Постанова

від 14.07.2009 по справі 2/426

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/426

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 липня 2009 р.                                                                                    № 2/426  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Губенко Н.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009

зі справи № 2/426

за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (далі –Підприємство)

до відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (далі –Товариство), м. Київ,

про стягнення 621,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 621,98 грн. плати за фактичне користування місцем для розташування спеціальної конструкції, яке перебуває в комунальній власності.

Рішенням названого суду від 15.01.2009 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. –головуючий суддя, судді Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю підстав для стягнення з Товариства плати за фактичне користування місцем для розташування спеціальної конструкції через відсутність у сторін договірних відносин.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Товариство подало відзив на касаційну  скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.   

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 16.04.2007 сторонами укладено договір № 2398 (далі - Договір), на виконання умов якого Підприємство за актом приймання-передачі передало Товариству в користування місце для розташування спеціальної конструкції, яке перебуває у комунальній власності (пункт 1);

- сторонами визначено строк дії Договору: з 16.04.2007 по 30.06.2007 (пункт 2.1);  

- Договір відповідно до пункту 2.2 Договору не був пролонгований сторонами та припинив свою дію 30.06.2007;

- Підприємством 13.05.2008 на виконання рішення виконкому Харківської міської ради від 06.06.2007 № 516 "Про демонтаж рекламних конструкцій" та на підставі наказу начальника департаменту зовнішньої реклами Підприємства "Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій" від 12.06.2007 № 114 демонтовано спеціальну конструкцію відповідача, що підтверджується відповідним актом (т. 1, а.с. 38);

- Підприємством Товариству за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції в період з 01.07.2007 по 12.05.2008 нараховано 621,98 грн.;

- позивачем не подано доказів наявності між сторонами договірних відносин з приводу розміщення спеціальної конструкції в період з 01.07.2007 по 12.05.2008.

Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства коштів на підставах і в обсязі, визначених позивачем.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Попередні судові інстанції у прийнятті судових рішень зі справи виходили з відсутності договірних відносин між сторонами після закінчення 30.06.2007 строку дії Договору. При цьому вони правомірно послалися на відсутність у відповідача нормативно визначеного обов'язку сплачувати кошти за фактичне користування місцем без укладення відповідного договору.

Водночас Підприємство, вимагаючи стягнення плати за фактичне користування місцем для розташування спеціальної конструкції, матеріально-правовими підставами позову обрало (т. 1, а.с. 21-24) не лише приписи статей 526, 627, 628, 629 ЦК України (необхідність належного виконання договірних зобов'язань), але й статей 623, 624, 625 ЦК України (відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання) та статті 1166 ЦК України (відповідальність за завдання позадоговірної шкоди).  

За таких обставин попереднім судовим інстанціям для правильного вирішення даного спору належало:

- зобов'язати позивача, якому належить право вільного обрання підстав позову, уточнити позовні вимоги в частині їх матеріально-правових підстав, які на даний час за своїм правовим змістом виключають можливість застосування одна одної (зокрема: наявність договірних зобов'язань виключає можливість стягнення позадоговірної шкоди; необхідність виконання договірного зобов'язання зі сплати спірної суми свідчить про відсутність підстав для юридичної кваліфікації цієї ж суми як збитків та ін.);

- дослідити встановлений загальний порядок повернення місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (затверджений актами органів місцевої влади та/або узгоджений сторонами в Договорі) і з'ясувати питання його фактичного дотримання сторонами;  

- з огляду на встановлений факт припинення дії Договору 30.06.2007 дослідити фактичні обставини, пов'язані з виконанням сторонами умов Договору в частині повернення місця позивачеві та з можливими наслідками їх невиконання (пункти 5, 6 Договору);

- встановивши фактичні обставини взаємовідносин сторін, визначитись з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню в даному випадку (залежно від того, чи має місце: невиконання договірних зобов'язань у частині своєчасного повернення місця; завдання позадоговірної шкоди; інше).  

Проте цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами зроблено не було.

Водночас посилання попередніх судових інстанції на ненастання строку виконання відповідачем договірних зобов'язань через відсутність відповідної вимоги з боку позивача (частина друга статті 530 ЦК України) суперечить їх власним висновкам щодо відсутності між сторонами договірних відносин.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін  належну  правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 зі справи № 2/426 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               Н.Губенко

Суддя                                                                                                Б.Львов