Постанова

від 18.11.2014 по справі 5011-16/11456-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 5011-16/11456-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 13.10.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 5011-16/11456-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" третя особаПублічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" простягнення 47 874 624,83 грн, за участю представників: позивача - Мельника В.В., Мазуркевича В.Г., Курія А.І, Барсова С.О. відповідача - третьої особи -Суньова Є.В. не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 у справі №5011-16/11456-2012 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Дідченко М.А, суддів Зеленіна В.О., Шевченка Е.О.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" (далі - відповідач), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", про стягнення 47 874 624,83 грн.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 653, 852, 853 Цивільного кодексу України, ст. 27, 32-36, 42, 43, 84, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про ненадання попередніми судовими інстанціями належної оцінки спірним правовідносинам та не встановлення ними правової природи заявленої до стягнення суми у цій справі, оскільки, на думку позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем як підрядником робіт за договором підряду №6/07 від 09.03.2005, останній достроково розірвано за рішенням суду, отже, грошові кошти в сумі 47874624,83 грн, що авансом перераховані позивачем як замовником, однак не освоєні відповідачем, підлягають поверненню. Крім того, за твердженням скаржника, апеляційним господарським судом безпідставно не прийнято до уваги всіх висновків призначеної на стадії апеляційного розгляду справи судово-будівельної експертизи, якою досліджувався обсяг і вартість фактично виконаних відповідачем робіт за договором підряду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.11.2014 №03-05/3026, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Глос О.І., розгляд касаційної скарги у справі здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Представник третьої особи не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2014.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 09.03.2005 між Дочірнім підприємством "Науково - дослідний інститут нафтогазової промисловості" НАК "Нафтогаз України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" (підрядник) було укладено договір підряду №6/07 на будівництво Міжнародного метрологічного центру НАК "Нафтогаз України" в м. Боярка, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами роботи "під ключ" на об'єктах Міжнародного метрологічного центру НАК "Нафтогаз України", визначених у додаткових угодах до договору (п.3.1 договору); сума договору встановлюється календарними планами фінансування проектування та будівництва, які затверджуються сторонами додатками до цього договору, що є його невід'ємними частинами. Календарні плани фінансування та проектування будівництва затверджуються сторонами щорічно на один календарний рік та щорічно корегуються до завершення робіт по будівництву об'єкта (п.4.1 договору); календарні плани виконання робіт та фінансування реконструкції кожного окремого об'єкту визначаються сторонами в додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами (п.4.3 договору); замовник після розробки та затвердження замовником проектно-кошторисної документації перераховує підряднику грошові кошти на придбання матеріалів та устаткування та проведення робіт по цьому договору, дотримуючись календарного плану фінансування проектування та будівництва об'єкту наведеному в додатку №1 до договору (п.6.2.2 договору).

18.07.2006 Дочірнє підприємство "Науково - дослідний інститут нафтогазової промисловості" НАК "Нафтогаз України" як первісний кредитор (замовник, повірений), позивач як новий кредитор (інвестор, довіритель) та відповідач як боржник (підрядник) уклали договір №1 про відступлення права вимоги (заміну сторони в зобов'язанні), відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає замовником за договором підряду № 6/07 від 09.03.2005 (п.1.1 договору); за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а також має право передати функції замовника за основним договором будь-якому іншому новому повіреному, уклавши відповідний договір доручення (п.1.2 договору)

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що функції замовника щодо завершення будівництва ІІ черги Міжнародного метрологічного центру Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в м. Боярка по договору підряду були передані позивачем Дочірній компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" за договором доручення № 116-518 від 18.07.2006, за умовами якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя вчинити юридичні дії, а саме виконати функції замовника щодо завершення будівництва ІІ черги Міжнародного метрологічного центру Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в м. Боярка по договору № 6/07 від 09.03.2005 та введення цього об'єкту в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 та Вищого господарського суду України від 16.07.2012, у справі № 8/136 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс", третя особа Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", про розірвання договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" про спонукання до виконання зобов'язання в натурі, а саме прийняття виконаних робіт за договором підряду, первісний позов задоволено повністю та розірвано договір підряду №6/07 від 09.03.2005, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Зазначаючи про те, що на виконання умов договору замовником було перераховано підряднику авансові платежі в сумі 47874624,83грн, які не були освоєні і відпрацьовані останнім, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення вищевказаної суми з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс".

В обґрунтування заявленої суми позивач зазначив, що 07.02.2010 на підставі договору-доручення № 116-518 від 18.07.2006 платіжним дорученням № 638 він перерахував Дочірній компанії "Укртрансгаз" кошти в сумі 5740000,00 грн. для фінансування будівництва Метрологічного центру в м. Боярка. Водночас, Дочірньою компанією "Укртрансгаз" як замовником будівництва платіжними дорученням №13930 від 30.11.2010 на суму 20000000,00грн, №13889 від 29.11.2010 на суму 10000000,00грн, №13247 від 12.11.2010 на суму 10000000,00 рн, №1630 від 10.02.2011 на суму 5740000,00грн перераховано відповідачеві 45 740 000,00 грн.

Крім того, згідно звіту повіреного (Дочірньої компанії "Укртрансгаз") від 30.11.2010 за договором доручення №116-518 від 18.07.2006 станом на 30.11.2010 його заборгованість перед позивачем становить 2134624,83 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача за невиконані роботи за договором підряду №6/07 від 09.03.2005 становить 47 874 624,83 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути невикористаний ним аванс. При цьому, вимоги позивача вмотивовані невиконанням відповідачем у встановлений договором строк робіт за договором підряду №6/07 від 09.03.2005, внаслідок чого цей договір на вимогу позивача достроково розірвано за рішенням суду у справі №8/136.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти, стягнення яких є предметом цього спору, що були перераховані відповідачеві до дати розірвання договору, умови якого, не містять положень щодо прав позивача вимагати повернення авансових платежів у випадку розірвання договору, не можуть бути стягнуті з відповідача як правовий наслідок розірвання договору. Доводи позивача відносно того, що заявлена до стягнення сума є збитками останнього, судами попередніх інстанцій були відхилені з тих підстав, що спірні грошові кошти не є збитками в розумінні приписів ч.5 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 852 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з судових актів у справі Господарського суду м. Києва №8/136, укладений між сторонами договір підряду № 6/07 від 09.03.2005 був достроково розірваний в судовому порядку на вимогу позивача як замовника у зв'язку з істотним порушенням відповідачем як підрядником своїх зобов'язань за договором. При цьому, в межах справи №8/136 позивач не вимагав відшкодування збитків водночас з розірванням договору, втім, колегія суддів вважає, що не реалізація такого права не позбавляє позивача пред'явити таку або аналогічну вимогу в майбутньому.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій послалися на приписи ч. ч. 4, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

При цьому, визначаючи правову природу заявлених позивачем до стягнення грошових коштів, попередні судові інстанції зазначили, що перераховані замовником підряднику на виконання умов договору авансові платежі, не є збитками у розумінні приписів вищевказаної статті, а повернення зазначених коштів саме як невикористаної попередньої оплати також є безпідставним внаслідок відсутності умов договору, які б визначали таке право замовника.

Дійсно, правовідносини між сторонами відносно повернення замовнику невикористаної, на його думку, попередньої оплати вартості робіт, про стягнення яких заявлено цей позов, виходячи з загального аналізу договору підряду № 6/07 від 09.03.2005 та норм чинного законодавства, не є конкретно врегульованими ні умовами договору, ані приписами глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Втім, відсутність законодавчого та договірного врегулювання таких відносин, не спростовують факту їх існування, а також обставин наявності спору між сторонами щодо них, який розглядається в судовому порядку та, відповідно, підлягає вирішенню згідно з приписами та загальними засадами цивільного та господарського законодавства, зокрема, за аналогією закону та/або аналогією права, на засадах добросовісності, справедливості і розумності, а також у відповідності до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що умовами п.17.4 договору № 6/07 від 09.03.2005 на підрядника покладається відповідальність за несвоєчасне повернення невикористаних коштів у разі дострокового припинення дії договору (подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочки).

Отже, обмежившись висновком про те, що заявлені до стягнення грошові кошти не є збитками, попередні судові інстанції не встановили правової природи цих коштів та, відповідно, не визначили приписи законодавства, що регулюють спірні відносини, відтак, не можливо вважати вирішеним спір по суті позовних вимог.

Щодо змісту позовних вимог, колегія суддів зазначає про необхідність встановлення за допомогою належних і допустимих доказів загальної суми, внесеної позивачем для виконання робіт за договором підряду № 6/07 від 09.03.2005 (окремого етапу або черги), та загальної вартості виконаних відповідачем цих робіт, яка підтверджена підписаними сторонами актами форми КБ-2, КБ-3. При цьому, як вбачається з тексту судових актів у справі №8/136, відповідач вимагав прийняття робіт, виконаних ним протягом грудня 2010р. - квітня 2011р. на загальну суму 8027129,81грн (за актами, які не були підписані позивачем), а в межах даної справи, як вбачається з висновку експертів від 26.06.2012 № 14133/13-43 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи, призначеної судом апеляційної інстанції, вартість робіт, види і обсяги яких внесені до актів приймання будівельних робіт за період з грудня 2010р. по серпень 2011р. та які були надані на дослідження, становить 4232590,59грн.

Таким чином, не встановлення господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 111 9 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у справі Господарського суду міста Києва №5011-16/11456-2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський