Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/13133/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13133/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (надалі за текстом - «ТОВ «Укрпромвпровадження») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 118426552208 від 26 серпня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 939 787 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.07.2014 р. по 21.07.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському районі») проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрпромвпровадження» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтро Груп», ТОВ «БК «Гранд Білдінг», ТОВ «БК «Мегаполіс Буд Інвест» за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 685/26-55-22-08/35141676 від 28.07.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 3 293 191 грн. 22 коп.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

В результаті аналізу додатків № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ТОВ «Укрпромвпровадження» встановлено, що у січні 2014 р. та у лютому 2014 р. позивач включив до складу податкового кредиту 3 293 191 грн. 22 коп. на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Інтро Груп», ТОВ «БК «Гранд Білдінг», ТОВ «БК «Мегаполіс Буд Інвест».

Так, у січні 2014 р. ТОВ «Укрпромвпровадження» сформувало податковий кредит у загальному розмірі 2 240 886 грн. 38 коп. за рахунок ТОВ «Інтро Груп».

У лютому 2014 р. позивач відніс до податкового кредиту 521 700 грн. 72 коп. за результатами господарських операцій з ТОВ «БК «Мегаполіс Буд Інвест» та 530 604 грн. 12 коп. - з ТОВ «БК «Гранд Білдінг».

Разом з тим, не дивлячись на те, що контролюючим органом тричі пропонувалось надати документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, позивач їх не надав та повідомив, що вони передані слідчому з ОВС першого ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві Третяку В.Б., на вимогу останнього.

Однак, будь-які процесуальні документи з приводу проведення виїмки у ТОВ «Укрпромвпровадження» відсутні.

Крім того, згідно акту ДПІ у Печерському районі № 1018/26-55-22-07/38488873 від 03.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Інтро Груп» відсутнє за місцезнаходженням у зв'язку з чим 08.05.2014 р. анульовано Свідоцтво платника ПДВ цього товариства. Оскільки баланс підприємства не подавався, відсутня інформація про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування. В результаті допущених порушень ст.ст. 187, 198 ПК України товариством за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. завищено податкові зобов'язання на 19 440 110 грн. та податковий кредит на 17 982 522 грн.

Відповідно до акту ДПІ у Печерському районі № 1292/26-55-22-07/38912967 від 08.05.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» за період з 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р. ТОВ «БК «Мегаполіс Буд Інвест» завищено податкові зобов'язання на загальну суму 25 700 373 грн. Товариство за податковою адресою не знаходиться, інформація про складські приміщення, автомобільний транспорт та устаткування, необхідні для провадження підприємницької діяльності відсутня.

За даними акту ДПІ у Печерському районі № 1019/26-55-22-08/38913054 від 03.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» у період з січня 2014 р. по лютий 2014 р. ТОВ «БК «Гранд Білдінг» допустило порушення вимог ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на 6 950 735 грн. та податкового кредиту на 6 845 231 грн. Інформація про складські приміщення, автомобільний транспорт та устаткування відсутня, свідоцтво платника ПДВ анульовано 08.07.2014 р.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Мегаполіс Буд Інвест», ТОВ «Інтро Груп», ТОВ «БК «Гранд Білдінг».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 118426552208 від 26 серпня 2014 р., яким ТОВ «Укрпромвпровадження» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 939 787 грн., у тому числі 3 293 191 грн. за основним платежем та 1 646 596 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про порушення позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту у зв'язку з недоведеністю реальності господарських операцій з ТОВ «Інтро Груп», ТОВ «БК «Гранд Білдінг», ТОВ «БК «Мегаполіс Буд Інвест».

Судова колегія підтримує правову позицію окружного адміністративного суду.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок.

Так, за умовами договору купівлі-продажу № 3004 від 30.04.2013 р. ТОВ «Інтро Груп» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Укпромвпровадження» товар, а останнє - прийняти і оплатити його.

Згідно видаткових накладних № 33 від 13.01.2014 р., № 34 від 14.01.2014 р., № 35 від 15.01.2014 р., № 153 від 20.01.2014 р., № 154 від 21.01.2014 р., № 155 від 22.01.2014 р., № 156 від 23.01.2014 р., № 157 від 24.01.2014 р., № 259 від 28.01.2014 р., № 260 від 28.01.2014 р., № 261 від 28.01.2014 р., № 262 від 29.01.2014 р., № 280 від 29.01.2014 р., № 281 від 30.01.2014 р., № 282 від 30.01.2014 р., № 283 від 31.01.2014 р., № 284 від 31.01.2014 р., № 287 від 31.01.2014 р. та податкових накладних № 33 від 13.01.2014 р., № 34 від 14.01.2014 р., № 35 від 15.01.2014 р., № 153 від 20.01.2014 р., № 154 від 21.01.2014 р., № 155 від 22.01.2014 р., № 156 від 23.01.2014 р., № 157 від 24.01.2014 р., № 259 від 28.01.2014 р., № 260 від 28.01.2014 р., № 261 від 28.01.2014 р., № 262 від 29.01.2014 р., № 280 від 29.01.2014 р., № 281 від 30.01.2014 р., № 282 від 30.01.2014 р., № 283 від 31.01.2014 р., № 284 від 31.01.2014 р., № 287 від 31.01.2014 р. ТОВ «Інтро Груп» здійснило поставку позивачеві склокульок, компаунду, лаку, склобандажної стрічки, скляної стрічки, тканини скляної, проводу, склотекстоліту, колектору секції на загальну суму 13 445 318 грн. 33 коп., у тому числі 2 240 886 грн. 28 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 3001 від 30.01.2014 р., видаткових накладних № 179 від 24.02.2014 р., № 156 від 20.02.2014 р., № 175 від 21.02.2014 р., № 182 від 25.02.2014 р., податкових накладних № 179 від 24.02.2014 р., № 156 від 20.02.2014 р., № 175 від 21.02.2014 р., № 182 від 25.02.2014 р., ТОВ «БК «Гранд Білдінг» передало ТОВ «Укрпромвпровадження» на умовах купівлі-продажу лак просочений, матеріал Ф-4ЕО-ЕА, рівницю, компаунд, склокульки, тканину скляну загальною вартістю 3 183 624 грн. 28 коп., у тому числі 530 604 грн. 10 коп. ПДВ.

Згідно договору № 3001 від 30.01.2014 р., видаткових накладних № 432 від 26.02.2014 р., № 471 від 27.02.2014 р., № 474 від 28.02.2014 р., № 473 від 28.02.2014 р. податкових накладних № 432 від 26.02.2014 р., № 471 від 27.02.2014 р., № 474 від 28.02.2014 р., № 473 від 28.02.2014 р. ТОВ «БК «Мегаполіс буд Інвест» здійснило поставку склонитки, стрічки склобандажної, тканини скляної, маканиту на загальну суму 3 130 204 грн. 29 коп., у т.ч. 521 700 грн. 74 коп. ПДВ.

За даними банківських виписок розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів.

Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Так, згідно пункту 2.3 договору купівлі-продажу № 3004 від 30.04.2013 р., пункту 3.1 договору купівлі-продажу № 3001 від 30.01.2014 р., пункту 3.1 договору купівлі-продажу № 3001 від 30.01.2014 р., поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010 протягом 30 (60) календарних днів з моменту надходження замовлення покупця.

Термін DDP «поставка зі сплатою мита» офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010 означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита», а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця.

Зокрема, за цією умовою продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення, надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки та нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки.

Разом з тим, будь-яких документів на підтвердження виконання контрагентами обов'язку з транспортування товару до складу ТОВ «Укрпромвпровадження» позивачем не надано.

Крім того, за умовами пунктів 4.1 договорів купівлі-продажу № 3004 від 30.04.2013 р., № 3001 від 30.01.2014 р., № 3001 від 30.01.2014 р. не узгоджені цими договорами питання приймання товару за кількістю та якістю регулюються чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

Якихось особливих умов приймання товарів по кількості та якості названі договори не містять.

Відповідно до пунктів 12, 25, 26, 28 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, в акті приймання має бути зазначена кількість продукції що надійшла окремо в кожному вагоні, контейнері, автофургоні. Акт має бути підписаний усіма особами, що брали участь у приймання продукції по кількості. Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача. Акти приймання продукції по кількості реєструються та зберігаються у порядку, визначеному на підприємстві-отримувачу.

За змістом пунктів 29, 30, 31 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції. В акті має бути зазначено: найменування отримувача продукції; номер та дата акта і місце приймання продукції; прізвища та ініціали осіб, які приймали участь у прийманні продукції, найменування виробника та постачальника; номера та дати договору, рахунку-фактури, транспортної накладної; кількість, вага та найменування перевіреної продукції. Акт має бути підписаний усіма особами, що брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. До акт повинні бути додані: документи виробника, транспортний документ.

Водночас, акти приймання продукції за кількістю та якістю позивачем не надавались ні у суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Тобто, позивач не підтвердив факти виконання договорів у зв'язку з відсутністю первинних документів, необхідність яких передбачена умовами цих договорів.

За таких обставин видані ТОВ «Інтро Груп», ТОВ «БК «Гранд Білдінг», ТОВ «БК «Мегаполіс Буд Інвест» видаткові та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 16 грудня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.