Постанова

від 12.05.2015 по справі 826/13133/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 травня 2015 року           08:20                               справа №826/13133/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження” (далі по тексту – позивач, ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року №118426552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року в адміністративній справі №826/13133/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2015 року №К/800/65275/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року адміністративну справу №826/13133/14а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 20 квітня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26 серпня 2014 року №118426552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 939 787,00 грн., в тому числі за основним платежем – 3 293 191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 646 596,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 28 липня 2014 року №685/26-55-22-08/35141676 “Про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження” (код за ЄДРПОУ 35141676) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтро-Груп” (ПН 38488873), Товариством з обмеженою відповідальністю “БК “Гранд Білдінг” (ПН 38913054) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БК “Мегаполіс Буд Інвест” (ПН 38912967) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 293 191,22 грн., у тому числі за січень 2014 року – 2 240 886,38 грн., за лютий 2014 року – 1 052 304,88 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест”, у зв'язку із наступним: 1) позивач не надав до перевірки оригіналів первинних документів по взаємовідносинам із вказаними контрагентами; 2) за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій та порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” не мало правових підстав для податкового обліку зазначених операцій.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, однак оригінали вказаних документів були вилучені на запит слідчого; ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту; контрагент-постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, в ухвалі від 04 березня 2015 року №К/800/65275/14 зазначив про таке: “…досліджуючи питання правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Посилання судів у своїх рішеннях на акти перевірок, якими наче б то підтверджується фіктивність операцій, без всебічного дослідження обставин справи, зокрема, без оцінки та дослідження наявних первинних документів, та неврахування пояснень позивача, наданих ним доказів, суперечить вищезгаданому принципу адміністративного судочинства, а саме офіційного з'ясування обставин справи, оскільки відображає лише позицію контролюючого органу.

Також, судам слід взяти до уваги, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано і вказані факти не доведені”.

Як встановлює частина п'ята статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та висновків і мотивів Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Вищий адміністративний суд України неодноразово наголошував, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” (покупець) та ТОВ “Інтро-Груп” (продавець) 30 квітня 2013 року укладено договір купівлі-продажу №3004, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію, надалі – товар, найменування, кількість та ціна якого зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, що формуються відповідно до замовлень покупця; сторони погоджуються, що підписання покупцем або уповноваженою особою покупця видаткової накладної на партію товару засвідчує факт поставки товару продавцем в асортименті, кількості та по ціні, узгодженій з покупцем; поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Згідно з видатковими накладними протягом січня 2014 року ТОВ “Інтро-Груп” поставило позивачу товар (склокульки, компаунд, лак, стрічку склобандажну, тканину скляну та інше) та виписало податкові накладні на загальну суму 13 445 318,28 грн., у тому числі податок на додану вартість – 2 240 886,38 грн.

30 січня 2014 року між ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” (покупець) та ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3001, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити акумулятори, підшипники, кабель-провідникову, електроізоляційну та іншу продукцію, далі – товар; найменування товару, що поставляється, зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Пункт 3.1 договору передбачає, що поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Як підтверджують наявні у справі копії видаткових накладних, у лютому продавець поставив позивачу лак просочений, матеріал Ф-4 ЕО-ЕА, рівницю, компаунд, склокульки, тканину скляну.

ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” виписало позивачу податкові накладні, датовані лютим 2014 року, на загальну суму 3 183 624,55 грн., у тому числі податок на додану вартість – 530 604,11 грн.

30 січня 2014 року між ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” (покупець) та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3001, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити акумулятори, підшипники, кабель-провідникову, електроізоляційну та іншу продукцію, далі – товар; найменування товару, що поставляється, зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Пункт 3.1 договору передбачає, що поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Згідно з видатковими накладними протягом лютого 2014 року ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” поставило позивачу наступний товар: склонитки, стрічку склобандажну, тканину скляну, миканит ФФГ-А, та виписало податкові накладні на загальну суму 3 130 204,29 грн., у тому числі податок на додану вартість – 521 700,71 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджують копії відповідних виписок банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест”, у зв'язку із придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест”, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” здійснює діяльність у сфері торгівлі та спеціалізується комплектуючих, матеріалах та системах ізоляції для виробництва та ремонту електричних машин та рухомого складу, зокрема поставляє електроізоляційні матеріали, кабельно-провідникову продукцію, нікель-кадмієві акумулятори та акумуляторні батареї, підшипники, про що можливо довідатись також за посиланням http://www.upv.kiev.ua/about.html.

Матеріали справи свідчать, що для здійснення господарської діяльності позивач орендує складські та офісні приміщення за договором оренди у ТОВ “Маулд-Інвест”, має у власності автомобільний транспорт (вантажні автомобілі, причеп, навантажувач), штат працівників та відповідний товар на складі.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” товари у подальшому реалізовано третім особам, серед яких ТОВ “Виробниче об'єднання “Індустріал-Сервіс”, Державне підприємство завод “Електроважмаш”, ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод”, ПАТ “Електронмашина” та інші.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії документів по відносинам із подальшої поставки товарів, а саме: видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних.

Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” із документами, які підтверджують подальший рух придбаного товару, свідчить, що позивач придбавав товар з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо обов'язкової наявності документів, що підтверджують транспортування товару від постачальників, з огляду на наступне.

Як встановлено вище, поставка товарів здійснювалась партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс визначено, що термін DDP DDP (Delivered Duty Paid (... named place of destination) Постачання з оплатою мита (... назва місця призначення) означає, що продавець надасть товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення.

Продавець зобов'язаний нести усі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.

Таким чином, в даному випадку умови поставки передбачають доставку товару за власний рахунок продавця, тому, на думку суду, що позивач, як покупець, не має обов'язку мати документи щодо транспортування товару продавцем.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірики підприємств-постачальників та порушення ними норм Податкового кодексу України, зокрема в частині неправомірного формування податкового кредиту, оскільки ймовірні порушення правил оподаткування постачальниками не є підставою для позбавлення добросовісного покупця права на податковий кредит; крім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є результатом податкового контролю та не може підтверджувати вчинення підприємством будь-яких порушень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Оцінюючи висновки акта перевірки про ненадання оригіналів первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест”, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З наведених норм Податкового кодексу України слідує, що у разі виїмки документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, або іншого вилучення правоохоронними органами, не вважається, що такі документи були відсутні у платника податків під час складення такої податкової звітності; а контролюючий орган зобов'язаний перенести термін проведення перевірки до дати отримання від правоохоронних органів відповідних копій документів або забезпечення доступу до них.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що оригінали фінансово-господарських документів ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” по взаємовідносинам із ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” передані на запит слідчого з особливо важливих справ першого ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 липня 2014 року №3521/10/26-15-09-0210 згідно з описами від 21 липня 2014 року №1, №2, №1.

При цьому, оскільки Податковий кодекс України не встановлює вичерпного переліку способів вилучення ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” первинних документів правоохоронними органами, на думку суду, надання первинних документів на запит слідчого вважається іншим вилученням правоохоронними органами в контексті пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, що у свою чергу є підставою для перенесення термінів відповідної перевірки.

У той же час, ДПІ у Печерському районі не вжито заходів з перенесення термінів перевірки ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” до отримання копій документів по взаємовідносинам із ТОВ “Інтро-Груп”, ТОВ “Будівельна компанія “Гранд Білдінг” та ТОВ “Будівельна компанія “Мегаполіс Буд Інвест” або забезпечення доступу до них, що призвело до викладення в акті перевірки помилкових висновків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26 серпня 2014 року №118426552208 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “НВП “Укрпромвпровадження” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 26 серпня 2014 року №118426552208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           В.А. Кузьменко