Постанова

від 12.11.2008 по справі 2а-222/08

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Основнойтекстсотступом

Основнойтекстсотступом                                                                              

                                                        Справа № 2а-222/08

                                                                  П О С Т А Н О В А

                                                                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

             12 листопада 2008 року                                                                       

                  місто Маріуполь

Орджонікідзевський

районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

судді                                                              Попової

С.А.,

при секретарі                                                 Ченгал

О.М.,

за участю

представника відповідача             ОСОБА_2

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за

адміністративним позовомОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту

населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання незаконними

дій, стягнення недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за 2003-2005,

2007-2008 роки, -

                                                            В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року позивачка звернулася до суду із

адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення

Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради (далі за текстом -

УПСЗН) про визнання незаконними дій УПСЗН Орджонікідзевського району щодо

виплати суми компенсації на оздоровлення всупереч вимогам Закону України «Про

статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи», стягнення недоплаченої суми щорічної  компенсації на оздоровлення за 2003-2005р.р.,

2007-2008р.р. В обгрунтування заявлених вимог посилається на наступне.ОСОБА_1

має статус громадянки, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи

категорії 1, має ІІІ групу інвалідності. Відповідно до ст. 48 Закону України

«Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи» (далі за текстом - Закон) їй, як учаснику ліквідації

наслідків аварії на ЧАЕС, яка стала інвалідом ІІІ групи внаслідок

Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду,

заподіяну здоров'ю, в розмірі чотири мінімальних заробітних плат, розмір яких

визначається на момент виплати. Проте, в порушення вищеназваного Закону,

місцеве УПСЗН щорічно виплачувало компенсацію на оздоровлення не в повному

обсязі, а саме, за 2003-2005р.р. по 21,50грн., за 2007-2008р. - по 90грн. При

виплаті компенсацій на оздоровлення відповідач, всупереч ст. 48 названого

Закону, користувався підзаконними актами - постановами Кабінету Міністрів

України № 836 від 26.07.1996р., № 562 від 12.07.2005р., що є порушенням її

конституційних прав, оскільки значно звужує право на отримання матеріальної

допомоги. Внаслідок цього позивачка недоотримала щорічну компенсацію за шкоду,

заподіяну здоров'ю за 2003-2005рр., за 2007-2008рр., в розмірі:

(185х4-21,50)+(205х4-21,50)+(262х4-21,50)+(400х4-90)+(515х4-90)=6023,5грн. У

зв"язку з відмовою відповідача вчинити перерахунок і доплату в

добровільному порядку, позивачка просила визнати такі дії незаконними і

стягнути з відповідача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за

2003-2005 роки,  2007-2008 роки в

загальній сумі 6023,50грн.

В судове засідання позивач і його представник ОСОБА_3, що діє за

нотаріально посвідченою довіреністю, не прибули, надавши заяву про вирішення

справи у їх відсутність, в якій відзначили підтримання заявлених вимог в

повному обсязі з викладенням пояснень, аналогічних до змісту позовної заяви.

 Представник відповідача - УПСЗН

Орджонікідзевського району Маріупольської міськради ОСОБА_2, що діє за

довіреністю, заперечуючи в судовому засіданні проти пред"явленого позову,

пояснив, що за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської 

катастрофи» витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, фінансуються

за рахунок державного бюджету. Статтею 95 Конституції України встановлено, що

виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на

потреби всього суспільства, розмір та направлення цих видатків. Розпорядники

бюджетних коштів нижчого рівня, до яких відноситься УПСЗН Орджонікідзевського

району, беруть зобов"язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних

асигнувань, встановлених кошторисами (ст. 51 Бюджетного кодексу України).

Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник

коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення

виплату допомоги на оздоровлення постраждалих від наслідків на ЧАЕС громадян у

розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов КМУ

від 26.07.1996р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005р. № 562 „Про щорічну

допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” на підставі положень Закону України "Про Державний бюджет

України на 2007 рік", яким надано право Кабінету Міністрів України, зокрема,

у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством

визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних

сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. № 107-VI були внесені

зміни до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи". За положенням підпункту 11 пункту 28

розділу ІІ Закону № 107-VI у статті 48 Закону "Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що

діяла в редакції на момент виплати, передбачалась виплата щорічної допомоги на

оздоровлення в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Вважала, що у зв"язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України

від 22.05.2008р. про визнання неконституційними деяких положень Закону України

"Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України" від 28.12.2007р. № 107-VI, в тому числі і п.

28 розділу ІІ, проведення щорічної допомоги на оздоровлення в іншому розмірі

можливо лише у разі законодавчого регулювання цього питання та збільшення

видаткової частини Державного бюджету. Втім, УПСЗН Орджонікідзевського району,

діючи в межах своїх повноважень як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня,

в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст.

51 БК, здійснило виплату позивачці ОСОБА_1., як постраждалій внаслідок

Чорнобильської катастрофи - інваліду ІІІ групи, щорічної допомоги на

оздоровлення відповідно до вищезгаданих постанов КМУ № 836 і № 562 у сумах по

21,50грн. за 2003-2005р.р., 90грн. - за 2007-2008р.р. Крім того, представником

відповідача наголошено про пропущення позивачем строку звернення із даним

позовом в частині періоду 2003-2007р.р. до адміністративного суду. Підсумовуючи

викладене, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.  

 Заслухавши

пояснення представника відповідача, дослідивши письмові пояснення позивача і

його представника, письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає

задоволенню за наступних підстав.

 Судом встановлено,

що позивачка ОСОБА_1є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської

катастрофи, першої категорії (посвідчення серії НОМЕР_1, визнана інвалідом ІІІ

групи з 14.02.1994р. (а.с. 4, 5).

Позивачка перебуває на обліку в УПСЗН Орджонікідзевського району

Маріупольської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків на

Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1, у зв"язку з чим

користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи".

Статтею 48 зазначеного Закону передбачена щорічна

допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальних

заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент

виплати.

 Згідно з матеріалами справи (а.с. 7)

УПСЗН Орджонікідзевського району ОСОБА_1. фактично було виплачено таку допомогу

в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України за вищезгаданими

постановами № 836 і № 562: за 2 003р. - 21,50 грн. (в травні 2003р.), за 2004

р. - 21,50грн. (в березні 2004р.), за 2005 р.- 21,50грн. (в березні 2005р.), за

2007р. - 90грн. (в березні 2007р.), за 2008р. - 90грн. (в лютому 2008р.).

Відмовляючи позивачці в задоволенні її вимог про виплату

допомоги в повному обсязі,

відповідач посилається на ст. 67 Закону України «Про

статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно

з якою передбачено підвищення Кабінетом Міністрів України конкретних розмірів

всіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і

зростання мінімальної заробітної плати, втілене в положення Постанови КМУ від

26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи" і згодом, з 2005р. - Постанови КМУ

від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та

юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому

числі, органів державної влади.

 Відповідно до ч. 2 ст. 19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в

межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для

життя і здоров"я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього

права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема,

соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи".

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України

визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і

свобод; основні обов'язки

громадянина.

 Постановою

Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836, постановою Кабінету

 Міністрів України

№ 562 від 12.07.2005 р. всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи», який встановив розмір щорічної

допомоги як величину, кратну відносно до розміру

мінімальної заробітної плати, визначену законом

на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри

такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття вказаних постанов встановлені нею розміри

щорічної

допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України

неодноразово

змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався

новий державний

бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується

принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні

посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на

підставі Конституції та

законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість

яких надана Верховною

Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті

відповідним органом на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України. У разі

невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону

України, міжнародному

договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або

іншому правовому

акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до принципу верховенства права та законності суд, при вирішенні

справи керується принципом верховенства права, задекларованого ст. 8

Конституції України, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи

визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.

Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від

01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,

судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого

державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради

України, постанови і розпорядження КМУ), підлягають оцінці на відповідність як

Конституції України, так і Закону.

У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок

виконання рішень КСУ) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення

Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не

потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок

виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України

(ч.2 ст. 150)».

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна

допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи -

інвалідам ІІІ групи - в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно із статтею 71 Закону України «Про статус та

соціальний захист громадян, що

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія

положень цього Закону не може

призупинятися іншими законами, крім законів про внесення

змін до цього Закону.

 Проте, п. 30 ст. 71 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою

приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на

2007 рік дію абзаців 2-

7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХИ в частині виплати допомоги на

оздоровлення у розмірах

відповідно до мінімальної заробітної плати.

 09.07.2007 року

Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні

гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані

такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),

положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України

на 2007 рік». При цьому, КСУ у п. 1 рішення відзначив, що положеннями Закону

України „Про Державний бюджет України” не можуть скасовуватися чи змінюватися

обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених

іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних

законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання

відносин, що є предметом інших законів України.

Пунктом 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня

2007 року, законодавцем всупереч зазначеним правовим позиціям були внесені

зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими щорічна

допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених

Кабінетом Міністрів України, і згідно з постановою КМУ № 562 від

12.07.2005р."Про шорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначена в конкретному

розмірі, зокрема, щодо інвалідів ІІІ групи у сумі 90грн.

 У зв'язку з цим, рішенням

Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що

не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення

Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України", у тому числі і положення п. 28

розділу П, яким були внесені  зміни до

Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 6 рішення встановлено, що Рішення

КСУ по цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при

розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії

положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  визнаних неконституційними.

 Враховуючи

зазначене, беручи до уваги положення ст. 92 ч. 1 п. 1 Конституції України,  суд приходить до висновку, що виплата

щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005р.р., 2007-2008р.р., здійснена

відповідачем у конкретному розмірі в твердій грошовій сумі, визначеній

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 "Про

компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи", в подальшому з 2005 року Постановою Кабінету Міністрів

України від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення

громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - є

такою, що порушує норми спеціального закону.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності

нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт,

який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента

України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від

27.06.1996р. стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над

урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають

застосуванню норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони

України  про встановлення розміру

мінімальної заробітної плати та Закони України про державні бюджети за

відповідні роки у спірний період, а не вказані Постанови КМУ № 836 і № 562.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України "Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи", відповідно до ст. 63 здійснюється за рахунок коштів

державного бюджету, а виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах,

передбачених ст. 48 Закону, згідно з цією нормою Закону здійснюють органи

соціального захисту населення.

 Отже, на

відповідача покладений обов'язок здійснення виплати грошової допомоги на

оздоровлення саме в розмірах, передбачених Законом України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи». Адже, дії відповідача в частині фактичної сплати позивачеві

щорічної допомоги оздоровлення за постановами КМУ № 836 і № 562 у сумах по

21,50грн. за 2003-2005р.р., 90грн. - за 2007-2008р.р., є такими, що суперечать

положенню даного Закону.

 За таких підстав,

суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом за

захистом своїх, не визнаних і оспорюваних відповідачем, прав, у зв"язку з

чим позовні вимоги щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за

2003-2005р.р., 2007-2008р.р. підлягають задоволенню в повному обсязі зі  стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1.

грошових сум згідно із наступним розрахунком.

 Щорічна допомога на оздоровлення за 2003р. в

сумі 21,50 грн. виплачена позивачці у травні 2003р. Розмір  мінімальної заробітної плати на час виплати

допомоги складав 185грн., тобто розмір допомоги за 2003 р. повинен складати

740грн. (185х4). З урахуванням отриманої позивачкою допомоги за 2003 р., з

відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 718,5грн. (740-21,50).

 Щорічна допомога

на оздоровлення за 2004р. в сумі 21,50 грн. виплачена позивачці в березні

2004р. Розмір  мінімальної заробітної

плати на час виплати допомоги складав 205 грн., тобто розмір допомоги за 2004р.

повинен складати 820грн. (205х4). З урахуванням отриманої позивачкою допомоги

за 2004 р., з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 798,5грн.

(820-21,50).

Щорічна допомога

на оздоровлення за 2005р. в сумі 21,50грн. виплачена позивачці у березні  2005 року. Розмір мінімальної заробітної

плати на час виплати допомоги складав 262грн., тобто розмір допомоги за 2005р.

повинен складати 1048грн. (262х4). З урахуванням отриманої позивачкою допомоги

за 2005р., з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1026,5грн.

(1048-21,50).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2007р. в сумі 90грн.

виплачена позивачці у березні 2007р. Розмір мінімальної заробітної плати на час

виплати допомоги складав 400 грн., тобто розмір допомоги за 2007р. повинен

складати 1600грн.(400х4). З урахуванням отриманої позивачкою допомоги за

2007р., з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1510грн.

(1600-90).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2008р. в сумі 90грн.

виплачена позивачці у лютому 2008 року. Розмір мінімальної заробітної плати на

час виплати допомоги складав 515грн., тобто розмір допомоги за 2008р. повинен

складати 2060грн. (515х4). З урахуванням отриманої позивачкою допомоги за

2008р., з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1970грн.

(2060-90).

Усього розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення, що повинен

сплатити відповідач, складає 6023,50грн. 

Доводи ж відповідача про сплив строку звернення позивача із даним позовом,

зважаючи на положення п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, згідно з якою позовна

давність не розповсюджується на категорію справ з вимог щодо відшкодування

шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, що має місце в даному випадку, суд

вважає безпідставними.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у

відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових

витрат на користь

держави.

На підставі викладеного, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону

України "Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи",

керуючись ст. ст. 8-11, 88, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд, -

                                                          П

О С Т А Н О В И В:

ПозовОСОБА_1  - задовольнити. 

Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Орджонікідзевського

району міста Маріупольської міської ради Донецької області щодо виплати

ОСОБА_1компенсації на оздоровлення всупереч ст. 48 Закону України "Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" - незаконними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення

Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок коштів

Державного бюджету України на користьОСОБА_1 недоплачену суму компенсації на

оздоровлення за 2003-2005 роки, 2007-2008 роки у розмірі 6023 (шість

тисяч двадцять три) гривні 50 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного

суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви

про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та

подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви

про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст.  186 КАС України.

                                                                                                                                 Суддя