Ухвала

від 23.06.2015 по справі 826/13133/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13133/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Коротких А.Ю.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року в адміністративній справі №826/13133/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2015 року №К/800/65275/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року вказаний адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 26 серпня 2014 року №118426552208.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 160 від 21 травня 2014 року «Про утворення Державної фіскальної служби», вирішено: утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Згідно з п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 06 серпня 2014 року «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», вирішено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві; реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві реорганізовано в Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність заміни відповідача його правонаступником: Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві за результатами перевірки позивача складено Акт від 28 липня 2014 року №685/26-55-22-08/35141676 "Про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (код за ЄДРПОУ 35141676) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтро-Груп" (ПН 38488873), Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Гранд Білдінг" (ПН 38913054) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Мегаполіс Буд Інвест" (ПН 38912967) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

Даним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 293 191,22 грн., у тому числі за січень 2014 року - 2 240 886,38 грн., за лютий 2014 року - 1 052 304,88 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 26 серпня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від №118426552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 939 787,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 293 191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 646 596,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Згідно матеріалів справи, в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Інтро-Груп", ТОВ "БК "Гранд Білдінг" та ТОВ "БК "Мегаполіс Буд Інвест".

Так, між ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" (покупець) та ТОВ "Інтро-Груп" (продавець) 30 квітня 2013 року укладено договір купівлі-продажу №3004.

Згідно даного договору поставка товару здійснюється партіями, що формуються відповідно до замовлень покупця; сторони погоджуються, що підписання покупцем або уповноваженою особою покупця видаткової накладної на партію товару засвідчує факт поставки товару продавцем в асортименті, кількості та по ціні, узгодженій з покупцем; поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Поставка товару позивачу підтверджується видатковими накладними та податковими накладними на загальну суму 13 445 318,28 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 240 886,38 грн.

30 січня 2014 року між ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" (покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "Гранд Білдінг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3001. Пункт 3.1 договору передбачає, що поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Поставка товару позивачу підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, датовані лютим 2014 року, на загальну суму 3 183 624,55 грн., у тому числі податок на додану вартість - 530 604,11 грн.

Крім того, 30 січня 2014 року між ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" (покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "Мегаполіс Буд Інвест" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3001, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити акумулятори, підшипники, кабель-провідникову, електроізоляційну та іншу продукцію, далі - товар; найменування товару, що поставляється, зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Пункт 3.1 договору передбачає, що поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010.

Згідно з видатковими накладними протягом лютого 2014 року ТОВ "Будівельна компанія "Мегаполіс Буд Інвест" поставило позивачу наступний товар: склонитки, стрічку склобандажну, тканину скляну, миканит ФФГ-А, та виписало податкові накладні на загальну суму 3 130 204,29 грн., у тому числі податок на додану вартість - 521 700,71 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджують копії відповідних виписок банку.

За наслідками вищезазначених господарських операцій позивачем сформовано валові витрати. Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Судом встановлено, що підставою для висновку податкового органу про неправомірність включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із - ТОВ "Інтро-Груп" (ПН 38488873), ТОВ "БК "Гранд Білдінг" (ПН 38913054) та ТОВ "БК "Мегаполіс Буд Інвест", стало не надання до перевірки оригіналів первинних документів по взаємовідносинам із вказаними контрагентами; за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтро-Груп", ТОВ "Будівельна компанія "Гранд Білдінг" та ТОВ "Будівельна компанія "Мегаполіс Буд Інвест" встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій та порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивачем дане твердження спростовано та зазначено, що оригінали вказаних документів були вилучені на запит слідчого; ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту; контрагент-постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, як позивача, так і його контрагентів - ТОВ "Інтро-Груп", ТОВ "БК "Гранд Білдінг" та ТОВ "БК "Мегаполіс Буд Інвест" зареєстровано та взято на облік у податковому органі, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Слід зазначити, що податкова накладне не є єдиною чи вичерпною підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач для здійснення господарської діяльності орендує складські та офісні приміщення за договором оренди у ТОВ "Маулд-Інвест", має у власності автомобільний транспорт (вантажні автомобілі, причеп, навантажувач) та штат працівників.

Крім того, в підтвердження наявності економічного ефекту від господарської операції позивача з контрагентами ТОВ "Інтро-Груп", ТОВ "БК "Гранд Білдінг" та ТОВ "БК "Мегаполіс Буд Інвест", позивачем було надано докази щодо реалізації товару третім особам, серед яких ТОВ "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс", Державне підприємство завод "Електроважмаш", ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", ПАТ "Електронмашина", зокрема, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Слід також зазначити, що доводи відповідача щодо обов'язкової наявності документів, що підтверджують транспортування товару від постачальників, вбачаютьсЯ необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно укладених договорів, поставка товарів здійснювалась партіями на умовах DDP склад покупця, в редакції Інкотермс 2010. Так, продавець зобов'язаний нести усі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.

Тобто, у умови по досліджуваних господарських операціях умови поставки передбачають доставку товару за рахунок продавця, тобто, контрагентів позивача. Відповідно, позивач, як покупець, може мати/надати документи, що підтверджують транспортування товару, але не зобов'язаний.

Як зазначалося вище, відповідачем було здійснено посилання на акти інших податкових органів щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Опираючись на інформацію, наведену в цих актах про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган визнав нікчемними правочини, укладені позивачем з контрагентами, такими, що не здійснювалися, а лише оформлювалися.

Проте, з аналізу норм цивільного законодавства, зокрема, статей 219, 220, 221, 224, 228, 234 ЦК України, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. В матеріалах справи жодних допустимих доказів на підтвердження недійсності право чинів не міститься.

При цьому, жодних первинних документів безпосередньо по господарським взаємовідносинам позивача із контрагентом, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, не приймаються судом до уваги, позаяк, чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

Слід зазначити, що в матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від третіх осіб податкових накладних, було здійснено ним на підставі вчинених правочинів, реальність яких доведено в судовому засіданні та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "Інтро-Груп", ТОВ "БК "Гранд Білдінг" та ТОВ "БК "Мегаполіс Буд Інвест" в зазначений період, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що ненадання оригіналів первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ "Інтро-Груп", ТОВ "Будівельна компанія "Гранд Білдінг" та ТОВ "Будівельна компанія "Мегаполіс Буд Інвест", суд звертає увагу на наступне.

Оригінали фінансово-господарських документів ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" по взаємовідносинам із ТОВ "Інтро-Груп", ТОВ "Будівельна компанія "Гранд Білдінг" та ТОВ "Будівельна компанія "Мегаполіс Буд Інвест" передані на запит слідчого з особливо важливих справ першого ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 липня 2014 року №3521/10/26-15-09-0210 згідно з описами від 21 липня 2014 року №1, №2, №1.

Відповідно до пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Тобто, у разі виїмки документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, або іншого вилучення правоохоронними органами, не вважається, що такі документи були відсутні у платника податків під час складення такої податкової звітності; а контролюючий орган зобов'язаний перенести термін проведення перевірки до дати отримання від правоохоронних органів відповідних копій документів або забезпечення доступу до них.

Податковий орган в апеляційній скарзі зазначає, що перевіряючими особами було скеровано запит щодо надання до перевірки вилучених у позивача первинних документів до слідчого з особливо важливих справ першого ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві, однак ані до закінчення перевірки, ані до розгляду справи в суді відповіді на такий запит не надано. На що колегія суддів зазначає, що дана обставина жодним чином від платника податків не залежить та вплинути на неї позивач не мав можливості.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки. викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Коротких А. Ю.