Рішення

від 17.07.2009 по справі 37/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/290

17.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ГАЗ»

ДоКонцерну «УКРГАЗ»

Простягнення 943 519, 99 грн.

Суддя Гавриловська І.О.          

Представники сторін:

Від позивача:           Бернацький М.В., Дербун Л.В.                                    

Від відповідача:           не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ГАЗ»до Концерну «УКРГАЗ»про стягнення 320 000, 01 грн. основного боргу, 228 330, 62 грн. пені, 50 574, 70 грн. трьох процентів річних та 344 614, 66 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р. щодо оплати отриманого природного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/290, розгляд справи призначено на  08.07.09 р.

Представники позивача у судовому засіданні 08.07.2009 р. підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2009 р. не з'явився, відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 08.07.2009 р. розгляд справи відкладався до 17.07.2009 р. у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 17.07.2009 р. представники позивача повторно підтримали позовні вимоги, надали суду витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 17.07.2009 р. повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Через службу діловодства суду від Концерну «УКРГАЗ»15.07.2009 р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову в частині стягнення пені, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності в цій частині.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ГАЗ»та Концерном «УКРГАЗ»був укладений договір  № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р., відповідно до умов якого (пункти 1.1., 2.1. договору) позивач зобов'язався передати покупцю у період з 01 лютого до 28 лютого 2007 року природний газ з ресурсу лютого 2007 року в обсязі 15 246, 448 тис. куб.м., а відповідач зобов'язався прийняти газ та оплатити його вартість на умовах договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.2. зазначеного договору,  передача газу супроводжується наданням в ОДУ (Об'єднане диспетчерське управління) ДК «Укртрансгаз»копії акту прийому-передачі газу, підписаного сторонами, та ресурсного балансу продавця за лютий 2007 року.

Відповідно до пункту 3.3. договору № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р., прийом-передача фактично поставлених обсягів газу у звітному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу, який підписується уповноваженими представниками сторін до 5 (п'ятого) числа наступного місяця.

У відповідності до пункту 3.4. договору, газ вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі газу. З моменту підписання акту приймання-передачі газу обов'язки продавця по поставці газу у звітному місяці вважаються виконаними повністю.

В результаті дослідження наданих суду документів було встановлено, що за у лютому 2007 року ТОВ «РЕГІОН-ГАЗ»поставило, а Концерн «УКРГАЗ»прийняв природний газ в обсязі 15 246, 448 тис. куб. м. на загальну суму 14 764 660, 25 грн., що засвідчується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу від 28.02.2007 р. (в матеріалах справи).

Пунктом 4.2. договору № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р. сторони погодили, що  загальна вартість газу, що передається покупцем продавцю за цим договором з врахуванням податку на додану вартість по ставці 20 (двадцять) відсотків становить 13 081 452, 38 грн., в т.ч. ПДВ –2 180 242, 06 грн.

У відповідності до пункту 7 додатку № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р., загальна вартість газу з врахуванням витрат на оплату послуг з транспортування та ПДВ по Додатку становить 14 764 660, 25 грн., в т.ч. ПДВ –2 460 776, 71 грн.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У відповідності до пункту 4.3. договору, оплата 100% вартості газу, що передається у відповідному місяці, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок продавця до 19.03.2007 р.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представників повідомив, що ним належним чином виконані зобов'язання за договором № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р. щодо передачі природного газу, тоді як Концерн «УКРГАЗ»взяте на себе зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий газ не виконав належним чином, розрахунок з позивачем за актом від 28.02.2007 р. здійснив частково, на загальну суму 14 364 660, 24 грн. Крім того, відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2008 р., яка була підписана між ТОВ «РЕГІОН-ГАЗУ»та Концерном «УКРГАЗ», відповідачу були зараховані зустрічні вимоги в розмірі 108 000 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 320 000, 01 грн., які позивач просить стягнути як основний борг. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 228 330, 62 грн. пені, 50 574, 70 грн. трьох процентів річних та 344 614, 66 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з порушенням Концерном «УКРГАЗ»грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в договорі сторони погодили строк оплати за договором № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р. –до 19.03.2007 р., тоді як відповідач повну суму борг у цей строк не сплатив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГІОН-ГАЗ” про стягнення з Концерну «УКРГАЗ»в сумі 320 000, 01 грн. за договором № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ГАЗ»просить суд також стягнути з відповідача  50 574, 70 грн. трьох процентів річних та 344 614, 66 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р. щодо оплати отриманого природного газу.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 320 000, 01 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  відповідно 50 574, 70 грн. трьох процентів річних та 342 214, 60 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення виконання зобов'язання з 20.03.2007 р. до 05.05.2009 р. При цьому суд звертає увагу, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань судом зменшена на 2 400 грн., які становлять інфляційні нарахування із знаком мінус за липень 2008 року та серпень 2008 року, в яких був встановлений індекс інфляції порівняно з попереднім місяцем 99,5% та 99,9% відповідно. Позивачем у наданому суду розрахунку не було враховано цих показників інфляції, що є помилковим, оскільки кожен наступний індекс інфляції встановлюється у порівнянні до індексу інфляції за попередній місяць. За таких обставин заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань підлягає зменшенню на суму, на яку збитки від інфляції були зменшені у зв'язку із зниженням рівня інфляції.

Також позивач просить стягнути з відповідача 228 330, 62 грн. пені за порушення договірного зобов'язання.

Розглянувши дану вимогу позивача про стягнення з Концерну «УКРГАЗ»пені, суд у її задоволенні відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пункт 6.1. договору 16.1-02/2007-Г від 27.02.2007 р., яким встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність у межах, передбачених договором та чинним законодавством, суд не розцінює як договірну умову, якою встановлено стягнення пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки така умова про застосування стягнення неустойки у певно визначеному розмірі в договорі відсутня.

За таких обставин, підстави для застосування позивачем у даному спорі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким встановлено лише межі максимального розміру пені, яка може бути передбачена у договорі і застосовуватися до боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, - відсутні. Слід звернути увагу, що зазначений Закон не передбачає відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у вигляді сплати пені і не встановлює певний розмір пені за порушення цього зобов'язання, а лише встановлює максимальний розмір ставки, за якою цю пеню можливо вираховувати.

Приймаючи до уваги наведене, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені на користь позивача, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ГАЗ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Концерну «УКРГАЗ»(вул. Кіквідзе, 12-А, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 33301593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ГАЗ»(пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 31864048) 320 000 (триста двадцять тисяч) грн. 01 коп. основного боргу, 50 574 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 70 коп. трьох процентів річних, 342 214 (триста сорок дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 60 коп., 7 127 (сім тисяч сто двадцять сім) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.