Постанова

від 10.02.2015 по справі 826/100/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 10 лютого 2015 року           письмове провадження           № 826/100/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі-Україна» до Київської міжрегіональної митниці ДФС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, визнання неправомірними дій , ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Беррі-Україна» (далі– позивач, ТОВ «Беррі-Україна») з позовом до Київської регіональної митниці (далі – відповідач), в якому просить суд визнати неправомірними дії Київської регіональної митниці під час складання податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року №275 та №276 та визнати недійсними (скасувати) податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №275 та №276. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 у справі № 826/100/13-а, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 24.11.2014 на підставі «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах» справу передано на розгляд головуючому судді Арсірію Р.О. Ухвалою суду від 27.11.2014 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 22.01.2015. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними рішеннями відповідач безпідставно нарахував податкові зобов'язання по податку на додану вартість та ввізного мита. Як зазначав позивач, вказані рішення митниці ґрунтуються на документах, отриманих від митного органу Королівства Бельгії, які не легалізовані консульськими установами в Королівстві Бельгії та Україні, з чого випливає, на думку позивача, неможливість використання таких документів як доказів заниження ТОВ «Беррі-Україна» митної вартості імпортованих товарів. З огляду на вищевказане позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Судом протокольно замінено неналежного відповідача на Київську міжрегіональну митницю ДФС. Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України та на підставі наказу від 01.11.2012 № 1088 про проведення невиїзної документальної перевірки Київською регіональною митницею в період з 05.11.2012 по 09.11.2012 проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Беррі-Україна» законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товарів «покриття для підлоги з ДВП» та «плінтус з ДВП ламінований» за вантажними митними деклараціями: від 01.02.2011 №100140004/2011/398737, від 04.03.2011 №100140004/2011/399981, від 11.03.2011 №100140004/2011/400114, від 07.04.2011 №100140004/2011/401164, від 20.04.2011 №100140000/2011/401614, від 05.05.2011 №100140000/2011/402119, від 06.06.2011 №100200000/2011/403314, від 30.06.2011 №100200000/2011/281009, від 19.07.2011 №209000012/2011/014270, за результатами якої складено акт від 16.11.2012р. №н/71/12/100000000/36563792. На підставі вказаного акту Київською регіональною митницею було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.12.2010 №276, яким позивачу за порушення абз.10 ст.267 Митного кодексу України від 11.07.2002, ст.190 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 268658,28грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №275 від 10.12.2012, яким позивачу за порушення абз.10 ст.267 Митного кодексу України від 11.07.2002 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 46272,00грн. Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень став висновок митного органу про те, що позивач діяв з умислом на приховування достовірної інформації про митну вартість товару, з метою заниження його митної вартості та, як наслідок, зменшенням сум мита і податку на додану вартість; реалізував свій умисел шляхом подання неповних та недостовірних відомостей щодо митної вартості товару і це призвело до сплати мита та податку на додану вартість у неповному обсязі. Зазначений висновок ґрунтується на інформації, що отримана відповідачем в документальному вигляді від митних органів Королівства Бельгії. На спростовання висновків відповідача, про отримання ним доказів від митних органів Королівства Бельгії на підтвердження заниженої митної вартості товарів отриманих позивачем, позивач зазначає про необхідність легалізації або проставлення апостиля на листах іноземних митних органів, експортних деклараціях країн – експортерів, інвойсах іноземних юридичних осіб. Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 5 Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 09.06.1977 будь-які документи, що надаються або отримуються згідно з цією Конвенцією використовуються лише для цілей, визначених цією Конвенцією, включаючи використання під час судового або адміністративного розгляду. Додатком V даної конвенції передбачено, що за запитом митної адміністрації однієї Договірної Сторони митна адміністрація іншої Договірної Сторони, у відповідності з чинними на її території законодавством та правилами, проводить розслідування з метою отримання свідчень щодо порушення митного законодавства, яке розслідується на території запитуючої Договірної Сторони, і отримує інформацію від осіб, які можуть мати відношення до здійснення порушення митного законодавства, а також від свідків та експертів, і передає результати розслідування разом з документами та іншими свідченнями митній адміністрації запитуючої Договірної Сторони. Крім того, 01.07.2002 Україна безпосередньо з Королівством Бельгії підписала Угоду про взаємну адміністративну допомогу в митних справах між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія. Дана угода була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1364 (дата набрання чинності для України 01.08.2007). Надані документи були засвідчені відповідними органами Королівством Бельгії, що сторонами не заперечується. Згідно ст. 2 даної Угоди договірні сторони домовляються подавати одна одній допомогу в рамках цієї Угоди при посередництві їх митних адміністрацій з метою відвернення, розслідування та припинення будь-якого порушення митного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.3 вищезазначеної Угоди на запит, запитувана адміністрація надає будь-яку інформацію щодо законодавства та національних митних процедур, яка може бути необхідна для проведення розслідування порушення митного законодавства. Статтею 5 даної угоди передбачено, що на запит, запитувана адміністрація надає інформацію та дані та виконує спеціальний нагляд за особами, відносно яких Договірна сторона, що запитує, має підстави вважати, що вони здійснили чи можуть здійснити порушення митного законодавства. З аналізу вищезазначених положень Угоди слідує, що ч. 2 ст. 3 Угоди про взаємну адміністративну допомогу в митних справах між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія від 01.07.2002, передбачено окремі види інформації, яка може надаватися митною адміністрацією однієї з договірних сторін в порядку виконання запиту, однак такі види інформації не є виключними. До матеріалів справи відповідачем долучено копії документів, що були взяті ним до уваги, при прийнятті оскаржуваних рішень та використовувались під час проведення невиїзної документальної перевірки дотримання ТОВ «Беррі-Україна» вимог законодавства з питань державної митної справи при декларуванні товарів «покриття для підлоги з ДВП» та «плінтус з ДВП ламінований» (а.с.53-142 Том І). Однак, ряд отриманих відповідачем від митних органів Королівства Бельгії на запит про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України товару ТОВ «Беррі-Україна» документів, складений іноземною мовою та не має офіційного перекладу (а.с. 40-44, 47-142 Том І). З метою з'ясування всіх обставин по справі, Окружний адміністративний суд міста Києва листом № 826/100/13-а/1159/15 від 23.01.2015 запропонував відповідачу надати до матеріалів справи офіційний переклад документів, що були використані під час проведення перевірки, до 30.01.2015. Листом від 29.01.2015 відповідач повідомив суд про те, що переклади документів, використаних під час проведення перевірки, будуть надані найближчим часом. Однак, станом на 09.02.2015 документів до Окружного адміністративного суду міста Києва надано не було. Суд відхиляє наявний в матеріалах справи вільний переклад (копія), який здійснений формально та не розкриває зміст наданих митним органом Королівства Бельгії документів, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, оскільки такий переклад не може вважатись належним та допустимим доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.45-46 т.1). За таких обставин, суд дійшов переконання, що наявні в матеріалах справи документи без офіційного перекладу не є належними доказами правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень. Зворотного відповідачем не доведено. Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд враховує практику, зазначену у постанові Верховного суду України від 20.02.2012р. (справа №21-390а-11), якою визначено, що визначення податкових зобов'язань контролюючим органом і, як наслідок, звільнення (у цьому випадку) платника податку від відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання не застосовується для визначення обов'язкових платежів під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, у більшості випадків визначає декларант, а не контролюючий орган. Зокрема, відповідно до статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267– 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Резервний метод визначення митної вартості може застосовуватися безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов'язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання. Це правило не може бути застосовано у разі коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» контролюючий орган вищого рівня (у такому випадку) може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня. Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. Враховуючи зазначене, за відсутності, в даному випадку, обставин, коли внаслідок службової перевірки або розгляду кримінальної справи компетентним органом було б встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірних ППР, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 10.12.2010 № 276, № 275 підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірними дій Київської регіональної митниці під час складання податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне. Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. У цьому випадку безпосереднє складання Київською регіональною митницею податкових повідомлень-рішень є правом контролюючого органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскільки за результатами перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення, які в рамках даної справи визнані протиправними та скасовані, то позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити частково. 2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Київської регіональної митниці форми «Р» від 10.12.2010 № 276, № 275.      3.   В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4.          Судові витрати в сумі 2194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 92 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі-Україна» за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці ДФС. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій