Рішення

від 13.10.2014 по справі 921/808/14-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2014 р.Справа № 921/808/14-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Осінь Буковини", вул. К. Галкіна, 61, с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька область, 60022

до відповідача Виробничого кооперативу "ОЛСЕС" ЛТД, вул. Дорошенка, 26-а, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

про cтягнення заборгованості в сумі 30 278 грн.

За участі представників:

позивача: Николаїшена А.В. - керівника

відповідача: не прибув

В судовому засіданні 15.09.2014р. представникам позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Фермерськое господарство "Осінь Буковини", с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька область, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Виробничого кооперативу "ОЛСЕС" ЛТД, вул. Дорошенка, 26-а, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 30 278 грн, з якої: 21 000 грн - борг, 5 648 грн - пеня, 2 562 грн - інфляційні нарахування та 1 068 грн - 3% річних (з врахуванням поданої позивачем та прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором б/н від 26.12.2012 р., зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого товару - саджанців яблук в кількості 1 400 штук.

В підтвердження викладеного надано: договір б/н від 26.10.2012 р., накладну №5 від 26.10.2012 р., розрахунок заявлених до стягнення сум, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 13.08.2014 р. на 10:30 хв. 26 серпня 2014 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:30 год. 15.09.2014р., на 15:00 год. 29.09.2014 р. та, відповідно, на 14:30 год. 13.10.2014 р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

07.10.2014р. на адресу суду від позивача надійшла заява б/н б/д (зареєстровано канцелярією суду за вх. № 17842) про уточнення прізвища керівника фермерського господарства "Осінь Буковини" та, відповідно, особи, яка підписувала усі документи, які долучені до матеріалів справи № 921/808/14-г/8.

Повноважний представник позивача в судове засідання 13.10.2014 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребовуваних ухвалою суду від 29.09.2014 р. документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Поряд з цим, слід зазначити, що усі процесуальній документи у справі надсилались судом на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказану позивачем у позовній заяві, а саме: вул. Дорошенка, 26-а, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732. Дану адресу вказано і самим відповідачем у клопотанні від 12.09.2014 р. та заяві від 29.09.2014 р. Ухвали господарського суду від 13.10.2014 р., від 26.08.2014 р. та від 15.09.2014 р. отримані відповідачем 18.08.2014р., 04.09.2014р. та, відповідно, 19.09.2014 р., про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Поряд із цим, ухвали від 29.09.2014 р. повернуто підприємством зв'язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: "за відмовою адресата від одержання".

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція викладена у п.п 3.9.1 п. 3.9 Постанові Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з наступними змінами та доповненнями ).

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне:

26 жовтня 2012 р. між Фермерським господарством "Осінь Буковини", - Продавець , з однієї сторони, та Виробничим кооперативом "ОЛСЕС" ЛТД, - Покупець , з другої сторони, укладено договір, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує саджанці яблуні в кількості 1 400 шт, за ціною 15 грн за шт, на загальну суму 21 000 грн (п.1 р. 1Договору).

Р. 2 Договору встановлено, що відпуск саджанців здійснюється Продавцем при сприятливих умовах після попереднього узгодження сторін. Вивіз саджанців здійснюється за рахунок і транспортом Покупця.

У відповідності п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного Кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору б/н від 26.10.2012 р. ФГ "Осінь Буковини" згідно накладної № 5 від 26.10.2012 р. передало, а ВК "ОЛСЕС" ЛТД прийняло товар (саджанці яблуні) в кількості 1 400 шт за ціною 15 грн/шт, на загальну суму 21 000 грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 3.1 р. 3 Договору, оплата за товар проводиться згідно виставленого рахунку до 15 листопада 2012 р.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав і його заборгованість перед позивачем становить 21 000 грн, яку і просить позивач стягнути в судовому порядку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач в судові засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної, своєчасної та повної сплати боргу.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ФГ "Осінь Буковини" щодо стягнення з ВК "ОЛСЕС" ЛТД 21 000 грн заборгованості за отриманий згідно договору б/н від 26.10.2012 р. товар підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та не спростовані відповідачем.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем за період з 15.11.2012 р. по 01.08.2014 р. нараховано та заявлено до стягнення 2 562 грн інфляційних нарахувань , а також 1 068 грн 3% річних .

В п.1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно проведеного судом з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" перерахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3 % річних, за період з 15.11.2012 р. по 01.08.2014 року, правомірним є нарахування 3% річних в сумі 1 078,77 грн та інфляційних нарахувань в сумі 2 667 грн. Разом з тим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог до стягнення підлягають суми 3% річних та інфляційних нарахувань заявлені позивачем, а саме: 1 068 грн - 3% річних та 2 562 грн -інфляційних нарахувань.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 5 648 грн пені, нарахованої за період з 16.11.2012 р. по 01.08.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором .

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 3.2 Договору, сторони передбачили, що у разі прострочення платежів, зазначених у п. 3.1 цього договору, Покупець за кожен день прострочки сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів .

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

В силу приписів ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні відносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (правова позиція викладена у п. 2.9 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 р. ).

Поряд із цим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Слід зазначити, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається "до" настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну. Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено поняттями "по" або "включно", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде саме визначений день (аналогічну правову позицію викладено у абз. 2 п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з наступними змінами і доповненнями ).

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок суми пені та проведено перерахунок заявленої до стягнення штрафної санкції (з врахуванням встановленого умовами договору терміну здійснення розрахунку, суми боргу та встановленого чинним законодавством можливого строку нарахування такої), згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 566,39 грн пені. Вимоги в частині стягнення 4 081, 61 грн пені задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 580 грн 71 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи)

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого кооперативу "ОЛСЕС" ЛТД, вул. Дорошенка, 26-а, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 14052101) на користь Фермерського господарства "Осінь Буковини", вул. К. Галкіна, 61, с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька область (ідентифікаційний код 35605925):

- 21 000 грн основного боргу;

- 1 566 грн 39 коп. пені;

- 1 068 грн 3% річних;

- 2 562 грн інфляційних нарахувань;

- 1 580 грн 71 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 16.10.2014 р.

Суддя І.М. Гирила