Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/21584/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21584/14 27.10.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікус» доТовариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров’я» простягнення 211800 грн 00 коп. Представники сторін:

від позивача: Чернякова О.С. - керівник на підставі протоколу № 01 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікус» від 06.09.2010;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікус» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров’я» про стягнення 211800 грн. 00 коп., з яких 150000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 54300 грн. 00 коп. неустойки та 7500 грн. 00 коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки продукції № 16/03 від 16.03.2011, не виконав свої зобов'язання щодо поставки узгодженого між сторонами товару, внаслідок чого у нього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у розмірі 150000 грн. 00 коп. (вартість непоставленого товару). Крім того позивачем було нараховано 54300 грн. 00 коп. неустойки за період з 10.09.2013 по 09.03.2014 та 7500 грн. 00 коп. штрафу у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки товару за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21584/14 та розгляд справи призначено до розгляду на 27.10.2014.

У судовому засіданні 27.10.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу № 0103030719623, яке знаходиться в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 27.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікус» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров’я» (постачальник) укладено Договір поставки продукції № 16/03 (Договір), відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений в цьому Договорі строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку і в накладній.

Згідно з п. 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012, постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 09.10.2013. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 18.10.2013.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору, датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця; право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару на склад покупця.

Згідно з п. 4.4 Договору, покупець здійснює передплату за товар в сумі 150000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 16.03.2011 - 125000 грн. 00 коп.; 25000 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання п. 4.4 Договору поставки продукції № 16/03 від 16.03.2011, позивач здійснив попередню оплату за товар, який мав бути поставлений відповідачем, у розмірі 150000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 38 від 16.03.2011 на суму 125000 грн. 00 коп. та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 41 від 18.03.2011 на суму 25000 грн. 00 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали вказаних квитанцій були оглянуті в судовому засіданні).

Однак, відповідач своїх зобов'язань за Договором поставки продукції № 16/03 від 16.03.2011 не виконав, узгоджений між сторонами товар у встановлені строки не поставив.

Крім того, як встановлено судом, відповідач не повернув позивачу суму попередньої оплати у строки, які визначені п. 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 2 статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Так як, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012 до Договору, сторони визначили, що у випадку не поставки товару у строк до 09.10.2013, у постачальника виникає обов'язок повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 18.10.2013, то суд приходить до висновку, що сторони досягли домовленості про заміну первісного зобов'язання (поставки) на нове - обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров’я» повернути попередню оплату та, відповідно, право Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікус» вимагати повернення попередньої оплати.

З огляду на вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суду не надав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікус» до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров’я» в частині стягнення основного боргу (суми попередньої оплати) в розмірі 150000 грн. 00 коп. за Договором поставки продукції № 16/03 від 16.03.2011 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 54300 грн. 00 коп. неустойки від вартості непоставленого у строк товару за період з 10.09.2013 по 09.03.2014 та 7500 грн. 00 коп. штрафу від вартості непоставленого товару за Договором поставки продукції № 16/03 від 16.03.20144.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставки кількості товару, яка визначена даним Договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

З огляду на те, що відповідач не виконав первісне зобов'язання (обов'язок поставки товару) у строк, передбачений Додатковою угодою № 1 від 01.06.2012, у позивача виникло право, а у відповідача відповідний обов'язок сплатити передбачений п. 7.2 Договору штраф.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 5% штрафу від вартості непоставленого товару, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає способу і порядку нарахування, які визначені чинним законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікус» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров’я» штрафу в розмірі 7500 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 54300 грн. 00 коп., то суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вимог позивача в цій частині позовних вимог з огляду на наступне.

Так як судом встановлена правова природа передбаченого Додатковою угодою від 01.06.2012 обов'язку постачальника повернути попередню оплату як новація, тобто сторонами була досягнута згода, що після настання строку поставки - 09.10.2013, у відповідача виникає обов'язок повернути попередню оплату, тобто, вже відсутній обов'язок здійснити позивачу поставку, а, отже, і прострочення виконання такого обов'язку відсутнє. Таким чином, підстав для нарахування неустойки за період з 10.09.2013 по 09.03.2014 за порушення строків поставки немає, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 54300 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров’я» (01024, м. Київ, пров. Чекистів, буд. 1-А, кв. 2; ідентифікаційний код: 30932551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікус» (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, буд. 5, кв. 29; ідентифікаційний код: 37237045) 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу та 3150 (три тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.11.2014

Суддя І.М. Отрош