Постанова

від 21.10.2014 по справі 826/13058/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 жовтня 2014 року 16 год. 45 хв. № 826/13058/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 вересня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02 вересня 2014 року № 0009012207 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 09 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та письмових доказах на його обґрунтування, наданих суду протягом судового розгляду справи.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю, однак протягом судового розгляду справи письмових заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування суду так і не надав. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним норм податкового законодавства.

У судовому засіданні 15 вересня 2014 року представниками сторін заявлено письмові клопотання про розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи вище викладені обставини та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 15 вересня 2014 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 15 по 21 серпня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 22 серпня 2014 року складено акт № 391/1-26-50-22-07-31282375 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресс-СК" (далі - ТОВ "Прогресс-СК") за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 1575034,62 грн., у тому числі за: травень 2013 року - 256353,59 грн.; червень 2013 року - 640906,33 грн.; липень 2013 року - 591218,52 грн.; серпень 2013 року - 86556,18 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) .

На підставі акту перевірки, 02 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1575035,00 грн. за основним платежем та у розмірі 393758,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку відповідачем проведено на підставі наказу від 15 серпня 2014 року № 2146, копію якого разом із направленням на перевірку вручено особисто під розписку законному представнику позивача 15 серпня 2014 року.

Суд зазначає, що представником відповідача не надано суду копію наказу № 2146, яку додано до позову.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що перевірку позивача призначено на виконання постанови про призначення документальної перевірки від 06 серпня 2014 року. Однак, копії вказаної постанови представником відповідача суду також не надано.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що за перевіряємий період позивачем по взаємовідносинах із ТОВ "Прогресс-СК" задекларовано податковий кредит у загальному розмірі 1575034,62 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту виявлено його завищення у тому ж розмірі.

Як також зазначено відповідачем в акті перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 22 квітня 2013 року між позивачем, як замовником, та ТОВ "Прогресс-СК", як виконавцем, укладено договір № 220413 (далі - договір № 220413) про надання рекламних послуг, за умовами якого виконавець за дорученням замовника прийняв на себе зобов'язання проводити рекламні компанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності із контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до договору.

Додатки до договору включають: конкретний сюжет реклами в період його розміщення, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат.

На підставі договору року № 220413, ТОВ "Прогресс-СК" виписано позивачу відповідні податкові накладні, які позивачем надавались відповідачу у ході проведення перевірки та містяться у матеріалах справи.

До перевірки також надано копії актів виконаних робіт відповідно до договору № 220413, копії яких долучено до матеріалів справи.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Прогресс-СК" здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

Згідно з картками рахунків та оборотно-сальдових відомостей, кредиторська та/або дебіторська заборгованість за договором № 220413 відсутні.

Із змісту акту перевірки судом з'ясовано, що висновок відповідача про безпідставність включення до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ "Прогресс-СК", ґрунтуються впевненості відповідача щодо наявності у вказаного товариства ознак "фіктивності". Поряд з цим, будь-яких доказів, які б свідчили про "фіктивність" ТОВ "Прогресс-СК", відповідачем у розгляду справи суду не надано.

При цьому, представниками позивача надано суду копії первинних документів, які, за переконанням суду, підтверджують реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Прогресс-СК".

Зокрема, у матеріалах справи наявні копії договору № 220413, додатків до нього, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, фотознімків, якими підтверджується факт розміщення реклами на біл-бордах, дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

У матеріалах справи також містяться копії первинних документів, які підтверджують фінансово-господарські відносини позивача з іншими суб'єктами господарювання щодо надання рекламних послуг.

Суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених нормами податкового законодавства, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Поряд з цим, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідачем не надано суду доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення вище викладених норм у контексті з'ясованих судом обставин, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарських операцій позивача із його контрагентом та ненадання відповідачем доказів, які б свідчили про зворотне, суд прийшов до висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, згідно з нормами постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02 вересня 2014 року № 0009012207, яким товариству з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1968793,00 грн. (Один мільйон дев'ятсот шістдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривні 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (ідентифікаційний код 31282375) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин