Постанова

від 15.07.2009 по справі 12/535

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/535

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" липня 2009 р.                                                           Справа № 12/535

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Будішевської Л.О.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Бугирі Ю.Г. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестерчук А.П. (довіреність №196/10 від 26.12.2008р.),

від відповідача: Медвецький О.П. (довіреність №1172/19 від 01.04.2009р.),

                            Хомчук В.А. (довіреність №11/-19 від 05.01.2009р.),

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ      

на рішення господарського суду Житомирської області

від "12" травня 2009 р. у справі № 12/535 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ   

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", м.Житомир  

про стягнення 12706819,65грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.05.2009р. у справі №12/535 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", м.Житомир про стягнення 12706819,65грн. задоволено частково.

Зменшено розмір пені.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 1024991,69грн. основного боргу, 196009,14грн. пені, 1069726,96грн. інфляційних нарахувань, 133136,77грн. 3% річних, 19197,08грн. витрат по сплаті держмита та 88,83грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 6358129,11грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

В стягненні 3072502,00грн. основного боргу, 60783,57грн. пені та 7503,84грн. 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині зменшення пені, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що відповідачем не було надано суду жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин для зменшення пені, а тому, на думку скаржника, у суду не було підстав зменшувати розмір нарахованої пені, чим порушено ст.ст.43,83 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Житомирської області незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати в частині зменшення пені та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги ДК "Газ України" в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі та відшкодувати за рахунок відповідача витрати пов'язані зі сплатою державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Представники відповідача заперечили проти апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення 12706819,65грн.,  з яких: 10455622,80грн. - сума основного боргу, 1040829,28грн. - пеня, 1069726,96грн. - інфляційні нарахування та 140640,61грн. - 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2008 року між ВАТ "Житомиргаз" та ДК "Газ України" був укладений договір  на постачання природного газу №06/08-2717, згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом 2008р. для нормованих втрат природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу  до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з п.п. 6.1,6.2. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України; в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, передавши відповідачу протягом 2008 року природний газ в об'ємі 14039,295тис. м куб на загальну суму 22187931,28грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в сумі  11732308,48грн.

На момент звернення з позовом до суду основна заборгованість відповідача за розрахунками позивача становила 10455622,80грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір №06/08-2717 від 25.03.2008р.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо оплати на день звернення з позовом до суду виконав частково, заборгувавши позивачу 7383120,80грн., враховуючи 3072502,00грн., які одержано банком 02.03.2009р. за платіжним дорученням №6 від 26.02.2009р. Отже, оскільки сплату коштів за вказаним платіжним дорученням було здійснено до звернення з позовом до суду та не було враховано позивачем при обрахуванні суми основного боргу, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в стягненні 3072502,00грн. як таких, що заявлені до стягнення безпідставно.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач провів додаткові розрахунки на суму 6358129,11грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.04.2009р. та від 29.04.2009р. Отже, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1024991,69грн., яку правомірно стягнуто з відповідача.

Слід зазначити, що відповідач не заперечує факту наявності заборгованості за договором.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті боргу в повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційних нарахувань.

Згідно з розрахунком позивача, відповідно до п.п.6.2,6.3 договору позивачем відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну оплату за спожитий газ за період з 01.10.2008р. по 01.04.2009р. в розмірі 1040829,28грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, враховуючи фактичну заборгованість відповідача на день звернення позивача з позовом до суду, судом першої інстанції зроблено обгрунтований розрахунок суми пені, яка становить 980045,71грн., а в стягненні 60783,57грн. пені правомірно відмовлено, оскільки її нараховано безпідставно.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач на виконання умов договору №06/08-271 від 25.03.2008р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 22187931,28грн. На день звернення з позовом  до суду відповідач виконав грошове зобов'язання на суму 14804810,48грн., крім того під час розгляду справи провів додаткові розрахунки на суму 6358129,11грн., що свідчить про високий ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Оцінивши дані обставини, місцевий господарський суд, з чим погоджується і колегія суддів,  зменшив розмір пені до 196009,14грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також три проценти   річних   з  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений законом  або договором.

Згідно з розрахунком позивача сума інфляційних за прострочення платежу за період з травня 2008 року по лютий 2009 року становить 1069726,96 грн., а 3% річних за період з 11.05.2008р. по 01.04.2009р. становить 140640,61грн.

Розрахунок інфляційних в сумі 1069726,96грн. відповідає вимогам законодавства.

Однак, з урахуванням фактичної заборгованості відповідача на день звернення з позовом до суду, судом першої інстанції зроблено перерахунок 3% річних, які за підрахунками суду становлять 133136,77грн.

Колегія суддів вважає розрахунок суду першої інстанції обгрунтованим.

В стягненні 7503,84грн. 3% річних судом правомірно відмовлено, як безпідставно нарахованих.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1069726,96грн. інфляційних та 133136,77грн. 3% річних.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються  на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2009р. у справі №12/535 слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і обставинам справи, а подану позивачем апеляційну скаргу з вимогою його скасування – без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 12 травня 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ - без задоволення.

2. Справу №12/535 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Будішевська Л.О.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд