Постанова

від 12.12.2019 по справі 826/13133/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №826/13133/14

адміністративне провадження №К/9901/8174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 12 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Старової Н.Е., Коротких А.Ю. від 23 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року №118426552208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 4939787,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3293191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1646596,00 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ Інтро-Груп (код ЄДРПОУ 38488873), ТОВ БК Гранд Білдінг (код ЄДРПОУ 38913054) та ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест (код ЄДРПОУ 38912967) за період з 01 січня 2014 року по лютий 2014 року.

Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення.

Застосувавши підпункти 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статтю 3 Господарського кодексу України, статтю 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ Інтро-Груп , ТОВ БК Гранд Білдінг та ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест ) є реальними, факт їх вчинення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що податковий орган не подав доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов`язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на їх виконання; також визнав безпідставними доводи Інспекції про відсутність документів, що підтверджують транспортування товару від постачальників, оскільки, у даному випадку, умови поставки передбачали доставку товару за власний рахунок продавців й позивач не мав обов`язку складення та зберігання таких документів.

Суд вказав й на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства були зроблені без аналізу первинних документів, які складалися за результатами вчинення Товариством операцій із контрагентами, у зв`язку з їх вилученням правоохоронними органами .

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права (пункту 198.6 статті 198 ПК України), вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, що випливає із отриманої за результатами здійснених заходів з податкового контролю інформації, яка, на переконання відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність контрагентів здійснювалася поза межами правового поля.

Крім того вважає, що висновок судів про невиконання відповідачем обов`язку, передбаченого пунктом 85.9 статті 85 ПК України, а саме по перенесенню перевірки до дати отримання копій первинних документів, що були вилучені правоохоронними органами, зроблено за неправильного застосування положень пункту 44.3 статті 44, пункту 85.9 статті 85 ПК України, у відповідності до яких платник податків зобов`язаний забезпечити зберігання документів та надання їх належним чином засвідчених копій під час проведення перевірки; на думку Інспекції, обставини вилучення правоохоронними органами первинних документів, пов`язаних з предметом перевірки, відсутні, адже відповідного протоколу обшуку та виїмки, ухвали слідчого судді позивачем надано не було.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від Товариства не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Інтро-Груп (код ЄДРПОУ 38488873), ТОВ БК Гранд Білдінг (код ЄДРПОУ 38913054) та ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест (код ЄДРПОУ 38912967) за період з 01 січня 2014 року по лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 28 липня 2014 року №685/26-55-22-08/35141676, в якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3293191,22 грн., у тому числі за січень 2014 року - 2240886,38 грн., за лютий 2014 року - 1052304,88 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані включенням до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Інтро-Груп , ТОВ БК Гранд Білдінг та ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест без належних на це законодавчих підстав, адже: позивач не надав до перевірки оригіналів первинних документів по взаємовідносинам із вказаними контрагентами; за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів встановлено відсутність здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, порушення ними норм ПК України в частині формування податкового кредиту з ПДВ.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Товариство здійснює діяльність у сфері торгівлі та спеціалізується на комплектуючих, матеріалах та системах ізоляції для виробництва та ремонту електричних машин та рухомого складу, зокрема поставляє електроізоляційні матеріали, кабельно-провідникову продукцію, нікель-кадмієві акумулятори та акумуляторні батареї, підшипники.

Для здійснення господарської діяльності позивач орендує складські та офісні приміщення за договором оренди у ТОВ Маулд-Інвест , має у власності автомобільний транспорт (вантажні автомобілі, причеп, навантажувач), штат працівників та відповідний товар на складі.

Між Товариством (покупець) та ТОВ Інтро-Груп (продавець) 30 квітня 2013 року укладено договір купівлі-продажу №3004, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти продукцію, найменування, кількість та ціна якої зазначається у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною вказаного договору; поставка товару здійснюється партіями, що формуються відповідно до замовлень покупця; сторони погоджуються, що підписання покупцем або уповноваженою особою покупця видаткової накладної на партію товару засвідчує факт поставки товару продавцем в асортименті, кількості та по ціні, узгодженій з покупцем; поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Як зазначено судами, згідно з видатковими накладними протягом січня 2014 року ТОВ Інтро-Груп поставило позивачу товар (склокульки, компаунд, лак, стрічку склобандажну, тканину скляну та інше) та виписало податкові накладні на загальну суму 13445318,28 грн., у тому числі ПДВ - 2240886,38 грн.

30 січня 2014 року між Товариством (покупець) та ТОВ Будівельна компанія Гранд Білдінг (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3001, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити акумулятори, підшипники, кабель-провідникову, електроізоляційну та іншу продукцію; найменування товару, що поставляється, зазначається у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною вказаного договору; поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Встановлено, що наявні у справі копії видаткових накладних підтверджують поставку продавцем у лютому 2014 року лаку просоченого, матеріалу Ф-4 ЕО-ЕА, рівниці, компаунда, склокульки, тканини скляної. ТОВ Будівельна компанія Гранд Білдінг виписало позивачу податкові накладні, датовані лютим 2014 року, на загальну суму 3183624,55 грн., у тому числі ПДВ - 530604,11 грн.

Крім того 30 січня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ Будівельна компанія Мегаполіс Буд Інвест (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3001, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити акумулятори, підшипники, кабель-провідникову, електроізоляційну та іншу продукцію; найменування товару, що поставляється, зазначається у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною вказаного договору; поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Судами встановлено, що згідно з видатковими накладними протягом лютого 2014 року ТОВ Будівельна компанія Мегаполіс Буд Інвест поставило позивачу наступний товар: склонитки, стрічку склобандажну, тканину скляну, миканит ФФГ-А, та виписало податкові накладні на загальну суму 3130204,29 грн., у тому числі ПДВ - 521700,71 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджують копії відповідних виписок банку.

За висновком судів первинні документи, складені між позивачем та контрагентами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані у якості юридичних осіб та платників ПДВ.

З`ясовано, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований третім особам, серед яких ТОВ Виробниче об`єднання Індустріал-Сервіс , Державне підприємство завод Електроважмаш , ПрАТ Львівський локомотиворемонтний завод , ПАТ Електронмашина та інші, що підтверджується залученими до матеріалів справи доказами.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами (постачальниками) документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

Як встановлено судами, перевірка Товариства проводилася без дослідження та аналізу первинних документів позивача по взаємовідносинах із контрагентами, а висновок контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтується на інформації, зазначеній в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ Інтро-Груп , ТОВ БК Гранд Білдінг та ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест . Разом з тим судами правильно зазначено, що при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акту документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Зокрема, судами встановлено, що оригінали фінансово-господарських документів позивача по взаємовідносинам із ТОВ Інтро-Груп , ТОВ БК Гранд Білдінг та ТОВ БК Мегаполіс Буд Інвест були передані на запит слідчого з особливо важливих справ першого ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 липня 2014 року №3521/10/26-15-09-0210 згідно з описами від 21 липня 2014 року №1, №2, №1, обставини чого позивач довів до відома Інспекції під час проведення перевірки.

Однак відповідачем у відповідності до положень пункту 85.9 статті 85 ПК України не перенесено розпочату перевірку до дати отримання або забезпечення доступу до первинно - господарських документів, які відображали операції підприємства у спірному періоді, що були передані правоохоронним органам, а тому судами правильно зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, які покладені в основу акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного рішення, є передчасними.

За наведеного, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що підтверджують ненадання податковим органом належних доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди, й дійшли висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Доводи ж відповідача, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права до згаданих правовідносин, або ж порушення процесуальних норм.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду