Рішення

від 15.06.2009 по справі 6/321

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/321

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  6/321

15.06.09

За позовом                     Відкритого акціонерного товариства «Волиньхолдинг»

До відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросторгімпорт»

Про                               стягнення 1116290,03 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача          Франчук А.В. (за дов. б/н від 02.06.2009 р.)

Від відповідача          не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Волиньхолдинг»до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросторгімпорт»про стягнення 1116290,03 грн. за договором поставки № 447-1 від 04.04.2007 р., а саме: 799423,87 грн. основного боргу, 69967,49 грн. пені, 246898,67 грн. інфляційних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 12.05.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/321 та призначено розгляд останньої на 15.06.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену продукцію за вказаним вище договором.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

04.04.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Волиньхолдинг»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрросторгімпорт» (покупцем) був укладений договір поставки № 447-1 (далі - Договір).

11.07.2007 р. до Договору було укладено додаткову угоду.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.3 Договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця томатну пасту 36-38%, виробництва Узбекистан (далі –товар), а відповідач –прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором.

Позивачем було поставлено відповідачу товар загальним обсягом 602021,48 кг на загальну суму 1099423,87 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 8.1 Договору в редакції додаткової угоди, покупець, незалежно від кількості поставленого товару на момент оплати, зобов'язався сплатити на користь постачальника загальну суму Договору шляхом щомісячного перерахування грошових коштів у рівних сумах по 219876,88 грн. у наступі строки: до 20.08.2007 р.; до 15.09.2007 р.; до 15.10.2007 р.; до 15.11.2007 р.; до 15.12.2007 р..

Відповідач виконав свої зобов'язання частково, сплативши 01.11.2007 р. позивачеві 300000 грн.

Оскільки відповідачем в передбачені п. 8.1 Договору строки оплата за поставлену партію товару проведена не була, його заборгованість становить 799423,87 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач належним чином свої зобов'язань щодо оплати товару за Договором у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 799423,87  грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору, у разі прострочення оплати покупець зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми неоплачених вчасно коштів.

Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком розмір пені за період з 21.08.2007 р. по 15.06.2008 р. становить 69967,49 грн. Розрахунок перевірений судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

Сума інфляційних витрат складає 246898,67 грн. (1046322,54 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції). Розрахунок судом перевірено та прийнято як вірний.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 447-1 від 04.04.2007 р., чим порушив права позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросторгімпорт»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, к. 34, рахунок 26005056100174 у філії «КиївСіті»ПриватБанку, МФО 380775, код 33445171) на користь відкритого акціонерного товариства «Волиньхолдинг»(юридична адреса: 45612, Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. І. Франка, 4; поштова адреса: 43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 14, рахунок 26007003036000 в АБ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539, код 20134889) 1046322,54 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 69967,49 грн. пені, 11162,9 грн. державного мита та 312,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                     С.А. Ковтун

Рішення підписано 14.07.2009 р.