Рішення

від 03.11.2014 по справі 922/3714/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 922/3714/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Древоптторг", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційна група "МЕГА СІТІ", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 42 036,04 грн. за участю представників сторін:

позивача - Моісеєнко О.М. за довіреністю № 16-07/2014 від 16.07.2014р.,

відповідача - Семенов В.О. за довіреністю від 28.10.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Древоптторг", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційна група "МЕГА СІТІ", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 42 036,04 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором поставки № 10/10-13 від 10.10.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 526, 530, 629, 712 Цивільного Кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41 152,20 грн., 3% річних в розмір 883,84 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 29.09.2014 року о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 14.10.2014 року о 11:30 год.

У судовому засіданні 14.10.2014 року було оголошено перерву до 03.11.2014 року о 10:45 год.

До господарського суду Харківської області 03.11.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 38138), відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку із зміною представника відповідача та необхідності останього ознайомлення з матеріалами справи, а також необхідності підготовки обгрунтованих заперечень на позовну заяву. Окрім того, до вказаного клопотання представником відповідача було додане клопотання про продовження строку розгляду справи та заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Надані клопотання представника відповідача були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, проти клопотання представника відповідача про відкладення розгялду справи заперечував у повному обсязі та зазначив, що розгляд справи триває вже з вересня 2014 року, а тому у відповідача було достатньо часу щоб надати заперечення на позовну заяву та ознайомитись з матеріалами справи. Окрім того, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, посив суд задовольнити надані клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. Окрім того, у судовому засіданні по суті позовних вимог пояснив, що строк оплати за отримайний від позивача товар ще не настав, адже теплогенератор для обігріву приміщень 300 кВт не було протестовано при температурі навколишнього повітря - 5 *С.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, продовження строку розгляду справи, виходить з наступного.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладених положень закону, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, також суд приймає до уваги, що розгляд даної справи триває з вересня 2014 року, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи.

Також, розглянувши клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, суд визнав його таким, що не суперечить інтересам сторін у справі та вимогам діючого законодавства, а тому задовіольняє його.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

10.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Древоптторг", м. Харків (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційна група "МЕГА СІТІ", м. Харків (відповідач, покупець) був укладений Договір №10/10-13 (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач зобов'язався поставити в строк, а покупець сплатити та прийняти Продукцію в асортименті, що зазначено в п. 1.1 Договору.

Відповідно до п.2.1 загальна сума Договору становить 126 900,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.5.2.1 Договору авансовий платіж складає 90000,00 грн., що складає 70 % від загальної вартості продукції за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного пункту Договору, відповідачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 90000,00 грн., про що свідчить банківська виписка (арк. с. 34).

Відповідно до п.3.3. Договору, сторонами передбачено, що поставк продукції здійснюється на протязі 30 робочих днів з моменту внесення авансового платежу.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує з позовної заяви, за даним договором позивач постави відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 122100,00 грн.: за видатковою накладною № РН-0000036 від 16.06.2014 р.

Судом втановлено, що вказану видаткову накладну підписано відповідачем не було, проте сам факт отримання вказаного товару не заперечувався представниками відповідача у судових засіданнях та підтверджується наявними у справі доками.

Так, позивачем за вказаним Договором було поставлено відповідачу теплогенератор для обігріву приміщень "Дракон - Енергія 200, 300, 350" (ТУ У 29.7-33916265-001:2008) та введений позивачем в експлуатацію, про що свідчить, лист за №16-06/14-1 від 16.06.2014 року, відповідно до якого зазначено, що теплогенератор для обігріву приміщень 300кВт був введений в експлуатацію у присутності зам.генерального директора по виробництву Момот В. та на момент підключення претензій в роботі обладнання у покупця не виникло. (арк. с. 33)

Відповідно до п.5.2.2. Договору, друга частина оплати за продукцію, 30%, здійснюється після отримання її замовником і перевірки дієздатності згідно технічного паспорту ТГ Дракон на протязі 2 днів з моменту прийому покупцем продукції згідно цього договору .

Отже, як встановлено судом, відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково - лише в сумі 90 000,00 грн. (виписка банку, арк.с. 34), внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 32100,00грн. Доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялись численні листи та претензії, з вомогою сплати наявної заборгованості відповідача перед позивачем, проте, вказані вимоги, залишились без відповіді та задоволення. (арк.с. 45-64)

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 32100,00 грн.

В зв"язку з порушенням відповідачем зобов"язань за договором №10/10-13 від 10.10.2013 року в частині повної та своєчасної оплати товару останньому нараховано 3% річних за період з грудня 2013 року по липень 2014 р. на суму 883,84 грн., інфляційні нарахування в розмірі 9 052,20 грн. нараховані за період з жовтня 2013 року по серпень 2014 року.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань (наведений у позовній заяві, арк.с. 6-7), судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування, а саме, товар обумовлений договором був отриманий від позивача 16.06.2014 року, а тому, враховуючи п.5.2.2. Договору, відповідач повинен був здійснити оплату на протязі 2 днів з моменту прийому покупцем продукції, а саме до 18.06.2014 року. Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних, повинно здійснюватись з 19.06.2014 року, а не з жовтня 2014 року.

Таким чином, перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних в розмірі 883,84 грн., інфляційні нарахування в розмірі 9 052,20 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, а тому, задоволенню підлягає сума 3% річних в розмірі 192,60 грн., індекс інфляції в розмірі 711,90 грн., в частині стягнення 3 % річних в розмірі 691,24 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 8 340,30 грн., суд відмовляє, у зв"язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційна група "МЕГА СІТІ", м. Харків (61020, Харківська обл., м. Харків, пр-т. Постишева, буд.93, код ЄДРПОУ 34758276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Древоптторг", м. Харків (61176, м.Харків, вул. Краснодарська, 185, кВ.93, код ЄДРПОУ 33816441) суму основного боргу в розмірі 32100,00 грн., 3% річних в розмірі 192,60 грн., індекс інфляції в розмірі 711,90 грн. та суму судового збору в розмірі 1434,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 691,24 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 8 340,30 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/3714/14