Постанова

від 22.03.2011 по справі 12/439

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2011 року 11:56 № 12/439

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., суддів: Каракашьяна С.К., Кузьменка В.А., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до відповідача 1Державного комітету України по земельних ресурсах відповідача 2Києво-Святошинського районного управління земельних ресурсів відповідача 3ОСОБА_2 комітету Боярської міської ради народних депутатів третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТовариство з обмеженою відповідальністю «Лаком» про визнання дій протиправними та зобов'язанням вчинити певні діїза участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_3

від відповідача 1 -ОСОБА_4

від відповідача 2 - не з'явився

від відповідача 3 - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_1С.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного комітету України по земельних ресурсах (далі по тексту - відповідач 1, Держкомзем України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаком»(далі -третя особа, ТОВ «Лаком») про визнання протиправними дій, які пов'язані з узгодженням та виготовленням технічної документації, та зобов'язання провести належним чином та на підставі правовстановлюючої документації встановлення меж земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Боярка, Садівницьке товариство В«ЛокомотивВ» ділянка № 35 по вул. Підлісна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2008р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 25.11.2008р.

Судове засідання, призначене на 25.11.2008р., судом відкладалось в зв'язку з причинами організаційного характеру.

У судове засідання 11.03.2009р. з'явився представник позивача. Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили, в зв'язку з чим розгляд справи судом відкладався на 20.05.2009р.

У судовому засіданні 20.05.2009р. представником позивача заявлено клопотання про направлення запиту щодо місцезнаходження третьої особи в зв'язку з його зміною останнім. Розгляд справи судом відкладався на 15.07.2009р.

В судовому засіданні представником позивача повторно заявлено клопотання про направлення запиту щодо місця реєстрації та знаходження третьої особи. Представник відповідача підтримав заявлене клопотання, в зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 09.09.2009р.

Судове засідання, призначене на 09.09.2009р., судом відкладалось на 13.10.2009р. за клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010р. справу прийнято до провадження суддею Савченко А.І. у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Окружного адміністративного суду міста Києва Цвіркуна Ю.І. та призначено її до розгляду на 17.02.2010р.

За клопотання представника позивача від 08.02.2010р. розгляд справи судом відкладався на 22.03.2010р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2010р. зупинено провадження у справі №12/439 до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Голови Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 143 Конституції України, пунктів В«аВ» , В«бВ» , В«вВ» , В«гВ» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.11.2010р.

У судове засідання, призначене на 01.11.2010р., позивач та третя сторона не з'явились, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим суд відклав розгляд даної справи на 29.11.2010р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.12.2010р.

03.12.2010р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про витребування доказів.

06.12.2010р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій остання визначила ОСОБА_2 комітет Боярської міської ради народних депутатів в якості відповідача 2, ОСОБА_5 в якості третьої особи без самостійних вимог та просила визнати протиправними дії Державного комітету України по земельних ресурсах (відповідача 1), які пов'язані з узгодженням та виготовленням технічної документації, зобов'язати провести належним чином та на підставі правовстановлюючої документації встановлення меж земельної ділянки за адресою: м. Боярка, Садівницьке товариство «Локомотив», ділянка № 35 по вулиці Підлісна, визнати державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 нечинними.

Судове засідання, призначене на 06.12.2010р., не відбулося.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2010р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В судовому засіданні, призначеному на 17.01.2011р., оголошувалась перерва до 24.01.2011р. в зв'язку з залученням у якості другого відповідача ОСОБА_2 комітету Боярської міської ради народних депутатів.

24.01.2011р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог, в якій остання просила визнати протиправними дії Державного комітету України по земельних ресурсах (відповідача 1), які пов'язані з узгодженням та виготовленням технічної документації, зобов'язати провести належним чином та на підставі правовстановлюючої документації встановлення меж земельної ділянки за адресою: м. Боярка, Садівницьке товариство «Локомотив», ділянка № 35 по вулиці Підлісна, визнати нечинним рішення ОСОБА_2 комітету Боярської міської Ради народних депутатів (відповідача 2) від 25.12.1995р. №469/30 про затвердження технічної документації та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.08.1996р. №3143/978 на ім'я ОСОБА_1 та скасувати його. А також, виключила гр. ОСОБА_5 з числа третіх осіб без самостійних вимог.

Судове засідання, призначене на 24.01.2011р., судом відкладалось на 03.02.2011р.

03.02.2011р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог, в якій остання визначила ОСОБА_6 районне управління земельних ресурсів в якості відповідача 2, ОСОБА_2 комітет Боярської міської ради народних депутатів в якості відповідача 3 та просила суд: визнати протиправними дії відповідача 1 -Державного комітету України по земельних ресурсах та відповідача 2 -Києво-Святошинського районного управління земельних ресурсів, пов'язані з узгодженням та виготовленням технічної документації за адресою: м. Боярка, Садівницьке товариство «Локомотив», ділянка №35 по вулиці Підлісна; зобов'язати відповідача 1 -Державний комітет України по земельних ресурсах провести належним чином та на підставі правовстановлюючої документації встановлення меж земельної ділянки за адресою: м. Боярка, Садівницьке товариство «Локомотив», ділянка №35 по вулиці Підлісна; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 3 - ОСОБА_2 комітету Боярської міської ради народних депутатів від 25.12.1995р.

В судове засідання, призначене на 03.02.2011р., жодна зі сторін не з'явилась, в зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд справи на 28.02.2011р.

Розгляд справи судом відкладався на 22.03.2011р. в зв'язку з залученням у якості третього відповідача ОСОБА_6 районне управління земельних ресурсів.

В судовому засіданні 22.03.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, які викладені в заяві про збільшення позовних вимог від 03.02.2011р.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідач 2 та 3, а також третя особа відзиву на позов не надали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Садівницьке товариство «Локомотив»(далі по тексту - СТ «Локомотив») виникло внаслідок виділення Боярською міською радою локомотивному депо 1,9 га землі, про що свідчить витяг з протоколу виконкому Боярської міської ради від 11.05.1966р. № 10-А. Згідно зі статутом СТ «Локомотив»від 07.04.1999р., за кожним із членів товариства була закріплена земельна ділянка площею 0,05 га, розміром 17х30. Членом вказаного садівницького товариства був батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7, якому виділена земельна ділянка під №35 по вул. Підлісна в м. Боярка. Після його смерті вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_1 згідно з протоколом №37 від 23.06.1993р. спільного засідання адміністрації та президіуму профкому локомотивного депо Київ-Пасажирський.

На підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради народних депутатів від 25.12.1995р. за №469/30 ОСОБА_1 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0495 га, яка розташована на території Садівницького товариства «Локомотив»у м. Боярка. Право приватної власності на вказану земельну ділянку належить позивачці на підставі державного акта серії КВ від 07.08.1996р. за №3143/978.

Згідно з актом прийому-здачі робіт від 29.07.1995р. за договором №80, укладеним між СТ «Локомотив»та ТОВ «Лаком»11.07.1995р., останнім були проведені інженерно-геодезичні вишукування для інвентаризації земельних ділянок Садівницького товариства.

Згідно з актом від 16.07.1995р. встановлені та погоджені межі землекористування земельною ділянкою №35, вказаний акт підписаний представником ТОВ «Лаком»та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Однак, згідно з висновком №4689 від 18.06.2007р. судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №2-1129/07 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (копія в матеріалах справи), підписи ОСОБА_1 на акті про встановлення та погодження меж землекористування земельними ділянками № № 33, 35 та 37 зроблено іншою особою (іншими особами).

Позивачка зазначає про те, що лише у 2006 році, після пред'явлення до неї позову гр. ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, вона дізналася про проведені роботи кадастровою організацією щодо встановлення меж земельних ділянок між сусідами. ОСОБА_1 вказує на те, що в процесі виготовлення технічної документації, Держкомзем України делегував свої повноваження третій особі -ТОВ «Лаком», яке виконувало роботи по встановленню меж земельної ділянки. Неналежне виконання своїх обов'язків відповідачем в частині делегування своїх повноважень, потягнуло за собою внесення до технічної документації недостовірних даних про розмір земельної ділянки, яка була передана позивачці у власність. А також вказує на те, що ОСОБА_2 комітет Боярської міської Ради народних депутатів на засіданні 25.12.1995р. затвердив технічну документацію про передачу у власність земельної ділянки позивачці, межі якої були змінені у спосіб, що суперечить закону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як встановлює стаття 15 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить:

а) внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;

б) координація робіт з проведення земельної реформи;

в) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;

г) ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;

ґ) здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;

д) здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів;

е) розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин;

є) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель;

ж) здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин;

з) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000р. № 970/2000 (далі по тексту - Положення від 14.08.2000р. № 970/2000), Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Серед інших, покладених на відповідача завдань, згідно з пунктом 4 Положення від 14.08.2000р. № 970/2000, Держкомзем України організовує в установленому порядку землевпорядні роботи (п.п.12).

Як встановлює пункт 1 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1996р. № 340/96 (далі по тексту - Положення від 13.05.1996р. №340/96) (чинне на час виникнення спірних правовідносин), Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем) є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, і входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем реалізує державну політику в галузі земельних відносин, проводить земельну реформу.

Держкомзем у межах своєї компетенції здійснює державне управління земельними ресурсами, спрямовує діяльність підпорядкованих йому державних органів земельних ресурсів з проведення земельної реформи, забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів.

Тобто, дана норма вказує лише на організацію роботи по проведенню землевпорядних робіт, а не виконання цих робіт безпосередньо Державним комітетом України по земельних ресурсах, як центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ЗК України), до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (ч.1); реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі (ч. 2); ведення земельно-кадастрової документації (ч.5); погодження проектів землеустрою (ч.6); припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною (ч.9); вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції (ч.12); вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції (ч.13).

Нормою статті 15 ЗК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.

Згідно зі статтею 99 ЗК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень Рад народних депутатів щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Основні положення землеустрою визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 101 ЗК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями за рахунок коштів державного, республіканського (Республіки Крим) і місцевих бюджетів.

Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може провадитися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та іншими землевпорядними організаціями .

Відповідно до частини 2 статті 102 ЗК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), проекти утворення нових землеволодінь і землекористувань після погодження із заінтересованими власниками землі та землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Закон України «Про землеустрій»від 22.05.2003р. №858-IV визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, землеустрій -це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Положення статей 25 та 26 Закону України «Про землеустрій»визначають, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Одним із видів якої є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі . Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Як вже зазначалося судом, між Садівницьким товариством «Локомотив»та ТОВ «Лаком»був укладений договір №80 від 11.07.1995р. про проведення інженерно-геодезичних вишукувань для інвентаризації земельних ділянок Садівницького товариства.

Земельна ділянка у розмірі 1,9 га була виділена локомотивному депо Боярською міською радою, згідно з протоколом виконкому Боярської міської ради від 11.05.1966р. за №10-А. В подальшому на цій ділянці створене Садівницьке товариство «Локомотив», свідоцтво про державну реєстрацію від 11.06.1999р. за №2371, видане ОСОБА_6 районною державною адміністрацією Київської області.

На підставі заяви ОСОБА_1 та Технічного звіту по встановленню меж землекористування Боярською міською радою народних депутатів було прийняте рішення від 25.12.1995 р. за №469/30 про безкоштовну передачу земельної ділянки площею 495 кв.м та видачу позивачці Державного акта на право приватної власності на землю. Державний акт серії КВ від 07.08.1996р. за №3143/978 містить план зовнішніх меж земельної ділянки.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Таким чином, оскільки колегією суддів було встановлено, що відповідач не надавав делегованих повноважень розробнику землевпорядної документації на її розробку та встановлення меж земельної ділянки в натурі, оскільки таке право надано іншим організаціям, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, в силу закону, тому відповідач не може нести відповідальність за дії інших суб'єктів господарювання.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010, положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Позивачка в заяві про збільшення позовних вимог від 06.12.2010р. посилається на те, що Указом Президента України «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг»від 03.07.2009р. за № 508/2009 визначено, що державою на підставі відповідної ліцензії делеговані державні адміністративні повноваження юридичним особам, що отримали ліцензії.

Колегія суддів з даним твердженням не погоджується з огляду на те, що:

по-перше: правовідносини щодо отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку відбувалися в 1995-1996 р.р., а Указ Президента України «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг»прийнятий 03.07.2009р. за № 508/2009.

Окрім того, ОСОБА_1 в заяві про збільшення позовних вимог від 03.02.2011р., посилається на Положення «Про Державний комітет України по земельних ресурсах», яке було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. №224, яке на момент виникнення правовідносин, також, не було прийняте.

Отже, норми вищезазначених нормативних актів не можуть розповсюджуватися на вказані правовідносини в силу статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;

по-друге, на момент укладення договору №80 між Садівницьким товариством «Локомотив»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаком»11.07.1995р., Товариством про проведення інженерно-геодезичних вишукувань для інвентаризації земельних ділянок Садівницького товариства, діяли норми Закону України «Про підприємництво»від 07.02.1991р. № 698-ХІІ (закон втратив чинність з 1 січня 2004 року, крім статті 4 (згідно із Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV), яка на момент вчинення правовідносин була викладена в наступній редакції: без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом, не може здійснюватись виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та кадастрових зйомок. Дозвіл (ліцензія) на здійснення підприємницької діяльності видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом у строк не більш як за 30 днів з дня одержання заяви.

Таким чином, оскільки відповідач 1 не видавав ліцензій ТОВ «Лаком»на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, а тому не може відповідати за дії юридичної особи, яка здійснювала заміри та встановлення меж земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки позивачки.

В обґрунтування своїх позовних вимог в частині порушень допущених відповідачем 1 позивачка посилається на «Технічні вказівки щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах», які були затверджені першим заступником Голови Держкомзему України ОСОБА_11 від 18.05.1998р.

Як зазначено в пункті 1.1 вказаного акта, технічні вказівки щодо визначення меж земельних ділянок спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб у населених пунктах (далі - Технічні вказівки) розроблені в розвиток основних положень кадастрового землеустрою, є складовою системи нормативно-методичних матеріалів по виконанню робіт із землеустрою в населених пунктах і спрямовані на формування об'єктів земельної власності через встановлення правового статусу земельних ділянок .

Судом встановлено, що даний акт не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, як це передбачено пунктом 1 Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992р. №493/92, згідно з яким з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації, не оприлюднений в офіційних друкованих засобах, як це визначено Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»від 10.06.1997 р. № 503/97. Тобто, даний акт є внутрішнім документом Держкомзему, який регламентує діяльність відповідача 1.

Як вже зазначалося судом, Державний комітет України по земельних ресурсах є органом, який здійснює державне управління в галузі використання та охорони земель. Чинним законодавством України та законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено безпосереднє виконання, розроблення та виготовлення технічної документації, в тому числі встановлення меж земельної ділянки.

Щодо заявленої позовної вимоги до відповідача 2 -Києво-Святошинського районного управління земельних ресурсів про визнання дій протиправними в частині узгодження та виготовлення технічної документації на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Боярка, Садівницьке товариство «Локомотив», ділянка № 35 по вулиці Підлісна, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 Положення «Про Державний комітет України по земельних ресурсах», яке було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. №224, Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Тобто, відповідач 2 підпорядковується Державному комітету України по земельних ресурсах, та здійснює свої повноваження у межах, визначених Держкомземом, відповідно до свого Положення.

Виготовлення технічної документації ОСОБА_1 відбувалося на підставі технічного звіту по встановленню меж землекористування, яке було виконано іншою юридичною особою (ТОВ «Лаком»), а не відповідачем 2.

Системно проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що Державний комітет України по земельних ресурсах та ОСОБА_6 районне управління земельних ресурсів діяли в межах своїх повноважень, в порядку та в спосіб, передбачений законом і жодним чином не порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 комітету Боярської міської Ради народних депутатів (відповідача 3) від 25.12.1995р. №469/30 про затвердження технічної документації та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.08.1996р. №3143/978 на ім'я ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішення ОСОБА_2 комітету Боярської міської Ради народних депутатів про затвердження технічної документації та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 за № 469/30 було прийняте 25.12.1995р.

Про існування даного рішення ОСОБА_1 було відомо, оскільки на його підставі вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 07.08.1996 р. №3143/978. Окрім того, як неодноразово заявляла позивачка та її представник, про заміри, схеми та узгоджувальні акти меж земельних ділянок між сусідами, ОСОБА_1 стало відомо в 2006 році.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на момент звернення до суду) , адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка не надала належно допустимих доказів щодо звернення її до суду з позовом до ОСОБА_2 комітету Боярської міської Ради народних депутатів про скасування рішення від 25.12.1995р. №469/30 на протязі 2006-2007років. А також, підтвердження того, що державний акт про право власності на земельну ділянку серії КВ №3143/978 від 07.08.1996 р. визнаний частково недійсним.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва 21.04.2008р. з позовом до Державного комітету України по земельних ресурсах, а вимога про визнання протиправним та скасування спірного рішення ОСОБА_2 комітету Боярської міської Ради народних депутатів була заявлена лише 21.01.2011р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення ОСОБА_2 комітету Боярської міської Ради народних депутатів (відповідача 3) від 25.12.1995р. №469/30 про затвердження технічної документації та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача 1, позивач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя А.І. Савченко

Судді В.А.Кузьменко

ОСОБА_12