Рішення

від 13.07.2009 по справі 7/73-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/73-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 липня 2009 р.           Справа 7/73-09

за позовом: Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ.   

до: Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук", м. Калинівка, Вінницька область.  

про стягнення 233 248,80 грн.

та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук", м. Калинівка, Вінницька область

до Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м.Київ

про визнання недійсними п.п.1.3, 5.5 Договору від 11.02.2008 року

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Подух Л.В. - довіреність № 4/20  від 20.05.2009 року.

відповідача : Люлькіс І.М. - довіреність № 192  від 16.04.2009 року.

                       Левицька-Корчун В.І. - довіреність № 193  від 16.04.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук"" на користь ПП "Хімагромаркетинг 2000" 200414,12 грн., у тому рахунку 124225,00 грн. боргу, 11700,00 грн. інфляційних втрат, 7732,12 грн. 15 % річних, 12371,40 грн. пені та 44385,60 грн. штрафу.

Ухвалою від 31.04.2009 року порушено провадження у справі № 7/73-09 та призначено до розгляду на 12.05.2009 року.

Відповідач в судове засідання 12.05.2009 року не з'явився та не виконав вимог ухвали про порушення провадження у справі щодо надання доказів, при тому, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином отримавши ухвалу від 31.04.2009 року 06.04.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 152247.

Разом з тим судом встановлено, що 08.05.2009 року до суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи мотивована відрядженням директора та головного бухгалтера та неможливістю їх явки в судове засідання.

12.05.2009 року позивач подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, мотивовану тим, що згідно договору укладеного з відповідачем розрахунки останнім повинні проводитись з урахуванням курсової різниці до долара США. Оскільки офіційний курс долара США істотно збільшився, позивач вважає за необхідне нарахувати цю курсову різницю та просить стягнути 124225,00 грн. боргу, 44385,60 грн. штрафу, 12371,40 пені, 7732,12 грн. 15 % річних, 11700,00 інфляційних та 32834,70 грн. курсової різниці.

Розглянувши вказану заяву суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ч.4 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач має право до прийняття рішення у справі, крім іншого, збільшити розмір позовних вимог.

У зв'язку з неявкою відповідача та поданою ним заявою з метою дотримання принципу змагальності та рівності учасників судового процесу, розгляд справи було відкладено до 01.06.2009 року.

01.06.2009 року відповідач подав зустрічну позовну заяву (від 28.05.2009 року                 № 289) в якій просить визнати недійсними п.п. 1.3, 5.5 договору поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011.

Вивчивши подані матеріали зустрічної позовної заяви, суд прийшов до висновку, що дану зустрічну позовну заяву необхідно прийняти до розгляду  об'єднавши разом з первісним позовом  в одне провадження за № 7/73-09 та призначити зустрічну позовну заяву разом з первісним позовом до розгляду. 

При цьому суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням відповідачем зустрічної позовної заяви та потребою позивача підготувати обґрунтовані заперечення стосовно зустрічного позову.

Таким чином розгляд справи було відкладено до 30.06.2009 року.

23.06.2009 року ПП "Хімагромаркетинг 2000" подало до суду відзив на зустрічну позовну заяву в якому посилаючись на безпідставність позовних вимог просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

30.06.2009 року ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук"" надало відзив на позовну заяву в якому позов визнає частково, а саме  суму основного боргу (124225,00). При  цьому відповідач за первісним позовом не погоджується з заявленими позивачем вимогами щодо стягнення штрафу, пені, річних, інфляційних та курсової різниці, посилаючись зокрема на надто велику суму нарахованих штрафних санкцій, що фактично дорівнює сумі основного боргу та світову фінансову кризу. Виходячи з наведеного останній просить суду застосувати ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ч.3 ст.83 ГПК України. Також у відзиві зроблено посилання на те, що застосування позивачем у справі одночасно стягнення курсової різниці та індексу інфляції є неправомірним, оскільки зміна курсу національної валюти пов'язана з інфляційними складовими економіки та фактично є індексацією валюти платежу.

В судовому засіданні 30.06.2009 року було оголошено перерву до 02.07.2009 року  та до 10.07.2009 року у зв'язку з необхідністю надання сторонами нових доказів.

10.07.2009 року ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук""  надало письмове пояснення в якому посилається на укладення між сторонами 21.11.2008 року договору поставки № Х2-02-01ЯП відповідно до умов якого він мав здійснити на адресу ПП "Хімагромаркетинг 2000" поставку ячменю в кількості 320 тн. по ціні 730 грн./тн. на загальну суму 233600,00 грн..  Як вказано у даному поясненні, на виконання  зазначеного договору ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук"" поставило ПП "Хімагромаркетинг 2000" товар на суму 109186,10 грн. (149,56 тн) за видатковою накладною № 1276. За посиланням відповідача за зустрічним позовом решта ячменю ПП "Хімагромаркетинг 2000" не забрало. Також у поясненні з посиланням на п.7.4 Договору, ч.1 ст.614 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України вказано на відсутність вини ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук"" в порушенні зобов'язання.

В судовому засіданні 10.07.2009 року оголошено перерву до 13.07.2009 року для підготовки повного тексту рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

11.02.2008 року ПП "Хімагромаркетинг 2000" (Продавець) та ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" (Покупець) було укладено договір поставки № Х2-02-0011, згідно п.1.1 якого  Продавець зобов'язувався передавати у власність Покупцеві засоби захисту рослин, а Покупець прийняти й оплатити засоби захисту рослин. Асортимент, кількість та ціну товари сторони також погодили в п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна вартість Товару (ціна договору) складає 360639,45 грн..

В п. 1.4 Договору сторони передбачили, що кількість та асортимент  Товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій зазначається  кількість та асортимент Товару.

В п.2.1 Договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість Товару, зазначену в п.1.2 даного договору з врахуванням положень п.1.3 Договору в наступні строки:

- не пізніше 01.03.2008 року - 72127,89 грн.;

- не пізніше 01.09.2008 року - 72127,89 грн.;

- не пізніше 01.10.2008 року - 72127,89 грн.;

- не пізніше 01.11.2008 року - 144255,78 грн..

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011, в тому рахунку додаткову угоду                               № Х2-02-0011ДС1 від 04.03.2008 року на суму 4076,00 грн., додаткову угоду                                № Х2-02-0011ДС2 від 28.07.2008 року на суму 12499,50 грн., додаткову угоду                             № Х2-02-0011ДС3 від 12.08.2008 року на суму 22220,00 грн..

Відповідно до укладених  додаткових угод сторони доповнювали договір поставки № Х2-02-0011 від 11.02.2008 року додатковими переліками засобів захисту рослин та визначали в них кількість, асортимент, ціну, строки поставки та оплати Товару.

На виконання договору поставки від 11.02.2008 року  № Х2-02-0011 та додаткових угод до нього ПП "Хімагромаркетинг 2000" за період з 05.03.2008 року по 18.08.2008 року поставив ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" товар на загальну суму 295904,10 грн.. На підтвердження вказаного суду надано видаткові накладні та  довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оригінали яких оглядались в судовому засіданні 12.05.2009 року:  № Х2-02-0008 від 05.03.2008 року на суму 20313,60 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 268294), № Х2-02-0030 від 14.03.2008 року на суму 146334,60 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 268307), № Х2-02-0047 від 18.03.2008 року на суму 8152,00 грн., № Х2-02-0048 від 18.03.2008 року на суму 4076,00 грн., № Х2-02-0087 від 27.03.2008 року на суму 14266,00 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 268326), № Х2-02-0096 від 31.03.2008 року на суму 14266,00 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 268334), № Х2-02-0143 від 07.04.2008 року на суму 26430,40 грн., № Х2-02-0146 від 07.04.2008 року на суму 27346,00 грн., № Х2-02-0735 від 28.07.2008 року на суму 12499,50 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 268489), № Х2-02-0763 від 18.08.2008 року на суму 22220,00 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 674134) (а.с.22-32, т.1).

Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що у видаткових накладних міститься посилання на договір поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011 та додаткові угоди до нього, що дає підстави стверджувати про поставку Товару за умовами зазначеного договору.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" за отриманий товар на момент подачі позовної заяви розрахувалось не повністю - на суму 171679,10 грн..

Так, здійснено оплату отриманого товару грошовими коштами у сумі 62493,00 грн., що підтверджується виписками банківської установи щодо руху коштів по особовому рахунку позивача (а.с.33-37, т.1).

На підставі видаткової накладної від 21.11.2008 року № 1276 відповідач за первісним позовом  поставив ПП "Хімагромаркетинг 2000" ячмінь на суму 109186,10 грн..

24.11.2008 року між сторонами було підписано  угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно якої зобов'язання відповідача за договором поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011  було припинено на загальну суму 109186,10 грн. (п.1.1). Відповідно п.3 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту набрання чинності цією угодою відповідач є зобов'язаним перед ПП "Хімагромаркетинг 2000" за договором від 11.02.2008 року № Х2-02-0011 в сумі 124225,00 грн. (а.с.37, т.1).

З врахуванням викладеного сума боргу ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" станом на час подання позовної заяви до суду (31.03.2009 року) складала 124225,00 грн. (295904,10 - (109186,10 +  62493,00 грн.)).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 124225,00 грн. основного боргу з ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії ПП "Хімагромаркетинг 2000" по передачі товару по зазначених вище накладних ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" та дії останнього по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Слід зазначити, що як у договорі поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011,  так і додаткових угодах до нього сторони погодили строки проведення відповідачем оплати за отриманий товар. Як вбачається із укладених договорів відповідач зобов'язувався провести розрахунок за отриманий товар в повному обсязі не пізніше 01.11.2008 року.

Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 124225,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані. При  цьому суд враховує, що вимоги щодо стягнення суми основного боргу визнаються відповідачем.

Також судом розглянуто вимоги ПП "Хімагромаркетинг 2000" про стягнення 12371,40 грн. пені за період з 02.11.2008 року по 16.05.2009 року та  7732,12 грн. 15 % річних за період з 02.11.2008 року по 16.03.2009 року, 11700,00 грн. інфляційних втрат, 44385,60 грн. штрафу та 32834,70 грн. курсової різниці в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.п.5.2, 5.4 Договору поставки від 11.06.2009 року № Х2-02-0011 сторони погодили відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та штрафу у розмірі 15 % від ціни договору. Також сторони у вказаному Договорі дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її у розмірі 15% (п.5.5 Договору).

Таким чином заявлення ПП "Хімагромаркетинг 2000" вимог про стягнення пені, штрафу, 15 % річних, інфляційних втрат є правомірним та обґрунтованим, оскільки вказане відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Крім того суд враховує, що нарахування пені та заявлення до стягнення штрафу проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України. До того ж в п. 5.3 Договору сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Перевіркою правильності нарахування позивачем пені за період з 02.11.2009 року до 16.05.2009 року судом встановлено помилки, при проведені даних підрахунків, які полягають зокрема в тому, що позивачем не враховано того, що в 2008 році 366 днів, а не 365 як вказано в підрахунку.

Так, нарахування пені проведено за період з 02.11.2008 року по 23.11.2008 року (сума боргу 233411,10 грн., кількість днів прострочення 21, сума пені –3222,99 грн.). Провівши перерахунок за вказаний період з врахуванням того, що в 2008 році було 366 днів судом отримано 3214,18 грн. пені (24/366*21*233411,00/100).

Перевіряючи інший період нарахування пені за період з 24.11.2008 року по 16.05.2009 року, суд дійшов висновку, що зазначення у ньому в якості кінцевої дати розрахунку 16.05.2009 року є помилковим, оскільки кількість днів прострочення наведена у розрахунку дорівнює 112. Беручи до уваги те, що позовна заява та розрахунок ціни позову датований 16.03.2009 року суд вважає вірним період з 24.11.2008 року по 16.03.2009 року. Вказане узгоджується і з періодом розрахунку 15 % річних.

Провівши перерахунок за другий період (з 24.11.2008 року по 16.03.2009 року) з врахуванням того, що в 2008 році було 366 днів судом отримано 9123,40 грн. пені ((24/366*38 (24.11.2008-31.12.2008)*124225,00/100=3095,44)+((24/365*74 (01.01.2009-16.03.2009)*124225,00/100=6027,96)).

Таким чином, загальна сума пені яка отримана судом в результаті перерахунку становить 12337,58 грн., що на 33,82 грн. менше ніж заявило до стягнення ПП "Хімагромаркетинг 2000", в зв'язку з чим в їх стягненні суд відмовляє.

Слід зауважити, що здійснюючи перевірку правильності обрахунку пені судом виявлено помилку щодо кількості днів прострочення, а саме  ПП "Хімагромаркетинг 2000" не врахувало 1 дня –23.11.2008 року.  Так, перший період було визначено з 02.11.2008 року по 23.11.2008 року (кількість днів прострочення 21), а другий період з 24.11.2008 року по 16.03.2009 року (кількість днів прострочення - 112). Підсумовуючи кількість днів прострочення отримаємо 133 дні (21+112). Однак кількість днів в періоді з 02.11.2008 року по 16.03.2009 року становить 134 дні, з чого вбачається що не було включено до розрахунку 1 день –23.11.2008 року.

В зв'язку з тим, що право визначення періоду за який проводиться нарахування штрафних санкцій належить стороні суд здійснював перевірку в заявлених останньою періодах.

В обрахунку інфляційних втрат заявлених за листопад 2008 року – лютий 2009 року помилок судом не виявлено.

Також не виявлено помилок і в обрахунку штрафу. При цьому суд звертає увагу, що обрахунок 15 % штрафу проводився від суми фактично поставленої продукції (295904,10 грн.), а не від ціни договору (360639,45 грн.), як передбачалось п.5.5 Договору.

В обрахунку 15% річних судом виявлено помилки аналогічні тим, що були виявлені і при обрахунку пені (неврахування того, що в 2008 році кількість днів становила 366).

Провівши перерахунок 15 % річних за період з 02.11.2008 року по 23.11 2008 року судом отримано 2008,86 грн. (15/366*21*233411,1/100), в той час як заявлено 2014,37 грн..

Перерахунок за період з 24.11.2008 року по 16.03.2008 року привів до отримання 5712,45 грн.:

(15/366*38 (24.11.2008-31.12.2008)*124225,00/100=1934,65)+(15/365*74(01.01.2009-16.03.2009)*124225,00/100=3777,80)).

Таким чином, в результаті перерахунку судом отримано 7721,31 грн. 15 % річних, позаяк заявлено 7732,12 грн. (різниця 10,81 грн.). Виходячи з того, що ПП "Хімагромаркетинг 2000" допустило помилки в обрахунку 15 % річних вказавши їх більший розмір ніж встановлено судом при перерахунку в стягненні 10,81 грн. 15 % річних суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Також судом розглянуто вимоги ПП "Хімагромаркетинг 2000" щодо стягнення курсової різниці по відношенню до долара США, яку  останній заявив до стягнення в розмірі 32834,70 грн. в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог поданої позивачем за первісним позовом (вих. № 1-07/059-Г) обґрунтовуючи вимогу про стягнення курсової різниці останній посилався на ст.ст. 6, 627, 632 ЦК України та п.п. 1.3, 2.1 Договору поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011.

Разом з тим, суд враховує наступні норми цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У п. 1.3 Договору сторони погодили, що продавець у випадку зміни законодавства і коливання (у бік збільшення) на ринку валют курсу долара США відносно національної валюти (гривні) залишає за собою право в односторонньому порядку при оформленні рахунку на оплату товару або відвантажувальної накладної змінити ціну товару, зазначену у п.1.2 даного Договору.

Тобто, відповідно до умов Договору (п.1.3) змінити ціну товару Продавець може лише на момент оформлення рахунку на оплату товару або відвантажувальної (видаткової) накладної, а не на момент здійснення фактичного розрахунку.

Натомість подаючи заяву про збільшення розміру позовних вимог від 07.05.2009 року  в частині заявлення додатково курсової різниці в розмірі 32834,70 грн. ПП "Хімагромаркетинг 2000" долучило до останньої рахунок-фактуру № Х2-1.3-001 від 30.10.2008 року. Разом з тим, слід зазначити, що остання поставка Товару Покупцю відбулась 18.08.2008 року.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої вимоги про стягнення курсової різниці в розмірі 32834,70 грн. в зв'язку з чим відмовляє в її стягненні.

За результатами розгляду зустрічного позову суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із зустрічного позову ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" про визнання недійсними п.п. 1.3, 5.5 Договору поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011 останній обґрунтовується наступним.

Так, в частині визнання недійсним п.1.3 Договору зустрічний позов мотивовано безпідставністю обумовлення в оспорюваному пункті визначення можливості зміни ціни товару в зв'язку із зміною курсу долара США. В якості підстави правомірності своїх вимог в цій частині позивач за зустрічним позовом посилається на ст.ст. 99, 117 Конституції України, ч.2 ст.189 ГК України, п.1 Постанови КМУ від 18.12.1998 року № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін".

Вимагаючи визнати недійсним п.5.5 Договору, яким було змінено розмір процентної ставки річних до 15 %, ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук"  посилається на п.п.3, 4 ст.13, ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, позивач за зустрічним позовом в якості нормативно-правової підстави своїх вимог посилається також на ч.1 ст.215 та ч.1 ст.203 ЦК України, вважаючи оспорювані пункти договору такими, що не відповідають чинному законодавству.

Розглянувши зустрічний позов, відзив ПП "Хімагромаркетинг 2000"                      (вих.№ 06-09/06-П від 23.06.2009 року) в якому останній зустрічний позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В пункті 3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає, право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід звернути увагу, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стосовно вимоги ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" про визнання недійсним п.1.3 Договору суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Разом з тим, частина 2 названої статті вказує, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

При цьому як встановлено судом, ціна в договорі визначена в гривні, а проведення розрахунків між сторонами внаслідок виконання зобов'язань за договором від 11.02.2008 року № Х2-02-0011 здійснювалось також виключно у гривні.

Як вбачається, п.1.3 Договору визначав лише можливість визначення грошового зобов'язання виходячи із зміни офіційного курсу долара США.

Посилання у зустрічному позові на п.1 ПКМУ від 18.12.1998 року № 1998 "Про удосконалення формування цін" оцінюється судом критично, оскільки аналіз редакції вказаного пункту не дає підстав стверджувати про наявність заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що п.1.3 Договору  не суперечить вказаним вище нормам законодавства.

Розглянувши вимогу ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" про визнання недійсним п.5.5 Договору суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто наведена норма дає можливість сторонам передбачити в договорі інший розмір процентів.

Таким чином встановлення в п.5.5 Договору 15 % річних за прострочення виконання зобов'язання узгоджується із вказаною вище нормою ЦК України.

Посилання ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" на ч.3 ст. 13 ЦК України, норми якої передбачають,  не допущення дій особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах суд вважає необґрунтованим виходячи з того,  що зловживання правом може мати характер делікту (позадоговірного порушення), а також порушення умов раніше укладеного договору або прийнятого одностороннього зобов'язання. Виходячи з мотивів наведених вище щодо свободи та обов'язковості договору, не можна розцінювати як зловживання правом визначення в договорі іншого розміру річних за прострочення зобов'язання ніж встановлено ч.2 ст.625 ЦК України (3 %).

При цьому суд вважає доречним посилання ПП "Хімагромаркетинг 2000" у його відзиві на зустрічний позов на ст.14 ЦК України, згідно якої  цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи наведене в сукупності суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання п.п.1.3, 5.5 Договору поставки від 11.02.2008 року № Х2-02-0011 недійсними, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Також судом розглянуто заперечення відповідача за первісним позовом щодо відсутності його вини викладені в письмовому поясненні, яке подано ним 10.07.2009 року.

Як вбачається, в якості підстави такого ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" посилається на п.7.4 Договору поставки від 21.11.2008 року № Х2-02-01ЯП, в якому вказується, що сторони досягли згоди, що з підписанням даного договору усі раніше укладені угоди, із вказівкою предмета, строків, обсягу поставки, суми даного Договору втрачають юридичну чинність. Виходячи з даного пункту Договору відповідач за первісним позовом вказуючи на ч.2 ст.604 ЦК України вважає, що зобов'язання за договором від 11.02.2008 року № Х2-02-0011 є припиненими.

Як вбачається, умовами Договору від 21.11.2008 року № Х2-02-01ЯП не обумовлювалось те, що даний договір було укладено в зв'язку з необхідністю врегулювання зобов'язань по договору від 11.02.2008 року №  Х2-02-0011. Порівнявши умови вказаних договорів суд дійшов висновку, що фактично укладення договору від 21.11.2008 року               № Х2-02-01ЯП свідчить про виникнення самостійних зобов'язальних правовідносин не пов'язаних із договором від 11.02.2008 року  №  Х2-02-0011. При цьому суд вважає, що пункт 7.4 Договору від 21.11.2008 року № Х2-02-01ЯП стосується лише умов зазначеного договору, а не Договору від 11.02.2008 року № Х2-02-0011.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Виходячи з викладеного, суд вважає посилання відповідача за первісним позовом на припинення зобов'язання в зв'язку з укладенням договору від 21.11.2008 року № Х2-02-01ЯП безпідставним.

Посилання відповідача за первісним позовом на відсутність вини у  порушенні зобов'язання оцінюється судом критично виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Вказівка ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" на укладення договору поставки від 21.11.2008 року № Х2-02-01ЯП не свідчить про відсутність вини за порушення зобов'язання по оплаті за отриманий товар згідно договору від 11.02.2008 року № Х2-02-0011 з мотивів наведених вище.

Розглянувши заперечення відповідача за первісним позовом щодо неспіврозмірного розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу суд дійшов наступних висновків.

Як вказувалось раніше, у відзиві на первісний позов ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" просить суд застосувати ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ч.3 ст.83 ГПК України посилаючись на фінансову кризу, різке знецінення національної валюти, що спричинило зниження цін на сільськогосподарську продукцію внаслідок чого підприємство за результатами 2008 року понесло збитки.

На підтвердження вказаного відповідач за первісним позовом  надав суду ряд документів, які підтверджують викладене.

Зокрема, із довідки Вінницької філії "Вінницька дирекція АТ "Індекс-Банк"" від 08.07.2009 року № 54 вбачається, що дебетові та кредитові обороти ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року рівні 0, а станом на 01.07.2009 року залишок коштів на поточному рахунку відсутній.

Крім того, відповідач за первісним позовом надав суду звіт про фінансові результати за 2008 рік, з якого вбачається, що фінансовим результатом від операційної діяльності підприємства в 2008 році є збиток в розмірі 630000,00 грн., чистий прибуток становив 4000,00 грн.. Схожий результат відображено також і в звіті про фінансові результати за 1 квартал 2009 року - прибуток - 1000,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує  вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. 

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги: фінансовий стан ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук"; неспіврозмірність й неадекватність нарахованих санкцій (пеня - 12371,40 грн., штраф - 44385,60 грн. - разом 56757,00 грн. при сумі боргу 124225,00 = 45,7%), при тому, що позивач за первісним позовом заявив до стягнення ще й 7732,12 грн. 15 % річних, 11700, 00 грн. інфляційних втрат та 32834,70 грн. курсової різниці;   ступінь виконання зобов'язання відповідачем (поставлено товару на 295904,10 грн., проведено розрахунок на суму 171679,10 грн.).

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню до 5000,00 грн. та штраф до 10000,00 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 31.04.2009 року, від 12.05.2009 року, від 01.06.2009 року відповідач за первісним позовом  не подав до суду  доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 15 % річних, інфляційних втрат, штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні курсової різниці, часткової відмови  в стягненні пені та 15 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також суд враховує п.6.3 даного роз'яснення в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 2333,48 грн. державного мита, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.03.2009 року № 293, від 19.03.2009 року № 310, від 24.04.2009 року № 413. Як вбачається із позовної заяви, із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, ціна позову складає 233248,82 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 2332,48 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

В зв'язку з тим, що в задоволенні зустрічного позову суд відмовив, витрати понесені  ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення за подання цього позову покладаються на нього відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст. 6, 11, 509, ч.ч.1, 2 ст.524, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.533, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550, ч.3 ст.551, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 627, 628, 629, 631, 655, 692, ч.2 ст.712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.198, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3,    4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст. 82, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до  10000 грн. 00 коп., а пені до 5000 грн. 00 коп..

2. Первісний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук", площа Шкільна, 7, м.Калинівка Калинівського району Вінницької області, 22400 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 03732258, р/р № 2600114658 в ВОД ВАТ "РайффайзенБанк Аваль", МФО - 302247) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", пр-т Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160 - (інформація про реквізити - р/р - 26006010071701 в ВАТ "Банк Фінанси та Кредит", у м.Києві, МФО-300937, ідентифікаційний код - 30369454) –124 225 грн. 00 коп. –основного боргу, 10 000 грн. 00 коп. - штрафу, 5 000 грн. 00 коп. - пені, 7 721 грн. 31 коп. 15 % річних, 11 700 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2 003 грн. 69 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 101 грн. 36 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 33 грн. 82 коп. пені, 10 грн. 81 коп. 15 % річних, 32834 грн. 70 коп. курсової різниці по первісному позову відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

7. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 01 грн. 00 коп. Приватному підприємству "Хімагромаркетинг 2000", пр-т Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160 - (інформація про реквізити - р/р - 26006010071701 в ВАТ "Банк Фінанси та Кредит", у м.Києві, МФО-300937, ідентифікаційний код - 30369454) сплаченого за платіжним дорученням від 24.04.2009 року № 413 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/73-09.

8. Копію даного рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  13 липня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - ПП "Хімагромаркетинг 2000", вул.Келецька, 53, кімн.401, м.Вінниця, 21027.

3 -ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних наук"  - площа Шкільна, 7, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400.