Ухвала

від 29.10.2014 по справі 2а-11612/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/72712/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Зайцева М.П., Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012

у справі № 2а-11612/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції (ДПІ) у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт-Ком»

третя особа : Подільська районна у м. Києві державна адміністрація

про визнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації, визнання діяльності такою, що суперечить статутним документам та припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, позов задоволено частково: припинено юридичну особу ТОВ «Прінт-Ком». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа не скористались своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що відповідно до протоколу № 2 від 11.12.2007 про рішення учасників ТОВ «Прінт-Ком» громадянка ОСОБА_4 передала свою частку у статутному капіталі товариства ОСОБА_5, який, у свою чергу, прийняв цю частку у статутному капіталі ТОВ «Прінт-Ком»; одночасно адресу місцезнаходження товариства змінено на м. Київ, проспект Правди, 62.

18.12.2007 відповідні зміни внесені до установчих документів ТОВ «Прінт-Ком», а також до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено витягом із останнього станом на 02.08.2010, приєднаним до справи (а.с.99-101, т.1). 18.12.2007 Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією замінено свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Прінт-Ком» з такої підстави, як зміна місцезнаходження юридичної особи.

Посилаючись на те, що перереєстрація ТОВ «Прінт-Ком» на ОСОБА_5 здійснена за відсутності з його боку волевиявлення на це (невстановленими особами з використанням його паспорта), тобто з порушенням законодавства, які не можна усунути, ДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним запис про державну перереєстрацію товариства та про припинення його як юридичної особи у зв'язку із здійсненням діяльності, що суперечить статутним документам або такої, що заборонена законом.

Відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Пунктом 67.2 ст. 67 цього Кодексу передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Закріплюючи ці права органів державної податкової служби, законодавець не ставить реалізацію одного із них в залежність від реалізації іншого, так само як і послідовність, в якій ці права реалізуються, у зв'язку з чим вирішення питання, з яким із перелічених позовів звертатися до суду є дискреційним повноваженням податкового органу.

Статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Наділяючи органи державної податкової служби повноваженням на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, законодавець не визначає, які із встановлених законом підстав припинення юридичної особи можуть бути підставою такого позову. У всякому випадку позов про припинення юридичної особи повинен бути пред'явлений податковим органом з метою виконання покладених на органи державної служби завдань щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Ці завдання закріплені в ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час вирішення спору у цій справі (втратив чинність згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з приведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-ІV).

Встановлені податковим органом обставини, які свідчать, що юридична особа зареєстрована без мети здійснення фінансово-господарську діяльність, а для створення умов для незаконної податкової мінімізації або ж для здійснення такої діяльності в тіньовому секторі ринку, можуть бути підставою для звернення податкового органу із позовом про припинення цієї юридичної особи з підстави проведення державної реєстрації з порушенням закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. Це відповідає як положенням ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», так і статті 55-1 Господарського кодексу України. Так, згідно з положеннями останньої підставами для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є ознаки фіктивності юридичної особи (підприємницької діяльності), зокрема реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; провадження фінансово-господарської діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи обмежено такою підставою позову, як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, не відповідає правильному застосуванню наведених норм. Цей висновок, однак, хоча і не був спростований судом апеляційної інстанції, не вплинув на правильність прийнятого судом рішення про припинення юридичної особи ТОВ «Прінт-Ком» саме з цієї підстави, а ДПІ судові рішення в цій частині не оскаржує.

Порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи визначений статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Так, частиною 1 вищевказаної статті передбачено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: - заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; - примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; - документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Частиною 7 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті.

Статтею 30 вказаного Закону передбачено, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

Так, статтею 27 вищевказаного Закону передбачено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо); встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації ТОВ «Прінт-Ком» з підстав провадженням товариством діяльності, що суперечить статутним документам (заборонена законом), суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що здійснення діяльності, що суперечить статутним документам або заборонена законом, як окрема підстава для припинення юридичної особи згідно з частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»), полягає саме у здійсненні певних видів діяльності, які не відповідають статуту або заборонені законом, а не у протиправній діяльності взагалі.

Даючи оцінку доказам у справі, суди попередніх інстанцій не визнали доказом висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 09.07.2010 № 171 щодо виконання підписів від імені ОСОБА_5 у податкових деклараціях за травень-червень 2008 року іншою особою; а в протоколі від № 2 від 11.12.2007 - ймовірно іншою особою, зроблений в межах оперативно-розшукового провадження. Така оцінка відповідає частині 1 ст. 69 КАС України, згідно з якою доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.П. Зайцев О.А. Моторний