Постанова від 25.06.2009 по справі 14/505

14/505

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

25.06.09 р.                                                                                          справа № 14/505          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шкурдової  Л. М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Ільєнок Т.В.

                                                  Тарасенко К. В.

спри секретарі судового засідання  Лебедєвій С.В.,

за участю представників сторін –згідно з протоколом судового засідання від 25 червня 2009 року (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

на рішення господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року          

у справі № 14/505 (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»,

          м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Маріс ЛТД», м. Черкаси

про              стягнення 86931,04 грн.,-

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року у справі № 14/505 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Маріс ЛТД»про стягнення 86931,04 грн. задоволено частково; з товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Маріс ЛТД»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»стягнуто 63863,92 грн. боргу, 2856,10 грн. інфляційних втрат, 4695,82 грн. пені, 2935,61 грн. 15% річних, 839,60 грн. судових витрат; припинено провадження у справі в частині стягнення 4385,47 грн. штрафу; в частині стягнення 12579,59 грн. у позові відмовлено.  

Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині відмови у позові про стягнення штрафу, товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій Скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від  23 березня 2009 року у справі № 14/505 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимогу про стягнення 12579,59 грн. штрафу повністю.

          Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права, оскільки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового акта невірно застосовано приписи ст.ст. 231, 232 ГК України та Закону України «Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме: відмовлено у стягненні штрафу з посиланням на норми законодавства, які регулюють стягнення пені.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 квітня 2009 року за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»на рішення господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року згідно зі ст. 98 ГПК України порушено апеляційне провадження у справі № 14/505 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 травня 2009 року за участю представників сторін.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 травня 2009 року розгляд справи № 14/505 в апеляційному провадженні відкладено на 25 червня 2009 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів; зобов'язано Позивача надати суду докази повідомлення відповідача про реорганізацію ПП «Хімагромаркетинг Агро»та правонаступництво ТОВ «Хімагромаркетинг».

В судових засіданнях 28 травня 2009 року та 25 червня 2009 року був присутній представник Скаржника, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року в частині відмови у стягненні штрафу скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судових засіданнях 28 травня 2009 року та 25 червня 2009 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи №14/505, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також заслухавши пояснення представників Сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», та часткового скасування рішення господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року у справі № 14/505 з  огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 19 серпня 2008 року між приватним підприємством «Хімагромаркетинг Агро», правонаступником якого згідно зі Статутом є товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», (далі-Позивач, Скаржник, Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайт Маріс ЛТД»(далі-Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № Ап-05-0206, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати в строк до 21 серпня 2008 року у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі-Товар), згідно з переліком зазначеним у договорі, загальною вартістю 50558,80 грн. Пунктом 2.1. Договору від 19 серпня 2008 року встановлено, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість Товару в наступні строки: 15167,64 грн. не пізніше 22 серпня 2008 року, 35391,16 грн. в строк до 01 жовтня 2008 року. Згідно з п. 3.3. Договору від 19 серпня 2008 року Поставка товару здійснюється Продавцем на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок Продавця). За згодою сторін поставка може бути здійснена на умовах ЕХW (склад Продавця). Одночасно з передачею Товару Продавець зобов'язаний передати Покупцеві: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка здійснювалась на умовах СРТ. Покупець зобов'язаний передати Продавцеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання Товару. (п.п. 4.3., 4.4. Договору від 19 серпня 2008 року). Відповідно до п. 7.1 Договору від 19 серпня 2008 року даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 січня 2010 року, а в частині розрахунків-до повного  виконання Покупцем своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Для здійснення попередньої оплати вартості товару позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактура № Ап-05-0216 від 19 серпня 2008 року.

В рахунок попередньої оплати вартості товару відповідачем сплачено позивачу 20000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача.

Позивач, на виконання умов договору від 19 серпня 2008 року, передав, а відповідач прийняв згідно з видатковою накладною № АП-05-0254 від 20 серпня 2008 року та товарно-транспортними накладними від 20 серпня 2008 року, копії яких наявні в матеріалах справи, товар загальною вартістю 50558,80 грн.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність серії ЯНХ № 381739 від 20 серпня 2008 року на ім'я Марюхна О.І., копія якої наявна в матеріалах справи.

Залишок вартості поставленого згідно з видатковою накладною № АП-05-0254 від 20 серпня 2008 року Товару у розмірі 30558,12 грн. у строк до 01 жовтня 2008 року відповідачем позивачу несплачений.

06 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем підписана додаткова угода № АП-05-0206ДС1 до Договору від 19 серпня 2008 року, якою сторони доповнили договір переліком захисту засобів рослин, зазначеним у додатковій угоді, вартістю 33305,12 грн. п. 2 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що оплата вартості товару, поставленого на підставі зазначеної додаткової угоди, здійснюється Покупцем не пізніше 01 листопада 2008 року.

Для здійснення попередньої оплати вартості товару позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактура № Ап-05-0264 від 19 серпня 2008 року.

Позивач, на виконання умов додаткової угоди від 06 жовтня 2008 року до Договору від 19 серпня 2008 року, передав, а відповідач прийняв згідно з видатковою накладною № АП-05-0295 від 09 жовтня 2008 року та товарно-транспортними накладними від 09 жовтня 2008 року, копії яких наявні в матеріалах справи, товар загальною вартістю 33305,12 грн.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність серії ЯПК № 957853 від 09 жовтня 2008 року на ім'я Біляєва В.В., копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача надіслана додаткова угода № Ап-05-0206ДС4 від 11 листопада 2008 року до договору поставки від 19 серпня 2008 року, п. 1 якої зазначено: «У зв'язку з реорганізацією ПП «Хімагромаркетинг Агро»шляхом перетворення в ТОВ «Хімагромаркетинг», всі права та обов'язки Продавця по договору № Ап-05-0206 від 19 серпня 2008 року переходять до ТОВ «Хімагромаркетинг». З урахуванням зазначеного позивачем вказані реквізити ТОВ «Хімагромаркетинг».

Зазначена додаткова угода залишилась відповідачем не підписаною, залишок вартості товару відповідачем позивачу не сплачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у строки передбачені умовами договору від 19 серпня 2008 року та додаткової угоди від 06 жовтня 2008 року, вартість товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі зазначеного договору та додаткової угоди до нього згідно з видатковими накладними, у розмірі 63863,24 грн. відповідачем позивачу несплачена.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов в частині стягнення 63863,24 грн. боргу задоволений місцевим господарським судом правомірно.

Також, при зверненні з позовною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача 4695,82 грн. пені, 2854,10 грн. інфляційних втрат, 2935,61 грн. 15 % річних та 16965,06 грн. штрафу з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару за договором від 19 серпня 2008 року та додаткової угоди від 06 жовтня 2008 року до нього.

В судовому засіданні місцевого господарського суду 23 березня 2009 року представником позивача надано суду заяву, в якій позивач зазначає, що у прохальній частині позовної заяви допущена технічна помилка щодо розмірів штрафу та інфляційних втрат, згідно з вірним розрахунком розмір інфляційних втрат становить 2856,10 грн. та штрафу-12579,59 грн., зазначені суми позивач й просить стягнути з відповідача.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом  5.5 Договору від 19 серпня 2008 року сторони встановили, що розмір процентної ставки, передбаченої ст. 625 ЦК України, становить 15 відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 Договору, вважається що Продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час просточення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Враховуючи, що станом на час прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 14/505 відповідачем не сплачено позивачу вартість товару, що є предметом договору від 19 серпня 2008 року та додаткової угоди від 06 жовтня 2008 року до нього, у розмірі 63863,24 грн., сторони дійшли згоди щодо іншого розміру відсотків, ніж передбачений ст. 625 ЦК України, наданий позивачем розрахунок  річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом позов в частині стягнення 2854,10 грн. інфляційних втрат, 2935,61 грн. 15 % річних також задоволено правомірно.

Колегія суддів погоджується із задоволенням місцевим господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідача 4695,82 грн. пені, оскільки п. 5.2 Договору від 19 серпня 2008 року передбачено, що Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюється з дня прострочення, але продавець має право застосовувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення Покупцем понад 30 днів. Відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором від 19 серпня 2008 року та додатковою угодою від 06 жовтня 2008 року до нього понад 30 днів, розрахунок пені, наданий позивачем, є арифметично вірним.

Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 12579,59 грн. штрафу та припинення провадження у справі в частині стягнення 4385,47 грн., то колегія суддів вважає за доцільне зазначити, таке.

При зверненні до місцевого господарського суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на підставі п. 5.4. Договору від 19 серпня 2008 року 16965,06 грн. штрафу.

Позивачем надано суду заяву в якій позивач зазначає, що у прохальній частині позовної заяви допущена технічна помилка щодо розміру штрафу, згідно з вірним розрахунком розмір штрафу становить 12579,59 грн., зазначену суму позивач й просить стягнути з відповідача. Отже, за оцінкою колегії суддів зазначена заява є заявою в порядку ст. 22 ГПК України, в якій позивач зменшує розмір штрафу, який він просить стягнути з відповідача, а тому припинення провадження у справі в цій частині позову є безпідставним.

В частині відмови у позові про стягнення штрафу рішення місцевого господарського суду від 23 березня 2009 року аргументоване тим, що за змістом            ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»за порушення грошових зобов'язань встановлюються штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Проте, за оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права при відмові у позові в частині стягнення штрафу з огляду на таке.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у ГК є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо.

Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому, у даному випадку, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає ці види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у  частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.

Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договір можуть відступити від актів цивільного законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 5.4 Договору від 19 серпня 2008 року передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 2.1. договору, більш ніж на 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі 15 відсотків від ціни договору.

Проте, оскільки ч. 2 ст. 549 ЦК України чітко визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, вільне тлумачення зазначеного терміну чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання за договором понад 30 днів, сторонами у договорі передбачено стягнення штрафу, проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 549 ЦК України, колегія суддів вважає, що у даному випадку застосування місцевим господарським судом ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»є безпідставним, та стягує з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 9579,59 грн., який розрахований з додержанням приписів ст. 2 ст. 549 ЦК України від суми невиконаного зобов'язання за Договором від 19 серпня 2008, року.

З огляду на зазначене вище заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, не відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року у справі № 14/505 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»на рішення господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року у справі № 14/505 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від Черкаської області від 23 березня 2009 року у справі № 14/505 в частині відмови у позові про стягнення 12579,59 грн. штрафу та припинення провадження у справі в частині стягнення 4385,47 грн. скасувати.

3.          Прийняти нове рішення у справі № 14/505 щодо стягнення штрафу.

   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Маріс ЛТД»(18005, м. Черкаси, вул. Енгельса, 35, кв. 41, код 35158983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромеркетинг»(02160, м. Київ,                              пр. Возз'єднання, 15, код 30262667) 9579,58 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят  дев'ять грн. 58 коп.) штрафу, 839,32 грн. (вісімсот тридцять дев'ять грн. 32коп.) витрат по сплаті державного мита та 113,93 грн. (сто тринадцять грн. 93коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В частині стягнення 3000,01 грн. штрафу у позові відмовити.

4. В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Маріс ЛТД»(18005, м. Черкаси, вул. Енгельса, 35, кв. 41, код 35158983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромеркетинг»(02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, код 30262667) 63863,92 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот шістдесят три грн. 92коп.) боргу, 2935,61 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн. 61 грн.) 15% річних, 2856,10 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість грн. 10 коп.) інфляційних втрат, 4695,82 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять грн.. 82 коп.) пені рішення господарського суду Черкаської області від 23 березня 2009 року у справі № 14/505 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Маріс ЛТД»(18005, м. Черкаси, вул. Енгельса, 35, кв. 41, код 35158983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромеркетинг»(02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, код 30262667) 47,90 грн. (сорок сім грн. 90коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

6. Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 14/505.

7. Матеріали справи № 14/505 повернути до господарського суду Черкаської  області.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення.

Головуючий суддя:                                                                      Шкурдова  Л. М.

Судді:

                                                                                                    Ільєнок Т.В.

                                                                                                    Тарасенко К. В.

Дата відправки  02.07.09