Ухвала

від 27.11.2014 по справі 921/329/14-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"27" листопада 2014 р. Справа № 921/329/14-г/17 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ, без номера та без дати

про визнання таким, що не підлягає виконанню наказe господарського суду від 29.09.2014р. у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ

про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

за участі представників:

заявника: не з'явився;

стягувача: Притула О.Б., уповноважений, довіреність №03-14 від 10.04.2014р.

Фіксація судового процесу здійснювалася технічними засобами за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" на диск CD-R №119 172 ME 26105.

Суть справи:

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р., залишеною без змін згідно постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2014р. у справі 921/329/14-г/17 скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014р. про відмову в позові: витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс" (м.Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, код ЄДРПОУ 38699162) нерухоме майно, а саме приміщення подарункового магазину, що розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Руська (вул.Леніна), буд. 19, реєстраційний номер згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21303784 та зобов'язано повернути його у володіння Товариству з обмеженою відповідальністю "Женева" (м. Київ, вул. Артема, буд. 24 "Б", код ЄДРПОУ 32494233).

На виконання п.п.4, 6 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. у даній справі господарським судом Тернопільської області 29.09.2014р. видано судовий наказ в порядку ст.116 ГПК України.

03.11.2014р. (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ, звернувся із заявою (вх.№20165 від 06.11.2014р.) в порядку ст.117 ГПК України, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Тернопільської області від 29.09.2014р. про витребування нерухомого майна.

Ухвалою суду від 17.11.2014р., в порядку ст.117 ГПК України, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс" прийнято до розгляду та призначено судове засідання по її розгляду на 27.11.2014р.; зобов'язано учасників судового процесу подати додаткові матеріали для розгляду заяви.

Уповноважений представник заявника в судове засідання не з'явився. Натомість, засобами електронного зв'язку заявив клопотання про розгляд заяви без їхньої участі по причині неможливості прибути до господарського суду Тернопільської області, у зв'язку із стислими строками між датою отримання (25.11.2014р.) ухвали про призначення заяви до розгляду та датою проведення судового засідання (27.11.2014р.). Крім того, згідно поданого клопотання представником наведено додаткові обґрунтування поданої заяви та зазначено, що відповідно до резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. у відповідача по справі №921/329/14-г/17 витребувано нерухоме майно за реєстраційним номером 21303784, власником якого ТОВ "Даарія Плюс" не являється, тому заявник вважає, що у товариства відсутній обов'язок повертати Товариству з обмеженою відповідальністю "Женева" нерухоме майно за реєстраційним номером 21303784. Звертає увагу, що державний виконавець в силу Закону України "Про виконавче провадження" не уповноважений здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно за стягувачем. З цих підстав та з огляду на невірну адресу заявника, вважає, що наказ місцевого суду від 29.09.2014р. слід визнати таким, що не підлягає до виконання згідно положень ст.117 ГПК України.

Представником стягувача письмових заперечень на заяву ТОВ "Даарія Плюс" не подано. В судовому засіданні 27.11.2014р. представник товариства заперечує заяву, посилаючись на те, що місцевим судом на виконання постанови суду апеляційної інстанції 29.09.2014р. видано відповідний судовий наказ, який за своїм змістом відтворює повністю резолютивну частину постанови апеляційного суду, що відповідає вимогам, що ставляться до виконавчого документу, згідно ст.18 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, у резолютивній частині даної постанови вказано реєстраційний номер нерухомого майна, що міститься у витязі про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, котрий знаходиться в матеріалах справи. Разом з тим, представник зазначив, що порядок виконання рішень суду встановлено господарським процесуальним законодавством, Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р. Щодо зазначення поштової адреси боржника у виконавчому документі, то представник товариства підтвердила, що фактично ТОВ "Даарія Плюс" знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Маршала Тимошенка, 9. За даних обставин представник стягувача вважає, що підстави, передбачені статтею 117 ГПК України для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Відповідно до правил, встановлених ч.3 ст.117 ГПК України, неявка боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши подану боржником заяву, оцінивши додані до неї та додатково подані матеріали за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника стягувача, господарський суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви ТОВ "Даарія Плюс". При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал та постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно якої судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.115 ГПК України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За змістом статей 116, 117 ГПК України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно статті 105 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

В силу того, що наказ господарського суду є виконавчим документом, його зміст має відповідати приписам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, у наказі господарського суду, згідно частини 1 статті 117 ГПК України та ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення; наказ господарського суду відтворює резолютивну частину рішення суду, яка залишається незмінною до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом. Така ж правова позиція знайшла своє відображення у рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013р. за №5-рп/2013 у справі №1-7/2013, котре є обов'язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених норм закону, суд вважає, що виконавчий документ (наказ) повинен відтворювати резолютивну частину рішення, на виконання якого його видано.

Як зазначалося вище та встановлено судом, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014р. У пункті 4 резолютивної частини постанови зазначено: "Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс" (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, код ЄДРПОУ 38699162) нерухоме майно, а саме приміщення подарункового магазину, що розташоване за адресою Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Руська (вул. Леніна), буд. 19, реєстраційний номер згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21303784 та повернути його у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" (м. Київ, вул. Артема, буд. 24 "Б", код ЄДРПОУ 32494233)". Місцевому господарському суду доручено видати відповідний наказ на виконання даної постанови.

З огляду на наведене 29.09.2014р. (після отримання матеріалів справи господарським судом Тернопільської області) було видано накази на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. Із копії судового наказу, що знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що його зміст повністю відповідає резолютивній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р.

В свою чергу, господарським процесуальним законом передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем (ч.2 ст.117 ГПК України).

Відповідно до п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судам звертають увагу на те, що в частині 4 ст.117 ГПК України містяться підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, зокрема у разі: 1) якщо його видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3) з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Отже, Господарським процесуальним кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав для визнання наказу таким, що підлягає виконанню і наведені заявником підстави - відсутні.

Товариство у поданій заяві посилається на те, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс" не належить нерухоме майно: приміщення подарункового магазину, що розташоване за адресою вул.Руська (вул.Леніна), 19 у м.Тернопіль за реєстраційним номером 21303784, відтак у товариства відсутній обов'язок виконувати рішення суду шляхом повернення зазначеного майна у володіння ТОВ "Женева". Серед іншого, товариством зазначається, що нерухоме майно підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Виконання рішення суду про витребування нерухомого майна проводиться шляхом реєстрації права власності на витребуване майно за стягувачем на підставі рішення суду, проте таку реєстрацію державна виконавча служба не може здійснити в силу відсутності відповідних повноважень. Також, заявником зазначено, що у наказі господарського суду зазначено невірну адресу боржника за виконавчим документом, оскільки юридичною адресою товариства є м.Київ, вул. Артема, 24-Б, офіс 20.

Проте, суд не погоджується з такими доводами, виходячи з такого.

Реєстраційний номер нерухомого майна, яке підлягає витребуванню, а саме: 21303784, котрий зазначено апеляційним господарським судому постанові є не помилкою, а підтверджується матеріалами справи, зокрема, Витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за №16932332 серії ССГ №562538 (том 1 а.с.19).

Доводи з приводу відсутності реєстрації права власності на спірне майно за боржником є неспроможними, адже наказ у справі №921/329/14-г/17 від 29.09.2014р. в силу ст.115 ГПК України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами і їх об'єднаннями на всій території України.

Посилання заявника на те, що органи державної виконавчої служби не уповноважені на здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ "Женева" на нерухоме майно: приміщення подарункового магазину за адресою: м.Тернпоіль, вул.Руська (вул.Леніна), 19, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., іншими нормативно-правовими актами, а у разі неможливості виконання рішення суду у встановлені законом спосіб чи порядок державний виконавець має право звернутися до суду в порядку ст.121 ГПК України із заявою про зміну способу та поряду його виконання.

Таким чином, судові рішення підлягають виконанню державною виконавчою службою України.

Щодо невірної адреси боржника, що міститься в наказі суду від 29.09.2014р., то слід зазначити наступне.

При видачі наказу господарським судом Тернопільської області останній керувався змістом резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р.

Судом встановлено, що сторони не зверталися до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про виправлення описки в частині зазначення юридичної адреси боржника, відповідно, у місцевого господарського суду відсутні підстави для внесення відповідних змін до наказу.

Твердження заявника, що оскаржуваний виконавчий документ не містить місцезнаходження юридичної особи боржника не відповідає дійсності.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійснені виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно інформацію від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження, необхідну для проведення виконавчих дій, в тому числі й щодо встановлення фактичного місцезнаходження та юридичної адреси боржника за виконавчим провадженням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наказ господарського суду від 29.09.2014р., виданий правомірно на виконання п.4 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р., оскільки за своїм змістом відповідає вимогам, встановленим для виконавчого документа згідно статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Передбачені ст.117 ГПК України підстави для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, заявником не підтверджено документально згідно ст.ст.33, 34 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86, 117 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ, без номера та без дати (вх.№20165) про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду від 29.09.2014р. у справі 921/329/14-г/17, відмовити.

2. Копію ухвали направити: Товариству з обмеженою відповідальністю "Женева", м.Київ, вул.Артема, 24-Б; Товариству з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ, вул.Артема, 24-Б, офіс 20.

Суддя Н.О. Андрусик