Рішення

від 14.07.2009 по справі 30/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/215

14.07.09

За позовом           Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне

                      управління № 3»

До                     Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

                       «Київводоканал»

Про                      стягнення 430 332,48 грн.                    

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача          Мельник А.П. –представник за довіреністю № 53 від 18.05.09.

Від відповідача          Сенчило В.В. –представник за довіреністю № 485

                               від 01.07.09.                                 

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 3» до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення з відповідача на користь позивача 430 332,48 грн. (327 373,52 грн. –основний борг, 20 460,84 грн. –3% річних, 82 498,12 грн. збитків від інфляції) заборгованості згідно угоди про розстрочення заборгованості № 2/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.09. порушено провадження у справі № 30/215, розгляд справи призначено на 19.05.09. о 15-30.

В судовому засіданні 19.05.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.06.09. о 12-10.

Представником відповідача в судовому засіданні 09.06.09. було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи № 30/215.

Відповідач вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/215 від 21.04.09. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/215 було відкладено на 02.07.09. о 15-40.

Відповідач вимоги ухвали  Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/215 від 21.04.09.  та ухвали від 09.06.09. не виконав.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.09. проти позову заперечував. Також зазначив, що позивачем завищено розмір збитків індексу інфляції.

В судовому засіданні 02.07.09. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.07.09. о 10-30 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Між Департаментом експлуатації каналізаційного господарства Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(Боржник) та Відкритим акціонерним товариством «Ремонтно-будівельне управління № 3» (Кредитор) було укладено угоду № 2/3 про розстрочення заборгованості (далі - Угода).

Відповідно до п. 1.1. Угоди Боржник приймає на себе зобов'язання щодо сплати Кредитору заборгованості, яка визначена у п. 2.1. на умовах даної Угоди.

Пунктом 2.1. Угоди визначено, що сторони погодились, що Боржник має заборгованість перед Кредитором за договором № 5/2 від 16.01.03., яка станом на 01.01.04. становила 540 185,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 3.1.Угоди Боржник сплачує Кредитору заборгованість в розмірі 540 185,80 грн. в термін до 31.12.07. помісячно рівними частинами (по 15 100 грн.) згідно із графіком погашення (додаток № 1 до Угоди) не пізніше п'ятнадцятого числа кожного місяця, починаючи з 01.01.05.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем умов Угоди щодо помісячної оплати боргу по 15 100 грн. до 31.12.07. в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.07. становить 327 373,52 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 327 373,52 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті у встановлені строки боргу, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  з відповідача 20 460,84 грн. –3 % річних та 82 498,12 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування індексу інфляції, оскільки застосовано невірний середній розмір індексу інфляції

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції становить :

Середній індекс інфляції за період з січня 2008 року по лютий 1009 року (14 місяців) : 102,9 + 102,7 + 103,8 + 103,1 + 101,3 + 100,8 + 99,5 + 99,9 + 101,1 + 101,7 + 101,5 + 102,1 + 102,9 + 101,5 : 14 місяців = 101,77

327 373,52 грн. х 101,77 = 333 168,03 грн. –327 373,52 = 5 794,51 грн. х 14 місяців = 81 123,14 грн.

Отже, загальний розмір збитків від індексу інфляції за розрахунками суду становить – 81 123,14 грн.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 81 123,14 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню, та відповідно в  частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 1 374,98 грн. слід відмовити.

Суд погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування 3% річних, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 20 460,84 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем  при зверненні з позовом до суду державне мито в розмірі 3 231 (три тисячі двісті тридцять одну) грн. 46 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 3» (м. Київ, пров. Астраханський, 2/4, код ЄДРПОУ 05387618) 327 373 (триста двадцять сім тисяч триста сімдесят три) грн. 52 коп. основного боргу, 81 123 (вісімдесят одну тисячу сто двадцять три) грн. 14 коп. збитків від інфляції, 20 460 (двадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 84 коп. –3% річних, 4 303 (чотири тисячі триста три) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Ремонтно-будівельне управління № 3»  (м. Київ, пров. Астраханський, 2/4, код ЄДРПОУ 05387618) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 3 231 (три тисячі двісті тридцять одну) грн. 46 коп., перерахованих платіжним дорученням № 407 від 16.09.08. Платіжне доручення № 407 від 16.09.08. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва  № 30/215.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВащенко Т.М.