунтовано відхилені.

До Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками судового процесу не надіслані.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарськими судами встановлено, що 23.06.2010 Харківська міська рада прийняла рішення №158/10 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".

За п.п. 9.1 та 9.2 додатку 2 до вказаного вище рішення ПП "Травень" надано в оренду строком до 01.06.2025 земельну ділянку площею 0,2227 га за рахунок земель транспорту по вул. Архітекторів, 1, З (Дзержинський район) в межах, які визначені договором оренди землі №140767100130 від 01.10.2007, для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів та складських приміщень.

Договір оренди землі, реєстраційний №140767100130 від 01.10.2007, вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації нового договору оренди землі.

За проектом відведення земельної ділянки по вул. Архітекторів, 1, 3 з кадастровим №6310136300:14:011:0001, в якому міститься довідка форми 6-ЗЕМ, земельна ділянка загальною площею 0,2227 га відноситься до земель, які не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним та скасування п. 9.1 додатку 2 до рішення Харківської міської ради № 158/10 від 23.06.2010, з огляду на те, що спірна земельної ділянка відноситься до лісогосподарських земель, а вказане вище рішення прийняте з порушенням приписів ст.ст. 20, 21, 116, 149 Земельного кодексу України, ст.57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008.

За ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно ст. 19 Земельного кодексу України визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтями 38 та 39 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення) встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

За приписами ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Статтею 56 Земельного кодексу України визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України).

За приписами статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 21 Земельного кодексу України встановлені наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель та передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04. 2002 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб", чинної на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому надання земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні іншої особи передбачає її вилучення за відповідним погодженням, що стосовно лісових земель заборонено розпорядженням Кабінету Міністрів України N 610-р від 10.04.2008 "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками".

Відповідно п. 9 чинного на час прийняття оскарженого рішення міськради Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, однак це не мало місця.

У матеріалах справи наявні докази, яким господарські суди не надали належної правової оцінки, зокрема: наказу Держкомітету лісового господарства України №55 від 23.05.2002 "Про вдосконалення управління лісовим господарством в Харківській області", щодо реорганізації Жовтневого держлісгоспу та передання відповідних активів Данилівському держлісгоспу, проекту організації і розвитку лісового господарства, включаючи планшетні матеріали лісовпорядкування, план лісонасаджень, експертні висновки фахових організацій з питань лісовпорядкування, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №292 від 03.07.1972 "Про затвердження встановлених меж лісових земель Жовтневого лісгоспу в м. Харкові", яким встановлені межі лісових земель Жовтневого лісгоспу, загальною площею 1166 га.

З огляду на лист Державного агентства лісових ресурсів України №А-10-71 від 31.03.2014 спірна земельна ділянка ПП "Травень" площею 0,2227 га -100% входить в межі виділу 4 кв. 367 Дергачівського лісництва Данилівського держлісгоспу, однак господарські суди також не надали цьому належної правової оцінки.

В матеріалах справи міститься лист №А-10-96 від 21.05.2014 Державного агентства лісових ресурсів України в якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим №6310136300:14:011:0001 площею 0,2227 га по вул. Архітекторів, 1, 3 у м.Харкові знаходиться в межах кварталу 367 виділ 4 урочище "Олексіївське" ці землі віднесені до земель лісового фонду та надані у постійне користування Данилівському дослідному державному лісгоспу, однак господарські суди його залишили поза увагою та також не надали йому належної правової оцінки.

За твердженням позивача спірна земельна ділянка, загальною площею 0,2227 га по вул. Архітекторів, 1, З (Дзержинський район) відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділу 4 Дергачівського лісництва, а її користувачем на час ухвалення оспорюваного рішення та на цей час є Данилівський дослідний держлісгосп, з володіння та користування якого вказана земельна ділянка не вилучалася, цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося, проект відведення щодо надання ПП "Травень" спірної земельної ділянки перед датою ухвалення оскаржуваної частини рішення міської ради, а також зміни її цільового призначення не затверджувався.

Також позивач вказує, що на теперішній час відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства Данилівського дослідного держлісгоспу 2006 року та таксаційного опису по Дергачівському лісництву 2007 року спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділу 4 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу, що підтверджується відповідним планшетом лісовпорядкування. Відповідно до вищевказаних проектів організації і розвитку лісового господарства (таксаційний опис, поквартальні підсумки розподілу земель за категоріями) спірна земельна ділянка визначена як галявина (прогалина), однак господарські суди це також залишили поза увагою.

Відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, аналіз та оцінка викладених в позовній заяві обставин та доданих доказів здійснюється виключно при розгляді справи по суті.

Однак, господарські суди при вирішенні спору не виконали вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, - не дали оцінки всім наданим доказам, не встановили обставин щодо приналежності спірної земельної ділянки, а також не з'ясовано питання стосовно того кому належить право користування вказаною земельною ділянкою, питання щодо дотримання процедури відчуження цієї земельної ділянки, та наявності відповідного погодження щодо переведення земель лісового призначення до іншої категорії земель, відповідно до норм земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За твердженням позивача він неодноразово звертався до господарського суду з клопотанням щодо призначення судової експертизи. Однак ці клопотання господарські суди не задовольнили.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.111-5, п.3 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 31.07.2014 Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 28.05.2014 господарського суду Харківської області зі справи №922/917/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга