Ухвала

від 04.11.2014 по справі 826/100/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/39876/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року

у справі №826/100/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі-Україна» (надалі - ТОВ «Беррі-Україна»)

до Київської регіональної митниці

про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання неправомірними дій Київської регіональної митниці під час складання податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 10.12.2012р. №275, №276 та визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 10.12.2012р. №275 та №276.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України та на підставі наказу від 01.11.2012р. №1088 про проведення невиїзної документальної перевірки Київською регіональною митницею у період з 05.11.2012р. по 09.11.2012р. відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Беррі-Україна» законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товарів «покриття для підлоги з ДВП» та «плінтус з ДВП ламінований» за вантажними митними деклараціями: від 01.02.2011 №100140004/2011/398737, від 04.03.2011 №100140004/2011/399981, від 11.03.2011 №100140004/2011/400114, від 07.04.2011 №100140004/2011/401164, від 20.04.2011 №100140000/2011/401614, від 05.05.2011 №100140000/2011/402119, від 06.06.2011 №100200000/2011/403314, від 30.06.2011 №100200000/2011/281009, від 19.07.2011 №209000012/2011/014270, за результатами якої складено акт від 16.11.2012р. №н/71/12/100000000/36563792.

На підставі вказаного акту Київською регіональною митницею було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.12.2010р. №276, яким позивачу за порушення абз.10 ст.267 Митного кодексу України від 11.07.2002р., ст.190 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 268658,28грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №275 від 10.12.2012р., яким позивачу за порушення абз.10 ст.267 Митного кодексу України від 11.07.2002р. було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 462,72,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивач діяв з умислом на приховування достовірної інформації про митну вартість товару, з метою заниження його митної вартості та, як наслідок, зменшенням сум мита і податку на додану вартість; реалізував свій умисел шляхом подання неповних та недостовірних відомостей щодо митної вартості товару і це призвело до сплати мита та податку на додану вартість у неповному обсязі, а отже, невиїзна документальна перевірка була проведена на законних підставах, а податкові повідомлення форми «Р» за №№276, 275 від 10.12.2012 року винесено Київською регіональною митницею правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними у зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи з огляду на наступне.

Спростовуючи висновки відповідача, про отримання ним доказів від митних органів Королівства Бельгії на підтвердження заниженої митної вартості товарів отриманих позивачем, позивач зазначив про необхідність легалізації або проставлення апостиля на листах іноземних митних органів, експортних деклараціях країн - експортерів, інвойсах іноземних юридичних осіб.

Між тим, ст.19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, у ч.2 ст.71 КАС України зазначається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.5 Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 09.06.1977р. будь-які документи, що надаються або отримуються згідно з цією Конвенцією використовуються лише для цілей, визначених цією Конвенцією, включаючи використання під час судового або адміністративного розгляду.

Додатком V даної конвенції передбачено, що за запитом митної адміністрації однієї Договірної Сторони митна адміністрація іншої Договірної Сторони, у відповідності з чинними на її території законодавством та правилами, проводить розслідування з метою отримання свідчень щодо порушення митного законодавства, яке розслідується на території запитуючої Договірної Сторони, і отримує інформацію від осіб, які можуть мати відношення до здійснення порушення митного законодавства, а також від свідків та експертів, і передає результати розслідування разом з документами та іншими свідченнями митній адміністрації запитуючої Договірної Сторони.

Крім того, 01.07.2002р. Україна безпосередньо з Королівством Бельгії підписала Угоду про взаємну адміністративну допомогу в митних справах між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія. Дана угода була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1364 (дата набрання чинності для України 01.08.2007р.).

Надані документи були засвідчені відповідними органами Королівством Бельгії.

Згідно ст.2 даної Угоди договірні сторони домовляються подавати одна одній допомогу в рамках цієї Угоди при посередництві їх митних адміністрацій з метою відвернення, розслідування та припинення будь-якого порушення митного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.3 вищезазначеної Угоди на запит, запитувана адміністрація надає будь-яку інформацію щодо законодавства та національних митних процедур, яка може бути необхідна для проведення розслідування порушення митного законодавства.

Статтею 5 даної угоди передбачено, що на запит, запитувана адміністрація надає інформацію та дані та виконує спеціальний нагляд за особами, відносно яких Договірна сторона, що запитує, має підстави вважати, що вони здійснили чи можуть здійснити порушення митного законодавства.

З аналізу вищезазначених положень Угоди судами вірно зазначено, що ч.2 ст.3 Угоди про взаємну адміністративну допомогу в митних справах між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія від 01.07.2002р., на яку посилається позивач, передбачено окремі види інформації, яка може надаватися митною адміністрацією однієї з договірних сторін в порядку виконання запиту, однак такі види інформації не є виключними.

За змістом ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, оскаржувані рішення не відповідають вказаним вимогам.

Основними принципами адміністративного судочинства, зокрема, є: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (ст.7 КАС України).

Як свідчать матеріали справи, у суді першої інстанції відповідачем було долучено до матеріалів справи копії документів, що були взяті ним до уваги, при прийнятті оскаржуваних рішень та використовувались під час проведення невиїзної документальної перевірки дотримання ТОВ «Беррі-Україна» вимог законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товарів «покриття для підлоги з ДВП» та «плінтус з ДВП ламінований» (а.с.53-142 т.1).

Однак, при дослідженні матеріалів справи судом касаційної інстанції було виявлено ряд документів без офіційного перекладу, які були складені іноземною мовою та отримані від митних органів Королівства Бельгії на запит про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України товару на адресу ТОВ «БЕРРІ-Україна» (а.с.40-44, 47-142 т.1).

Окрім того, суд касаційної інстанції не бере до уваги наявний в матеріалах справи вільний переклад (копія), який здійснений формально та не розкриває зміст наданих митним органом Королівства Бельгії документів, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки такий переклад не може вважатись належним та допустимим доказами у розумінні КАС України (а.с.45-46 т.1).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАС України).

У відповідності до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами ч.1 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Додатково слід зазначити, що вказівка на будь-які інші письмові записи у визначенні письмових доказів означає, що перелік різновидів письмових доказів є невичерпним і не може тлумачитися звужено. Письмовим доказом можуть бути визнані будь-які записи, які містять інформацію про обставини у справі у вигляді літер, чисел чи інших знаків, схем тощо.

Враховуючи, що отримані відповідачем документи від митного органу Королівства Бельгії стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а також останні містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Крім того, під час нового розгулу справи судами попередніх інстанції слід врахувати практику зазначену у постанові Верховного суду України від 20.02.2012р. (справа №21-390а-11), якою визначено, що визначення податкових зобов'язань контролюючим органом і, як наслідок, звільнення (у цьому випадку) платника податку від відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання не застосовується для визначення обов'язкових платежів під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, у більшості випадків визначає декларант, а не контролюючий орган. Зокрема, відповідно до статті 273 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267- 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Резервний метод визначення митної вартості може застосовуватися безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов'язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання.

Це правило не може бути застосовано у разі коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» контролюючий орган вищого рівня (у такому випадку) може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня.

Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

За таких обставин, судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі-Україна» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов