Постанова

від 08.12.2014 по справі 14/505

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 14/505

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

заявника - Клембет О.М.,

позивача - Штепа О.В.,

відповідача - Войтенко Д.М.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцького міського споживчого товариства (вх.№3259П/1-38) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2006 року

за позовом Комунального підприємства "Ринок "Ново-Іванівський", м. Кременчук

до Кременчуцької міської ради, м. Кременчук

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Кременчук

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КП "Ринок "Ново-Іванівський", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд визнати право власності на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Бойка, 7, а саме: одноповерхову будівлю, загальною площею 349,1 кв.м., вартістю 252000 грн.; торгівельні металеві павільйони з прозорою синтетичною покрівлею в кількості 29 шт., вартістю 286958,81 грн.; цегляну огорожу по периметру ринку, вартістю 23617 грн.; цегляні криті столи, вартістю 8715 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2006 р. по справі №14/505 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено.

Визнано право власності Комунального підприємства "Ринок "Ново - Іванівський", на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Бойка, 7, а саме:

- одноповерхову будівлю загальною площею 349,1 кв. м. вартістю 252000 грн.;

- торгівельні металеві павільйони з прозорою синтетичною покрівлею в кількості 29 шт., вартістю 286958,81 грн.;

- цегляну огорожу по периметру ринку, вартістю 23617 грн.;

- цегляні криті столи, вартістю 8715 грн.;

Зобов'язано Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" провести інвентаризацію цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Ринок "Ново - Іванівський", що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Бойка, 7 і зареєструвати право власності Комунального підприємства "Ринок "Ново - Іванівський" на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу: одноповерхову будівлю загальною площею 349,1 м. кв., торгівельні металеві павільйони з прозорою синтетичною покрівлею, цегляну огорожу, цегляні криті столи.

Кременчуцьке міське споживче товариство не погодилось з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у зв'язку з тим, що на його думку, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вирішив питання про права та обов'язки апелянта. Просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні представник заявника апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представники позивача та відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд із посиланням на положення статті 392 Цивільного кодексу України та статей 48-49 Закону України "Про власність" дійшов висновку про те, що спірне майно було набуте заявником як від передачі у власність від іншого підприємства, так і в процесі його господарської діяльності, і, у зв'язку з тим, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник в апеляційній скарзі стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не взято до уваги рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2002 року по справі № 5/115 та від 14.11.2005 року по справі № 2/46, а тому оскаржуваним рішенням господарського суду безпідставно визнано за Комунальним підприємством «Ринок Ново-Іванівський» право власності на спірне нерухоме майно, та вирішено таким чином питання про право власності на нерухоме майно, що належить на праві власності Кременчуцькому міському споживчому товариству, і порушено таке право заявника.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що 21.12.2001 року Господарським судом Полтавської області (Суддя: Гетя Н.Г.) було прийнято рішення у справі № 5/115 за позовом Полтавської облспожовспілки (Полтавської обласної спілки споживчих товариств) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок», Комунального підприємства «Міський ринок» про перегляд рішення від 27.05.1999 року за нововиявленими обставинами (належним чином засвідчена копія вказаного судового рішення додається).

Вказаним судовим рішенням встановлено наступне:

«... Розглянувши матеріали справи, встановив, що 27.05.1999 року Арбітражним судом Полтавської області рішенням по справі № 5/115 відмовлено у позові Полтавської ОСС про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Центрального ринку м. Кременчука від 24.01.1999 року недійсним, а зустрічний позов КП «Міський ринок» про визнання права власності на комплекс задоволено.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав вирок Октябрського районного суду м. Полтави по кримінальній справі порушеній Прокуратурою Полтавської області по факту порушення керівником Полтавської ОСС вимог чинного законодавства при передачі спірного комплексу ТОВ «Ринок». При розгляді цієї справи було встановлено, що передача комплексу критого ринку ТОВ «Ринок» відбулася не на законних підставах, а саме поза волею власника, не за рішенням з'їзду облспоживспілки, або Ради облспоживспілки, як того вимагає ст. 30 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р.

Таким чином, у ТОВ «Ринок» були відсутні підстави для відчуження спірної споруди і передачі її КП «Міський ринок», оскільки воно не було належним власником спірного комплексу. ...».

Вказаним судовим рішенням було скасовано рішення суду від 27.05.1999 року по справі № 5/115, визнано договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Центрального ринку м. Кременчука від 24.01.1999 року, укладений КП «Міський ринок» та ТОВ «Ринок», недійсним; зобов'язано КП «Міський ринок» м. Кременчук негайно передати Полтавській Облспоживспілці в особі Кременчуцького міського споживчого товариства майновий комплекс Центрального колгоспного міського ринку м. Кременчук (вул. Першотравнева, 43) з усіма прибудовами, побутовими, складськими, підсобними, торгівельними та іншими приміщеннями та поліпшеннями, а також іншого рухомого та нерухомого майна, зазначеного в інвентаризаційному опису в додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 24.01.1999 року (укладений ТОВ «Ринок» та КП «Міський ринок») який є його невід'ємною частиною.

14.11.2005 року Господарським судом Полтавської області (Суддя: Ціленко В.А.) було прийнято рішення у справі № 2/46 за позовом Кременчуцького міського споживчого товариства до Кременчуцької міської ради Полтавської області, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунального підприємства «Ринок «Ново-Іванівський», про визнання недійсним рішень, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, яким вказаний позов було задоволено частково, а саме: визнано за Кременчуцьким споживчим товариством право власності на:

павільйон бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 22 881, 09 грн.;

огорожу бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 7 725,08 грн.;

криті столи бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 5 898,20 грн.

Вказаним судовим рішенням було встановлено наступні обставини:

«... Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2002 року по справі № 5/115 визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Центрального ринку в м. Кременчуці від 24.01.1999 р. між ТОВ «Ринок» і комунальним підприємством «Міський ринок» та зобов'язано останнього повернути майно у власність Кременчуцького міського споживчого товариства, згідно додатку № 1 до договору. Відповідно до вказаного додатку підлягав передачі павільйон Ново-Іванівського ринку, вартістю 22881,09 грн., огорожа Ново-Іванівського ринку, вартістю 7725,08 гри., криті столи Ново-Іванівського ринку, вартістю 5898,20 грн.

Як засвідчує позивач, і що підтверджується Актом державного виконавця від 31.10.2003 р., спірне майно йому не повернуто, так як на балансі і в користуванні КП «Міський ринок» відсутнє.

Враховуючи те, що право власності на спірне майно позивача оспорюється і не визнається відповідачами, позов про визнання такого права власності заявлено правомірно, а так як за рішенням суду від 01.08.2002 р. по справі № 5/115 спірне майно має бути повернуте Кременчуцькому споживчому товариству як власнику, позов підлягає задоволенню.

В частині витребування майна із чужого незаконного володіння позов задоволенню не підлягає, так як такі вимоги заявлено до Кременчуцької міської ради, а не утримувача майна, яким є КП «Ринок Ново-Іванівський».

За рішенням суду від 01.08.2002 р. по справі № 5/115 повернути майно Кременчуцькому споживчому товариству було зобов'язано КП «Міський ринок», яке в результаті рішення сесії міської Ради від 30.08.2003 р. реорганізовано, а ринок Новоіванівський виділено в окрему самостійну структуру разом з наявним майном. Ці обставини слугували тому, що Державною виконавчою службою складено акт від 31.10.2003 р. про відсутність спірного майна у КП «Міський ринок» як на балансі, так і в користуванні.

Поверненню підлягало нерухоме майно ринку Новоіванівський по вул. В.Бойка, 7 в м. Кременчуці, яке перейшло до новоутвореного в результаті реорганізації КП «Міський ринок» КП «Ринок Ново-Іванівський». Вказані обставини свідчать про невиконання рішення суду від 01.08.2002 р. по справі № 5/115 щодо передачі позивачеві майна згідно додатку № 1 до визнаного недійсним договору від 24.01.1999 року, а саме:

- павільйону Ново-Іванівського ринку, вартістю 22881,09 грн.; огорожі Ново-Іванівського ринку, вартістю 7725,08 грн.; криті столи Ново-Іванівського ринку, вартість 5898,20 грн., яке на момент прийняття рішення суду від 01.08.2003 р. знаходилося у КП «Міський ринок» по вул. В.Бойка, 7 в м. Кременчуці і в результаті реорганізації останнього перейшло до КП «Ринок Ново-Іванівський» ...»

Таким чином, спірне нерухоме майно, що було передано в оренду ТОВ «Ринок» за договором купівлі-продажу від 24.01.1999 року, який був визнаний недійсним рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.12.2001 року (Суддя: Гетя Н.Г.), ТОВ «Ринок» було безпідставно передану у власність Комунальному підприємству «Міський ринок».

30.08.2001 року Кременчуцькою міською радою Полтавської області було прийнято рішення «Про реорганізацію комунального підприємства «Міський ринок». Вказаним рішенням, шляхом реорганізації Комунального підприємства «Міський ринок» на його базі було створено Комунальне підприємство «Ринок Ново-Іванівський». За актом приймання-передачі від 09.10.2001 року Комунальне підприємство «Ринок Ново-Іванівський» отримало у власність від Комунального підприємства «Міський ринок» спірне нерухоме майно.

Посилаючись на вказане рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області та акт приймання-передачі, Комунальне підприємство «Ринок Ново-Іванівський» звернулось до господарського суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності, хоча на той час і Комунальному підприємству «Ринок Ново-Іванівський» і Кременчуцькій міській раді Полтавської області було відомо про існування рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2002 року по справі № 5/115 та від 14.11.2005 року по справі № 2/46, наслідком судового розгляду вказаного позову є оскаржуване рішення господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 1 статті 321 Цивільного кодексу України Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно частин 1 та 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Колегія суддів зазначає, що оскільки Комунальним підприємством «Міський ринок» право власності на спірне нерухоме майно було набуто незаконно, на підставі недійсного правочину, вказане спірне нерухоме майно було незаконно передано Кременчуцькою міською радою Полтавської області Комунальному підприємству «Ринок Ново-Іванівський», яке в подальшому шляхом звернення до суду за оскаржуваним рішенням суду, безпідставно набуло право власності на нього.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України право на пред'явлення позову про визнання права власності надається власнику такого майна, проте матеріалами справі підтверджено, що позивач не є власником спірного майна, у зв'язку х чим правові підстави для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Ринок "Ново-Іванівський" - відсутні.

Вказані вище обставини, які залишились поза увагою місцевого господарського суду, свідчать про те, що оскаржуваним рішення місцевого господарського суду вирішено питання про право власності Кременчуцького міського споживчого товариства на спірні об'єкти нерухомості.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду, враховуючи вищевикладене, прийнято за умов неповного з'ясування обставини справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104,105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2006 року скасувати та постановити нове.

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Ринок Ново-Іванівський" (39600, вул. Вадима Бойка, 7, м. Кременчук, Полтавська обл., ідентифікаційний код 31700794) на користь Кременчуцького міського споживчого товариства (39600, вул. Першотравнева, 43, м. Кременчук, Полтавська обл., ідентифікаційний код 01763125) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6321,91 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний судовий наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.12.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.